Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до обстеження. Отримайте згоду на її проведення.

2. Станьте позаду пацієнта.

3. Прикладіть долоні на бокові поверхні шиї пацієнта так, щоб 2-5 пальці опинилися в ділянці щитоподібної залози.

Проведення пальпації та оцінка результатів

1. Пальпуйте перешийок і частки щитоподібної залози.

2. Продовжуючи пальпацію попросіть пацієнта зробити ковтальні рухи, під час яких проводіть зміщення залози доверху.

3. Оцініть: величину, поверхню, болючість, консистенцію щитоподібної залози та ступінь збільшення окремих її частин.

АЛГОРИТМ №6

«ПАЛЬПАЦІЯ ГРУДНОЇ КЛІТКИ»

Положення пацієнта: пацієнт стоїть або сидить з оголеним до пояса тулубом.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до обстеження. Отримайте згоду на її

проведення.

Виявлення дихальних рухів, ділянок болючості:

1. Покладіть долонні поверхні пальців правої руки почергово спереду і ззаду, в пахвинну ділянку правої ф лівої половини грудної клітки.

2. Пальпуйте і послідкуйте за:

v дихальною екскурсією легень;

v чи немає відставання однієї половини грудної клітки при акті дихання;

Якщо виявлені болі в грудній клітці, встановіть їх локалізацію, розповсюдженість.

Примітка:1. В нормі - грудна клітка синхронно приймає участь у акті дихання.

2.В патології -уражена половина грудної клітки може відставати в акті дихання.

3.В нормі - грудна клітка при пальпації не хвороблива.

4. В патології,при ураженні шкіри, міжреберних м’язів, нервів, ребер – при пальпації визначаються болючі ділянки (поверхневий біль).

Визначення ширини епігастрального кута:

1. Притисніть долонні поверхні великих пальців до реберної дуги, а кінці їх впрріть в мечоподібний відросток.

2. Визначте ширину епігастрального кута.

Примітка: 1. Визначення ширини епігастрального кута допомагає встановити форму грудної клітки:

• якщо епігастральний кут прямий– грудна клітка нормостенічна;

• якщо епігастральний кут тупий – гіперстенічна;
• якщо епігастральний кут гострий – астенічна.

Визначення голосового тремтіння:

1. Покладіть долоні рук почергово на симетричні ділянки грудної клітки:

v в надключичні;

v в підключичні;

v в пахвові;

v в надлопаткові;

v в міжлопаткові;

v в підлопаткові.

2. Попросіть пацієнта голосно і неодноразово сказати декілька слів, які містять літеру «Р» і дають найбільшу вібрацію голосу.

3. Визначте силу голосового тремтіння в симетричних ділянках.

Примітка: 1. В нормі: на симетричних ділянках грудної клітки голосове тремтіння приблизно однакове ( дещо голосніше у верхніх і слабкіше у нижніх відділах ).

2. Різні патологічні процеси можуть зумовлювати:

- посилення; - послаблення; - відсутність голосового тремтіння.

АЛГОРИТМ №7

«ПАЛЬПАЦІЯ ДІЛЯНКИ СЕРЦЯ»

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до обстеження. Отримайте згоду на її проведення.

Визначення верхівкового поштовху:

1. Поставте долоню основою до грудини, а пальцями до пахвової ділянки так, щоб подушечки кінцевих фаланг 2-4 пальців знаходились в ділянці п’ятого міжребер’я по лівій середньоключичній лінії.

2. Визначте місце знаходження верхівкового поштовху, охарактеризуйте його властивості ( площу, висоту, силу, резистентність ).

Примітка: 1. Верхівковий поштовх може не визначатися.

2.В норміверхівковий поштовх розміщений у V міжребер’ї на 1-1,5см досередини від лівої середньоключичної лінії.

3. При патології він може зміщуватися: - вліво і вниз; - догори і вліво;

- вліво; -вправо.

Визначення діастолічного тремтіння серцевої ділянки (симптом

діастолічного «котячого муркотіння»):

1. Покладіть долоню правої руки на ділянку верхівки серця.

2. Якщо відчуєте тремтіння грудної клітки – симптом діастолічного

«котячого муркотіння» позитивний.

Визначення симптому систолічного «котячого муркотіння»:

1. Покладіть долоню правої руки на ділянку основи серця.

2. Якщо відчуєте тремтіння грудної клітки – симптом систолічного «котячого муркотіння» позитивний.

Примітка: 1. В нормітремтіння грудної клітки в ділянці верхівки серця і в ділянці основи серця – не визначається.

АЛГОРИТМ №8

«ПОВЕРХНЕВА ПАЛЬПАЦІЯ ЖИВОТА»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати, ліпше ротом.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до пальпації. Отримайте згоду на її проведення.

2. Сядьте справа від пацієнта на рівні його ліжка, обличчям до пацієнта.

3. Руки пальпуючого повинні бути теплими, сухими з короткими нігтями.

4. Пальці тримайте перпендикулярно до поверхні живота.

5. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

Проведення пальпації та оцінка її результатів:

1. Покладіть долоню правої руки в ліву пахвинну ділянку.

2. Обережними м’якими натискуваннями кінчиків пальців обстежуйте поверхню живота, починаючи з лівої здухвинної ділянки, рухаючись проти ходу годинникової стрілки до правої.

3. Пересувайте поступово долоню правої руки знизу догори, проводячи почергово пальпацію мезогастральної і епігастральної ділянки.

4. При наявності скарг на болі в животі, больову ділянку пальпуйте в останню чергу.

5. Охарактеризуйте стан передньої черевної стінки:

v напруження м’язів живота;

v наявність патологічних утворень;

v наявність зон і точок болючості.

Примітка: 1. В нормі при поверхневій пальпації живота ніяких больових

відчуттів не виникає, напруження м’язів черевної стінки незначне і симетричне з обох боків.

2. При патологіїможе відмічатись: - болючість і напруження м’язів над усією поверхнею живота; - локальна болючість.

АЛГОРИТМ №9

«ГЛИБОКА МЕТОДИЧНА КОВЗНА ПАЛЬПАЦІЯ ЖИВОТА ЗА

В.П. ОБРАЗЦОВА І М.Д. СТРАЖЕСКОМ»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати, ліпше ротом.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до пальпації. Отримайте згоду на її проведення.

2. Сядьте справа від пацієнта на рівні його ліжка, обличчям до пацієнта.

3. Руки пальпуючого повинні бути теплими, сухими з короткими нігтями.

4. Пальці тримайте перпендикулярно до поверхні живота.

5. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

Пальпація сигмоподібної кищки, оцінка результатів:

Примітка: 1. Норма – гладенький щільний безболісний циліндр 2-3см в діаметрі, рухомість 3-5см.

Проведення пальпації та оцінка її результатів:

1. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими II-V пальцями в лівій пахвинно-клубовій ділянці, перпендикулярно до вісі кишки і ззовні від неї.

2. На вдиху створіть складку шкіри в напрямі до пупка.

3. Під час видиху пацієнта, коли наступає розслаблення м’язів черевного пресу, занурюйте пальці у черевну порожнину до задньої її стінки ( до лівого крила клубової кістки). Під час занурення шкірну складку не розпускати.

4. Наприкінці видиху, у паузі і на початку вдиху зануреними в живіт пальцями зсувайте шкіру до периферії (етап ковзання), під час якого сигмоподібна кишка проковзує під пальцями.

5. Оцініть в момент перекочування по кишці її характеристики:

v локалізація;

v довжина пальпованої ділянки;

v форма;

v діаметр ( в сантиметрах);

v консистенція (м’яка, щільна);

v характер поверхні (гладенька, бугриста);

v рухомість (зміщуваність);

v болючість;

v буркотіння.

Пальпація сліпої кишки, оцінка результатів:

Примітка: 1. Норма – гладенький безболісний циліндр, 3-4см в діаметрі,

рухомість 2-3см, нерідко визначається буркотіння.

Проведення пальпації та оцінка її результатів:

1. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими II-V пальцями в правій пахвинно-клубовій ділянці, перпендикулярно вісі кишки і ззовні від неї.

2. На вдиху створіть складку шкіри в напрямі до пупка.

3. Під час видиху пацієнта, коли наступає розслаблення м’язів черевного пресу, занурюйте пальці у черевну порожнину до задньої її стінки ( до правого крила клубової кістки). Під час занурення шкірну складку не розпускати.

4. Наприкінці видиху, у паузі і на початку вдиху зануреними в живіт пальцями зсувайте шкіру до периферії (етап ковзання), під час якого сліпа кишка проковзує під пальцями.

5. Оцініть в момент перекочування по кишці її характеристики за звичайною схемою.

Пальпація висхідної частини ободової кишки:

Примітка: 1. Норма– пружний гладенький безболісний циліндр з обмеженою рухливістю.

Примітка: Норма – не пальпується.

1. Пальпацію залози виконують в положенні пацієнта лежачи на спині, натще, за необхідністю призначають послаблю вальний засіб.

2. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими II-V пальцями на 2-3см вище пупка біля лівого краю прямого м’язу живота.

3. Під час вдиху утворіть шкірну складку в напрямі вгору.

4. На видиху пальці занурюйте у черевну порожнину до задньої стінки.

5. Виконуйте ковзні рухи в напрямі донизу.

АЛГОРИТМ №10

«ПАЛЬПАЦІЯ ПЕЧІНКИ»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати, ліпше ротом.

Підготовка до пальпації:

1. Психологічно підготуйте пацієнта до пальпації. Отримайте згоду на її проведення.

2. Сядьте справа від пацієнта на рівні його ліжка, обличчям до пацієнта.

3. Руки пальпуючого повинні бути теплими, сухими з короткими нігтями.

4. Пальці тримайте перпендикулярно до поверхні живота.

5. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

6. Визначте перкуторно нижню межу печінки по правій середньо ключичній лінії.

Проведення пальпації та оцінка результатів:

1. Лівою рукою захопіть праву реброву дугу таким чином, щоб великий палець стискав її для обмеження екскурсії допереду, а чотири інших пальців збоку і ззаду.

2. Праву руку розташуйте долонею на живіт нижче від ребрової дуги плазом.

3. Напівзігнуті пальці правої руки розташуйте перпендикулярно до краю печінки.

4.Зсуньте шкіру у напрямі донизу під час видиху, натискаючи пальцями на черевну стінку нижче ребрової дуги.

5.Попросіть пацієнта робити глибокі вдихи, під час яких печінка зміщується вниз, а її нижній край ковзає вздовж пальців.

6.Визначте властивості краю печінки:

v величина (відстань від ребрової дуги);

v форма краю ( гострий, закруглений);

v консистенція;

v характер поверхні (гладкий, горбистий);

v чутливість при пальпації;

v наявність вирізок.

Примітка: 1. В нормі нижній край печінки може не пропальпуватися, а якщо він палькується, то на 1-1,5см нижче реберної дуги по середньо-ключичній лінії: м’який, дещо загострений, рівний, гладенький, безболісний.

2. При патології нижній край печінки може пальпуватися нижче, бути щільним, нерівним, закругленим, чутливим.

АЛГОРИТМ №11

«ПАЛЬПАЦІЯ СЕЛЕЗІНКИ»

Положення пацієнта: пацієнт лежить на правому боці.

Поиск по сайту: