Типи групової взаємодії

1. Кожен учасник висловлює якомога більше ідей про те, як розв’язати задачу, а потім вони обговорюють пригодність цих способів дії й готують відповідь „від групи”.

Складніший варіант. Між учнями розподілені різні точки зору на обговорювану суперечність.

Ще більш складний варіант – ролева взаємодія Учням в групі доручаються (або вони домовляються між собою) різні ролі, наприклад: виконавець та перевіряючий; або – експериментатор, контролер, протоколист.

2. За „конвеєрного” типу взаємодії між дітьми розподілена послідовність операцій, які складають дії по розв’язуванню задачі. Такий тип взаємодії зручний для відпрацювання навичок. Він ефективно працює під час освоєнні операційного складу дії, де кожен учасник групи відповідає за одну конкретну операцію. До тих пір, поки не буде виконано одну операцію, не може бути розпочата інша.

3. Коопераційний тип може бути використаний під час розв’язування задачі, яка потребує великих витрат часу. Для прискорення розв’язування задачі учасники групи домовляються між собою, хто й що буде робити. Продукт групової роботи складається з результатів роботи кожного учасника групи.

Основні способи об’єднання школярів у групи
Способів створення груп існує багато і вони значною мірою визначають те, як буде перебігати робота й якого результату дійдуть учасники.
За бажанням .Об’єднання в групи відбувається за взаємним вибором. Завдання на формування груп може даватися у двох основних варіантах: „Об’єднайтеся у групи по... чоловік”, „Об’єднайтеся у ... рівні групи”. Такий спосіб можна з успіхом використовувати якщо педагог добре знає клас і розуміє, що стоїть за бажанням учнів працювати разом. Або у випадку, коли діти лише навчаються працювати в групі і важливішим є процес, а не результат. Навчання перебігає легше і комфортніше в групі емоційно близьких людей. Згодом можна ускладнити процедуру вибору за бажанням: запропонувати учням об’єднатися у пари, трійки за бажанням, а потім за допомогою жеребу об’єднати їх у кілька більших груп.
Випадковим чином. Група, сформована таким чином характеризується тим, що в ній об’єднуються учні, які за інших обставин ніяк не взаємодіють. Робота у такій групі розвиває у школярів здатність прилаштовуватися до різних умов діяльності й до різних партнерів. Проте можливі і конфлікти. Іноді у разі стійкого протистояння учасників варто дещо змінити склад групи. У цілому цей метод формування груп дуже корисний для навчання учнів співпрацювати. Способи формування „випадкової” групи: жереб, об’єднання учнів, які сидять поряд (в одному рядку, в одній половині класу); за допомогою імпровізованих „фантів” (один з учнів із заплющеними очима називає номер групи, до якої піде учень, на якого вказує вчитель) тощо.
За певною ознакою.Ознаку задає вчитель, або обраний учасник. Так, можна об’єднатися за першою буквою імені (голосна – приголосна), у відповідності до пори року, у яку народився, за кольором очей тощо. За цього способу об’єднуються діти, які рідко взаємодіють один з одним, але він одразу задає спільну ознаку, який зближує учнів.
За вибором „лідера” (капітана, командира, організатора).Лідера обирає вчитель (або клас колективно), а він збирає групу. Тут може бути кілька способів: лідери виходять до дошки і по черзі називають імена учнів, яких хочуть взяти в свою групу. Як правило школярі перш за все обирають тих однокласників, які дійсно здатні працювати й досягати результату. Хоча й симпатії тут також враховуються.
За вибором вчителя.Вчитель сам створює групи, розв’язуючі тим самим певні педагогічні задачі. Він може об’єднати в групи учнів з однаковим темпом роботи, інтелектуальними здібностями або створити рівні за силами групи.

Література