Соціальні та психофізіологічні причини вживання алкоголю, наркотичних речовин. Проблема ВІЛ/СНІД в Україні

Найчастіше до алкоголізму та наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце ставлять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопатичними рисами характеру, невротичні, емоційно нестійкі, розумове відсталі.

На думку психологів, жодна з цих причин не є тою, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати алкоголь чи наркотики. Справді, ми знаємо, що багато дітей виховується у складних сім'ях, які мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З другого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення у розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце у самостійному житті. Таким чином, детермінантою виникнення алкоголізму та наркоманії неповнолітніх виступають не зовнішні обставини, і навіть не внутрішні особливості, а свідомість, внутрішній світ самого підлітка.

Життя людини може складатися по-різному, стан здоров'я — також, але головним у ньому буде те, як сама людина сприймає всі ці обставини, як вона ставитися до оточуючих, як вона переживає події свого буття. Саме це є предметом психологічного аналізу, і саме це визначає, чому одна дитина, незважаючи на несприятливі умови життя, виростає достойною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній, благополучній сім'ї, починає вживати алкоголь або навіть наркотики. Необхідність дослідження саме психологічного аспекту боротьби з алкоголізмом та наркоманією неповнолітніх полягає в тому, що цей підхід має розв'язати сутність існуючих питань. Якщо завдання медицини — боротися з наслідком дії наркотиків, а правоохоронних органів — перекрити шляхи доступу психотропних речовин до неповнолітніх, то завдання психологів—добитись, щоб людина сама не бажала вживати алкоголь. Якщо будуть знайдені психологічні механізми формування установки на здоровий спосіб життя, то медичні та юридичні аспекти відпадуть самі собою.

Сенс алкоголізму та наркоманії полягає в тому, що людина змінює свій психічний стан штучним шляхом. Отже, віднайти психологічні причини виникнення наркоманії та алкоголізму у неповнолітніх — значить відповісти на запи­тання "Чому підліток хоче змінити свій психологічний стан саме штучним шляхом?" Відповідь на це запитання треба шукати в дослідженні психологічних особливостей підлітків, що вживають алкоголь, або епізодично — наркотичні речовини.

Дослідження вчені почали з вивчення мотиваційної сфери. Відомо, що мотивація займає провідне місце в характері особистості, оскільки багато в чому пояснює рушійні сили діяльності та поведінки. Результати досліджень свідчать, що головні мотиви більшості підлітків вражають беззмістовністю. Так, 79% підлітків, розповідаючи про своє життя, уподобання, відзначають як найулюбленіші пасивно-розважальні види діяльності. "Люблю сидіти та "балдіти" під музику" тощо.

Якщо порівняти ці дані з міркуваннями звичайних дівчат і хлопців, у яких переважають мотиви спостереження, самореалізації, престижу, самовдосконалення, створюється враження, що підлітки, які схильні до алкоголізму та наркоманії, живуть наче уві сні, ніколи не замислюючись над тим, що і для чого вони роблять.

Цей висновок стосується і мотивів уживання наркотиків. Так, 43% підлітків пояснили: їм це подобається; 27% — було цікаво спробувати дію психоактивних речовин; 24% — нічого не могли пояснити; 6% — не хотіли відставати від своїх друзів. Зрозуміло, що такі висловлювання підлітків фіксують лише зовнішні, поверхові мотиви. І це не випадково. Адже для усвідомлення складних, глибинних, реально діючих мотивів своєї поведінки людина повинна мати досить високий рівень розвитку особистості, певні навички самоаналізу, прагнення зрозуміти себе.

Застосування проективних методів дослідження особистості допомогло виявити різні відхилення у мотиваційній сфері підлітків, що вживають наркотики:

1) спрямованість мотиваційної сфери має протилежний напрям порівняно з загальноіснуючою у звичайних підлітків (задоволення, подяки, нагороди, похвали);

2) звичайні підлітки вбачають у своїй діяльності джерело позитивних емоцій;

3) звичайні підлітки вважають за необхідне передбачати результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх дій, беруть на себе відповідальність за свої вчинки.

Відомо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких потреб супроводжується позитивними емоціями. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями.

Мотиви вживання алкоголю юнаками та дівчатами істотно відрізняються. Так, традиційні мотиви є домінуючими для юнаків та дівчат, а ось на другому місці в юнаків стоять гедоністичні мотиви, тобто бажання отримати фізичне та психологічне задоволення від дії алкоголю, а в дівчат — псевдокультурні мотиви, тобто вплив соціального мікросередовища.

Третє місце для юнаків посідають мотиви позбавлення нудьги, апатії, "порожнечі", бажання підвищити ефективність поведінки, а для дівчат — підкорення впливу окремих осіб або референтної групи, наслідування і аж потім — гедоністичні мотиви.

На останньому місці стоять мотиви, пов'язані з демонстративною функцією алкоголю.

ВІЛ/СНІД в Україні: немедичний погляд на проблему

Однією з найгостріших проблем сучасності, що переросла своє суто медичне та суто національне значення і набула ознак глобальності, є проблема поширення ВІЛ/СНІДу.

За два десятки років "хвороба ХХІ сторіччя" еволюціонувала як в географічному, соціо-економічному, так і в гуманітарно-політичному плані. Вона набула інтернаціонального і загальнолюдського характеру, загрожуючи перетворитися на головну загрозу антропогенній безпеці ХХІ ст. як для стабільних суспільств, так і для країн, що розвиваються.

За останніх п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфікованих в Україні зросла у 20 разів і нині становить майже 400 000. Серед дорослого населення України рівень розповсюдження ВІЛ становить майже 1 відсоток, що дозволяє говорити про передепідемічний стан захворюваності.

Характерною рисою нинішнього етапу поширення інфекції є те, що раніше її розповсюдження обмежувалося переважно традиційними "групами ризику", але сьогодні поширення набувають випадки появи нових груп - діти ВІЛ-інфікованих, члени їхніх родин та жертви порушення норм безпеки в окремих медичних закладах. Формуються численні "групи ризику вторинного порядку", виникнення яких має цілком соціальну природу.

Профілактика і контроль "нових груп ризику" ускладнюється багатьма такими чинниками: латентність процесу поширення інфекції серед соціальних верств, що не належать до традиційно уразливих; ускладненість процедури моніторингу та неможливість контролю за соціальною мобільністю "груп ризику"; низький рівень суспільної культури співіснування із хворими на СНІД; "тінізація" хвороби та соціальна "герметизація" людей, що від неї страждають; недостатня ефективність роботи з ВІЛ-інфікованими, з категоріями, що мають риси схильності до захворюваності, та близьким соціальним оточенням ВІЛ-інфікованих.

Зростання нелегальної міграції, розповсюдження наркотиків та розвиток транснаціонального секс-бізнесу в поєднанні з політичними обставинами (серед яких те, що багатьом країнам з низьким рівнем економічної спроможності та високим рівнем захворюваності на СНІД доведеться стати сусідами Європейського Союзу) створюють синергетичний ефект для глобального загострення проблеми СНІДу та подальшої "європеїзації інфекції".

Поиск по сайту: