Загартування організму

Самостійна робота №1

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВАЛЕОЛОГІЇ

Людина - це біосистема, що живе у тісній взаємодії з Природою.Незважаючи на істотні особливості створеного нею життєвого середовища, людина продовжує залишатись невід'ємною частиною космосу, повністю підпорядкованою діючим у ньому законам. Саме в людині жива природа досягла ступеня еволюції, на якому в її існуванні та подальшому розвитку починають набирати панівного значення розум, воля та моральні ідеали. Розум дає людині можливість передбачити наслідки своїх вчинків, а воля - спрямувати їх до поставленої мети.

На думку М. Холодного, відомого українського ботаніка та мікробіолога, вченого-натураліста XX століття, людина знаходиться не над Природою, а всередині неї. Вона органічно зв'язана з Природою всім своїм складним єством і діє на неї не ззовні, а зсередини. В цьому - джерело її слабкості й її сили. Джерело слабкості тому, що численні і різноманітні зв'язки людини з навколишнім середовищем часто ставлять її під удар таких сил, котрі нею ще не зовсім чи й зовсім не вивчені і поки що не підпорядковуються її волі.

Джерело сили - оскільки чинники, що діють зсередини, ендогенні, здатні викликати більш глибокі зміни в явищах природи і легше підпорядковують їх своєму впливові.

Органічний багатосторонній зв'язок людини з Природою є основою, на якій ґрунтується вся її творча діяльність, звідки людина бере всі необхідні засоби для нормального функціонування і, в першу чергу, для здоров'я.

Здоров'я - головне багатство людини, її безцінний дар. Здорова людина завжди молода, вона впевнено йде по життю, їй доступне все, вона готова брати будь-які вершини, досягати найвищої мети, радіти життю, бути щасливою. Здорова людина не відчуває віку. Видатний сучасний фізіолог та геронтолог, всесвітньо відомий учений, який розробив теорію та практику антистаріння, академік ПАН України В. Фролькіс, вважав, що геронтологія - не реанімація, не подовження життя будь-якою ціною, в будь-якому стані. Мета геронтології не тільки в кількості прожитих років, а в якості життя, зміст же його - в душевному та фізичному комфорті, у прагненні до високого.

Про міцне здоров'я можна говорити тоді, коли здорові тіло, розум та душа. Зараз багато хто забуває про це. Хтось ставить понад усе виключно дух і намагається однією лише його енергією позбутись усіх хвороб, забуваючи про елементарну ранкову зарядку. Інші, навпаки, не виходять із спортивних залів, нарощуючи біцепси, щоб за рахунок м'язової маси вирішити всі життєві проблеми. Хтось із головою поринув у читання книг, пишається своїм інтелектом і зовсім забув про інші потреби свого тіла та душі.

Однак тіло - це лише фізичний план існування людини, але ще не вся людина. Є розум - ментальний план, є душа - духовний план. Культивувати лише один із них - значить завдати решті шкоди.

Самостійна робота №2

Види та прийоми масажу. Загартовування як метод підвищення адаптаційних можливостей організму.

За технікою виконання масаж поділяють на класичний, фінський, шведський, масаж за системою В.А.Монакова, східний (узбецький), егментарний, точковий та ін.

МАСАЖ РУКАМИ

Найкраще опрацьовані і засвоєні види масажу руками. Є декілька методик його проведення, що відрізняються не лише технікою прийомів, але й основним завданням і механізмом впливу на організм. Проте в своїй основі всі види масажу руками мають багато спільного і кінцевий ефект від їх застосування зводиться до впливу на окремі органи і системи засобами механічного, гормонального і нервово-рефлекторного чинників.

У масажі руками техніка виконання прийомів і фізіологічний їх вплив у визначеному напрямку дозволяють здійснювати більш диференційоване дозування масажу, контролювати правильність виконання, оцінювати результати і таким чином здійснювати регуляторний вплив на функції організму. Масаж руками можна застосовувати в будь-яких умовах (стадіон, басейн, спортивний майданчик, зал, лазня тощо.).

ЛІКУВАЛЬНИЙ МАСАЖ

Лікувальний масаж — це низка окремих масажних прийомів, які застосовуються для нормалізації функції при різних захворюваннях. Залежно від характеру функціональних порушень він застосовується в різноманітних модифікаціях, має свою методику, показання і протипоказання, має загальний і локальний вплив. Лікувальний масаж може бути як апаратним, так і ручним. Частіше проводиться локально і в поєднанні з медикаментозним лікуванням, ЛФК, фізіобальнеотерапевтичними процедурами. Лікувальний масаж призначає лише лікар.

Різновидністю лікувального масажу є сегментарний масаж. Це вплив на окремі ділянки тіла відповідно до розташування рефлексогенних зон. Впливаючи на цю чи іншу зону, можна цілеспрямовано і вибірково впливати на окремі внутрішні органи. Подразнення внутрішніх органів передається через симпатичні, парасимпатичні і діафрагмальні нерви.

Сегментарно-рефлекторний масаж діє на рефлексогенні зони спини від нижчерозташованих спинномозкових сегментів до вищерозташованих. Застосовуються і спеціальні прийоми (опрацювання підлопаткової ділянки,

потрушування таза, розтяг грудної клітки). Виконуючи масаж, враховують вік, конституцію і професію хворого. Сила подразнення визначається числом рецепторів, що сприймають подразнення, яке передається силою рук масажиста і технікою масажу.

КЛАСИЧНИЙ МАСАЖ

Найкраще опрацьований і нерідко застосовується у практиці спортивного тренування. У класичний масаж увійшло все краще, що є в практиці різних видів масажу. Його техніка найбільш раціональна і досконала, а методика побудована на науковій основі. Подальший опис видів і варіантів масажу, що використовуються в практиці тренувань спортсменів різноманітної спеціалізації, базується на методичних принципах класичного масажу.

ГІГІЄНІЧНИЙ МАСАЖ

Застосовується для профілактики захворювань, збереження, підвищення працездатності або функції окремих органів. Може проводитись як масаж окремих ділянок і масажистом, і самим спортсменом. Тривалість сеансу 10-15 хв. Часто гігієнічний масаж поєднується з ранковою гімнастикою і водними процедурами, розтиранням тіла (жорстким рушником).

У спортивній практиці його можна використовувати для підвищення загального тонусу організму і покращення працездатності.

В. І. Васічкін виокремлює 9 основних масажних прийомів, а саме:

1) Прогладжування;

2) Витискання;

3) Розминання;

4) Потряхування;

5) Розтирання;

6) Активні і пасивні рухи;

7) Рухи з опором;

8) Ударні прийоми;

9) Струшування (вібрація)

Загартування організму

Загартування - основний засіб профілактики простудних захворювань, який підвищує фізичну працездатність людини, знижує рівень захворюваності, зміцнює здоров'я. Це система заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. Завдяки загартуванню людина може без шкоди для здоров'я переносити холод, спеку, різні зміни атмосферного тиску та вологості повітря.

Загартування здійснюється повітрям, водою, сонячним промінням. Фізична й теплова дія води та повітря, тепловий та біологічний вплив сонячного проміння, якщо правильно їх використовувати, спричиняють позитивні зміни в організмі: прискорюється обмін речовин, покращується робота серця, органів дихання, зміцнюється нервова система.

Загартування повітряними ваннамислід поєднувати з виконанням рухів (ранковою гімнастикою, іграми, ходьбою на лижах тощо), перебуваючи на свіжому повітрі (чи в кімнаті з відчиненою кватиркою) в шортах та футболці або в легкому костюмі у прохолодну чи холодну пору року. Загартування повітрям слід починати за температури повітря +20 °С... +22 °С, поступово знижуючи її, щоб організм призвичаївся.

Загартування водою - це вологі обтирання, полоскання горла та миття ніг холодною водою, обливання, душ, плавання. Починати загартування водою слід з вологого обтирання. Температура води має бути не нижчою за +25 °С... +26 °С, через кожні два дні її знижують приблизно на 1 °С і доводять до +22 °С. Після 30-40 днів щоденного вологого обтирання переходять до обливання. Починають з температури води +30 °С і поступово її знижують до +20 °С. Обтирання й обливання найкраще робити після ранкової зарядки. Це бадьорить, активізує всі сили організму.

Розтирання снігом серед ефективних прийомів загартування посідає особливе місце. Його починають дуже обережно після відвідування сауни. Час перебування в сауні необхідно чергувати із прохолодним душем або плаванням у басейні.

Сонячні ванни корисно приймати вранці з 8 до 11 години і з 16 години до кінця денної сонячної активності.

Починати слід із 5 хв перебування на сонці й збільшувати тривалість процедури поступово до 40 хв. Щоб уникнути опіків, необхідно час від часу змінювати положення тіла. Сонячні ванни приймають поблизу відкритих водойм або в затінку, одягнувши на голову білу шапочку з тканини, яка не парить. .

Поиск по сайту: