Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Харчова промисловість України

Рівень економічного розвитку України та забезпечення її національної безпеки залежить від ефективного розвитку всіх галузей і сфер народногосподарського комплексу. Проте, в будь-який країні, стратегічне значення має забезпечення продовольчої безпеки, а пріоритетної сферою є харчова промисловість. Ефективність та стабільність розвитку харчової промисловості визначають загальні тенденції розвитку внутрішнього ринку, підвищення якості життя та забезпечення добробуту населення.

Харчова промисловість - стратегічно важлива галузь промисловості України. Підприємства цієї галузі формують продовольчу безпеку країни, забезпечують населення необхідними продовольчими товарами.

Харчова промисловість є однією з провідних галузей промисловості України, що динамічно розвивається. В Україні промислове виробництво харчових продуктів здійснюють понад 22 тис. підприємств, на яких зайнято більше мільйона працюючих

Одним з основних завдань підприємств харчової промисловості є задоволення попиту споживачів шляхом пропозиції якісних продуктів широкого асортименту.

Суттєві внутрішні і зовнішні інвестиції в українські підприємства харчової промисловості, а також впровадження міжнародного досвіду стали поштовхом до позитивних змін у галузі, привели до значного покращання якості продукції.

Харчова́ промисло́вість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо. Крім харчосмакової продукції, Х.п. випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.

Харчова промисловість України — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції — це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири.

Галузі Х.п. розміщувалися нерівномірно, за винятком борошномельної промисловості, що була поширена у всіх районах України. Підприємства цукрової та спиртової пром-стей зосереджувалися переважно на Правобережжі, консервної — на півдні, пром. виробництва вина — на Одещині, в Криму та на Закарпатті; шахтне видобування солі — на Донбасі (Артемівське, Слов'янське), Передкарпатті і Закарпатті (Солотвие). Пивоварні, кондитерські та тютюнові фабрики розміщувалися гол. в Києві, Львові, Харкові, Одесі, Миколаєві. Слабо розвинута була Х.п. у пром. осередках Донбасу та Придніпров'я.

Для України характерні досить значні за світовими мірками обсяги виробництва різних видів продовольчої продукції. Україна входить до першої десятки країн світу за показниками виробництва окремих видів зернових і зернобобових культур, цукрових буряків та цукру, соняшнику і соняшникової олії, картоплі, окремих видів плодоовочевої продукції, молока та деяких молочних продуктів, меду. Незважаючи на аграрну кризу і значний спад сільськогосподарського виробництва, Україна за рівнем виробництва продукції на душу населення не поступалася як країнам Європи, так і світу. За даними Інституту аграрної економіки УААН, у 1996 р. Виробництво зерна на душу населення в Україні становило 490,5 кг, у світі - 365,2 кг, цукрових буряків - відповідно 442,0 кг і 44,3 кг.

Засобом промислової обробки до потрібної споживачам якості доводиться більша частина сільськогосподарської продукції. На базі різноманітних технологічних процесів харчова промисловість може виготовляти продовольчі товари з якісно новими споживацькими властивостями. За рахунок збалансованого вмісту корисних речовин в продуктах харчування, екологічної чистоти, бажаного асортименту та якості, підвищення термінів придатності за рахунок спеціальної обробки та упаковки повинні забезпечувати умови для нормального фізичного та розумового розвитку людини, задоволення його потреб у смаку та різноманітній їжі.

Промислове виробництво продовольчих продуктів сприяє значній економії суспільної праці, направленої на приготування їжі. Використання нових харчових технологій дозволяє промисловості випускати продукти харчування, які не поступаються за смаком та зовнішньому вигляду продуктам, виготовленим в домашніх умовах.
Варто зауважити, що на продовольчих підприємствах створюються умови для більш економних витрат сільськогосподарської сировини в результаті комплексної переробки та використання відходів та побічних продуктів для годування тварин та птахів. Інтенсивний розвиток переробної промисловості на базі нової техніки та технологій дозволяє підвищити забезпеченість населення продуктами харчування. Відходи виробництва промисловості використовуються і в інших галузях промисловості, таких як легка, фармацевтична тощо.

На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В цей скрутний час більшості громадян країн вимушені економити кожну копійку власного заробітку, а так як наша харчова промисловість вимушена конкурувати із сусідніми країнами – де продукти харчування дешевші, але в своїй більшості щоб зекономити в України поставляються неякісні продукти, або взагалі ті в яких вийшов строк реалізації, нерідко товари підробляються, а через несовершенну і невідпрацьоване законодавство дуже важко відсліжувати такі товари, і тому покупці купують цю продукцію ставлячи власну харчову промисловість у глухий кут. Тому харчова промисловість – немаючи можливості через те, що продукти нерозкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власне підприємство. Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів – також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництва державою – також далекі від світових.Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує – шукаючи шляхи подолання проблем – інвесторів, із-за кордону і у власній державі, запроваджуючі нові технології і устаткування тощо.Підгалузі харчової промисловості є важливою ланкою АПК України, поєднуючих виробництво і промислову переробку сировинних ресурсів рослинного походження з реалізацією готової продукції і основні обслуговуючі ланки комплексу підприємства і організації.Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції— 16,3, а продукції агропромислового комплексу — 33,5 %. Продовольчі товари ого комплексу — 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.В Україні, однією з основних проблем успішного функціонування сучасних підприємств харчової промисловості є удосконалення механізму управління ефективністю їх діяльності. Так, харчова промисловість є одною з найнеобхідніших - стратегічних галузей країни, тому з боку держави необхідно підтримувати та забезпечувати високий рівень захисту, розвитку, залучення фінансових інвестицій та підвищення економічної ефективності діяльності підприємств харчової промисловості.За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова про­мисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції.Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, насе­лення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товара­ми. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих то­варів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.Зниження обсягів виробництва практично в усіх категоріях харчопрому, крім експортоорієнтованих - така основна тенденція 2011 Навіть ті галузі, представники яких на початку року оптимістично прогнозували впевнене зростання ринку, вже в середині року переглянули свої прогнози на більш скромні показники. Так сталося, наприклад, з пивним ринком - в січні 2011 р., натхнені позитивною тенденцією 2010 р., пивовари очікували мінімум +5-8% зростання за підсумками 2011 р. "Але якщо ми вийдемо на хоча б 2% - це буде хороший результат ", - констатувала глава асоціації" Укрпиво "Г. Коренькова вже у вересні.У січні 2011 р. українсько-білоруська пивна війна, розпочата ще в 2010 р., закінчилася, і закінчилася вона не на нашу користь. Українські пивовари під загрозою блокування поставок були змушені підняти середньозважену ціну на свій продукт для білоруського ринку на 49-64%. "Та кампанія, яка була розгорнута республікою Білорусь, дала негативні наслідки. У нас неухильно падає експорт і зростає імпорт". У січні-жовтні 2011 р. виробництво пива зменшилося в порівнянні з січнем-жовтнем 2010 р. на 1,7%, або на 4,56 млн. дал, і склало 263,655 млн. дал.Поряд з пивом скоротилося виробництво та інших основних алкогольних напоїв. Падіння виробництва горілки і вина за підсумками 10-11 місяців року виражається двозначними цифрами. Рекордсмен з падіння обсягів виробництва серед алкогольних напоїв - вино. За даними Державної служби статистики, за 10 місяців 2011 р. виробництво тихих вин в Україну склало 14 230 тис. дал проти 24 570 тис. дал за аналогічний період 2010 р., тобто на 42,1% менше, ніж торік. Причину спаду експерти бачать в ціновій кон'юнктурі, активному імпорті і зростанні тіньового ринку.Знизилася і виробництво безалкогольних напоїв. У січні-листопаді 2011 р. в порівнянні з січнем-листопадом 2010 р. їх випуск зменшився на 2,9%, або на 3,959 млн. дал до 132,544 млн. дал. Не на користь виробникам зіграло і відносно прохолодне літо 2011.Після падіння 2009 р., в 2010 і 2011 рр.. зростання показав і ринок мінеральних вод. Зростання склало 10% в 2010 р., проте за підсумками 2011 р. оператори не чекають збільшення обсягу більше 5%. Для цього ринку в 2011 р. була характерна загальна для харчопрому тенденція - посилення позицій великих гравців і догляд дрібних. Лідером українського ринку мінеральних вод є компанія IDS, якій належить четверта його частина - 28%. Серед тенденцій можна відзначити стрімке зростання популярності негазованої води.Важким видався 2011 р. і для виробників молочної продукції. Рекордні ціни на сировину, відсутність держпідтримки на тлі низької купівельної спроможності населення - в таких умовах Молпром існував останній рік. "У галузі важке економічне становище. Нам потрібно йти в ЄС, модернізуватися, але у нас немає коштів на це - немає ні грошей, ні можливості їх заробити, оскільки багато заводів працюють на межі рентабельності", - говорить голова ради директорів Союзу молочних підприємств України В. ЧагаровськийОсновний фактор, що визначав специфіку роботи компаній сектора протягом останнього року - рекордні ціни на молоко в Україну. Якщо в 2010 р. середня ціна на молоко становила 3 ​​938 грн. / Т, що практично відповідало європейським цінам, то впродовж 2011 р. вони підвищилися ще на 30%. При цьому виробництво продовжувало падати - за даними Держкомстату, за 9 місяців року виробництво молока склало 8 710,3 тис. т, що на 3% менше, ніж у відповідному період 2010 р.Також потрібно відзначити, що рівень конкуренції на ринку, незважаючи на кризу та низьку купівельну спроможність населення, збільшився. В Україну прийшла білоруська продукція - і якщо раніше поставлялося в основному вершкове масло (пік припав на 2009 р.), то тепер налагоджений імпорт і ЦМП. Важке становище в галузі породило ще один тренд - збільшення кількості на ринку фальсифікату, тобто продуктів-замінників. Здешевлення рецептури - як правило, за рахунок заміни тваринних жирів рослинними - відповідь виробників на потребу ринку в якомога більш дешевому продукті.При поточному рівні цін на молоко тонна пальмового масла обходиться дешевше в середньому в три рази. При цьому фальсифікація охоплює все більшу кількість категорій молочних продуктів - якщо раніше вона в основному застосовувалося у виробництві вершкового масла і згущеного молока, то тепер ця практика поширилася і на цільномолочну продукцію, і на сири. Саме з цим був пов'язаний вибухнула в середині літа на ринку скандал - російська асоціація "Союзмолоко" звинуватила Україну в тому, що український сир поставляється в РФ містить пальмове масло, яким виробники нібито замінюють тваринний жир для здешевлення собівартості. Росіяни погрожували підвищити ввізні мита на українську молочку, проте до цього не дійшло.А ось по відношенню до українських кондитерам Росія виявилася більш принциповою. Уряд РФ встановив спеціальне мито на імпорт карамельної продукції в розмірі $ 294,1 / т строком на 3 роки. Ця новація не сильно зачепила українські компанії, як мінімум найбільші з них, які давно перестали розмінюватися на виробництво низькомаржинального дешевої карамелі. "За моїми спостереженнями, українські кондитери вже давно не асоціюються у російських споживачів з дешевою карамеллю", - сказав директор з розвитку "АВК" А. Дикунов. Як контрзахід кондитери планували наростити постачання в РФ інших видів кондитерських виробів.Також антидемпінгове мито на українську карамель встановлена ​​в Білорусі. Її скасування на імпорт своєї продукції зуміли домогтися "Roshen", "Житомирська ласощі", Харківська бісквітна фабрика, "Конті".Проте якщо у випадку з Росією і Білоруссю наслідки обмежень для галузі були не катастрофічні, то втрата казахського ринку була болючою. Уряд Казахстану з 26 вересня 2011 строком на три роки ввело мито на імпорт кондитерських виробів для захисту внутрішнього ринку. Ставки мит (30% -49%) учасники ринку охарактеризували як "перевищують розумні межі". "Ми були готові до введення мита на карамель, але те, що Казахстан вирішив стягувати на кордоні ще й 49% вартості шоколадних цукерок, а також ввів 39% мито практично на всі інші цукристі вироби - надзвичайний факт, я навіть не можу пригадати прецедентів встановлення подібних мит ", - сказала президент корпорації" Бісквіт-Шоколад "А. Коваленко.Потребує вирішення проблема заміни та перенаправлення вивільнених обсягів продукції українськими виробниками кондитерських виробів.Україна є лідером з експорту і виробництва соняшникової олії у світі. За даними асоціації «Укроліяпром», Україна у 2010/2011 маркетинговому році виробила 2,95 млн тонн соняшникової олії та експортувала 2,65 млн тонн. Це 60% усього світового експорту. Важко уявити навіть, скільки людей у світі куштує плід нашої української землі. Унікальні кліматичні умови дозволяють вирощувати соняшник практично на всій території України. Але найсприятливіші землі степової зони та південного лісостепу. На сьогодні в Україні налічується близько 10 найбільших виробників рослинної олії, які контролюють до 90% всього виробництва. Найбільшими виробниками соняшникової олії в Україні виступають: ДП «Сан-трейд» (Bunge Ltd.), ЗАТ «АТ Каргілл» (Cargill Inc.), ЗАТ «Євротек», ОДО «Холдинг «Зерноторгова компанія», холдинг «Кернел Групп», промислова група «КМТ», ВАТ «Одеський олійножировий комбінат», ЗАТ «Пологівский МЄЗ».

Рис – Експортери соняшникової олії (тис. т)

 

У наш час, коли сучасні ЗМІ, можна сказати, "кричать" про відсталу Україну та публікують рейтинги, де вона займає останні місця, старанні українці виготовляють тонни олії, щоб забезпечити увесь світ. Але, на жаль, їх працю цінують тільки за кордоном, а в нас багато хто навіть не знає про такі можливості України!
З кожним роком виробництво збільшується і за прогнозами генерального директора Асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, У 2011-2012 маркетинговому році загальне виробництво основних видів олійних культур в Україні перевищить 12 млн тонн за умови вітчизняних потужностей з їх переробки 11 млн тонн.

Експорт товарів агропродовольчої групи показує щорічний усереднений показник зростання на рівні 20% протягом 2005-2011 рр. – в 2011 році експорт зріс в порівнянні з попереднім роком на 28% та склав близько 13 млрд. дол.. Ми піднялися на найвищі щаблі в рейтингу найбільших експортерів соняшникової олії, ячменю, кукурудзи, пшениці, ріпаку. Крім того поступово відбувається процес імпортозаміщення ключових позицій зовнішньої торгівлі аграрною продукцією. Приміром, імпорт яблук в Україну зменшився протягом 2009-2011 рр. більше ніж вдвічі, з близько 250 тис. т в 2009 році до близько 105 тис. т в 2011 році. Але головне те, що досягнутий рівень ще далеко не межа можливостей аграрного сектору України.

Особливістю економічного розвитку періоду 2004-2011 років є демонстрація тенденцій стійкого зростання виробничого потенціалу в більшості галузей економіки України. Темпи такого зростання характеризуються різними кількісними та якісними показниками, аналіз яких дозволяє виявити як внутрішні пріоритети розвитку підприємств, так і прояв направленості зовнішнього впливу на досягнення ефективності їх діяльності. Галузями, які є технологічно залежними та такими, розвиток яких має виявляти паралельну динаміку є сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість України. За період 2004-2011 років темп зростання обсягів сільськогосподарського виробництва становив 127,6%, а темп зростання чистого доходу в харчовій промисловості – 248,3% (рис. ).

 

 

Рис. 1. Обсяги виробництва сільськогосподарської та продукції харчової промисловості України, млрд. грн.

 

Харчова промисловість завжди була інвестиційно-привабливою і перспективною щодо подальшого розвитку, її називають індикатором благополуччя українців і раніше вважали двигуном економічного зростання. Але падіння рівня доходів серед українців і наплив імпорту можуть докорінно змінити цю ситуацію. Сьогодні харчова промисловість України переживає падіння, але зростання цін на продукцію частково перекриває падіння виробництва в натуральному виразі. В сучасних умовах, коли приток інвестицій в країну майже відсутній, а внутрішньому попиту загрожує подальше падіння, потрібно знайти механізм підтримки сільського господарства і вітчизняного виробника.

Випереджаюча динаміка розвитку харчової промисловості зумовлена як загальними тенденціями економічного зростання економіки України, так і зростаючою активністю імпорту сировини та експорту готової продукції.

На рис. 1 показані результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки. На відміну від результатів зовнішньої торгівлі в Україні загалом результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства протягом всього досліджуваного періоду мають позитивне сальдо, як має тенденцію до зростання і становить у 2010 році 4,17 млрд. дол. США. Різке зростання експорту і імпорту починається із 2008 року, намічені у цьому періоді тенденції спостерігаються протягом наступних років.

 

Рис. 1. Зовнішня торгівля харчової промисловості і продукції сільського господарства за 2000-2010 роки

Основними факторами, які визначають тенденції подальшого розвитку харчової промисловості, є наявність сировинних ресурсів, потужностей для розвитку, попиту на продукцію та коштів для фінансування розвитку підприємства. На сьогодні в Україні направленість всіх факторів, які визначають розвиток харчової промисловості має позитивну динаміку.

Щодо потужностей, то слід відзначити, що харчова промисловість володіє достатнім резервом потужностей, які, в залежності від галузі, складають від 20 до 40 % .

Щодо попиту, то він має тенденцію постійного зростання, про що свідчить як зростання рівня доходів населення, так і відставання обсягів виробництва продукції порівняно з раціональними нормами харчування.

Щодо фінансування, то воно є чи не найбільшою проблемою розвитку харчової промисловості. При рентабельності в 4,5% промисловість має обмежені можливості для розвитку за рахунок власних коштів.

Щодо сировинних ресурсів, то слід відзначити зростання сумарного обсягу сільськогосподарського виробництва за період 2000-2011 році, що і є частковим поясненням зростання темпів розвитку харчової промисловості.

Позитивна динаміка сільськогосподарського виробництва обумовлена причинами наступного характеру:

1) зростання попиту на сільськогосподарську сировину зі сторони харчової промисловості;

2) зростання попиту на аграрну продукції на світовому ринку;

3) багатими природними можливостями та сприятливими кліматичними умовами ведення виробництва;

4) сформованість інституту приватного капіталу в Україні та необхідність його вкладання для цілей забезпечення його оборотності;

5) насиченість продовольчих ринків на території зарубіжних країн та пошук іноземним капіталом сфер для своєї діяльності.

Сукупність вказаних факторів стала причиною активізації розвитку як аграрного виробництва, так і харчової промисловості. Основним інструментом такого розвитку були і залишаються процеси поглинання сільськогосподарських та промислових активів та пов’язані з ними технічні та технологічні удосконалення.

Харчова промисловість є важливою галуззю національного господарства, від якої залежить добробут українського народу. На сьогоднішній день дана галузь економіки України значно відстає від аналогічних галузей високо розвинутих країн світу за рівнем інфраструктури, наявними виробничими потужностями, їх технічним і фізичним станом тощо. Для вирішення проблеми розвитку харчової промисловості України необхідні інвестиційні ресурси. Інвестиційний клімат в країні не можна назвати сприятливим, оскільки він характеризується нестабільністю законодавства, нерозвиненістю банківської системи та браком фінансових ресурсів.

Активізація інвестиційної діяльності є вирішальною ланкою економічної політики держави, оскільки на її основі можна реально здійснити структурну перебудову економіки України. Інвестиційні процеси в Україні, як і у будь-якій іншій трансформаційній економіці, відбуваються за участі багатьох складових, взаємопов’язаних державних і недержавних, фінансових та нефінансових інституцій, методів, засобів та інструментів.

Для економіки України протягом тривалого часу був характерним період зниження обсягу капітальних вкладень у основні засоби, що стало причиною посилення тенденцій для фізичного старіння основних засобів та уповільнення темпів відтворювальних процесів у промисловості, у тому числі і в харчовій. Обмеженість інвестиційних ресурсів викликала уповільнення темпів простого відтворення у промисловості. Така ситуація стала причиною втрати конкурентоспроможності підприємствами галузі та наповнення ринку харчових продуктів товарами іноземних товаровиробників.

Період перебудови економічних відносин, поступового входження в ринкові умови господарювання характеризувався обмеженістю інвестиційних можливостей підприємств харчової промисловості, не дивлячись на те, що підприємства галузі є одними із найбільш інвестиційно привабливими. Про це свідчить той факт, що обсяги іноземного інвестування харчової промисловості станом на 01.01.2011 р. становили 4,3% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України, що складало 13,6% іноземних інвестицій в промисловість в цілому (табл. ).

Таблиця 1. Прямі інвестиції в Україну за видами економічної діяльності у 2011 р., накопиченим підсумком з початку інвестування

  Обсяги інвестицій на
01.01.2011 01.07.2011
млн. дол. США у % до загального підсумку млн. дол. США   у % до загального підсумку
Усього 4 47 53, 3 100,0 4 7205 , 7 100,0
в тому числі
Промисловість 13 984 , 3 3 1 , 2 14 841 ,6 31,4
в тому числі переробна 1 2459 , 8 2 7 , 8 1 3035 , 0 27, 6
з неї виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 18 58 , 7 4, 1 2023 , 4 4, 3

 

Варто зазначити, що не дивлячись на постійне зростання абсолютного значення іноземних інвестицій у виробництво продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів (за 2002-2010 рр. обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився більше ніж удвічі), питома вага їх у загальних обсягах інвестицій в промисловість поступово зменшується (рис. 1), що є свідченням уповільнення темпів інвестування у харчову промисловість порівняно із темпами нарощування обсягів іноземного інвестування у промисловість в цілому. Вже за даними І півріччя 2011 р. можна простежити значні інвестиційні вкладення в економіку України в цілому, але приросту інвестицій у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів майже не спостерігається, показник в загальному обсязі прямих інвестицій промисловості досяг найнижчого рівня (13,6%).

 

 

Рис.1. Динаміка обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну у 2002-2011 рр.

 

Можливість залучення інвестицій підприємствами визначається спрямованістю інвестиційної політики держави. Сучасний стан інвестиційної політики в Україні характеризується наступним:

- неефективністю роботи традиційних ринкових джерел інвестиційної діяльності в наслідок деформованої інфраструктури фінансового ринку;

- зростанням фінансових та комерційних ризиків при здійсненні інвестицій у реальний сектор економіки;

- відсутністю державної мотиваційної складової інвестиційної політики, спрямованої на підвищення інвестиційної активності учасників інвестиційного процесу, та створенні сприятливого інвестиційного клімату в країні;

- вкладанням коштів у інвестиційні проекти з незначним терміном повернення інвестицій, що забезпечують короткострокову прибутковість;

- відсутністю державної регуляторної політики інвестиційної діяльності (високий ступінь корумпованості, відсутність прозорої та стабільної законодавчої влади, стимулювання державою інноваційного спрямування інвестицій, державних фінансових та юридичних гарантій);

- здійсненням інвестицій за рахунок власних джерел фінансування (амортизація, частина прибутку).

Саме невирішеність цих проблем стала причиною пошуку підприємствами самостійних шляхів щодо забезпечення потреб здійснення відтворювальних процесів на них.

На жаль існуючий рівень рентабельності виробництва продукції не дозволяє підприємствам здійснювати ефективну політику відтворення основних засобів, а існуючий рівень прибутковості частіше за все дає можливість лише підтримувати основні засоби у працездатному стані за допомогою проведення ремонтних робіт. Така ситуація не може не відбитись на технологічному рівні виробничих процесів і, відповідно, на конкурентоспроможності продукції більшості підприємств промисловості.

Після тривалого спаду в харчовій промисловості справи в останні роки почали покращуватись. Залучення іноземних інвестицій, роздержавлення, наявність конкурентного середовища докорінно змінили картину на вітчизняному харчовому ринку. Сьогодні виробниками пропонується широкий асортимент високоякісної продукції.

 

Таблиця - Виробництво найважливіших продуктів харчової промисловості

 
Яловичина і телятина, свіжі (парні) чи охолоджені, тис.т 94,3 87,9
Яловичина і телятина, морожені, тис.т 39,4 26,9 24,1
Свинина свіжа (парна) чи охолоджена, тис.т
Свинина морожена, тис.т 14,2 5,4 7,5
М'ясо і субпродукти харчові свійської птиці, свіжі чи охолоджені, тис.т
М'ясо і субпродукти харчові свійської птиці, морожені, тис.т 82,3 90,1 91,2
Вироби ковбасні, тис.т
Напівфабрикати м'ясні (включаючи з м'яса птиці) 1), тис.т 93,9 73,3 95,7
Соки натуральні, (включаючи апельсиновий), тис.т
Соки купажовані натуральні, тис.т
Олія соняшникова нерафінована, тис.т
Маргарин і продукти аналогічні, тис.т
Молоко оброблене рідке, тис.т
Масло вершкове, тис.т 84,8 74,7 79,5
Сири жирні, тис.т
Продукти кисломолочні, тис.т
Борошно, тис.т
Крупи, тис.т
Вироби хлібобулочні, тис.т
Цукор білий кристалічний, тис.т
у т.ч. буряковий
Коньяки, бренді, млн.дал 3,9 3,1 3,5
Горілка, інші міцні спиртові напої (спирт питний з вмістом спирту менше 45,4 об.%; спирти, отримані дистилюванням з фруктів, крім лікерів, джина, вина виноградного), млн.дал 40,0 42,3 42,5
Спирт етиловий неденатурований із вмістом спирту не менше 80 об.%, млн.дал 27,9 26,7 24,6
Води натуральні мінеральні негазовані, млн.дал 35,4 28,5 31,4
Води натуральні мінеральні газовані, млн.дал
Напої безалкогольні, млн.дал

 

В Україні харчова промисловість має великий потенціал для прискореного розвитку передусім через значні наявні ринки збуту та історично сформовану ресурсно-сировинну базу. Так, у харчовій промисловості України продукується майже 20% загального обсягу вітчизняної промислової продукції. А найоптимальнішим шляхом прискореного розвитку харчової промисловості повинен стати інноваційний.

На сьогодні харчова індустрія відіграє одну з ключових ролей в інноваційному розвитку української промисловості загалом. За освоєнням виробництва інноваційних видів продукції у 2010 році харчова промисловість (487 найменувань) поступалася лише машинобудівній (1047 найменувань). Також у впровадженні нових технологічних процесів харчова промисловість (218 процесів) у 2010 році зайняла друге місце після машинобудування (1428 процесів).

Кількість підприємств харчової промисловості, які впроваджували інновації, зросла з 284 од. у 2009 році до 296 од. у 2010 році, тобто на 4,23%. Їх частка у структурі кількості промислових підприємств, які впроваджували інновації, також зросла з 24,07% у 2009 р. до 24,32% у 2010 р.

В той же час кількість підприємств харчової промисловості, що освоювали виробництво інноваційних видів продукції, зменшилась з 149 од. у 2009 році до 135 од. у 2010 році, тобто на 9,4%. У структурі промисловості загалом їх частка зменшилася з 24,27% у 2009 році до 21,95% у 2010 році.

Кількість підприємств харчової промисловості, які впроваджували нові або вдосконалені методи обробки виробництва продукції, збільшилась з 101 од. у 2009 році до 115 од. у 2010 році, тобто на 13,86%. Проте у структурі промисловості загалом частка таких підприємств зменшилася з 22,35% у 2009 році до 22,03% у 2010 році.

Кількість підприємств харчової промисловості, які впроваджували інноваційні процеси, зросла з 124 од. у 2009 році до 129 од. у 2010 році, тобто на 4,03%. Проте у структурі промисловості загалом частка таких підприємств зменшилася з 22,96% у 2009 році до 21,75% у 2010 році.

Кількість підприємств харчової промисловості, що освоювали виробництво інноваційних видів продукції, нових для ринку, зменшилась з 26 од. до 21 од., тобто на 19,23%. У структурі промисловості загалом їхня частка також зменшилася з 14,53% у 2009 році до 11,54% у 2010 році.

Кількість підприємств харчової промисловості, що впроваджували маркетингові інновації, зменшилася з 65 од. у 2009 році до 52 од. у 2010 році, тобто на 20%. Водночас у структурі промисловості загалом їхня частка зросла з 25,90% у 2009 році до 27,66% у 2010 році.

Кількість підприємств харчової промисловості, що впроваджували організаційні інновації, зменшилася з 45 од. у 2009 році до 29 од. у 2010 році, або на 35,56%. Водночас у структурі промисловості загалом їхня частка також зменшилася з 19,31% у 2009 році до 15,85% у 2010 році.

Загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості зменшився з 1015,1 млн. грн. у 2009 році до 608,9 млн. грн. у 2010 році, тобто на 40,02%. Відбувся і суттєвий спад частки харчової галузі у структурі фінансування інноваційної діяльності підприємств всієї промисловості з 12,77% у 2009 році до 7,57% у 2010 році.

При цьому обсяг фінансування інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості за рахунок власних коштів зменшився з 951,3 млн. грн. у 2009 році до 532,7 млн. грн. у 2010 році, тобто на 44%.

Обсяг інноваційних витрат підприємств харчової промисловості на дослідження і розробки зменшився з 34,2 млн. грн. у 2009 році до 8,4 млн. грн. у 2010 році, тобто на 75,44%. Обсяг інноваційних витрат підприємств харчової промисловості на придбання інших зовнішніх знань зріс з 12,9 млн. грн. у 2009 році до 15,2 млн. грн. у 2010 році, тобто на 17,83%. Обсяг інноваційних витрат підприємств харчової промисловості на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення зменшився з 888,5 млн. грн. у 2009 році до 509,1 млн. грн. у 2010 році, тобто на 42,7%. Інші витрати зменшились з 79,4 млн. грн. у 2009 році до 76,2 млн. грн. у 2010 році, тобто на 4,03%.

Проведене дослідження дає нам змогу зробити наступні висновки:

- у сфері інноваційної діяльності харчова промисловість України одна з лідерів серед галузей промисловості і поступається лише машинобудуванню;

- майже чверть інноваційно активних українських промислових підприємств належать до харчової промисловості;

- у структурі промисловості харчова промисловість великою мірою поступається іншим галузям в освоєнні виробництва інноваційних видів продукції, нових для ринку;

- інноваційна діяльність у харчовій галузі фінансується переважно за рахунок власних коштів; можна стверджувати, що іноземні інвестиції та кошти держбюджету майже не залучаються;

- менше 10% інвестицій вкладаються в інноваційний розвиток харчової промисловості від загального обсягу вкладень в інноваційний розвиток промисловості;

- через фінансову кризу підприємства харчової промисловості переорієнтовуються з власних досліджень та розробок на закупівлю зовнішніх знань і крім того, скоротили закупівлю інноваційного обладнання.

 

 


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.