Фармакологічні властивості. Мак дикий заспокійливо діє на центральну нервову систему

Мак дикий заспокійливо діє на центральну нервову систему, має легкі снотворні й болетамувальні властивості, виявляє пом'якшувальну, обволікаючу, мокротовидільну, потогінну та кровоспинну дію. Настій пелюсток використовують проти кашлю, при бронхітах, трахеїтах і ларингітах, від безсоння, у випадку серцебиття, для лікування

*10*

діареї й дизентерії, при болях у черевній порожнині та у разі мимовільного сечовипускання. Для місцевого лікування пелюстки маку використовують у вигляді порошку (як кровоспинний засіб) або лосьйону. Відвар головок найчастіше вживають при гострому кашлі (особливо у дітей), серцебитті, болях в черевній порожнині та у випадку нерегулярних і мізерних місячних. Заслуговують на увагу антибластичні властивості маку. Протипухлинну дію виявляють екстракти з насіння цієї рослини, про що свідчать експериментальні й клінічні спостереження японських вчених. У деяких країнах (Японія, Єгипет, Чілі, Марокко) плоди маку застосовують при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини, при саркомі, кондиломі та при зовнішніх формах раку.

Легенда про мак

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Мабуть, ніде немає стільки дикого природного маку, як по наших полях, а особливо пагорбах. Мак — красива й загадкова квітка.

Розказують старі люди, що колись жив на світі дуже красивий, але надто гордий парубок. Звали його Мак. Був високий, ставний, мав чорні кучері, а в очах застиг якийсь холод. Любив хлопець шовкові червоні сорочки і шаровари. А що був гордий, то не міг ні в кого закохатись, бо вважав, що ніхто з дівчат не перевершував його красою. Із різних країв приїжджали до нього панночки, дивились на красеня, закохувались, страждали. Котрась і втопилась, інша причинувата стала, багато хто з дівчат через парубка в монастир пішов. Нічиї сльози, страждання його не проймали.

Одного дня лежав Мак у травах на пагорбі. Але тут вийшла з лісу лісова русалка. Коси в неї довгі, чорні з зеленим полиском. І одежа вся зелена незвичайна. Тільки глянув на неї хлопець і вмить закохався. А лісова чаклунка підійшла до річки, скинула своє зелене плаття і стала купатися-бавитися у воді. Зачудований Мак не міг на неї надивитись. А русалка, накупавшись, вийшла з води, одягла своє плаття і пішла до лісу, навіть не глянувши на красивого хлопця. Скільки не ходив Мак понад річкою, біля лісу, в лісі, ніде не міг зустріти ту, що була красивіша за нього. Так русалка і не появилася більше у цих місцях. Сказано: лісове, з людьми знатися не хоче.

Від туги і любові хлопець так і помер. А в тих місцях, де він любив відпочивати серед квітів і трав, після його смерті з’явилися червоні, як жар, квітки. Вони росли купками, а що такі червоні, так то від жару серця, яке не змогло нікому в житті віддати своє тепло і ніжність. У нас ці квітки чомусь рідко хто рве у букет, правда, дівчата у вінки вплітають. А в природі вони око радують. Буває, їх так багато в якомусь місці, мовби там хтось червоний здоровенний килим кинув.

*11*

Овес посівний (Avena sativa)

Опис рослини

Стебло (соломина) прямостояче, завв. 60–150 см, смугасте, гладеньке, з голими, добре виповненими вузлами і порожнистими меживузлями, галузиться в нижній частині — вузлі кущіння. Листки чергові­, дворядні, ланцетні, піхвові, з паралельним жилкуванням лінійної пластинки, ледь опушені, по краю дрібнопилчасті. Листки склада­ються з лінійної пластинки й довгастої трубчастої піхви, на межі яких є плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані по 2–3 у пониклі колоски, що утворюють на верхівці стебла розлогу волоть; усі квітки в колоску не зчленовані з його віссю, внас­лідок чого вони при достиганні не обсипаються. Плід — зернівка завд. до 8 мм. Цвіте у червні–серпні, достигає в липні–вересні.

Поширення

Овес посівний вирощують як важливу кормову і круп’яну рослину по всій території Украї­ни. Культивується майже скрізь, за винятком арктичних областей і пустель, часто дичавіє.

Хімічний склад

У плодах вівса є цукри, крохмаль (50–60%), білкові речовини (14–16%), жирна олія (6–9%), вітаміни групи В, вітамін Е, каротиноїди, холін, стерини (стигмастерин, β-ситостерин, холестерин та ін.), стероїдні­ сапоніни (авенакозид А), органічні кислоти­ (щавлева, малонова, ерукова), кумарини, макро- і мікроелементи (калій, кальцій,

*12*

фосфор, магній, ферум). Трава вівса містить флавоноїди: похідні апігеніну, лютеоліну, трицину; полісахариди: авенарин, авенін, авеналін; вітаміни, органічні кислоти: яблучну, щавлеву, аконітову та ін.; амінокислоти: триптофан, лізин; стероїдні сапоніни; макро- і мікроелементи: калій, силіцій, магній, фосфор, ферум, манган, цинк, мідь.

Поиск по сайту: