Державна мова —визнана законом урядова мова в державі, обов’язкова для державної адміністрації, суду й шкільного навчання.
Дисидентство — морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.
Діаспора — розсіяння, розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини: уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.
Духовна свобода — сукупність глибоких переконань людини, волі до їх реалізації та свідомих дій, причому такої сукупності, в якій відображається об’єктивна дійсність. Духовна свобода передбачає свідому реалізацію людиною своїх ідеалів, що мають на меті послабити її залежність від стихійних законів розвитку і боротися за досягнення історичною прогресу.
Ідеологізація культури — прагнення поставити культуру на службу певних соціальних груп, класів та інших спільностей.
Космополітизм — теорія та практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим; заперечення права націй на самостійне існування, відмова від суверенітету, культури, традицій в ім’я абстрактного розуміння «єдності людського роду», єдиної держави.
Коренізація — політика, спрямована на забезпечення в державних і партійних установах достатньої кількості представників корінного населення та вживання їхньої рідної мови: сприяння організації шкіл і вузів, культурних закладів, які б вели діяльність мовами корінних національностей: видання їхніми мовами періодики та книг. В Україні політика коренізації дістала назву "українізація".
Ліквідація неписьменності — культурно-освітня кампанія, здійснювана більшовицькою партією у 20-30-ті роки.
Менталітет —глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості: сукупність установок, нахилів індивіда чи соціальної групи мислити, відчувати та сприймати світ певним чином; характерний для людини чи суспільної групи спосіб мислення, обумовлений біологічними, соціально-психологічними та етнічними факторами, прагнення, нахили, орієнтири людей, в яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія; світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, це душа, серце й розум народу.
Націоналізм —політичний принцип, згідно з яким політична і національна спільнота мають збігатися. Інакше кажучи, нація повинна мати власну державу. Це головний зміст націоналізму як політичного принципу.
Національна свідомість — усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності або, коли йдеться про окрему людину, усвідомлення нею причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця та ролі в світовій цивілізації і права на національну незалежність; комплекс уявлень національності про саму себе (в тому числі про належність до неї), її усвідомлених інтересів, ціннісних орієнтацій і установок по відношенню до інших національностей.
Нація —коріння цього терміна лежить в латинському дієслові "nasci" - народитись. З нього і виник іменник "natio". Він означав: порода, рід або раса. Нація — це велике, модерне, динамічне, цивілізоване співтовариство громадян, часто поліетнічне, але об’єднане навколо якогось одного етносу, з національною мовою державного рівня (та, можливо, однією чи кількома локальними офіційними мовами), як правило, із власною територією, спільними інтересами, назвою і національною культурою (як синтезом кількох етнічних культур), волею бути єдиним цілим, усвідомленням спільності (а подекуди і самобутності) минулого, сучасного і особливо майбутнього.
Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань та розуміння буття: система влади, що ґрунтується на взаємодії і протилежності дій політичних партій і громадсько-політичних організацій. Плюралізм в художній творчості — методологічна позиція, що передбачає самостійне існування багатьох окремих культур та їх незведеність до спільних феноменів, відтак — множинність культур та їх наукових інтерпретацій.
Пролеткульт — культурно-просвітницька і літературно-художня організація, яка виникла напередодні жовтня 1917 р. і припинила , існування у 1932 р.
«Розстріляне відродження» —процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції в 30-ті роки.
Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Греченко В.А., Чорний І.В. та ін. Історія світової та української культури. - К.: Літера, 2000. – 464 с.
2. Попович М.В. Нарис історії культури України. – К.: Артек, 1999. – 728 с.
3. Теорія та історія світової та вітчизняної культури / Горбач Н.Я. та ін.. -Львів: Каменяр, 1992. – 166 с.
4. Історія української культури / за ред. І. Крип'якевича. - К.: Либідь, 1994. – 656 с.
5. Українська культура: історія і сучасність / за ред. С.О. Черепанової. – Львів: Світ, 1994. – 456 с.