Стан зелених насаджень по м. Черкаси

При порівнянні стану зелених насаджень різних районів видно, що в центральному районі, де більше виражений негативний вплив міського се­редовища (магістральні вулиці, транспортні розв'язки та інш.), рослини мають більшу ступінь ураження, ніж рослини району «Соснівка», віднесе­ну до третьої групи. Зокрема, листя майже не уражене хворобами, і дуже мало шкідниками. В кращому стані знаходяться стовбури і гілки дерев. Це пов'язано з більшою віддаленістю району «Соснівка» від центру міста і тим, що район має великі масиви, засаджені сосною, які плавно переходять в мішаний ліс в західній частині міста.

Причинами різноманітних пошкоджень є запиленість повітря (утримання пи­лу на листовому апараті), різні за токсичними властивостями забруднюючі речовини, а також механіч­ні пошкодження рослин.

Завчасне пожовтіння, опіки, зморщування листя підтверджують висо­кий вміст двооксиду сірки в повітрі. Знижена кількість хлорофілу у хвої сосни, ялини, листі липи, тополі, робінії, берези, вільхи, грабу; зменшена кількість каротиноїдів особливо ксантофілів під дією великої кількості осадового пилу. Та­кож наявні порушення структури мембран хлоропластів. Хлоропласти на­бувають неправильної форми, оточуючі їх мембрани стають тонкі, а внут­рішня ламелярна система деградує. Зниженні кількості пігментів викликає також фенол. На хвої рослин у місті збільшується кількість воску це пов’язано перш за все захисними процесами хвойних дерев, механізмом захоплення пилу. Це підтверджується більш сильним помутнінням води при кип’ятінні міської хвої (тест помут­ніння по Гертелю).

Периферичне пошкодження листя, закручування його всередину, нек­роз і відмирання і листових пластинок підтверджують дію на рослини окси­дів азоту.

Вміст важких металів в повітрі і ґрунті викликає некротичні плями бі­ля краю листка, які потім розповсюджуються до середини, в'янення лист­ків (втрата тургору) (свинець).

Зів'янення також пов'язано з описаним у літературі стіканням води «повз ґрунт», наслідком цього є недостатня кількість (іноді різка) ґрунто­вої і атмосферної волога, що приводить до суховершності; перегрівання продихів клітин під дією хімічних забруднювачів («параліч»: клітини втрачають здатність регулювати ширшу продихових щілин).

Зміна кольору кінців листків і черешків до ' червонувато-бурого і пур­пурового, скручування, хлороз і опадання викликані великим вмістом кад­мію в повітрі і особливо ґрунті.

Високим вмістом етилену і цинку викликано передчасне опадання ли­стя.

Присутність оксидів азоту, а також фтор викликають пошкодження листя (некротичні плями, скручування) і взагалі ознаки ксероморфозу. Вказує на недостатню кількість вологи формування листя з дрібними клі­тинами і ніби «недорозтягнутою» листовою пластинкою, і на відсутність затінення з боку "сусідів", як в лісі - як ще на одну причину розвитку ксеро­морфозу листя в місті.

Присутнє у місті відмирання бруньок троянди разом з частиною паго­ну під брунькою пояснюється впливом ртуті.

Майже всі хімічні забруднювачі викидаються в повітря не тільки про­мисловістю, і й автотранспортом. Цим і пояснюється найбільше ушко­дження дерев в місті біля доріг і стан крон майже всіх дерев.

Ріст та закладання пагонів подовження у вегетативних бруньках без­посередньо пов'язане як з внутрішніми факторами так із змінами екологіч­них факторів. Однак у великих промислових центрах домінуючим факто­ром, що впливає на інтенсивність ростових процесів, може бути забруд­нення промисловими викидами і автотранспорту, яке посилює вплив усіх інших факторів

При підборі вищих форофітів для озеленення, крім газостійкості, треба враховувати й інші моменти — тривалий і інтенсивний ріст, щільно олистяну крону, високу посухо- й зимостійкість. При відсутності цих властивостей рослини дуже обмежено можуть використовуватись для посадок одиночно, в алеях або на узліссі.

Серед місцевих та інтродукованих на Україні видів виявили високу газостійкість і придатність для вирощування в умовах високої забрудненості повітря порівняно небагато видів

Види рослин придатні для вирощування в умовах високої забрудненості повітря приведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Видовий склад рослин придатних для вирощування в умовах високої забрудненості повітря

№ п/п	Види рослин
3	Айлант високий Клен польовий Клен татарський Бирючина звичайна Біота східна Бузок звичайний Бундук дводомний Верба біла Верба прегарна (плакуча) Виноград справжній Виноградовник японський Вишня звичайна Вишня магалебська В'яз гладенький В'яз листуватий В'яз пірясто-гіллястий В'яз шорсткий Гледичія колюча Глід гладенький Глід український Груша звичайна Груша маслинколиста Дерен справжній Дуб великопиляковий Дуб звичайний Дуб скельний Карагана дерев'яниста Кизильник блискучий Жимолость татарська Маслинка вузьколиста Птелея трилиста Софора японська Тополя бальзамічна Тополя біла Тополя Болле Тополя (гібридні форми) Тополя пірамідальна Троянди сортові Шипшини Шовковиця чорна Яблуня садова Ясен пенсільванський

Зазначені види не всі мають однаково високу газостійкість. Серед них виділяються найбільшою стійкістю проти сполук сірки, хлору й фтору тополі, серед них багато гібридних, а також глід, свидина біла, маслинка вузьколиста, тамарикси, різноманітні види шипшин та сорти троянд і винограду.

Перераховані види можуть використовуватись в задимлених місцях для створення алей, різноманітних архітектурних форм, на узліссях лісових смуг масивів, вздовж магістралей.

В зонах з незначним або періодичним задимленням й загазованістю атмосфери названий видовий склад рослин можна розширити за рахунок середньовитривалих представників.

Видовий склад середньовитривалих рослин для зон з незначним забрудненням атмосферного повітря приведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Видовий склад середньовитривалих рослин для зон з незначним забрудненням атмосферного повітря

№ п/п	Види рослин
18	Абрикос звичайний Липа широколиста Бруслина європейська Осика Бук лісовий Персик звичайний Бук кримський Платан західний Вільха чорна Скумпія звичайна Жостір проносний Слива садова Горіх волоський Смородина золотиста Горіх маньчжурській Сніжноягідник білий Горіх сірий Таволга Вангутта Горіх чорний Горобина звичайна Граб звичайний Депція шорстка Дуб північний Ялина колюча Кипарисовник Яловець віргінський Клен гостролистий Клен явір Липа пухнаста Ясен звичайний Липа серцелиста

Газостійкість багатьох декоративних форм рослин з шаровидною, пірамідальною або плакучою кроною принципово не відрізняється від тих видів, від яких вони походять. Завдяки шіровидній формі крон стійкість таких рослин до газів підвищується. Велика група рослин гине під дією кислих газів При накопиченні навіть незначної дози шкідливих речовин спочатку пошкоджуються листки, а згодом відмирає вся крона і дерево. Тому їх можна культивувати лише у місцях з відносно чистим повітрям.

Видовий склад рослин для зон з відносно чистим повітрям приведено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Видовий склад рослин для зон з відносно чистим повітрям

На вулицях, де сильний рух автомобілів, уже в червні, тобто через місяць-півтора після розпускання листків вони починають всихати. На вулицях з крутими підйомами дерева стоять з обгорілими листками лише з того боку, де машини на підйомі посилюють роботу двигунів й тим самим більше викидають газів і кіптяви. З протилежного боку дороги, де машини спускаються з приглушеними двигунами, дерева вкриті темно-зеленими листками.

Посередині бульвару Шевченка, наприклад, ростуть пірамідальні тополі. Їхні листки не мають ніяких ознак пошкодження вихлопними газами автотранспорту, що свідчить про їх високу стійкість не лише до промислових, а й транспортних викидів.

Важливе й незамінне значення в декоративному оформленні площ, доріг, скверів, територій та підприємств мають трав'яні рослини. Своєю зеленню й різнобарвними квітами вони оживляють пейзаж, надають йому більшої колоритності, оригінальності й довершеності. Трав'яні рослини через низькорослість менше обдуваються потоками забрудненого повітря, ніж деревні. Тому ставиться менша вимога до їх газостійкості, а разом з тим і до виконання ними санітарно-гігієнічної ролі. Проте це не означає, що ступінь газостійкості їх не відіграє ніякої ролі. Рослини в умовах задимленої й загазованої атмосфери успішно зможуть виконувати декоративну роль, коли вони своїм видом, розмірами, забарвленням квітів і листків не будуть поступатись рослинам, що постійно зростають в чистій атмосфері.

Висновок

До атмосферних забруднювачів відносять усі речовини, які не входять до складу атмосферного повітря або скупчуються в ньому в концентрації, що порушує нормальну життєдіяльність рослинних і тваринних організмів.

Зелені насадження міст і їх промислових районів — один з найважливіших засобів підтримки чистоти і постійного складу атмосферного повітря. Однак створення нових і збереження вже існуючих насаджень супроводжується зростаючими з кожним роком труднощами через швидке наростання викиду в атмосферу токсичних речовин промисловими підприємствами і транспортом.

Рослини по різному чутливі до атмосферних забруднювачів — газів, рідких і твердих аерозолей. Навіть в подібних умовах, від одного і того ж забруднювача, частина видів рослин поступово гине, інша — має ледь помітні ушкодження листків, ослаблений ріст і низький врожай, а третя — не виявляє будь-яких ознак пригнічення.

Ступінь газостійкості рослин змінюється в широких межах не тільки в різних видів, але й рослин одного виду в залежності від місця розташування їх у співтоваристві, родючості грунту, освітленості, віку, листків і інших факторів.

Проблема газостійкості рослин давно привертає увагу дослідників. В останні роки над її вирішенням працюють багато наукових колективів країни і технічно розвинутих зарубіжних країн. Отримано нові експериментальні дані, що розкривають механізм взаємодії токсичних газів з рослинними тканинами і це дозволяє намітити шляхи підвищення газостійкості рослин. Незважаючи на те що багато питань ще не вивчені досить досконало, все-таки основні, принципові питання з'ясовані в такій мірі, що дозволяють установити між ними причинно-наслідкові зв'язки і пояснити численні явища і факти з погляду порушення катіонно-аніонної рівноваги.

Поява видимих ознак пошкодження листка свідчить про те, що в ньому відбулись глибокі й необоротні зміни, які призвели до руйнування хлорофілу та загибелі клітин і тканин. Колір, якого набувають пошкоджені отруйними газами ділянки листків, залежить від інтенсивності надходження газу й виду рослин. За хронічного отруєння він стає світло-жовтим, а за гострого - темно-бурим, чорним або червонувато-бурим.

Пошкоджуваність рослини токсичними газами тим більша, чим меншими є ємність вільних мінеральних катіонів у рослині і доступ їх до організму з ґрунту. У загальній формі можна вважати, що газостійкість рослин визначається типом обміну речовин, токсичністю газів і забезпеченістю організму макро- і мікроелементами живлення.

Загальною причиною змін у фізіологічних процесах і порушеннях в структурі клітин і тканин рослин, що викликаються токсичними газами є різка зміна катіонно-аніонної рівноваги.

Рослини, що містять підвищену кількість вільних катіонів кальцію, калію і натрію, а також пристосувалися до здійснення нормального обміну речовин при надлишковому нагромадженні аніонів хлору і сірчаного ангідриду, що властиво солестійким рослинам, виявляються більш стійкими до забруднення атмосфери токсичними газами. На цьому і заснований метод підбору газостійких рослин для вирощування в районах з підвищеним забрудненням повітря.

Рослини, що походять з кислих ґрунтів і пристосувалися здійснювати обмін речовин при обмеженій участі одно- і двовалентних катіонів, не перспективні для вирощування в умовах забрудненої атмосфери.

В зонах постійного забруднення повітря слід вирощувати такі види деревних і трав'янистих рослин, яким властива висока газостійкість. Зелені насадження з цих видів рослин повинні мати таку структуру, яка б забезпечувала максимальне вловлювання токсичних речовин, найкраще захищала від потоків забрудненого повітря виробничі й житлові масиви.

Підвищити газостійкість рослин та їх фільтруючу здатність можна агротехнічними прийомами: створюючи щільні насадження, поліпшуючи умови кореневого живлення, звертаючи особливу увагу на забезпеченість їх катіонами, що нейтралізують токсичні гази в організмі і перешкоджають надмірному підкисленню ґрунту.

Отже, процес взаємодії рослин з токсичними газами, які викидають промислові підприємства і автотранспорт, складний і кінцевий результат його залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Проте створення стійких зелених насаджень в умовах задимленої атмосфери цілком можливе в результаті добору певного видового складу рослин і створення для них умов кращого мінерального живлення.

Література

1. Гухман Г. Воздействие промышленности на окружающую среду. //Энергия, экономика, экология. – 1999. - № 7. – с. 44-47

2. Гухман Г. Воздействие промышленности на окружающую среду. //Энергия, экономика, экология. – 1999. - № 8. – с. 26-28

3. Радзевич Н.Н. Вплив транспорту на навколишнє середовище. //Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2003. – лип (№ 25-28). – с. 20-26

4. Ількун Г.М. Зелені захисники повітря. - К.: Видавниче об'єднання “Вища школа”. – 1975. – 40 с.

5. Илькун Г.М. Газоустойчивость растений. Вопросы экологии и физиологии. - К.: Наукова думка. – 1971. – 58 с.

6. Газоустойчивость растений (сборник статей) /Ответств. ред. В.С. Николаевский. – Новосибирск: Наука. – 1980. – 239 с.

7. Загрязнение воздуха и жизнь растений /М. Трешоу, Д. Жиллет. – Ленинград. – 1988. – 534 с.

8. Мэннинг У. Дж. Биомониторинг загрязнений атмосферы с помощью растений.- Л.: Гидрометеоиздат.-.1985.-.148 с

9. Маркелов А.В. Биоиндикация как способ оценки качества среды. – М.: 1988. – 24 с.

10. Ткачук І.В. Рослини – розвідники. – К.: Наукова думка. – 1979. – 107 с.

11. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. - К.: Наукова думка. - 1987. - 548 с.

Поиск по сайту: