Мало портретистів могли зрівнятися з Ти-ціаном. Він вмів розкрити складний внутрішній світ своїх персонажів. Наприклад, у парадному портреті Папи римського Павла III з внучатими племінниками він показує три різні характери: зігнутого у кріслі немічного старого — владного та хитрого Папу; його онука — холодного кардинала Олександра Фарнезе, що очікує свого часу; та улесливого, підступного і потворного От-о. Розповідають, що Папа злякався, коли побачив, наскільки вірно Тиціан передав атмосферу папського двору з його інтригами.
«Святий Себастьян»
До кращих творів Тиціана належить картина «Святий Себастьян». Себастьян — це герой епохи Відродження, і ніякі страждання не можуть перемогти силу людського духу. Себастьян — молодий римський воїн, що увірував у християнське вчення. Незважаючи на катування, він залишився прихильником Христа. На картині Тиціана герой, прив'язаний до дерева та простромлений стрілою, зберігає мужність та самовладання. На його обличчі читається глибоке страждання. Червоні відсвіти лиховісно затягують небо, що надає усій картині тривожного звучання. Але навіть загибель цього прекрасного юнака пробуджує у глядача не безнадійність, а віру у велич людського духу.
Тиціан помер з пензлем у руках у віці майже 90 років, завершуючи роботу над картиною «Оплакування Христа». В останні роки він розробив «пізню манеру» письма. Вона була настільки новою для свого часу, що не одразу знайшла розуміння у сучасників. Поверхня його пізніх полотен, наприклад «Коронування терновим вінцем», на перший погляд, нагадує хаос мазків. Але на відстані ці мазки зливаються, і виникають людські фігури, будівлі, пейзажі. Ця манера Тиціана була Бенера перед дзеркалом. 1550-ті рр. Портрет Папи Павла Ш з племінниками. 1545-1546 рр.
взята на озброєння та розвинута живописцями Франції XIX ст. Таку течію у
живописі назвали імпресіонізмом У своїх творах Тиціан завжди залишається художником Відродження з вірою у силу та розум людини.
ПІВНІЧНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Північне Відродження — ця назва закріпилась за мистецтвом країн, що лежать на північ від Апеннінського півострова, — Нідерландів, Німеччини, Франції. Так само, як і в Італії, тут починають панувати ідеї Відродження, людина відкриває у собі величезні творчі можливості. Однак між італійським та Північним Відродженням існувала велика різниця. В Італії нове відношення до світу супроводжувалося критичним поглядом на мистецтво середньовіччя і спирало-68 ся на античність. Культура ж північних країн, навпаки, мала за підґрунтя мистецтво середніх віків. Багато форм готичного стилю, що панував у середньовіччі, увійшли до мистецтва Північної Європи. Воно гостріше відображало життєві народні проблеми, було більш демократичним. У цих країнах набула поширення гравюра — один з найдоступніших видів мистецтва. Якщо Італія дала високі зразки архітектури, скульптури та живопису, то на Півночі панували нові досягнення у живописі та графіці, архітектурі та скульптурі.
Однак вплив нових ідей полягає у головному — у змісті мистецтва. Релігійні теми, як і раніше, залишаються основними, але художники по-новому зображують релігійні сюжети. Раніше земний світ був дуже далеким від небесного, тепер художник вдивляється у грішний світ прискіпливіше, а людина сприймається найбільш досконалою частиною цього світу.
Ян ван Ейк (1390-1441)
Північне Відродження відкриває нідерландський художник Ян ван Ейк. Його найвідоміша картина «Мадонна канцлера Ролена» зображує Марію з немовлям та замовника — канцлера Ролена, що вклоняється їй. Горда та владна людина, що не
позбавлена земних пристрастей та
пороків, представлена поряд з Богоматір'ю — втіленням гармонії та спокою. У мистецтві середньовіччя, що розділяло небесне та земне, подібне неможливо було й уявити. Сцена відбувається у невеличкій капелі (церкві), що крізь її аркади відкриваються безмежні далі, розділені річкою. Цей пейзаж змушує нас згадати «Джоконду» Леонардо.
П.Брейгель.Фламандські прислів'я. Фрагмент.1559р.
Тільки у Леонардо пейзаж абстрагований, умовний, а у Ван Ейка ми бачимо вози та людей, казкові замки та зелені пагорби. Краса ^^ реального світу у картині —„ є такою ж діючою особою, як і Мадонна з немовлям. В іншій картині «Подружжя Арнольфіні» кожна деталь має особливий зміст, Картина створювалась як весільний портрет італійського купця Джованні Арнольфіні та його дружини. Тут кожен предмет має, окрім очевидного, ще й таємне значення. Так, собачка втілює затишок домашнього вогнища, апельсини — райське блаженство, свічка —' присутність Бога, ідо освячує подружню обітницю.