Наймаючись на роботу в ту чи іншу організацію людина має певні цілі, потреби, норми поведінки, відповідно до яких вона ставить вимоги до організації, умов праці та мотивації, у зв’язку з цим виникає необхідність процесу адаптації.
Адаптація– взаємне пристосування працівника і умов організації, що базується на поступовому освоєнні нових професійних, соціальних та організаційних умов праці.
Адаптація буде успішною, коли норми і цінності колективу стануть нормами і цінностями окремого працівника і чим швидше він їх прийме і визначить свою соціальну роль у колективі.
Виділяють наступні види адаптації:
- Первинна (пристосування молодих співробітників, які не мали досвіду професійної роботи – випускники середніх та вищих навчальних закладів);
- Вторинна (пристосування працівників при переході на нові робочі місця, посади, організації).
Вторинна адаптація розглядається з різних позицій і кожна має свій об’єкт, завдання, показники ефективності:
1)Психофізіологічна адаптація (пристосування людини до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Об’єктом даної адаптації є умови праці, які визначають комплекс факторів виробничого середовища, що суттєво впливають на самопочуття, настрій, працездатність працівника, а при тривалій дії на них – на стан здоров’я, що виражається у професійних захворюваннях, травматизмі, втомі);
2)Професійна адаптація (повне і успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту і характеризації, його умов і організації. Вона виражається у певній мірі на певному рівні оволодіння професійними знаннями, навичками і вміннями у відповідності характеру працівника, характеру професії у формуванні професійно-необхідних якостей особи у розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії. Професійна адаптація передбачає постійне вдосконалення трудових здібностей (умінь, знань));
3)Соціально-психологічна адаптація ( пристосування людини відносно нового для неї соціуму (колективу), його традицій і неписаних норм, до стилю роботи керівника, тобто це введення особи в колектив як рівноправної, прийнятої всіма його елементами у систему взаємовідносин колективу з традиціями, ціннісними орієнтаціями, пристосування особи до соціального оточення в колективі. Соціально-психологічна адаптація ділиться на наступні етапи:
- Початковий (зовнішня переорієнтація, коли працівник не визнає ціннісних орієнтацій даного колективу);
- Особистість і колектив взаємно визнають систему еталонів поведінки один одного, але не змінюють свої позиції;
- Особистість приймає систему цінностей колективу, який теж під її впливом змінює свої позиції;
- Заключний (особистість повністю внутрішньо приймає ціннісні орієнтації, норми колективу та цілком перебудовує свою психологію і поведінку. Цей етап не зовсім бажаний, так як особистість втрачає свою цілісність.
4)Організаційна адаптація (засвоєння ролі та соціального статуту робочого місця та підрозділу в загальній оргструктурі, розуміння особливості організаційного механізму управління організацією).
Умови успішної адаптації:
1.Якісний рівень роботи з питань профорієнтації потенційних робіт
2.Об’єктивність ділової оцінки персоналу
3.Престиж і привабливість професії, роботи за спеціальністю в цій організації
4.Особливості організації праці, які б реалізували потреби працівника
5.Гнучкість системи навчання персоналу на підприємстві
6.Особливості соціально-психологічного клімату, що склався в колективі
7.Особисті якості працівника, пов’язані з його віком, сімейним становищем, характером.
2) Етапи та стратегії адаптації персоналу
Адаптація, як і кожний процес характеризується певною тривалістю і має початок та кінець.
Етапи адаптації:
1. Період ознайомлення – тривалість 1 місяць. За цей час працівник може продемонструвати свої можливості, бажання і витримку.
2. Оцінюючий період – тривалість до 1 року. Досягається сумісність з колективом організації.
3. Проходження поступової інтеграції в організації.
Важливу роль в ефективності проведення адаптації нових працівників відіграє керівник, який проводить попередню розмову з працівниками, щоб вони добре зустріли нового співробітника, призначає наставника.
Бажано, щоб протягом 1 тижня керівник щоденно зустрічався з новим співробітником, цікавився його успіхом, труднощами. Це дозволить керівнику дізнатись сильні і слабкі сторони нового працівника, взаємовідносини в колективі, його зовнішній вигляд.
Крім адаптації людини до робочого місця доцільна і адаптація роботи до людини, яка передбачає організацію робочого місця відповідно до ергономіки і гнучке регулювання ритму і тривалості робочого часу, побудова структури організації, розподілу трудових обов’язків і конкретних завдань з урахуванням здібностей і особливостей характеру працівника, індивідуалізація системи мотивації.
Найскладнішою є адаптація керівників.
При адаптації керівник може вибрати 1 з наступних стратегій:
1)Очікування (вивчення спочатку)
2)Критична (попередників)
3)Традиційна (виконання правил і норм попередника)