Нідерландський майстер Рогір ван дер Вейден створив величний ідеал людини, у якій духовна краса повинна зливатись у єдине ціле із красою зовнішньою. У «Портреті молодої жінки» художник зображує обличчя крупним планом, він фіксує увагу глядача на складному головному уборі, на чудовому золотавому волоссі, що відтінене вузькою смугою чорної стрічки, на контурі губ, овалі обличчя, розрізі очей. Його не цікавлять деталі одягу — лише обличчя. Він намагається виразити головне — теплоту та чарівність жіночого образу. Картина «Зняття з хреста» принесла художникові світову славу, хоча суперечки щодо її авторства не вщухають і досі.
Ієронім Босх (1460-1516)
І.Босх. Віз сіна. Центральна частина триптиха. 1480- 1485 рр.
Наприкінці XV ст. творить один із найбільш загадкових майстрів — Ієронім Босх. Його картини, сповнені іносказань та влучних життєвих спостережень, фантастичні і в той же час на диво реальні. Творчість Босха глибоко пов'язана з народною свідомістю, недарма деякі народні прислів'я стали змістом його картин. Наприклад, «Віз сіна» ілюструє мудре прислів'я: «Світ — це копиця сіна, і кожен бере з неї те, що у змозі нести». На копиці Босха розташувались закохані. До воза з усіх боків прямують люди, і кожен намагається урвати якомога більше сіна. Відбуваються бійки, сутички, і лише блакитне небо, пагорби, що ховаються вдалині, зберігають спокій та байдужість до суєтних турбот людей.
Пітер Брейгель Старший (1525-1569)
Лінію Босха по-своєму продовжив геніальний Пітер Брейгель Старший. Він був художником-філософом. Природа, на думку Брейгеля, улаштована розумно, на відміну від суєтного світу людей, де все робиться всупереч природним законам. У картині «Фламандські прислів'я» численні дрібні фігурки розігрують народні прислів'я, висміюючи усі нісенітниці людського життя. У картині «Селянський танок» Брейгель показує звичайну сцену, що йому доводилось часто спостерігати, — образ народної стихії, її грубої сили. Творчістю Брейгеля завершується цей етап нідерландського мистецтва. Далі воно розділюється на голландський та фламандський напрями.
ВІДРОДЖЕННЯ У НІМЕЧЧИНІ.
Німецьке Відродження дало людству багато видатних майстрів. Однак, відкривши для себе красу оточуючого світу, німецькі майстри все ж залишились вірними багатьом ідеалам релігійного середньовіччя. їх надихала не героїчна античність, а християнські чесноти. Людина відчувала себе хазяїном власної долі.
Альбрехт ДюРер (1471-1528).
Перше місце серед художників Німецького Відродження належить Альбрехту Дюреру. Син ювеліра, переселенця з Угорщини, він залишив батьківське ремесло й у 24 роки відкрив власну майстерню. Художник писав портрети своїх співгромадян. Однак значно більші доходи йому приносили тиражі гравюр на дереві. Завдяки їм ім'я Дюрера стало відомим на території усієї Німеччини. Набожних німецьких обивателів особливо вразили 15 гравюр Дюрера до останньої книги Нового Завіту — «Апокаліпсиса». На одній з них він зобразив чотирьох вершників, що уособлювали Голод, Мор, Війну та Смерть. Вони вихором мчать на конях, змітаючи на своєму шляху молодих і старих, багатих і бідних. Так Дюрер уявив загибель роду людського. Якщо люди не стануть на шлях добрих справ, то ніхто не уникне розплати за свої гріхи — такою була ідея цієї серії гравюр. Дюрер здійснив дві поїздки до Італії, що підсилили гуманістичну лінію його творчості. Так само, як і великі італійські майстри, Дюрер прагнув до наукового пізнання світу та людини. Він органічно поєднав готичні традиції з прийомами італійського Чч Відродження. Найкращі * твори Дюрера вражають влучністю спостережень і досконалістю графічної мови.
Славою останніх років життя художника стала картина «Чотири апостоли». Дюрер подарував її міській раді Нюрнберга. Святі Іоан, Петро, Павло та Марк ніби застерігають людей від єресей, що викликані численними пристрастями та оманами. Картину супроводжують тексти зі Святого письма. Іоан та Павло стоять ближче до глядача, їхні фігури яскраво освітлені. З темряви видно високе чоло Петра та палаючі очі Марка. Чотири апостоли — це люди Відродження, незалежні та допитливі, стійкі у боротьбі за справедливість та істину.