Система громадських центрів, установ і підприємств обслуговування

В житлових районах сучасного міста окрім житлових мікрорайонів, парків і садів розміщуються адміністративно-господарські, культурні і торговельні центри. Залежно від місцеположення житлового району в місті такі центри можуть бути загальноміського значення, якщо вони розміщуються в центральній частині міста, і районного значення при периферійному положенні житлового району.

За своїм характером і складом центри житлових районів можуть бути комплексними, що об’єднують адміністративно-господарські, культурно-побутові установи і підприємства, універсальні і спеціалізовані магазини, або спеціалізованими з розміщенням в них установ і підприємств якого-небудь певного виду обслуговування.

В значному місті, в його центральній частині, може бути декілька спеціалізованих центрів загальноміського значення: адміністративний або адміністративно-господарський, культурно-меморіальний, торговельний, спортивний та ін. Така багатоцентрова структура може бути навіть і в інших районах міста, якщо розміри окремих житлових районів як за населенням, так і за територією досить значні.

Планувальна композиція комплексних загальноміських центрів визначається містобудівним профілем і величиною міста, місцевими природними умовами і вже сформованою планувальною ситуацією.

Так, наприклад, в місті-супутнику Москви – Зеленограді, що розташований на березі водоймища, загальноміський центр розміщується на його високому березі. В центрі розміщені: міська Рада, Будинок зв’язку, клуб з бібліотекою, кінотеатр, торговий пасаж, готель з рестораном. На протилежному березі водоймища розміщені в зеленому масиві стадіон і фізкультурний комплекс. Таким чином, водоймище із прилеглими до нього зеленими насадженнями є ланкою, що об’єднує весь центр міста (рис. 4.5.).

Приклади проектування центрів можна подивитися в підручнику Бутягіна В.А, / 4 /, стор 174 – 190.(рис. 4.5, 4.6.)

Згідно з ДБН 360-92** у межах основних структурно-планувальних елементів міста треба передбачити території для розміщення об’єктів і установ культурно-побутового обслуговування населення. Місця їхньої концентрації формуються як громадські центри різних рівнів.

Кількість, склад, розміщення громадських центрів у плані міста приймається з урахуванням його розміру, функціонально-планувальної структури, історичних особливостей формування міського плану, ландшафтно-природних особливостей, а також ролі міста у системі розселення.

Загальноміський центр треба розглядати як просторову систему, до складу якої, крім центрального ядра і прилеглої центральної зони, входять взаємозв’язані з ним центри найбільш великих планувальних районів, зон або інших структурно-планувальних елементів.

Залежно від розмірів і планувальної організації загальноміського центру треба в його межах створювати систему взаємозв’язаних громадських просторів з виділенням головної площі, вулиці, пішохідних вулиць і зон.

При визначенні площі громадських територій загальноміського центру і його ядра треба орієнтуватися на питомий показник 5 – 8 м²/люд., виходячи із перспективної кількості населення міста

Загальноміський центр треба розвивати як поліфункціональну систему, яка має такі функції: управління, громадську, ділову, культурно-освітню й культурно-видовищну діяльність; торгівлю; громадське харчування, побутове й комунальне обслуговування; зв’язок, транспорт, житло, відпочинок, туризм.

До складу загальноміського центру можуть входити функціональні об’єкти науково-виробничої діяльності, охорони здоров’я, за винятком лікарень, диспансерів та інших установ, які потребують розміщення в окремих зонах.

У системі загальноміського центру, виходячи з його функціональної структури, у зонах концентрації установ відповідних функцій треба формувати громадські комплекси (центри) моно- або поліфункціонального профілю. Найважливіші в архітектурно-планувальному відношенні монофункціональні комплекси (центри) формуються важливими установами і відповідними будинками і спорудами. До них належать: адміністративні (державні, обласні, міські) комплекси, значні ділові, інформаційні, культурно-освітні, видовищні, меморіальні, торговельні та ін. Їх треба розміщувати у межах центрального планувального району в ядрі центру і насичувати супутніми функціями.

Поліфункціональні комплекси (центри) слід формувати діловими, торговельними, культурно-видовищними установами і розміщувати як у центральному ядрі, контактній до нього зоні на в’їздах у ядро або загальноміський центр, у центральному планувальному районі (зоні), так і на головних осях інших планувальних районів (зон) міста.

При формуванні поліфункціональних комплексів (центрів) загальноміського значення у периферійних планувальних районах (зонах) до них повинні входити адміністративно-управлінські та науково-дослідні установи, пов’язані з розташованими поблизу промислово-виробничими об’єктами.

Спеціалізовані центри, які створюються на основі спортивних, рекреаційно-оздоровчих, лікувальних, навчально-наукових, науково-виробничих та інших установ і об’єктів, що не потребують великих територій, можуть формуватися у будь-якому планувальному районі (зоні) міста. Ті з них, які для свого розвитку потребують великих майданчиків, треба розміщувати у периферійних планувальних районах (зонах), на в’їздах у місто та у приміській зоні.

Рис. 4.5. Схема загальноміського центру м. Зеленограда

1 – адміністративний і торговельно-громадський центр; 2 – стадіон; 3 – фізкультурний комплекс; 4 – зелені насадження; 5 – водоймище

Рис. 4.6. Приклад лінійного загальноміського центру великого міста

1 – центральний проспект; 2, 3, 4, 5 – поперечні проспекти; А – площа на в’їзді в центральний район; Б – театральна площа; В – адміністративно-громадська площа

Важлива проблема у значних і найзначніших містах – організація транспортного обслуговування центрів. Вона вирішується шляхом створення складної системи з великими багатоповерховими будівлями і підземними багатоярусними спорудами, до складу яких входять торговельні, складські та інші обслуговуючі підприємства, лінії метрополітену, швидкісні автомобільні дороги, транспортні магістралі для громадського транспорту, під’їзди місцевого і службового призначення, автостоянки та ін. Це – дуже складна проблема, що розробляється комплексно.

В центральних районах уже сформованих великих міст дуже ускладнене розміщення гаражів-стоянок. В таких умовах доводиться використовувати найменші територіальні можливості, влаштовуючи гаражі-стоянки з максимально ефективним розміщенням в них автомобілів.

В цьому відношенні є цікавий досвід гаражного будівництва в містах Швейцарії, де спорудження нових великих наземних гаражів у перевантажених транспортом центрах є проблемою, що важко вирішується. В центральних частинах міст використовуються навіть невеликі земельні ділянки для будівництва підземних гаражів на 70 – 200місць. В таких гаражах для збільшення місткості і зниження вартості одного місця крім звичайних стаціонарних місць передбачаються пересувні платформи-стоянки, які навіть при незначній механізації дозволяють збільшити кількість місць на 30 – 40%.

Дієвим заходом щодо послаблення транспортних проблем великих міст є зменшення кількості автомобілів, що обертаються в них. В різних країнах це питання вирішується по-різному. Це – і давно відома система “Park & Ride”, і введення перепусток в різні зони центру міста, і інші адміністративно-обмежувальні заходи.

Сучасні центри значних міст як за своєю структурою, так і внаслідок складнощів транспортного обслуговування, істотно відрізняються від центрів історично сформованих старих міст світу.

Поиск по сайту: