Бойова, балакуча, комунікабельна дівчина, яка веде багате товариське життя. Відкрита екстраверт; легко вступає до відкритої конфронтації.

Суддя: Назвіть своє прізвище, ім’я, по батькові та рік народження. Де працюєте, навчаєтесь… Де проживаєте?

Св.1(Олександра): Середняк Олександра Вікторівна. Мені 22 роки. Навчаюсь в Одеському національному університеті імені Мечникова. Я - старшадочка вбитої. Знімаю квартиру в Одесі, в Аркадії. Незаміжня.

Суддя: Попереджаю Вас про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань. Присягаєтесь, що буде те казати правду?

Св.1(Олександра): Присягаюсь.

СУДДЯ: Як близький родич обвинуваченої, ви маєте право відмовитись від складання свідчень.(НІ)Тоді попереджаю Вас про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих свідчень.

Св.1(Олександра): Розумію. Буду говорити лише правду.

СУДДЯ: Ваш свідок, пане прокурор.

Прокурор: Шановна, а чому Ви не живете зі своєю родиною?

Св.1(Олександра): Тому що намагаюсь триматись подалі від них… Знала, що рано чи пізно у цьому домі щось трапиться.

Прокурор: Цікаво… А на чому ґрунтувались такі припущення?

Св.1(Олександра): На інтуїції. Розумію, що смішно звучить… але цей дім проклятий! Від часу, коли в ньому був вбитий мій батько, я більше не хотіла у ньому перебувати… Тому й виселилась.

Захисник: На підставі чого ви стверджуєте, що ваш батько був вбитий?

Св.1(Олександра): Я, звичайно, не маю доказів. Але я знаю, що винна моя мати! А тепер за це заплатила – Хай пробачить їй Бог!

Прокурор: Як нема доказів, то нема про що говорити. Давайте повернімось до нашої справи. Які були ваші стосунки з обвинуваченою?

Св.1(Олександра): Ніякі... Відколи я переїхала, усі стосунки припинились. І все. Ми зустрілись десь за тиждень до цієї трагедії. Випадково в кафе. Вона як прилипла до мене. Почала якось сильно вже випитувала про мого батька: як він помер, Я й кажу: «Чи ти забула, що його вбили…» Вона як ні в чому не бувало: «А як його було вбито?» Ну, я й кажу: «Як у тебе в спектаклі: симулювали смерть» Вона питає: «Що, типу кульком? Так це й справді працює? А я думала, що це авторська вигадка… прикольно…» Я їй відрізала: «Що прикольно?» Ну, вона відчула, що зараз буде скандал, попрощалась і пішла.

РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗАМІСТЬ СЛІВ СВІДКА 1

Обвинувачена:Неправда. Я її ні про що не розпитувала! Ми дійсно випадково зустрілись в кафе. Але вона сама на мене нависла. А тепер хоче відвернути від себе підозру.Слухай, дорогуша, а, може, це ти часом ретельно готувалася до вбивства, коли казала, що мати дорого заплатить за смерть батька… Що вона вбила частину тебе, що ти ніколи їй це не пробачиш?..

Захисник: Ви підтверджуєте що мали дуже серйозні претензії до матері?

Св.1(Олександра): Ну і що!!! Мало як хто кому погрожує!!! Наша мати була надто специфічною особою, щоб з нею не сваритися. Через сварки з нею пройшли всі!!! Недарма жоден чоловік не ужився з нею.

Захисник: Ви маєте ключі від свого батьківського дому?

Св.1(Олександра): Ну, да… маю ці ключі. Але відтоді, як я виїхала звідти, не користувалась ними.

Захисник: Тобто теоретично ви будь-якої хвилини можете увійти в свій родинний будинок.

Св.1(Олександра): Тільки теоретично. Бо бажання немає!..

Обвинувачена:А чому ж тієї ночі бачила тебе у вікні, як ти кралась?..

Св.1(Олександра): Ти що зовсім хвора?!! Я ввечері зустрічалась з Лєрою. Вона може це підтвердити.

Обвинувачена:Значить, вони заодно!!!

СУДДЯ: Прошу заспокоїтись всіх!!!

Прокурор: О котрій годині ваша сестра ЛЄРА відвідала вас тієї ночі?

Св.1(Олександра): (роздратовано) Була у мене перед самою вечіркою – це могла бути одинадцята, може пів на дванадцяту. Найпізніше десь перед північчю. Я не засікала час… Вона хотіла витягти мене на вечірку, але я пішла спати.

ФЛЕШ

Захисник: Але ваше алібі на другу годину ночі –коли сталось вбивство ніхто підтвердити не може?

Св.1(Олександра): (з викликом) Ні. Ніхто! Я взагалі не збираюсь нічого пояснювати!!! Не я обвинувачена!!!

СУДДЯ: Якщо до свідка питань быльше немає, пропоную викликати наступного свідка - Валерію Вікторівну Середняк.

Розпорядник: Ваша честь, її ще немає!

СУДДЯ: Тоді викликайте Владислава Анатолійовича Макарова.

Екстравагантний, любить шокувати; чудово знає, як діє на людей своїм виглядом і поведінкою; він звик до шокування оточуючих. Намагається бути абсолютно вільним; що місцями виглядає так, ніби не до кінця усвідомлює, що приймає участь в процесі про вбивство.

Суддя: Назвіть свої анкетні дані. Де працюєте? Де проживаєте?

Св.2(Макаров): Владислав Анатолійович Макаров.Року 1991 від Різдва Христового.Я – фотограф. Вільний художник… Митець… Живу в місті-герої Одесі. Творю там же…

Суддя: Ви перебуваєте в кровних або родинних зв’язках з обвинуваченою?

Св.2(Макаров): (театрально) Ні, не перебуваю. Але мені так подобається ця обвинувачена, що мабуть незабаром із нею породичаюсь. Принаймні маю щодо неї дуже матримоніальні плани: - і тоді я винесу їй довічний вирок… Ups! – sorry… Іноді в мені щось недоречне виривається….

Суддя: Тоді я попереджаю Вас про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань. Присягаєтесь, що будете казати тільки правду?

Св.2(Макаров): Як перед Богом клянусь!

Поиск по сайту: