ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ №2

Львівський національний медичний університет

Імені Данила Галицького

Кафедра внутрішньої медицини №2

Методичні рекомендації

З вивчення внутрішньої медицини

Для викладачів та студентів

Курсу стоматологічного факультету

Модуль 1

Хвороби органів дихання, кровообігу,

Травлення та кістково-м’язової системи

Львів – 2011

Методичні рекомендації з Модулю 1 внутрішньої медицини для викладачів та студентів 3 курсу стоматологічного факультету підготували співробітники кафедри внутрішньої медицини № 2 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького: проф. Дзісь Є.І., в.о. проф. Томашевська О.Я., доц. Комариця О.Й., доц. Бєлова Л.А., доц. Шуфлат Т.А., доц. Чубучна І.І., доц. Гук-Лешневська З.О., ас. Сорокопуд О.О. ас. Філіпюк А.Л., ас. Зімба О.О., ас. Жакун І.Б., ас. Савків А.Б., ас. Королюк О.Я., ас. Слаба О.Р, ас. Зенін В.В., ас. Кондратюк М.О., ас. Гуль І.В.

Редакція: проф. Радченко О.М., доц. Панчишин Ю.М.

Рецензенти:завідувач кафедри внутрішньої медицини №1

д.м.н. проф. Абрагамович О.О.

завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

д.м.н. проф. Дутка Р.Я.

Затвердженопрофільною методичною радою з терапевтичних дисциплін ЛНМУ (протокол № 13 від 5.05.2011 р.).

Зміст

ПЕРЕДМОВА.. 5

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ №2. 6

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ. 9

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК.. 10

СХЕМА ФІЗИКАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО.. 10

КОРОТКИЙ ПРОТОКОЛ ОГЛЯДУ ПАЦІЄНТА.. 13

ПЕРЕЛІК ДОДАТКОВИХ ЛАБОРАТОРНИХ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, ЯКІ МАЄ ОЦІНИТИ СТУДЕНТ НА РІВНІ ПРАКТИЧНОЇ НАВИЧКИ.. 14

ПЕРЕЛІК НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ, ЯКІ МАЄ ДІАГНОСТУВАТИ СТУДЕНТ НА РІВНІ ПРАКТИЧНОЇ НАВИЧКИ ТА ВМІТИ НАДАТИ НЕВІДКЛАДНУ ДОПОМОГУ.. 14

ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, НА ЯКІ СТУДЕНТ МАЄ ВИПИСАТИ РЕЦЕПТ НА РІВНІ ПРАКТИЧНОЇ НАВИЧКИ.. 15

ПРИКЛАДИ ВИПИСУВАННЯ РЕЦЕПТІВ.. 16

Схема аналізу електрокардіограми.. 16

Схема опису рентгенограми легень. 17

Показники ехокардіограми в нормі. 17

Норми деяких лабораторних показників.. 17

ПРИКЛАД ВИРІШЕННЯ СИТУАЦІЙНОЇ ЗАДАЧІ. 18

План лекцій Для 3 курсу стоматологнічного факультету З внутрішнЬОЇ Медицини.. 20

Тематичний план практичних занять модулю 1. 20

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ З МОДУЛЮ 1. 21

Змістовий модуль 1. Хвороби органів дихання.. 23

Тема 1. Львівська терапевтична школа. Основні симптоми та синдроми у хворих з патологією органів дихання. Методи дослідження в пульмонології 23

Тема 2. Основні принципи діагностики та лікування бронхіальної астми. 24

Тема 3. Основні принципи діагностики та лікування хронічного обструктивного захворювання легень 25

Тема 4. Основні принципи діагностики та лікування пневмоній. 26

Тема 5. Основні принципи діагностики та лікування плевритів. 27

Тема 6. Основні принципи діагностики емфіземи. 28

Тема 7. Основні принципи діагностики та лікування дихальної недостатності 29

Змістовий модуль 2. Хвороби органів кровообігу.. 30

Тема 8. Основні принципи діагностики та лікування гіпертонічної хвороби. 30

Тема 9. Основні принципи діагностики та лікування симптоматичних гіпертоній. 31

Тема 10. Основні принципи діагностики та лікування атеросклерозу. 32

Тема 11. Основні принципи діагностики та лікування стенокардії 33

Тема 12. Методи діагностики гострого інфаркту міокарда та його ускладнень. 34

Тема 13. Ускладнення інфаркту міокарда. Основні принципи лікування гострого інфаркту міокарда. 35

Тема 14. Основні принципи діагностики та лікування аритмій та блокад. 36

Тема 15. Основні принципи діагностики та лікування гострої серцевої недостатності 37

Тема 16. Основні принципи діагностики та лікування хронічної серцевої недостатності 38

Тема 17. Основні принципи діагностики та лікування раптової зупинки кровообігу. Принципи серцево-легеневої реанімації. Контроль змістового модулю.. 39

Змістовий модуль 3. Ревматичні хвороби.. 40

Тема 18. Симптоми і синдроми у хворих з ревматичною патологією. Методи дослідження та лікування в ревматології 40

Тема 19. Основні принципи діагностики та лікування гострої ревматичної гарячки. 41

Тема 20. Основні принципи лікування та профілактики ревматичної хвороби. 42

Тема 21. Основні принципи діагностики інфекційного ендокардиту. 44

Тема 22. Основні принципи лікування інфекційного ендокардиту. Роль стоматолога в профілактиці та лікуванні 44

Тема 23. Основні принципи діагностики та лікування набутих мітральних вад серця. 46

Тема 24. Основні принципи діагностики та лікування аортальних вад серця. 47

Тема 25.Особливості тактики стоматолога у пацієнтів з ревматичними хворобами та вадами серця. 48

Тема 26. Основні принципи діагностики та лікування системного червоного вовчака, системної склеродермії та ревматоїдного артриту. 49

Тема 27. Основні принципи діагностики та лікування системних васкулітів (геморагічний васкуліт, вузликовий пери артеріїт) 50

Змістовий модуль 4. Хвороби органів травлення.. 52

Тема 28. Основні принципи діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, функціональної диспепсії, хронічних гастритів. Роль стоматолога у профілактиці гелікобактерної інфекції 52

Тема 29. Основні принципи діагностики та лікування пептичної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. 53

Тема 30. Основні принципи діагностики та лікування хронічних ентеритів, колітів, неспецифічного виразкового коліту. 54

Тема 31. Основні принципи діагностики та лікування хронічних холециститів, жовчнокам’яної хвороби 55

Тема 32. Основні принципи діагностики та лікування хронічних гепатитів. 56

Тема 33. Основні принципи діагностики та лікування цирозів печінки. 57

Тема 34. Основні принципи діагностики та лікування панкреатитів. 59

РЕКОМЕНДОВАНА Література.. 60

ПЕРЕДМОВА

Мета курсу внутрішньої медицини, що вивчається на 3 та 4 курсах медичних закладів освіти ІV рівня – навчити студентів стоматологічного факультету сприймати організм людини як єдине ціле, висвітлити взаємозв’язок патології ротової порожнини та внутрішніх органів, виробити навички швидкого обстеження та надання невідкладної допомоги хворим на догоспітальному етапі та в надзвичайних ситуаціях.

Ротова порожнина тісно пов’язана з різними органами і системами, і при окремих нозологіях внутрішніх органів перші симптоми дуже часто виявляються саме на слизовій оболонці ротової порожнини, що спонукає хворого звертатись до лікаря-стоматолога. Крім того, в практиці роботи лікаря-стоматолога можливе виникнення тих чи інших невідкладних станів, зумовлених патологією внутрішніх органів, і тактика, яку обере лікар-стоматолог, може стати вирішальним фактором життя та здоров’я пацієнта.

З 2010/2011 навчального року стоматологічні факультети медичних вузів України працюють за новим навчальним планом згідно до наказу МОЗ України № 929 від 07.12.2009 р., та одночасно переходять на навчання за кредитно-модульною системою. Це зумовлює суттєві зміни в організації навчання, принципів та методів оцінки знань студентів та ведення звітної документації викладача. Але основний зміст програмних вимог, який базується на кваліфікаційній характеристиці (моделі) спеціаліста-стоматолога не змінюється.

Курс внутрішньої медицини структурований на модулі. Навчальний модуль – це частина навчально-професійної програми, що охоплює окремий її розділ та завершується підсумковим модульним контролем. Об’єм модуля визначається кількістю кредитів. На 3 курсі стоматологічного факультету модуль 1 дисципліни „внутрішня медицина” включає 4 змістових модулі: хвороби дихання, кровообігу, травлення та сполучної тканини. Кредити зараховуються студенту тільки у випадку отримання позитивної рейтингової оцінки.

Методика оцінювання. Рейтингова оцінка складається з суми оцінок за окремі види робіт: позитивно оцінена участь у практичних заняттях, семінарах та лекціях, самостійна позааудиторна робота, проміжний та підсумковий контроль знань. Студент на практичному занятті отримує оцінку, яка йде в рейтинговий залік, до суми цих оцінок додається результат підсумкового модульного контролю. Отриманий результат визначає рейтингове місце студента. Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за модуль, дорівнює 200. Підсумковий модульний контроль становить максимально 80 балів, мінімально 50 балів. Якщо студент на підсумковому модульному контролі набрав менше 50 балів, модуль не зараховується, студент має перездати підсумковий модульний контроль. За відсутність на практичному занятті, несвоєчасне виконання позааудиторної роботи – оцінка «0» балів. Відсутність на занятті обов’язково має бути відпрацьована. Незадовільна оцінка за умови присутності на занятті відпрацьовується за бажанням студента, якщо він набрав прохідну кількість балів за поточне навчання.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ №2

У 1897 р. на медичному факультеті Львівського університету була відкрита перша кафедра (клініка) терапії. Організатором клініки став професор А. Глюзінські (1856-1929), який закінчив медичний факультет Ягеллонського університету. Він цікавився питаннями патогенезу та терапії хвороб шлунково-кишкового тракту та інших систем організму, а сумісно з професором Райхенштейном вперше описав лейкемічний варіант плазмоцитоми. У 1920 р. терапевтичну клініку медичного факультету очолив професор Р.Ренцкі (1867-1941), під керівництвом якого вивчались хвороби крові, серця, виразка шлунка і сепсис. У 1941 році професор Р.Ренцкі разом з іншими професорами був розстріляний німцями. У 1939 р. медичний факультет Львівського університету був реорганізований у Львівський медичний інститут, в якому були утворені три терапевтичних клініки: пропедевтична (проф. Я.Грек, 1867-1941), факультетська з курсом туберкульозу (проф. Р.Ренцкі) і шпитальна (проф. М.Панчишин, 1882-1943). Перший керівник пропедевтичної клініки проф. Я.Грек закінчив Львівський університет і впродовж двадцяти років працював у клініці проф. А.Глюзінського, з 1923 р. почав читати окремий курс лекцій з пропедевтичної терапії, а у 1928 р. став професором клініки проф. Р.Ренцкого. У 1941 р. разом з багатьма вченими Львова проф. Я.Грек був розстріляний німцями.

Перший керівник шпитальної клініки проф. М.Панчишин після закінчення у 1909 р. медичного факультету Львівського університету тривалий час працював під керівництвом проф. А.Глюзінського, був одним з організаторів Українського таємного університету, деканом його медичного факультету та надалі його ректором. Тоді вперше в історії української медичної школи зазвучала українська мова викладання. Проф. М.Панчишин був організатором і керівником протитуберкульозного диспансеру у Львові (1934), першого українського санаторію (1935), відділу „Народної лічниці” (1938), редактором журналу „Лікарський вісник” (1919-1939), одним із засновників журналу „Народне здоров’я” (1937). У 1939 р. М.Панчишин став завідувачем Львівського обласного відділу охорони здоров’я. У 1942 р. під час німецької окупації у Львові за його сприянням були відкриті Державні медичні і природничі фахові курси, які дали можливість вчитися українцям, зберегли безперервність медичної освіти, бо їх програма не відрізнялася від програми державних медичних факультетів у передвоєнній Німеччині. Клініку терапії на цих курсах очолював особисто М.Панчишин. Надійним помічником М. Панчишина був доктор Р.Осінчук (1902-1991), який підтримував діяльність терапевтичних клінік, турбуючись про організацію лікування, харчування хворих та викладання. Р.Осінчук був директором клінік Львівського університету/медичного інституту/медико-природничих фахових курсів у Львові (1941-1944). Основними науковими дослідженнями терапевтичної школи 1941-1944 рр. були діагностика та лікування колагенозів, фізіотерапія та бальнеологія, електрокардіографічна діагностика хвороб серця, історія галицької медицини.

Львівський медичний інститут поновлює свою роботу в 1944 р., відновлюючи роботу за принципами пропедевтичної, факультетської та шпитальної клінік. Важко відокремити історію цих клінік, бо часто проводились злиття, поділ чи реорганізація кафедр, а відомі клініцисти працювали у різних клініках.

Кафедрою пропедевтичної терапії лікувального факультету з післявоєнного часу призначений завідувати доц. В.Чернов (1903-1963), який вивчав хвороби шлунка, легень та серцево-судинну недостатність. Після його смерті впродовж 26 років кафедру пропедевтичної терапії очолював проф. Ю.Децик (1920-1997). Його перші наукові дослідження стосувались вивчення ролі хімічних факторів нервового збудження в патогенезі гіперергічного запалення та анафілактичного шоку. В подальших роботах знайшли відображення питання нейрогуморальної регуляції при серцево-судинних хворобах, значення ензиматичних тестів у діагностиці інфаркту міокарда, ревматизму, хвороб печінки. У 1963 р. була створена паралельно ще одна кафедра пропедевтики, підпорядкована педіатричному, стоматологічному і санітарно-гігієнічному факультетам, яку очолив проф. П.Попелюк – ініціатор створення першого у західній Україні науково-методичного центру з гастроентерології. Проф. П.Попелюк вивчав особливості перебігу виразки у підлітків, механізм дії мінеральних вод та роль мікроелементів у лікуванні хворих на гастрит та виразку. І дотепер у нашому університеті функціонують паралельно дві кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб. Однією кафедрою з 1988 р. керує проф. Р.Дутка. Основними напрямками наукових досліджень є механізми хронізації патологічних процесів у клініці внутрішніх хвороб. Професор О.Яворський очолює другу кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб з курсом сестринської справи з 1998 р. Він досліджує вплив фізичного навантаження на біохімічні процеси в організмі здорових осіб та їх зміни у хворих на ішемічну хворобу серця та артеріальну гіпертензію.

Кафедру шпитальної терапії впродовж 7 років з 1950 р. очолював проф. Т.Глухенький, який вивчав ендемічний зоб, хронічні гастрити та виразки, пункційні методи діагностики гематологічних хвороб. У 1956 р. у співавторстві з І.Марковим написав першу в післявоєнний час монографію про Трускавець. Учнями проф. Т.Глухенького були І.Марков, С.Мартинов, П.Подорожний, В.Виговський, М.Штельмах, П.Боряк, які усі згодом стали завідувачами кафедр терапії у Львові, Харкові, Полтаві. Професор І.Марков (1911-2001) очолював кафедру шпитальної терапії у 1957-1985рр., вивчав патогенез, діагностику та лікування патології шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози, щитоподібної залози, оздоровчі чинники курорту Трускавець. Його справу продовжив проф. В.Виговський, який впродовж 21 року очолював кафедру субординатури та інтернатури, а з 1985 р. до 1995 р. – кафедру шпитальної терапії, вивчав питання діагностики та лікування зобу та цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, алергозів. Його однодумцями і учнями були проф. Б.Ковалів, проф. О.Абрагамович, який очолив кафедру шпитальної терапії ЛНМУ (з 2008 р. – внутрішньої медицини № 1). Основними напрямками наукових досліджень кафедри є питання гастроентерології, ревматології, професійних хвороб, курортології.

Професор П.Подорожний був засновником і першим керівником кафедри терапії факультету удосконалення лікарів (1965-1988), створив наукову школу клінічної вітамінології. Під впливом проф. П.Подорожнього сформували свої наукові погляди проф. Я.Томашевський і проф. В.Вдовиченко. Професор Є.Заремба була ініціатором створення і першим керівником кафедри сімейної медицини (1984), яка вивчала гормонотерапію в терапевтичній клініці, удосконалювала методи діагностики та лікування ішемічної хвороби серця, порушень серцевого ритму. З 2005 р. цю кафедру очолює проф. Ю. Кияк.

Наша кафедра внутрішньої медицини №2 веде свій початок від кафедри факультетської терапії,якою у повоєнні роки (1944-1948) завідував проф. В.Василенко (1897-1987). Проф. В.Василенко під час роботи у Львові узагальнив основні порушення метаболізму в організмі людини при серцевій недостатності, вдосконалив діагностику та лікування вад серця. Проф. В.Василенко є одним з авторів класифікації серцевої недостатності (1935). З 1948 р. академік В.Василенко завідував кафедрою пропедевтичної терапії в І Московському медичному інституті, де написав відомий підручник з пропедевтики внутрішніх хвороб.

Пізніше кафедрою факультетської терапії Львівського медичного інституту завідував професор М.Кевдін (1891-1954), який розробив показання до лікування хворих з нирковою патологією на курорті Байрам-Алі. Під час роботи у Львові він працював над проблемами профілактики і лікування хвороб серця, крові, вивчав лікувальні можливості курортів західної України. Проф. М.Кевдін вперше описав доброякісні нейтропенії, які пізніше були описані проф. О.Радченко як характерна ознака загальної неспецифічної реакції неповноцінної адаптації. За активної участі проф. М.Кевдіна друкується перший збірник наукових робіт співробітників Львівського медінституту. Соратником проф. М.Кевдіна був проф. Д.Луцик, який раніше завідував кафедрами терапії Івано-Франківського медінституту, а потім працював у Львівському медінституті та Львівському інституті гематології та переливання крові над питаннями діагностики, класифікації та лікування гемобластозів, світлової та електронної мікроскопії нормальних та патологічних клітин крові.

Паралельно проводила роботу інша кафедра факультетської терапії, яка підпорядковувалась педіатричному факультету. Нею завідував відомий вчений, педагог професор С.Мартинів (1910-1996) впродовж 33 років. Основними напрямками його наукової діяльності було вивчення тромболітичної дії плазміну і урокінази, роль бета-блокаторів у профілактиці аритмій при інфаркті міокарда, мікроциркуляційні аспекти лікування шоку. Проф. С.Мартинова по праву вважають патріархом гематологічної школи в Україні (професори Я.Виговська, В.Логінський, В.Монастирський).

Кафедру факультетської терапії лікувального факультету впродовж 26 років очолював талановитий вчений проф. С.Олійник (1918-1992). Його монографії «Тонзилогенные заболевания внутренних органов» (1960), «Теория сердечных шумов» (1961), «Диагностическое значение сердечных шумов» (1966), «Хрониосептические заболевания внутренних органов» (1967), «Дисбактериоз кишечника» (у співавт.) (1977), «Биология канцеролиза» (у співавт.) (1978) стали бібліографічною рідкістю. Основний напрямок наукової діяльності проф. С.Олійника – санологія, яка сформувалась як наука на санологічних конференціях, організованих та проведених у Львові. Проф. С. Олійник акцентував увагу на тому, що виникнення хвороби та особливості її перебігу залежать передусім від здатності організму захищатись. В численних роботах проф. С.Олійник обґрунтовує доцільність ранньої фізичної активності хворих при інфаркті міокарда; етіотропної терапії хронічних тонзилітів, широкого використання природних стимуляторів; описує хроніосептичні хвороби та об’єднує їх основною симптоматикою недостатності захисту проти інфекції. Його монографія «Хрониосептические заболевания внутренних органов» залишається актуальною і дотепер служить прикладом вдумливого та глибокого спостереження лікаря. Зусиллями проф. С.Олійника в клініці було відкрите перше інфарктне відділення, організовані спеціалізовані кардіологічні бригади швидкої допомоги у Львові, вперше в Україні та СРСР започаткована фізична реабілітація хворих на інфаркт міокарда. Через нестандартне мислення оточення часто не розуміло проф. С.Олійника.

З 1985 р. по 2008р. кафедру факультетської терапії очолювала професор М.Панчишин. З 1966 р. М.Панчишин пройшла на кафедрі факультетської терапії шлях від старшого лаборанта до завідувача кафедрою. Науковий пошук її включав атеросклероз та атерогенез, дисбактеріоз, ІХС та гіпертонічну хворобу, хронічні обструктивні хвороби легень та пневмонії, хронічні гепатити, гелікобактер-індуковану патологію, анемію та серцеву недостатність, проблеми оптимізації магнітотерапії та загальний адаптаційний синдром у клініці внутрішніх хвороб, вузликову еритему та вегетативну кардіорегуляцію, автоімунний тироїдит. Але провідне місце займало вивчення метаболізму холестеролу при різних клінічних станах. Проф. М.Панчишин акцентувала увагу на ролі низького рівня холестеролу у виникненні та прогресуванні багатьох хвороб внутрішніх органів. Її учнями є професори О.Радченко та О.Томашевська, доценти Ю.Панчишин, О.Комариця, З.Гук-Лешневська, асистенти О.Сорокопуд, І.Жакун.

З 2008 р. кафедра факультетської терапії перейменована в кафедру внутрішньої медицини № 2 і її очолила д.мед.н. проф. О.Радченко, яка захистила кандидатську та докторські дисертації під керівництвом проф. М.Панчишин. Сучасними напрямками наукової діяльності нашої кафедри є вивчення прогностичного значення гіпохолестеролемії, загальних неспецифічних адаптаційних реакцій, деяких біохімічних маркерів патології внутрішніх органів.

Поиск по сайту: