Багатофакторні теорії інтелекту

Серед багатьох дослідників утвердився погляд, що інтелект зумовлюється великою кількістю факторів. Інтелект як комплекс факторів досліджували Л. Терстоун, Дж. Гідфорд, Р. Мейлі, Дж. Керрол.

Л. Терстоун заперечував існування загального інтелекту. Проаналізувавши результати виконання 60 різних тестів, призначених для виявлення різних аспектів інтелектуальної діяльності, він отримав більше десяти групових факторів, сім із яких назвав первинними розумовими здібностями:

S - просторовий (здібність оперувати "в умі" просторовими відношеннями);

Р - сприйняття (здібність деталізувати зорові образи);

N - обчислювальний (здібність виконувати основні арифметичні дії);

V - вербальне розуміння (здібність розкривати значення слів);

F - побіжність мови (здібність швидко дібрати слово за заданим критерієм);

М - пам'ять (здібність запам'ятовувати);

R - логічне міркування (здібність виявляти закономірність у ряді букв, цифр, фігур).

За переконанням Терстоуна, для опису індивідуального інтелекту не можна використовувати єдиний показник. Найімовірніше індивідуальні інтелектуальні здібності можна описати в термінах профілю рівня розвитку первинних розумових здібностей, які проявляються незалежно одна від одної і відповідають за чітко визначену групу інтелектуальних операцій. Тому концепція Терстоуна отримала назву багатофакторної теорії інтелекту. Проте було швидко з'ясовано, що з уявленням про безліч самостійних інтелектуальних здібностей не можна погодитися беззастережно. Так, було відзначено, що між тестами, використаними Терстоуном, як правило, спостерігаються позитивні кореляції. Крім того, факторний аналіз другого порядку (факторизація кореляцій усіх можливих пар факторів) продемонстрував можливість об'єднання первинних розумових здібностей у більш узагальнений фактор, аналогічний £-фактору Спірмена.

Ідеї Терстоуна про множинність інтелектуальних здібностей широко відображені в тестологічних дослідженнях. Прикладом такого підходу є структурна модель інтелекту (81) Дж.-П. Гілфорда. На відміну від теорії Терстоуна, в якій факторний аналіз є засобом виявлення первинних здібностей, у цій теорії факторний аналіз - засіб доведення заздалегідь сконструйованої теоретичної моделі інтелекту, що постулювала наявність 120 вузькоспеціалізованих незалежних здібностей. При побудові структурної моделі інтелекту критеріями для опису інтелектуальної діяльності Гілфорд обрав:

1) тип виконуваної розумової операції:

- пізнання - впізнавання і розуміння пред'явленого матеріалу (наприклад, упізнати предмет за розмитим силуетом);

- конвергентна продуктивність - пошук в одному напрямі при отриманні однієї правильної відповіді (узагальнити одним словом кілька понять);

- дивергентна продуктивність - пошук у різних напрямах при отриманні кількох правильних відповідей (назвати всі можливі способи використання знайомого предмета);

- оцінювання - з'ясування правильності (логічності) заданої ситуації (знайти фактичну або логічну невідповідність у картинці);

- пам'ять - запам'ятовування і відтворення інформації (запам'ятати і назвати ряд цифр);

2) зміст інтелектуальної діяльності:

- конкретний (реальні предмети і їх зображення);

- символічний (букви, знаки, цифри);

- семантичний (значення слів);

- поведінковий (дії і вчинки).

3) різновиди кінцевого продукту:

- одиниці об'єктів (вписати потрібні букви у слова);

- класи об'єктів (розсортувати предмети на групи);

- відносини (встановити зв'язки між поняттями);

- системи (виявити закономірність в організації багатьох елементів);

- трансформації (змінити і перетворити заданий матеріал);

- імплікації (передбачити результат у межах ситуації "Що буде, коли...").

Експериментально-психологічні теорії інтелекту/

Експериментально-психологічні теорії інтелекту орієнтовані на виявлення механізмів інтелектуальної активності. Формувалися вони відповідно до таких основних підходів: феноменологічного (інтелект як особлива форма змісту свідомості), генетичного (інтелект як наслідок адаптації до вимог навколишнього середовища у природних умовах взаємодії людини із зовнішнім світом), соціокультурного (інтелект як результат соціалізації, впливу культури), процесуально-діяльнісного (інтелект як особлива форма людської діяльності), освітнього (інтелект як продукт цілеспрямованого навчання), інформаційного (інтелект як сукупність елементарних процесів перероблення інформації), функціонально-рівневого (інтелект як система різнорівневих пізнавальних процесів), регуляційного (інтелект як фактор саморегуляції психічної активності людини) та онтологічного (інтелект як форма організації індивідуального ментального досвіду).

Феноменологічний підхід до вивчення інтелекту/

У межах феноменологічного підходу розроблено гештальтпсихологічну теорію інтелекту, що трактує природу інтелекту в контексті проблеми організації феноменального поля свідомості. Започаткував такий підхід В. Келер, який критерієм наявності інтелектуальної поведінки у тварин вважав ефекти структурності. Виникнення рішення пов'язував із сприйняттям нової структури, в якій поєднуються важливі для пізнання проблемної ситуації співвідношення її елементів. Саме рішення при цьому виникає раптово, на основі миттєвого переструктурування (інсайту) образу початкової ситуації.

Перебудова образу ситуації розгортається у напрямі "доброго гештальту" - простого, ясного, розчленованого, осмисленого образу, в якому відтворюється ключова структурна суперечність проблемної ситуації. Проілюструвати роль структуризації образу можна на прикладі задачі "чотирьох крапок" ("Дано чотири крапки (::). Потрібно перекреслити їх трьома прямими лініями, не відриваючи олівця від паперу, і повернутися при цьому до початкової лінії"). Принцип розв'язання полягає в тому, щоб перебудувати образ: піти від образу "квадрата" і побачити продовження ліній за межами крапок.

Попри принципові відмінності вихідних позицій (у гештальтпсихології заперечували роль досвіду у виникненні інсайту, а при дослідженні бази знань досвідченість і навченість розглядали як умову інтелектуальної ефективності) на перший план у розумінні природи інтелекту було виведено змістові аспекти пізнавального відображення: предметний зміст образів сприйняття або понятійний зміст довготривалої семантичної пам'яті.

Поиск по сайту: