Художня своєрідність козацьких і чумацьких пісень

Чума́цькі пісні́ — народні пісні про життя, побут, пригоди й переживання чумаків.

Чумацький промисел на Україні відомий з XV ст., а його розквіт припадає на XVIII — поч. XIX ст. Чумаки торгували переважно рибою та сіллю, яку привозили на волах з Дону і з берегів Чорного й Азовського морів.

Довгий шлях, невлаштованість побуту, небезпека ворожих нападів, хвороби і смерть на чужині — основні мотиви чумацьких пісень. В них показані й причини, які змушували селян вдаватись до чумакування:

Тематика Чумацьких пісень дуже широка, вона охоплює найрізноманітніші сторони життя й побуту чумаків: від'їзд чумака у дорогу, бідування чумацької сім'ї після від'їзду господаря, туга чумака за домівкою, злигодні мандрівного життя, втрата худоби, напади татар та грабіжників на чумацькі валки, хвороби і смерть чумака, туга за любою дівчиною, гірка доля чумака-наймита, хвилинні розради; повернення чумака додому, кохання і одруження чумака, туга жінки в довгому чеканні. Зіткнення родинних почуттів зі становим обов'язком — це одна з частих драматичних колізій чумацької лірики, перейнятої тугою за доброю долею. Серед чумацьких пісень є такі, що своєю епічністю наближаються до українських народних дум. Мелодії чумацьких пісень відзначаються гнучким гармоніюванням з текстом, вільними, широкими рисами малюють красу українського степу і досягають вершка досконалості в тих піснях, що розповідають про хворобу та смерть чумаків в дорозі.

Деякі чумацькі пісні виникли щонайменше п'ять століть, тому й увійшли до репертуару кобзарів та лірників. Частково вони були записані в рукописних співаниках першої половини 18 століття, а в друку появилися па початку 19 століття Першу музичну публікацію чумацьких пісень здійснив М. Максимович (1834), а перший систематизований збірник їх опублікував І. Рудченко (1874). Чумацькі пісні обробляли композитори М. Лисенко, К. Стеценко, Я. Степовий, О. Кошиць, М. Леонтович, Ф. Колесса, Л. Ревуцький та інші.

Чумацькі пісні мали великий вплив на українську літературу. Зокрема чумацькою пісенністю користався Тарас Шевченко («Ой, не п'ються пива», «У неділеньку та ранесенько», «Неначе степом чумаки»). Чумацька тема відбилася в прозі Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного; у драматургії (п'єса «Чумаки» Івана Карпенка-Карого) і в поезії («Чумацькі могили» Якова Щоголева). Видатним твором, що увібрав у себе тематичне багатство й красу чумацьких пісень., є новела Михайла Коцюбинського «На крилах пісень» (1895).

Виникнення і розвиток козацьких пісень пов’язані з історією козацтва, що сформувалося в XV-XVI ст. у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні. Багато з них своїми мотивами та ідейним змістом споріднені з історичними піснями та думами.

Козацькі пісні охоплюють тривалий період життя народу. До найдавніших із них (XV-XVI ст.) належать твори про польову сторожу, постій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі й потоплення турецького корабля, про сутички з турецько-татарськими загарбниками, про смерть козака на полі бою.

Козацькі пісні відзначаються багатством ідейного змісту, емоційною наснаженістю, високою художністю. Для їх поетичного стилю характерне органічне поєднання реалістичної конкретності з символічно-метафоричною образністю. Основний герой цих пісень — відважний воїн, оборонець вітчизни, готовий віддати за неї життя.

Різноманітні ідейно-тематичні мотиви часто переплітаються в одному й тому ж творі, через те поділ пісень на групи, цикли завжди досить умовний.

39. МАЛІ ЖАНРИ В ФОЛЬКЛОРІ.Цей термін

у фольклористиці об’єднує за ознакою мал. розміру

різноманітні жанри: п а р е м ії (прислів’я,

п р и к азк и ), заг ад к и , заклички, зичення,

прикмети, примівки, прокляття, скоромовки;

окрім цього до М.ж. зараховують однострофові

пісенні тв.: коломийки, частушки і т.п.

Коломи́йки — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії. Коломийка-дворядкова народна пісня (співанка). Кожен рядок коломийки має 14 складів з обовязковою цезурою (паузою) після восьмого складу.

Час виникнення цього жанру невідомий. Його назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області (Гуцульщина). Коломийки були історично популярними серед поляків і українців, і також відомий (танець) на північному сході Словенії (як kalamajka)[1]. Залишаючись на перших порах місцевим, танець набув особливої популярності серед міського населення прилеглих областей у середині XIX-го сторіччя.

Коломийки — також коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.

Активний процес творення і функціонування коломийок свідчить про життєвість цього жанру.

Частівка[Джерело?], дрібушка[1] (рос. Частушка) — коротенька римована пісня, часто сатиричного змісту і часто імпровізована. За своєю музичною будовою частушка створена не для хору голосів, а для окремої особи, для вираження швидкоплинних почуттів, швидкоплинних настроїв і переживань[2].

В Україні українські частівки є радше копіюванням російської традиції, проте вони є окремим жанром українського пісенного фольклору, в той же час на користь несталості частівки як жанру варто відзначити, що в українській мові є багато інших народних назв для подібних жартівливих коротеньких пісень — витребеньки, дрібушки, триндички та інші.

Поиск по сайту: