Застосування теорії систем до виробництва товарів (послуг)

Вперше теорія систем стосовно організації виробництва була застосована в 50-х роках ХХ століття. Значно раніше вона використовувалась в технічних науках. Поняття “система” походить від грецького sýstëma – ціле, складене з частин, з‘єднання – множина елементів, що знаходяться у відносинах і зв‘язках між собою і утворюють цілісність, єдність.

Визначення системи можна сформулювати наступним чином: система – це певна цілісність зумовленої сукупності взаємозалежних частин, кожна з яких внаслідок функціональної взаємодії робить свій внесок у характеристику цілого (у нашому випадку – фірми, організації, підприємства).

Існують різні класифікації систем за певними ознаками. Слід відзначити системи:

- матеріальні (неорганічної природи і живі);

- абстрактні (поняття, гіпотези, формалізовані, логічні, тощо);

- закриті – мають жорсткі фіксовані межі, їхні дії відносно зовнішнього середовища незалежні;

- відкриті – характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем. Така система не є самозабезпеченою, залежить від енергії, інформації і матеріалів, які надходять ззовні.

Система характеризується:

- специфічною поведінкою;

- закономірностями розвитку;

- результатами;

- характеристиками місця і часу;

- обсягом, широтою, швидкістю, складом і спрямованістю зміни й розвитку.

Системі притаманні певні функції. Функція системи є способом дії системи при взаємодії із зовнішнім середовищем і проявом її якісних властивостей. Зміна зовнішніх умов спричиняє зміну способу дії системи, тобто приводить до зміни функції системи.

Для усіх виробничих динамічних систем характерна реалізація функцій обробки, передачі, зберігання та управління інформаційними, енергетичними та технологічними процесами.

Функція виробничих систем (сам процес діяльності) полягає у переробленні ресурсів для створення продукту (товарів, послуг). Ресурси, які надходять із навколишнього середовища і дають імпульс функціонуванню системи є відправним пунктом виробничого процесу. Принципова спрощена модель виробничої системи наведена на мал. 3.1.

Мал. 3.1. Спрощена модель виробничої системи.

Перетворення входу системи на її вихід відбувається за рахунок виробничого процесу.

В основу виробничої системи покладено два поняття – виріб і виробництво. В системі вони займають різні місця: перше є результатом у вигляді продукту (товар, послуга), а друге – є діяльністю, спрямованою на його створення (процес).

Виробничі системи є складними, відкритими, динамічним системами. Їхня складність обумовлена великою кількістю та різноманіттям внутрішніх змінних, а відкритість характеризує взаємодію із зовнішнім середовищем (зовнішні змінні), динамічність – полягає в тому, що виробнича система постійно зазнає змін.

Внутрішні змінні є характеристикою самої виробничої системи. Це – цілі, завдання, структура, технологія, працівники. Їхній взаємозв‘язок показаний на мал. 3.2.

Мал. 3.2. Взаємозв‘язок внутрішніх змінних.

Цілі – це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації. Кожна служба чи підрозділ має свої цілі, крім загальної.

Структура – це сукупність відділів та служб, рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.

Завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлені терміни. Це робота з предметами праці, інформацією та людьми.

Технологія – це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб).

Працівники – найважливіший фактор внутрішнього середовища, що впливає на систему.

Внутрішні змінні значною мірою контрольовані. Керівники створюють і реалізовують набір внутрішніх змінних через процес організації виробництва.

Складові зовнішнього середовища (зовнішні змінні), маючи великий вплив на виробничу систему, є менш контрольованими. Вони взаємозалежні, динамічні, характеризуються невизначеністю і складністю.

Фактори зовнішнього середовища доцільно ділити на дві групи:

1. Фактори прямої дії, які безпосередньо впливають на діяльність організації і самі залежать від цієї діяльності поділяються на:

- державні органи влади;

- система економічних відносин у державі;

- споживачі і постачальники;

- конкуренти;

- законодавчі акти;

- партії та інші громадські організації тощо.

2. Фактори непрямої дії не впливають безпосередньо на діяльність організації, а через певні механізми і відносини. До них слід віднести:

- стан економіки та особливості економічних відносин;

- рівень техніки та технології, науково-технічного прогресу;

- міжнародне оточення та міжнародні події;

- політична ситуація та соціально-культурне середовище тощо.

Фактори внутрішнього і зовнішнього середовища виробничої системи взаємозалежні і мають вплив на результати її діяльності. У результаті їх взаємодії виробнича структура виконує свою місію.

Система складається з елементів. Елементи системи – це відносно відокремлені частини системи, які не будучи системами даного типу, при своїй безпосередній взаємодії створюють систему певного функціонального призначення. Елементами виробничих систем є предмети праці, засоби праці, робоча сила.

Великі складові частини виробничих систем самі можуть виступати системами, наприклад цех, виробнича дільниця. Вони можуть складатися з дрібніших систем (бригада, робоче місце тощо).

Підсистема – це сукупність взаємозв‘язаних і взаємодіючих елементів, які реалізовують певну групу функцій системи.

Підсистеми певного рівня системи формують певні її властивості. Окремі рівні системи реалізують певні функції, а результатом взаємодії елементів усіх ієрархічних рівнів системи є її цілісне функціонування.

Система виробничої діяльності підприємства базується на трьох функціональних підсистемах: підсистема переробки; підсистема забезпечення; підсистема планування і контролю (мал. 3.3).

Мал. 3.3. Функціональна модель виробничої системи.

У процесі діяльності переробної підсистеми ресурси змінюють свою форму і перетворюються на товари, які відрізняються від них на величину доданої вартості перероблення.

Підсистема забезпечення складається із трьох функціональних підсистем нижчого порядку:

- підсистема технічної підготовки виробництва нових продуктів (послуг) – (функції науково-експертного пошуку, конструкторської розробки, технологічного проектування);

- підсистема технічного обслуговування виробничої системи у процесі її функціонування (виготовлення робочого інструменту та оснастки, проведення ремонтних робіт, виконання транспортних та складських операцій);

- підсистема ресурсного забезпечення виробничих процесів (підтримує на необхідному рівні забезпечення виробничого процесу матеріалами, енергією, інформацією).

Основне завдання цієї підсистеми полягає у забезпеченні переробної підсистеми, починаючи від науково-технічної підготовки виробництва і до його ресурсного забезпечення.

Підсистема планування і контролю, використовуючи зовнішню та внутрішню інформації, забезпечує формування завдань та управлінських рішень стосовно діяльності системи відповідно до її завдань, планування використання виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-технічними запасами, контроль якості тощо.

В цілому, можна виділити такі підсистеми виробничої системи: технічна, технологічна, організації виробництва, економічна, інформаційна, логістична. Усі вони разом складають підприємство як виробничу систему.

Поиск по сайту: