Організаційно-економічна характеристика підприємства

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» Сосницького району Чернігівської області знаходиться в с. Шаболтасівка.

Клімат на території СВК помірноконтинентальний. Переважають західні і північно-західні вітри. Середньорічна тривалість опадів становить 500-600 мм. Найбільш жарким місяцем є липень, а найбільш холодним – січень. В цілому місцевість даного району цілком сприятлива для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур. На грунтах луків рослинність представлена злаково різнотравними асоціаціями.

Дерев’яниста рослинність вцілому представлена дубом, тополем, осикою. Господарство має в складі земельних угідь багаторічні насадження, тобто сади яблучні. На польових землях поширені такі бур’яни: пирій, берізка, щирець. На території господарства переважну більшість становлять дерново-підзолисті ґрунти, які характеризуються невеликим вмістом гумусу 0,5-1,2%.

Вегетаційний період більшості с-г культур обмежений переходами весною і осінню. Середньодобова температура повітря через +5 і нараховує по господарству 189-199 днів. Період вегетації тепло любивих культур обмежений переходами середньодобової температури +10.

Клімат на території СВК помірно-континентальний переважають західні і північно-західні вітри. Середньорічна кількість опадів становить 500-600 мм. Найбільш жарким місяцем є липень, а найбільш холодним – січень.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва органічно поєднана з його розміщенням. Вони є формами суспільного поділу праці і знаходяться в постійному взаємозв’язку та взаємозумов­леності.Розміщення характеризує кількісний бік суспільного поділу праці і вказує, які види продукції, в якому розмірі й на яких площах виробляються на тій чи іншій території (в зоні, області, районі, мікрозоні, окремій виробничій одиниці). Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це — ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах і одержати завдяки цьому кращих результатів господарської діяльності.
Економічний стан підприємств і регіонів значною, а інколи вирішальною мірою залежить від вибору галузей сільського господарства та їх поєднання, тобто від спеціалізації виробництва. Спеціалізація — це не місцеве явище, притаманне лише окремим підприємствам, регіонам чи країнам. Уже багато років у світовому сільському господарстві простежується тенденція до поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на всіх рівнях його організації. Все менша кількість підприємств і регіонів працює на принципі самозабезпечення, який раніше був домінуючим.

Спеціалізацію СВК «Зоря» розглянемо за допомогою таблиці 2.1.

Табл. 2.1

Розмір і структура товарної продукції

Отже, за даними таблиці 2.1 можна сказати, що СВК «Зоря» спеціалізується на виробництві продукції тваринництва. І по роках відповідно становить – 87,7%, 86,1%, 89,8%. Питома вага продукції рослинництва по роках становить – 13,3%, 13,9%, 10,2%.

Усі землі поділяють на угіддя, тому що окремі ділянки неоднорідні за природними якостями і господарським використанням, до того ж не всі землі залучаються у сільськогосподарське використання. У кожному сільськогосподарському підприємстві виділяють сільськогосподарські угіддя – ділянки землі, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, природні сіножаті й пасовища. Інші угіддя є несільськогосподарськими (ліси, чагарники, болота, землі, зайняті водою, дорогами, будівлями, та ін.).

Табл. 2.2

Землекористування і його структура

З таблиці видно, що в розпорядженні підприємства є лише с-г угіддя, а саме рілля. Вся земля підприємства є орендованою.

На ефективність використання землі впливають рівень розвитку продуктивних сил, ступінь розораності землі, структура посівних площ, частка меліорованих земель у загальній площі сільськогосподарських угідь.

Підвищення ефективності використання земельних ресурсів є однією з найважливіших народногосподарських проблем, успішне розв’язання якої значною мірою залежить від реалізації господарствами своїх потенціальних можливостей у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з 1 га землі.

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання землі в СВК «Зоря»

За результатом аналізу даних таблиці 2.3, можна зробити висновок, що у звітному році показники ефективності використання землі погіршились. Урожайність зерна збільшилась і становить 10,9 ц/га у звітному році, а також знизилось виробництво валової продукції складає 23,3 грн. на 100 га. Тому необхідно використати всі можливі резерви для підвищення ефективності використання землі.

Трудові ресурси – особливий і надзвичайно важливий вид економічних ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Планування і аналіз трудових ресурсів є одним з напрямків економічної роботи на підприємстві, мета якого – виявити підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні трудових ресурсів, що безпосередньо залежить від умов праці і розмірів заробітної плати.

Дані про трудові ресурси СВК «Зоря» в таблиці.

Таблиця 2.5

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

Отже, з таблиці 2.5 видно, що найбільшу питому вагу у структурі трудових ресурсів підприємства складають працівники тваринництва, що відповідно становить – 34,39%, 32,84%. Щодо адмінуправлінського персоналу та спеціалістів і обслуговуючого персоналу протягом 2 аналізованих років їх кількість незмінювалась.

Таблиця 2.6

Основні економічні показники розвитку підприємства

З таблиці 2.6 видно, що виробництво валової продукції в 2009 р.склало 1302.1 тис. грн., в 2010 р.-1018.5 тис.грн , в 2011р.-1217.7 тис.грн. В 2009 р. підприємство отримало прибуток 79.3 тис.грн, а рівень рентабельності склав 1.06%, в 2010 і 2011 підприємство отримало збиток який склав -229.2 та -406.8 тис.грн, відповідно рівень рентабельності становить -0.81% та -0.7%.

2.2 Аналіз стану виробництва і економічної ефективності молока за останні 3 роки

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Найвищого рівня виробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізніше тенденції його розвитку істотно змінилися. Обсяг виробництва скоротився у 2011 році порівняно з 1990 роком майже у 2 рази.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш, ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Валове виробництво продукції зумовлюється багатьма чинниками – дотриманням вихідного поголів`я і його породно-племінними властивостями, поліпшенням вікової структури, відсутністю ялових маток, належним забезпеченням кормами та раціональним їх використанням, створенням оптимальних умов утримання, годівлі і догляду, які акумулюються в двох факторах – поголів`ї та продуктивності тварин. Щоб визначити кількісний вплив згаданих факторів на виконання плану валового виробництва продукції розглянемо таблицю:

Дані таблиці свідчать про зменшення виробництва молока, яке сталося як за рахунок зменшення продуктивності корів, так і за рахунок зменшення поголів`я.

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції. Проаналізуємо собівартість 1 центнера молока у господарстві.

Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Вплив собівартості одного центнера продукції можна розрахувати за допомогою кореляційно-регресивного аналізу. При цьому розраховують рівняння прямої лінії:

Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо – фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Значним резервом зниження собівартості молока є зменшення витрат на корми. Для цього потрібно значно підвищити урожайність культур, які використовують для годівлі; істотно поліпшити зберігання та підготовку кормів до згодовування. Одночасно треба враховувати не тільки зоотехнічну але й економічну оцінку кормових раціонів. Під час економічної оцінки кормів враховувати не лише середню багаторічну урожайність, але і можливі її підвищення.

Амортизаційні відрахування, вартість поточних ремонтів, електроенергії, пального, транспортних витрат та інших, зниження цих витрат, залежить не тільки від здійснення режиму економії, але і від наслідків виробничої діяльності всього господарства. Найбільш помітний вплив на цю групу витрат має рівень середньорічної продуктивності корів. Розмір окремих частин цих витрат залежить від інтенсивності виробництва, рівня спеціалізації та концентрації. Наслідки узагальнення досвіду, показують, що при більш інтенсивному веденні скотарства амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт та інші витрати помітно зростають. Одночасно, з використанням більш досконалої технології виробництва, економія фонду заробітної плати помітно перевищує їх зростання.

Найбільш наочні наслідки господарювання підприємств одержують при зіставленні витрат на виробництво продукції з результатами її реалізації. Велике значення для підвищення ефективності роботи молочних комплексів має товарність продукції та її якість. Чим вища питома вага реалізованої продукції по відношенню до валової, а також її якість (в першу чергу вміст жиру в молоці, та його відповідність до сорту), тим більше грошових надходжень, а також вищий прибуток.

Значним резервом зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці.

Оскільки продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу, або затратами робочого часу на виробництво одиниці продукції, для визначення рівня продуктивності праці необхідно знати обсяг продукції та час, затрачений на її виробництво. Використовують також вартісні показники продуктивності праці, які одержують шляхом ділення вартості продукції на затрачений робочий час.

При вивченні динаміки продуктивності праці на виробництві окремих видів продукції в сільському господарстві розраховують індивідуальні індекси продуктивності праці. При обчисленні їх за сукупністю різнорідної продукції співвідношення затрат робочого часу на виробництво продукції в поточному періоді та фактичними затратами робочого часу на продукцію звітного періоду.

Розглянемо показники ефективності виробництва молока в СВК «Зоря» за останні три роки.

За даними таблиці можна сказати, що в 2011 році відповідно до 2009 року збільшився середньорічний надій на одну корову і у відсотках він склав 103.3 %. Витрати кормів на голову також зросли і порівнянні з 2009 роком склали 152.8 %. Знизилось виробництво молока на 100 га с-г угідь і склало 89.68 %. Зросли витрати на на 1 ц молока – 114.31 %. Знизилась трудомісткість і склала в порівнянні 94,08 %. Збільшились витрати кормів – 146.7 %. Собівартість збільшилась – 197.35% і відповідно до цього зросла і середня ціна реалізації – 110,31 %. Рівень рентабельності майже не змінився і складає 160.4 %.

Планування виробництва молока

В зв’язку з розповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва та підвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї праці сьогодні спеціалістам доводиться розв’язувати також дуже важливу економічну задачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальну кількість м’яса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній її собівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складових частин собівартості тваринницької продукції.

Розв’язування таких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених на шукані невідомі певних обмежень.

Використання сучасних інформаційних технологій дає можливість розв’язування задачі ретельного та своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічним вимогам і в той же час мали мінімальну вартість.

У господарствах широко здійснюють спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищують рівень механізації трудомістких процесів, удосконалюють організацію і оплату праці. Кінцевою метою цих заходів є підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції.

Зростання виробництва продукції, скорочення затрат праці і зниження собівартості найбільш успішно вирішується в умовах спеціалізації і концентрації. На спеціалізованих молочних комплексах всі зусилля і матеріальні ресурси зосереджуються на виробництві основного виду продукції і на догляд за однією твариною скорочуються, що сприяє зниженню собівартості і підвищенню рентабельності. Проте у більшості господарств на фермах виробляють не тільки молоко, але і значну кількість яловичини. У зв'язку з тим, що на фермах утримують понадремонтний молодняк, питома вага корів у стаді не перевищують 40%

Основним показником концентрації виробництва є кількість худоби, яку утримують на відділку чи на дільниці. На великих фермах з поголів'ям 500 корів витрати виробництва на одиницю продукції значно зменшується. Ще більш помітно зменшуються ці показники на молочних комплексах з поголів'ям 1200, 1600, і 2000 корів. Найбільш доцільні розміри комплексів визначають шляхом економічної оцінки декількох варіантів утримання худоби на території відповідного господарства .

На багатьох комплексах, що введені в дію у господарствах, питома вага корів у стаді не перевищує 48%. При таких умовах виробництва на молочних фермах утримують не тільки ремонтний, а й частину понадремонтного молодняка. Вплив недостатнього рівня спеціалізації виробництва на основні показники господарювання проаналізовано було вченими на основі роботи 27 великих молочних ферм, на кожній з яких розміщено не менш 800 корів. Аналіз роботи молочних комплексів показує, що питома вага корів у стаді повинна становити не менше 64%. При цьому нетелі на молочний комплекс повинні надходити за 2-3 місяці до отелення, а молодняк передавати на вирощування у віці не старше 6 місяців.

На перспективу основними слід вважати спеціалізовані молочні комплекси з питомою вагою корів у стаді не менше 88% при утриманні молодняка віком не старше місяця. Поряд з комплексами по виробництву молодняка, повинна діяти мережа спеціалізованих комплексів по вирощуванню нетелей та молодняка на м'ясо. Тепер спеціалізовані господарства по виробництву молока і яловичини, вирощування нетелей є у багатьох районах держави.

Досвід роботи молочних комплексів показує, що надходження нетелей і застосування штучного осіменіння та виробництво молока протягом року. В умовах нерівномірного виробництва продукції не можна раціонально використовувати родильні і профілактичні відділення, приміщення молодняка, особливо молочного періоду, удосконалюється використання робочої сили протягом року. Для забезпечення ритмічної роботи комплексів і підприємств по переробці молока його виробництво протягом року повинно наближатися до рівномірного. Відхилення від середньомісячного надходження молока не повинно перевищувати 5%. Так, при річному плані виробництва 36 тис. ц. молока, середньомісячне надходження його має становити від 2840 до 3168 ц. При експлуатації комплексу в період зменшення виробництва молока недостатньо ефективно використовується обладнання, приміщення і робоча сила, а під час перевищення розрахунку показників, навпаки, їх перевантаження. Одночасно при проектуванні треба враховувати також майбутню молочну продуктивність корів.

На ефективність виробництва молока значно впливає біологічні характеристики тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Найбільше цим вимогам відповідає худоба української чорно-рябої молочної, чорно-рябої та інших порід, поліпшених голштинами.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м'ясо.

Проблема підвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов'язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов'язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:

1. Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

2. Поліпшити матеріально - технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

3. Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

4. Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

5. Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію СВК „Зоря”

6. Поліпшити породні якості тварин.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною мірою залежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок.

Удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України - один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати: підвищення продуктивності худоби; поліпшення природного районування; поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції; поліпшення оплати кормів; продовження строку лактації.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов'язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача.

Поиск по сайту: