ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ – це реакція взаємодії йонів солі з водою , в результаті якої утворюється слабка кислота і (або) слабка основа і змінюється рН розчину.
Більшість реакцій гідролізу – оборотні:
Pb(NO3)2 + H2O → Pb(OH)(NO3) + HNO3
Na2HPO4 + H2O →NaH2PO4 + NaOH
У результаті гідролізу в розчинах багатьох солей утворюється кисле або лужне середовище. Деякі солі повністю розкладаються у воді, тобто повністю гідролізують і не можуть існувати у вигляді розчинів. В таблиці розчинності солей вони позначені знаком ( – ).
Висновок: 1. В реакції гідролізу бере участь КАТІОН солі
2. рH<7, середовище розчину солі стає кислим.
ü Ліки, які гідролізуютьза катіоном і утворюють кисле середовище приймати треба після їжі, щоб не викликати подразнення слизової шлунку.
3. Солі, утворені слабкими основами і слабкими кислотамигідролізують за катіоном і аніоном,розчини цих солей мають нейтральне, слабокисле або слаболужне середовище, рН≈7.
Висновок: 1. В реакції гідролізу бере участь КАТІОН і АНІОН солі
2. рН = 7. розчин має нейтральне середовище.
Якщо утворюється два слабкі електроліти, то гідроліз протікає необоротно.
A12S3 + 6H2O = 2А1(ОН)3¯ + 3H2S
Тому сульфід алюмінію не може існувати у вигляді водних розчинів, може бути одержаний тільки "сухим способом", наприклад, взаємодією елементів при високій температурі:
2A1 + 3S = A12S3
і повинен зберігатись в герметичних посудинах, в які не потрапляє волога.
ü Якщо ліки піддаються повному гідролізу, вони вміщуються в капсули, які повинні розчинитися у визначеному місці шлунково-кишкового тракту.
4. Якщо сіль утворена сильною основою і сильною кислотою гідроліз не відбувається,середовище завжди (!) нейтральне, рН=7.
Наприклад в розчинах NaCl, K2SO4, К2Сr2О7, Ba(NO3)2 гідроліз не відбувається.
NaCl + Н2О = NaOH + HC1
Na+ + Сl– + Н2О = Na+ + ОН– + Н+ + Сl–
Н2О = Н+ + ОН–
ü Якщо лікарські речовини не гідролізують, їх можна приймати у будь-який час і вводити у вигляді ін'єкцій безпосередньо в кров.
Буферні розчини.
Буферними називають розчини, які здатні зберігати значення рН при розведенні або при додаванні невеликих кількостей кислоти чи лугу, а також при їх концентруванні.
До таких розчинів належать:
1) розчини, що містять слабку кислоту і сіль цієї кислоти з сильною основою: СН3СООН + СН3СООNa- ацетатний буфер рН (3,72-5,57) (4,65)
2) розчини, що містять слабку основу і сіль цієї основи з сильною кислотою NН40Н + NH4Cl - аміачний буфер pН (8,43-10,28) (9,37)
3) розчини, що містять солі багатоосновних слабких кислот Nа2НР04 + NаН2P04 - фосфатний буфер pН( 5,91-7,73) (6,81)
рН для даного складу буферу є величина постійна, однак змінюючи співвідношення в концентрації кислоти і солі можна одержувати в кожному випадку інше значення pН буферної системи, яка може бути в деяких певних границях.
Механізм дії буферних розчинів.
В ацетатному буфері кислота і сіль піддаються дисоціації
СНзСООН СНзСОО- +Н+
СНзСООNа СНзСОО- + Nа+
Якщо до такого розчину додати кислоту, яка в розчині протолізується
НСІ + Н2О = СІ- + Н3О+
то в розчині буде проходити реакція нейтралізації.
СН3СОО- + Н3О+ СН3СООН + Н2О
Отже, H+ сильної кислоти зв’язуються з аніонами слабкої кислоти, яка є малодисоційованою і тому реакція середовища майже не змінюється.
Якщо ж до цього самого розчину додати сильну основу NаОН, то будуть відбуватись такі процеси:
електролітична дисоціація NаОН = Na+ + ОН-
протоліз СНзСООН+Н2О = СН3СОО- +Н3О+
нейтралізація Н3О++ ОН- = 2Н2О
Отже, реакція середовища майже не змінюється.
Для розрахунку pН кислотного буферного розчину використовують формулу:
звідси
або
а для основних буферів рівняння Гендерсона-Гассельбаха:
або
Здатність буферних розчинів протидіяти зміні pН називають буферною дією. Межі, в яких проявляється ця дія називається буферною ємністю.
Буферна ємність - це розрахункова величина, яка визначається кількістю еквівалентів сильної кислоти п (1/1 НСІ) або п(1/2 Н2S04) або сильної основи п (1/1 NаОН), п(1/2 Вa(ОН)2) що треба додати до 1 л. буферного розчину, щоб pН змінився на одиницю.
Якщо В - буферна ємність, а п (Н3О+) і п (ОН-) — молярні концентрації еквівалентів відповідно кислоти і основи, то
Із досліджувальної пари співвідношення концентрацій кислоти до солі =1 : 10