Нормативи якості довкілля

Нормативи якості довкілля встановлюються для оцінки стану навколишнього середовища з метою: 1) збереження здоров'я людини – санітарно-гігієнічні нормативи; 2) збереження природних екологічних систем – екологічні нормативи. Останні знаходяться у стані розробки, але найближчим часом зміни навряд чи відбудуться.

Санітарно-гігієнічні нормативи – це гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин та мікроорганізмів або гранично допустимі рівні (ГДР) фізичних факторів у навколишньому середовищі, які ще не викликають шкідливого впливу на організм людини в даний момент або у віддаленому часі на здоров'я наступних поколінь. В основі встановлення санітарно-гігієнічних нормативів покладено токсиметричні показники впливу хімічних речовин, мікроорганізмів та фізичних факторів для чутливих модельних організмів.

Незважаючи на шквал критики, який захопив наукові публікації останнього десятиріччя щодо обґрунтування та застосування цих нормативів, ГДК та ГДР є цілком адекватними показниками монокомпонентного забруднення навколишнього середовища з точки зору господарського використання. Визначення рівнів ГДК є прикладом аутекологічного нормування, коли основним параметром є сприятливий стан одного єдиного організму – Homo sapiens sapiens. Проте, у багатьох публікаціях, присвячених дослідженню забруднення природних екосистем, даний норматив використовується як критерій забруднення довкілля, що є прикладом використання даного нормативу не за призначенням.

Слайд 28

Екологічні нормативи – визначають граничну межу зміни параметрів довкілля, перевищення якої може створити загрозу для стабільного існування природних екосистем (тобто зміни не виходять за межі природних фонових коливань).

Останнім часом пропонується величезне різноманіття альтернативних показників. Частина з екологічних нормативів ґрунтується на вже встановлених нормативах ГДК з урахуванням регіональних особливостей, або введення спеціальних робочих коефіцієнтів, або коефіцієнтів потенціювання. Інші автори пропонують оригінальні методи розрахунку критеріїв забруднення – екологічно допустимі рівні (ЕДР), екологічні (біоценотичні) ГДК тощо. Проте, жоден з таких показників не отримав загального визнання і не введений у нормативну документацію.

Одним з небагатьох показників, які можуть претендувати на звання "екологічного нормативу" є ГДК хімічних речовин у воді водойм рибогосподарського призначення (ГДКвр), які часто називають еколого-рибогосподарськими нормативами. Основним призначенням даного нормативу є збереження якості середовища, придатного для мешкання промислових об’єктів та їх кормової бази. Тобто, ГДКвр регламентує негативний вплив на "корисне" населення водойм, що визначає значну господарську складову зазначеного нормативу.

Слайд 29

Нормативи допустимого впливу на довкілля.

Нормативи допустимого впливу на довкілля (інша назва - виробничо-господарські нормативи) встановлюють з метою запобігання негативного впливу на довкілля господарської та іншої діяльності людини. Залежно від способу впливу виділяють такі нормативи допустимого впливу на навколишнє середовище:

Слайд 30

І. Нормативи гранично припустимих викидів (ГДВ) та скидів (ГДС) забруднювачів. Ці нормативи встановлюють для стаціонарних, пересувних і інших джерел дії на навколишнє середовище. В основі розрахунку таких нормативів покладено вимогу недопущення перевищення нормативів якості довкілля (у всіх випадках – санітарно-гігєнічних ГДК) в результаті нормальної господарської діяльності суб’єктів природокористування. Існує два принципи розрахунку ГДВ і ГДС:

1) Технологічні нормативи розраховуються для джерел забруднення на основі найкращих існуючих технологій і відбивають допустиму кількість викидів та скидів у розрахунку на одиницю продукції, що випускається.

2) При неможливості дотримання технологічних ГДВ та ГДС можуть встановлюватися ліміти на викиди і скиди. Встановлення лімітів на викиди і скиди допускається тільки при наявності планів зниження викидів і скидів, погоджених з місцевими органами виконавчої влади, що здійснюють державне управління в галузі охорони навколишнього середовища.

Слайд 31

ІІ. Нормативи утворення відходів виробництва та споживання та ліміти на розміщення їх.

Слайд 32

ІІІ. Нормативи допустимих фізичних впливів (кількість тепла, рівні шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання, напруженості електромагнітних полів та інших фізичних впливів). Вони встановлюються для кожного джерела такого впливу з урахуванням впливу інших джерел фізичних впливів.

Слайд 33

ІV. Нормативи допустимого вилучення компонентів природного середовища, що встановлюються з метою збереження природних ресурсів, забезпечення сталого функціонування природних екологічних систем та запобігання їх деградації.

Слайд 34

V. Нормативи допустимого антропогенного навантаження на навколишнє середовище є комплексним показником допустимого впливу. Встановлюються для суб'єктів господарської діяльності з метою оцінки та регулювання загального впливу на навколишнє середовище усіх стаціонарних, пересувних і інших джерел, розташованих в межах конкретних територій і акваторій (у стадії розробки). Такі нормативи встановлюються по кожному виду дії і сукупного впливу всіх джерел, що знаходяться на цих територіях і акваторіях.

Слайд 35

Аналіз.

На етапі аналізу проводять науково-технічну оцінку наслідків впливу зафіксованих параметрів окремих компонентів навколишнього середовища. Визначаються основні джерела негативного впливу на довкілля, причому – як антропогенні, так і природні. Таким чином, від об’єкта господарської діяльності вимагається не лише забезпечення нормативів ГДК або ГДР, а й дотримання ГДВ та ГДС, встановлених для об’єкту в цілому. Причому, сам факт перевищення величини нормативу допустимого впливу на довкілля (наприклад ГДК) ще не є порушенням з боку суб’єкту господарювання. Проте, такий факт слугує сигналом для більш детального розслідування дотримання вимог встановлених технічних нормативів або лімітів на викиди (скиди).

Основним результатом аналізу первинних даних моніторингу та їх оцінки є визначення наслідків для окремих компонентів навколишнього середовища та всього довкілля.

У зв’язку з важкістю прямого визначення наслідків перевищення нормативів для людини та довкілля основним методом екологічного аналізу є застосування експертної системи оцінки. Експертна оцінка – процедура отримання оцінки проблем на основі думки спеціалістів даної галузі знань (експертів) з метою наступного прийняття рішення.

Слайд 36

Прогноз.

Екологічний прогноз – передбачення у майбутньому особливостей параметрів та величини основних показників компонентів навколишнього середовища та довкілля в цілому протягом фіксованого проміжку часу під впливом змінних глобальних природних факторів середовища та антропогенною діяльністю. Прогноз є ймовірнісним судженням і є специфічною формою пізнання довкілля, де досліджується не сучасне а майбутнє. Можна вважати це вищою формою пізнання світу.

Голованю метою прогнозу є оцінка передбачуваної реакції навколишнього середовища на прямий та опосередкований вплив людини, вирішування задач майбутнього раціонального використання природних ресурсів у зв’язку з очікуваним станом довкілля. Основою для прогнозу є результати оцінки екологічних параметрів компонентів середовища та аналіз наслідків їх змін для природних систем за попередній період спостережень, їх узагальнення, статистична оцінка їх ймовірності та екстраполяція на майбутній період часу.

Види екологічного прогнозу:

1. За часом.

2. За масштабами прогнозованих явищ.

3. За галузями.

1. За часомекологічний прогноз поділяють на надкороткотермінові (до 1-го року), короткотермінові (до 3-5 років), середньотермінові (10-15 років) та довготермінові (декілька десятиліть). Термін прогнозу може залежати як від наявності вихідних даних, так і від покладеного на нього завдання. Застосування інсектицидів у лісовому масиві буде вимагати екологічного прогнозу терміном на 1-2 роки, а проектування великого промислового об’єкту, з термінами експлуатації 100-150 років (наприклад, водосховища) вимагає екологічного прогнозу на час, що вимірюється століттями. Звичайно, чим більшим є прогностичний час, тим менша ймовірність його наближення до реальної ситуації, що складатиметься.

2. За масштабами екологічні прогнози ділять на: глобальні (фізико-географічні), регіональні (в межах географічної частини сущі або акваторії), національні (у межах держави), локальні (окремі адміністративні одиниці, відокремлені території, ландшафти). Чим більшим є регіон, тим більш катастрофічними будуть наслідки помилок у екологічному прогнозі. (наприклад Сахельська посуха 70-х років, передбачена у 40-х роках, забрала життя понад 2-х млн. людей, 80% поголів’я худоби, зупинила ріс економіки африканських країн на півстоліття.). З іншого боку, важко передбачити на тривалий час зміни на локальному рівні, оскільки дрібні природні системи є менш стійкими, або вони є частиною великих регіональних систем, закономірності змін яких не охоплені екологічним моніторингом.

3. Екологічний прогноз за галузями проводиться за визначеними сферами моніторингу: геологічний прогноз, метеорологічний прогноз тощо.

Поиск по сайту: