Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Фармакологічні властивості



Міністерство оствіти і науки України

Національний університет «Львівська Політехніка»

Кафедра ТБСФБ

РЕФЕРАТ

на тему:

Лікарські рослини

 

 

Виконала:

студентка групи ФР-21

Костик Христина

Прийняла:

доц. Стадницька Н.Є.

 

Львів -2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………………………3

Характеристика рослин:

Аніс звичайний……………………………………………………………………………………….4

Верес звичайний……………………………………………………………………………………..5

Горобейник лікарський………………………………………………………………………….7

Жито посівне…………………………………………………………………………………………..8

Конвалія звичайна………………………………………………………………………………….9

Мак дикий…………………………………………………………………………………………….. 10

Овес посівний………………………………………………………………………………………..12

Підбіл звичайний…………………………………………………………………………………. 14

Рутвиця мала………………………………………………………………………………………….15

Фенхель звичайний……………………………………………………………………………….16

Висновки………………………………………………………………………………………………..18

Використана література………………………………………………………………………..19

 

 

Вступ

Світ рослин - найбільше диво природи, царство краси і наше цілюще багатство.
З глибокої старовини людина використовувала природні блага рослинного світу і як джерело свого прожитку, і для полегшення своїх недуг. Спостережливість і народна мудрість заклали основу вживання рослин в лікуванні людини спочатку з місцевої флори, а в ході суспільного розвитку і налагодження торгівельних стосунків - практично зі всієї земної кулі. Обмін знаннями дозволив людині створити вельми значний арсенал лікарських засобів.

З незапам'ятних часів людина використовувала лікарські трави для лікування самих різних захворювань. Рослини неодноразово прославлялися, навіть у віршованій формі. Наприклад, поема X століття «Одо з Мена» описує лікувальні властивості більше 100 лікувальних рослин. Лікувальні трави також згадувалися у різних філософів.
Всесвітньо відомий також і вислів середньовічного ученого, філософа і лікаря Авіценни: «Три зброї є у лікаря: слово, рослина, ніж».На жаль, археологічні розкопки не змогли відкрити нам лікувальні лікарські рослини старовини, що зітліли без сліду протягом багатьох тисячоліть.
Скульптурні зображення, що проте дійшли до нас, і перші пам'ятники писемності Індії і Китаю, а також давно зниклих цивілізацій Близького Сходу і Єгипту свідчать про вживання різних рослин з лікувальною метою.
Цікаві відомості про використання цілющих властивостей трав можна знайти в пам'ятниках прадавньої культури — санскритською, староєврейською, китайською, грецькою, римською. Ще до нової ери в Єгипті, Китаї, Тибеті, Індії і інших країнах Сходу склалися досить стрункі системи профілактики і терапії різних захворювань людини шляхом використання найчастіше в натуральному вигляді спеціально приготованих продуктів з рослинних, тваринних тканин, мінеральної сировини. Рослини в той далекий час служили людині і їжею і ліками. Цей взаємозв'язок впродовж 16-ти тисяч поколінь закріпився генетично.

Таким чином, здоров'я сучасної людини багато в чому залежить від якості і кількості, що поступають з їжею, біологічно активних речовин. Тому їх вживання є одному з найважливіших альтернативних методів оздоровлення людини і профілактикою найбільш поширених захворювань. Історія початку виробництва спеціальних фармакологічних форм для лікування хвороб людини відноситься приблизно до 130 - 200 г нашої ери, коли К.Галеном вперше були розроблені технологічні прийоми виготовлення ліків (настоїв, екстрактів, порошків) з природної сировини.

*3*

Аніс звичайний (Pimpinella anisum)


Опис рослини

Однорічна культивована рослина. Стебло прямостояче, кругле, вгорі гіллястий, заввишки 30- 60 см. Нижнє листя довгасточерешкове, цілісне або лопатеве, округлобруньковидної форми, із зубчастим краєм, середні - трійчасторозсічені, черешкові, верхні, - розділені на вузькі ланцетовидні долі. Квітки дрібні, білі, зібрані в суцвіття складна парасолька. Плід - вислоплодник. Квітне в червні - липні, плоди дозрівають в серпні.
Поширення

Батьківщина анісу - Середземномор'я. Культивується в багатьох країнах. У Росії обробляється з 30-х років XIX ст Селекціонерами виведений високоврожайний сорт "Алексієвський-38" (А-38).

Хімічний склад

Плоди містять ефірне анісове масло від 1,2 до 3,2%, рідше до 6%. До складу масла входять анетол (до 80-90%), метилхавікол (до 10%), анісовий альдегід, анісовий кетон, анісовий спирт і анісова кислота. Ефірне масло отримують перегонкою плодів анісу пором. Крім того, плоди анісу звичайного містять жирне масло (16-28,4%) і білкові речовини; щільна частина цього масла (до 20%) з температурою плавлення 29-31°С запропонована як замінник імпортного масла какао.
Зберігання. За правилами зберігання ефірномасляної сировини. На складі в мішках. Термін придатності 3 роки.
*4*

Фармакологічні властивості

В медицині аніс використовується у вигляді відварів, настоянок, анісової олії, сиропів, крапель. Входить до багатьох ліків і зубних паст для покращення їх смаку.

Аніс має вітрогонну, послаблюючу, спазмолітичну, анестизуючу дію, відхаркуючі та анестизуючі властивості. Аніс стимулює травлення, знімає спазми при шлункових чи кишкових коліках, покращує апетит та зменшує метеоризм. Він використовується для лікування застуди, нежитю та захворювань верхніх дихальних шляхів, кашлю, бронхітів. Відвар анісу покращує лактацію в матері під час годування немовлят. Анісовий чай використовується для зниження температури, і як сечогінний, протиспазматичний та заспокоюючий засіб, а також для зменшення менструальних болів, нормалізації сну та зняття стресу. Препарати з плодів анісу допомагають при запаленнях нирок та сечового міхура, виводять пісок, стимулюють секреторні функції печінки та підшлункової залози.

Однак аніс має і протипоказання, його слід обережно використовувати, особливо при хворобах шлунку та дванадцятипалої кишки, колітах, при підвищеному згортанні крові та захворюваннях серця. Анісове масло може викликати алергію.

Анісову олію використовують у косметиці, вона покращує пружність шкіри та нормалізує водно-сольовий та ліпідний обмін.

Лікарські засоби. Плоди, збори (чай), настій, анісове масло, нашатирно-анісові краплі.

 

Верес звичайний(Calluna vulgaris)

Опис рослини

Рослина — дуже розгалужений кущ 30-60 см заввишки. Стебло тонке, розпростерте, легко вкорінюється, з прямостоячими густими (голими або трохи пухнастими) гілочками.

*5*

Листки супротивні, сидячі, густо черепитчасторозміщені в чотири ряди, дрібні (1,5-3 мм завдовжки, 0,4-0,7 мм завширшки), коротко-лінійно-ланцетні, тригранні, тупі на верхівці, при основі стрілоподібні, трохи відхилені, дрібно-залозисто-війчасті, по краю коротко-війчасті.

Квітки правильні, дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях, при основі з чотирма трав'янистими прицвітками. Квітконіжки короткі, відхилені або пониклі, виходять з пазух листків. Оцвітина подвійна, чашечка і віночок лілові, лілово-рожеві, часом білі. Чашечка глибока, чотирироздільна, плівчаста, схожа на віночок, частки її тупуваті. Віночок зрослопелюстковий (2-3 мм завдовжки), коротший за чашечку, дзвоникуватий, чотирироздільний, як і чашечка, лишається при плодах. Тичинок вісім з розширеними нитками, пиляки жовтогарячі, при основі з спрямованими донизу дрібнозубчастими, язичкоподібними придатками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик з головчастою приймочкою, що виступає із чашечки. Плід — чотиригнізда куляста коробочка (1,5 мм у діаметрі), вкрита білими щетинистими волосками, небагатонасінна.

Поширення

Росте верес у хвойних і мішаних лісах на порубах, згарищах. Рослина світлолюбна. Цвіте в липні — вересні. Поширена на Поліссі і в Лісостепу. Заготівля можлива в районах поширення.

Хімічний склад

Верес звичайний містить флавонові глікозиди, кремнеземову і аскорбінову кислоти, сапоніни, ферменти, дубильні речовини (близько 7 %).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.