Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Предмет і зміст дисципліни «Охорона праці в галузі», її зв'язок з іншими дисциплінами



Охорона праці має тісний зв’язок з такими науками, як безпека життєдіяльності, гігієна і фізіологія праці, психологія, ергономіка, інженерна психологія, соціологія, екологія, технічна естетика та ін.

Сучасне законодавство України з охорони праці ви­магає більш якісної підготовки спеціалістів з вищою осві­тою для всіх галузей народного господарства. Об’єктивни­ми причинами цього є глибокі суспільно-економічні зміни, які привели до появи нових форм господарювання і власності.

Сучасний інженер повинен мати достатній обсяг те­оретичних знань у галузі охорони праці та уміти з їх допо­могою вирішувати практичні інженерні задачі зі створення безпечних і здорових умов праці на виробництві. У зв’язку з цим внесені ефективні зміни в навчальний процес вищих навчальних закладів. З 1999 року введені дисципліни «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі», стало обов’яз­ковою умовою рішення конкретних задач з охоро­ни праці в дипломних проектах. За рахунок цього, а також в результаті підсилення інженерної частини охорони праці в дипломних проектах з’явилася можливість підготовки висококваліфікованого інженера.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» «Охорона праці – це система правових, соціально-економіч­них, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілак­тичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності» (рис.1).

З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає знання різних напрямів науки і техніки, а саме:

– інженерних наук;

– наук про суспільство;

– гуманітарних наук;

– наук про людину;

– природничих наук.

Структура наук про безпеку праці зображена на рис. 2.

У Концепції ООН про «сталий людський розвиток» безпека праці розглядається як одна з основних (базисних) потреб людини, тому метою Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування нинішнього і майбутнього поколінь.

«Охорона праці в галузі» – нормативна дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах з метою формування в майбутніх фахівців знань про стан і проблеми охорони праці в галузі, що відповідає напряму їх підготовки, вивчення складових і умов функціонування СУОП, шляхів, методів і способів забезпечення здорових умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з діючими законодавчими й іншими нормативно-правовими актами.

 

 

 

Рис. 1. Складники охорони праці як системи

 

Рис. 2. Структура наук про безпеку праці

 

Метавивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенції для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантії збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Дисципліна «Охорона праці в галузі» вивчається на V курсі (для вузів III–IV рівнів акредитації) під час підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», «магістр».

Відповідно до освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів при реалізації робочих навчальних планів освітньо-кваліфі­каційного рівня «бакалавр» у курсах нормативних навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності» і «Основи охорони праці» вивчаються загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві. Окремі питання охорони праці вивчаються також у курсах загальнотехнічних і професійних дисциплін з обраної професії (спеціальності).

У процесі трудової діяльності на людину впливає, як правило, комплекс несприятливих факторів виробничого середовища, в результаті чого можливі виробничі травми і професійні захворювання.

Велика розмаїтість зазначених факторів, зміна їх кількості і рівня впливу, з одного боку, і обмеженість можливостей систем захисту людини, багатогранність прояву її психічних особливостей (наприклад, багатоваріантність поведінкових реакцій, неадекватність дій до виниклих зовнішніх умов тощо) дозволяє стверджувати, що досягнення абсолютної безпеки нереальне.

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища на працюючих визначає необхідність комплексного системного підходу при вирішенні питань профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань.

Практика засвідчує, що запобігання виробничому травматизму, як явищу, не може бути забезпечено реалізацією якогось одного – навіть дуже ефективного заходу. Для цього необхідно використовувати можливості комплексного підходу, а саме:

· техніки і технології виробництва (безпека виробництва);

· системи організації і управління виробництвом (організація без­пеки);

· медицини праці (виробнича санітарія);

· ергономіки і психології праці (психологія безпеки);

· економіки виробництва (економіка охорони праці);

· чинної законодавчої бази охорони праці.

Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці наведена на рис. 3.

В умовах сучасного виробництва комплексний системний підхід і його реалізація на практиці забезпечує створення і функціонування багаторівневої системи управління охороною праці.

 

Рис. 3. Функціональна структура охорони праці
з позицій наукової органі­за­ції праці

 

Справжній стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою, повторюваністю і вагою небезпечних ситуацій, що виникають у процесі праці, а також часом їх існування і кількістю людей, що підпадають під їх влив. Тому керівник виробництва повинен уміти вчасно виявити або розпізнати небезпечний і/або шкідливий вироб­ни­чий фактор і прийняти обґрунтоване рішення для його профілактики, спираючись на досвід і знання, отримані на попередньому етапі виробничої діяльності, а також з огляду на ефективність рішень, що раніше приймалися.

Дисципліна «Охорона праці в галузі», крім зазначених вище норма­тивних навчальних дисциплін з охорони праці, пов'язана з дисциплінами: «Правознавство», «Фізика», «Хімія», «Методика вимірювання параметрів навколишнього середовища», «Хімія навколишнього середовища», «Вступ у психологію праці і психологію організацій», «Розвиток організації», «Управління персоналом: відбір і розвиток», «Управління і комунікації», «Управління і контроль при розвитку виробництва», «Основи трудового права».

В умовах сучасного виробництва вирішення проблеми забезпечення безпеки праці бачиться в реалізації принципу управління безпекою праці як однієї із складових поняття «якість життя людини», а також у визначенні рівня допустимого ризику як інтегрального критерію досяг­нутого рівня техніки, технології, організації і управління виробництвом.

Цей навчальний посібник «Охорона праці в галузі. Загальні вимоги», призначений для вирішен­ня поставленого завдання. З урахуванням сучасних дося­гнень науки і техніки наведені методи і способи рішення інженерних задач з промислової безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

Навчальний посібник призначений для студентів всіх спеціаль­ностей вищих навчаль­них закладів, а також може бути використаний працівниками служб охорони праці підприємств та організацій.

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

Типова навчальна програма
«Охорона праці в галузі»

 

Нова типова навчальна програма «Охорона праці в галузі» розроблена відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державної служби України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд України) від 21.10.2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цвіль­ного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2010 року за № 1057/18352.

Програма розроблена з урахуванням того, що студенти на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр» засвоїли головні положення нормативної навчальної дисципліни «Основи охорони праці», а також окремі питання охорони праці в дисциплінах професійного спряму­вання. Вона передбачає вивчення актуальних питань охорони праці для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідної діяльності з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяль­ності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

Загальний обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі» у навчальних планах підготовки спеціалістів (магістрів) визначений державними вимогами зазначеного вище спільного наказу і становить не менше 36 академічних годин.

Зважаючи на багатоманітність видів господарської та економічної діяльності та специфічність виробничих завдань у типовій навчальній програмі нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» подані тільки загальні вимоги щодо структури та змісту дисципліни, отриманих знань та вмінь. У переліку рекомендованої літератури наведені лише джерела загального характеру, вимоги яких є актуальними для всіх спеціальностей фахівців.

Метавивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантії збере­ження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» спеціалісти (магістри)за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професій­ними компетенціями з охорони праці:

у науково-дослідній діяльності:

· готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах;

· здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних, виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.

у технологічній діяльності:

· обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);

· участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;

· розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві.

в організаційно-управлінській діяльності:

· впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

· здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;

· здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці;

· управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

· впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі.

у проектній діяльності:

· розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.

у педагогічній діяльності:

· розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

у консультаційній діяльності:

· надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці;

· готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації.

Програма складається з дев'яти розділів:

Міжнародні норми в галузі охорони праці.

Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.

Система управління охороною праці в організації.

Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків.

Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності.

Актуальні проблеми охорони праці в наукових дослідженнях.

Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах.

Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці.

Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворю­вання на виробництві.

Особливо слід зазначити новизну першого розділу, присвяченого міжнародним нормам.

Тут основна увага приділяється соціальному партнерству (соціаль­ному діалогу) як принципу законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці в Європейському Союзі.

Охорона праці розглядається як невід’ємна складова соціальної відпові­дальності. Передбачено вивчення законодавчої основи Євро­союзу з питань охорони праці: міжнародних стандартів SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності», директив ЄС з охорони праці, таких як рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників», основних конвенцій і рекомен­дацій Міжнародної організації праці (МОП) в галузі охорони праці.

Приділена увага міжнародному співробітництво в галузі охорони праці, основним напрямкам співробітництва з Організацією об’єднаних націй (ООН), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (МОЗ), Міжнародною агенцією з атомної енергії, Міжнародною організація праці (МОП), Європейським Союзом (ЄС) та Співдружність незалежних держав (СНД)

Інші розділи програми також істотно оновлені (додаток 10).

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

 

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

 

БП – безпека праці
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ВК – відповідальний керівник
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ГДК – гранично допустима концентрація
ГДР – гранично допустимий рівень
ДСС – державна система стандартів
ЄТКД – Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник
ЗІЗ – засоби індивідуального захисту
ЗО – заклад освіти
ІТП – інженерно-технічні працівники
КТУ – коефіцієнт трудової участі
ЛЕП – лінії електропередачі
ЛКК – лікарсько-консультаційна комісія
«л–м–с» – людина–машина–виробниче середовище
МОП – Міжнародна організація праці
МСЕК – медико-соціальна експертна комісія
МТП –матеріально-технічне постачання
ННДІОП – Національний науково-дослідний інститут охорони праці
ПУЕ – правила улаштування електроустановок
ПВР – проект виконання робіт
ПЗО – позашкільні заклади освіти
ПТБ – Правила техніки безпеки під час експлуатації електроус­тановок споживачів
ПТЕ –Правила технічної експлуатації електроустановок спо­жи­­вачів
ПТЗО – професійно-технічний заклад освіти
РТК – рада трудового колективу
СЗО – середні заклади освіти
ССБТ – система стандартов безопасности труда
СУОП – система управління охороною праці
ТЕО – техніко-економічне обґрунтування
ТУ – технічні умови

 

 

Основні терміни та їх визначення наведено в додатку 1.

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

 

Розділ 1. Міжнародні норми і законодавство України
в галузі охорони праці

 

1.1. Стан безпеки праці в світі¨

 

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, на­самперед Міжнародної організації праці. МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці. Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, не­зважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень ви­робничого травматизму, у тому чи­слі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Причо­му це стосується і тих країн, де їм приділяється, здавалося б, підвище­на увага. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються пи­тання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність,— вживання алкоголю, наркотиків і навіть інтернетозалежність (за дани­ми Стенфордського університету, в США 14% жителів мають таку за­лежність).

Згідно з даними МОП, щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з тру­довою діяльністю людини, і 160 млн. професійних захворювань. На ви­робництві гине майже 354 тис. пра­цівників, з них у країнах з розвине­ною ринковою економікою — 1 6,2 тис, у колишніх соцкраїнах — 21,4 тис, у Китаї — 73,6 тис, в Ін­дії — 48,2 тис, в інших країнах Азії і Тихого океану — 83 тис, у країнах Близького Сходу — 28 тис, у країнах Африки південніше Сахари — 54,7 тис, у країнах Латинської Аме­рики та Карибського басейну — 28,6 тис. (цифри округлено.— Прим, автора). Близько 12 тис. загиблих — діти.

До цих даних необхідно додати кількість тих, хто одержав профза­хворювання і вибув з виробничого процесу,— цей показник у 2004 р. становив 2,2 млн. осіб, причому се­ред захворювань 32% становили онкологічні, 23% — серцево-судинні, 19% — травматологічні, 17% — ін­фекційні.

Щодня у світі відсутні на робо­чому місці внаслідок хвороби (тим­часової непрацездатності) близько 5% робочої сили. Через витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, втрачається до 1250 млрд. доларів США, або май­же 4% світового валового внутріш­нього продукту.

Починаючи з 2002 р., за ініціати­ви МОП щороку 28 квітня відзнача­ється Всесвітній день охорони праці (раніше в цей день відзначався День пам'яті загиблих на робочих місцях). З цього ж року Міжнародна феде­рація транспортників (МФТ) щороку 15 жовтня відзначає Всесвітній день протесту проти негідних умов праці на транспорті.

Взагалі галузевий аспект безпе­ки праці потребує окремого розгля­ду, оскільки деякі галузі економіки є найбільш небезпечними для зайня­тих у них працівників.

У 2004 р. було проведено Євро­пейський тиждень безпеки праці в будівництві та деревообробці, під час якого було оголошено дані Дуб­лінського фонду поліпшення умов життя і праці, згідно з якими у 15 кра­їнах, що входили тоді до складу ЄС, щороку реєструвалося 820 тис. не­щасних випадків, з них 1200 — зі смертельними наслідками, а збитки від них становили 75 млрд. евро з 900 млрд. евро загального обігу галу­зі. Було повідомлено, що у Великобри­танії в цій галузі щороку гине 13 пра­цівників із 100 тис. зайнятих, у той час як у цілому в економіці країни — 5 осіб. У США в 2003 р. на будівниц­тві загинуло 1126 працівників, у той час як на транспорті — 850, у сільсь­кому господарстві та рибальстві — 707. У Данії, за даними профспілок, ймовірність загинути на роботі у бу­дівельників втричі більша, ніж у пред­ставників будь-якої іншої професії.

Серйозне занепокоєння з приво­ду виробничого травматизму вислов­люють профспілки транспортників. У 2003 р. у Японії пройшла тристо­роння конференція з безпеки праці на залізницях за участі 210 делегатів з більш як 40 країн світу, яка, зокре­ма, констатувала, що становище в даному питанні погіршується в міру приватизації галузі. У тому ж році Європейська федерація транспорту зажадала від Єврокомісії вжиття за­ходів щодо захисту водіїв-далекобій-ників від нападів на них бандитів на території всіх європейських країн.

Велика кількість нещасних випад­ків на виробництві стається на дріб­них і середніх приватних підприєм­ствах. У Бельгії, наприклад, полови­на нещасних випадків зі смертельни­ми наслідками і 40% профзахворювань припадає на підприємства з кількістю працівників до 100 осіб. В Австрії в 2001 р. створено спеціаль­ний' підрозділ (Всесвітня служба страхування від нещасних випадків на виробництві — AUVA) для обслу­говування підприємств з чисельністю працюючих менш як 50 осіб.

Багато уваги приділяється питан­ням охорони праці та здоров'я на виробництві у Європейському Сою­зі і країнах, що входять до нього. Комісія ЄС у 2001 р. прийняла Про­граму заходів з охорони праці та здоров'я на робочих місцях на 2002-2006 pp., а в 2005 p.- Про­граму REACH — реєстрації, оцінки та обмеження застосування хіміка­тів, відповідно до якої підприємства, які застосовують будь-які хімічні ре­човини з 30 тис. внесених у додаток до Програми, повинні одержувати у національної влади ліцензію на їх ви­користання. Щорічна конференція партнерства провела в 2006 р. у Відні Міжнародну профспілкову кон­ференцію, на якій було висунуто ви­могу посилити контроль за реаліза­цією цієї Програми.

У структурі ЄС є кілька органів, які спеціально займаються пробле­мами трудового життя. В іспансько­му місті Більбао діє Європейське агентство з безпеки праці та охорони здоров'я на робочому місці. У Дуб­ліні (Ірландія) працює Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, що веде дослідження з широкого ко­ла пов'язаних з цим питань.

З числа тем, що особливо дослі­джуються у ЄС, відзначимо пробле­му стресів на робочому місці. Зазна­чене агентство ЄС у Більбао визна­чило стрес як «негативно забарвле­ну емоційну реакцію на трудовий процес, що виникає внаслідок пси­хічних перенавантажень працівни­ків, у тому числі через надмірні вимо­ги до роботи, авторитарного керів­ництва, конфліктів на робочому міс­ці, насильства і моббінгу» (третиру­вання з боку колег — Прим, автора). До «класичних» факторів стресу віднесено також шуми, вібрацію та монотонність праці. За даними агентства, до 40 млн. працівників у країнах ЄС страждають на захво­рювання, пов'язані зі стресом. На наслідки стресів припадає 25% ­
ро­бочих днів, пропущених через хворобу, а витрати тільки з оплати
лі­карняних у зв'язку з цим становлять 20 млн. евро на рік. У цілому ж еко­номічні втрати від стресу оцінюються в 150 млн. евро.

Дублінський Фонд вважає, що від стресових явищ страждає приблиз­но 28% працюючих у країнах ЄС, у 23% виявлено симптоми хронічної перевтоми, 60% скаржаться на по­стійний брак часу на роботі. У Франції профспілки вимагають ви­знання стресу професійним захво­рюванням, оскільки його жертвами називають себе 72% опитаних
пра­цюючих, насамперед службовці, та 11% працівників одержували звіль­нення від роботи з цієї причини. У Великобританії 32% опитаних на­звали основною причиною стресу проблеми під час поїздок на робо­ту, 23% — складність поєднання тру­дових і домашніх навантажень і
ли­ше 31% заявили, що стресу взагалі не відчувають. Значна частина пра­цівників у країнах ЄС вважає причи­ною стресу психологічні наслідки конкуренції за робочі місця.

У 2006 р. загальноєвропейське опитування про самопочуття на ви­робництві провів інший орган — Євробарометр. Згідно з одержани­ми даними, позитивно оцінили тру­дове середовище на своєму підпри­ємстві 84% респондентів у 25 краї­нах ЄС, у 15 «старих» членах ЄС ця цифра дорівнювала 86%, а в Данії та Норвегії — навіть 93%. Ці резуль­тати явно відрізняються від наведе­них вище. Очевидно, багато чого залежить від того, хто проводить ан­кетування і як ставляться запитання.

Комісія ЄС прийняла рішення розробити Європейську стратегію з питань трудового середовища на період до 2012 р. Європейська кон­федерація профспілок (ЄКП) запро­понувала включити до неї превен­тивні заходи в галузі безпеки праці, ввести в країнах ЄС регіональних уповноважених з охорони праці та посилити санкції стосовно робото­давців, винних у порушенні правил безпеки на виробництві, а також по­ширити положення цієї стратегії на працюючих у рамках нетипової зай­нятості. Варто при цьому згадати, що Британський конгрес тред-юніо­нів у 2005 р. порушив питання про те, що карати за порушення правил охорони праці потрібно не тільки роботодавців, але й директорів під­приємств.

У 2006 р. було підписано Угоду європейських соціальних партнерів — ЄКП та об'єднань роботодавців ЄС — про спільні заходи щодо запо­бігання та ліквідації моббінгу. За де­якими даними, у країнах ЄС моббін­гу постійно зазнають близько 12 млн. працівників. У Норвегії при Міністер­стві праці в 2005 р. встановлено «телефон трудового життя» спе­ціально для приймання скарг працю­ючих на прояви моббінгу на їхніх підприємствах.

Останніми роками в ряді країн ЄС підвищилася увага до проблем охорони праці та здоров'я на робо­чому місці з боку урядів. У Швеції соціалдемократичний уряд прийняв у 2002 р. п'ятирічний план боротьби зі смертельним травматизмом. У Фран­ції також діє «п'ятирічка» охорони здоров'я у трудовому середовищі, у контролі за перебігом якої беруть участь, поряд з урядовими органа­ми, сторони ринку праці, тобто профспілки та організації робото­давців. У Фінляндії у 2002—2005 pp. існувала державна Програма бо­ротьби з виробничим травматиз­мом.

Особливо варто зупинитися на досвіді Норвегії. У жовтні 2001 р. у цій країні було укладено Угоду про консолідоване трудове життя, відпо­відно до якої мають бути вжиті захо­ди щодо зменшення кількості робо­чих днів, пропущених працівниками через хворобу, збільшення кількості робочих місць для осіб з обмежени­ми трудовими можливос­тями та що­до зниження фактичного віку виходу на пенсію (тобто щодо розвитку си­стем дострокового пенсіонування). До 2005 p., згідно з Угодою, перший із зазначених показників мав бути зменшений на 20%, а останній — до 59 років. Забігаючи наперед, відзна­чимо, що вже до 2004 р. відсоток відсутності працюючих через хворо­бу на підпри­єм­ствах, включених до Угоди, знизився з 6,6 до 6,4% загаль­ного робочого часу (при середньо­му показнику по країні — 7,2%), і на роботу було прийнято близько 36 тис. інвалідів.

Угоду підписали всі профцентри, об'єднання приватних робото­давців і торговельних підприємців, спілка муніципальних органів та Відділ з ад­міністративних питань Мінпраці Норвегії. Вже до кінця 2003 р. до нього приєдналися 5,6 тис. компаній, на підп.­ри­ємствах яких працювало 951 тис. працівників, або 51% робо­чої сили країни. В 2005 р. Угоду бу­ло продовжено на невизначений термін. На сприяння її виконанню з держбюджету щороку виділя­ються кошти. В 2006 р. вони становили 276 млн. норвезьких крон.

Додамо, що зазначені проблеми типові не тільки для цієї країни. В Ав­стрії в 2003 р. засновано державне відомство інтерак­тивного професій­ного навчання, основне завдання якого полягає у підготовці інвалідів до трудової діяльності.

Серйозно ставляться у ЄС до проблеми вживання алкоголю і нар­котиків як до фактора, що негативно впливає на продуктивність і безпеку праці. Хоча в країнах ЄС алкогольно залежними вважаються лише 5% працівників, зловживання алкоголем є головною причиною смерті молоді у віці 15—19 років і 30—50% дорож­ньо-транспортних подій. Найбільш «питущими» країнами визнано Ір­ландію (12,3 л чистого алкоголю на рік на одного дорослого жителя), Ру­мунію (11,7 л) і Швецію (10 л). У Фін­ляндії з причин, пов'язаних із вжи­ванням алкоголю, щороку втрача­ється близько 5 млн. робочих годин, або 2,5 робочого дня на одного працівника. Християнський проф-центр Бельгії оголосив у 2005 р. кам­панію з боротьби з «дрінками» (ви­пивками.— Прим, автора) у робочий час, що стали популярними в уста­новах країни. За даними ВООЗ, у 2002 р. у країнах ЄС із вживанням алкоголю було пов'я­зано 600 тис. нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками, їх серед­ньорічне зростання перевищує 7%.

Ще кілька цифр по ЄС: на нічних роботах у країнах ЄС у 2004 р. бу­ло зайнято близько 20 млн. працю­ючих, або 12% економічно активно­го населення; найвищі показники відзначено у Велико­британії (21,3%), Ісландії (19,2%) та Австрії (12,8%), найнижчі — в Іспанії (9,9%).

Як і раніше, багато говорять і пи­шуть у світі про шкідливий вплив на здоров'я працюючих азбесту й азбестовмісних сполук. У 2004 р. МОП і ВООЗ обнародували підсум­ки спільного дослідження, в якому сказано, що основними виробника­ми азбесту в світі є Росія (за їхніми даними, близько 50% світового ви­робництва, причому майже полови­ну працюючих в азбестовому ви­робництві становлять жінки), Китай, Канада і Бразилія, а головними спо­живачами — Індія, Таїланд, Нігерія, Ангола, Мексика, Уругвай та Арген­тина. Від застосування азбесту, за даними, що містяться в цій роботі, щороку гинуть до 100 тис. осіб.

МОП нещодавно знову заклика­ла до повної заборони застосу­ван­ня азбесту. У період проведення Ге­неральної конференції праці 2005 р. Міжнародна конфедерація вільних профспілок оголосила про початок кампанії за повну заборону азбесту та його похідних. За її тодішніми да­ними, навіть у Фінляндії, де така заборона діє, від наслідків контактів з азбестом щороку хворіють до 500 працівників, з яких 120 — на рак.

У тому ж 2005 р. профцентр АФТ—КПП виступив за прийняття Конгресом США закону про ство­рення Фонду допомоги потерпілим від застосування азбесту, яких, за його даними, у країні нараховується 300—600 тис. осіб. У Бельгії, де та­кий Фонд уже створено, християнсь­кий профцентр КХПБ запропонував у 2006 р. поширити дію цього зако­ну на «непрофесіоналів» — само-зайнятих працівників, членів сімей захворілих і жителів тих районів, де розташовані підприємства, що вико­ристовують азбест.

З 1 січня 2005 р. набрала чинно­сті директива Єврокомісії про повну заборону застосування в країнах ЄС азбестовмісних матеріалів. У ній також визначено заходи захисту працюючих від таких субстанцій, що були завезені в країни ЄС раніше. У Росії, наприклад, здійснення цієї ди­рективи має призвести до втрати ро­боти 25—40 тис. працюючих і знизи­ти рівень життя у півмільйона осіб. В Україні спостерігається приблизно така сама картина. В 2006 р. ЄС проголосила загальноєвропейську кампанію «Азбест убиває — станемо на перешкоді його застосуванню».

 

¨ ¨ ¨ ¨ ¨

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.