Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Приготування до Різдвяного посту

Початок Різдвяного посту

 

Коротка історія

Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці.

Колиска цього посту це давня Галлія, а сьогоднішня Франція. Тут від 5-го віку маємо згадки про підготівний піст до Христового Різдва. Єпископ Григорій з Тур (+ 594 р.) говорить, що св. Перпетуус, єпископ Турський (+ 491 р.), починаючи від дня св. Мартина, це є 11 листопада, аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує монахам постити кожного дня в місяці грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Риму й Італії, а відтак до Англії. Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву “адвенту”, що з-латинської значить “приходу”, це є приходу Христа. Первісно слово “адвент” – прихід означало празник Христового Різдва, а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. В 9-му ріці перша неділя адвенту стає на Заході початком церковного року.

Тоді, коли на Заході різдвяний піст у 6-му столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у тому часі щойно починається. Першу згадку про різдвяний піст від 14 листопада подає Коптійський календар з 8-го сторіччя. Іванові Постникові (582-595), патріярхові Царгороду, приписують таке правило: “Годиться, щоб миряни здержувалися від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст св. Пилипа і піст св. Апостолів Петра й Павла”. В 9-му віці різдвяний піст стає загальним по цілому Сході.

В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись дуже строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.

Приготування до Різдвяного посту

 

Приготуймося нині духом і поспішімо зустрінути добрими ділами Того,
хто своїм чудесним народженням хотів прийти до всіх.
Стихира на вечірні

Якщо якась країна має намір прийняти високого державного діяча чи президента іншої держави, то жителі цього краю заздалегідь домовляються про місце і час зустрічі. Вони прикрашають вулиці міста, до якого має прибути гість. На рівнині, де може поміститися багато людей, роблять підвищення, з якого він буде виголошувати промову. За кілька годин до його прибуття люди збираються на призначеному для зустрічі місці, щоб зайняти перші ряди та зблизька побачити дорогу для всіх особу і почути її голос.

Щось подібне відбувається у нашому житті. Від сьогоднішнього дня всі віруючі люди готуються до приходу на землю самого Бога-Ісуса Христа. Сьогодні він залишає престіл свого Отця і в оточенні ангелів поспішає на Землю. Прийшовши, Він перетворить ясла, в яких має народитися, у небо, а людські серця — у храми Святого Духа і замешкає в них після своєї смерті. Володар Вселенної стане слугою людей. Він, найвищий ідеал досконалості, суддя живих і мертвих — буде несправедливо засуджений і помре від катувань тих, яких зробив вінцем своїх творінь і поставив володарем видимого світу. Для свого втілення, Він створив матір та перетворив її лоно в ковчег Нового Заповіту і в ньому знайде відпочинок.

Христос не в прообразах Старого Заповіту, а як живий Бог, що приходить з неба на Землю у вигляді малої дитини. Ще сімсот років до його народження старозавітній пророк Ісая дасть Йому ім'я: “Чудний порадник, отець Довічний, Князь миру” (Іс. 9, 5). Непорочний Агнець приходить, щоб поєднати небо з землею, і приносить на землю вічний вогонь своєї любові, яка змінить ворожих Богу людей на лагідних Його послідовників. Він збудує нову Церкву, яку не зможуть побороти пекельні сили. Це дивне Дитятко принесе на землю духовний мир. Він оздоровить хворих, нагодує голодних, потішить засмучених і поблагословить всіх людей планети. Тому Він обмине королівські двори, а для свого народження обере печеру, щоб дати можливість кожній людині вільно прийти до Нього.

Сьогодні, ще до свого народження, Він є серед нас і запрошує всіх до вертепу, бо хоче поблагословити всіх тих, хто почув Його і, взявши свій хрест, прийшов зустрітися з Ним і привітати Його.

Самі ангели зійшли з неба і навчили пастушків, що темної ночі йшли до вертепу, як вони мають поводити себе біля Нього, а перські астрологи, коли побачили Його зорю, то залишили свої володіння, вирушили у небезпечну подорож і принесли Йому в дари пахуче миро і золоті прикраси. Може, хто розказував нам про цю щасливу жінку хананеянку, як вона йшла за Христом. Коли дізналася про чудотворну силу, що скривалася в Його одежі, то з вірою доторкнулася її. Після того впала перед Ним на коліна і довго притискала до своїх грудей Його ноги. Закхей, щоб побачити Христа, виліз на високе дерево і з гори милувався Його красою, а Марія із Магдалі віднайшла стежку до Бога через сльози свого каяття.

Роблячи висновки із наведених прикладів, неважко здогадатися, чого домагається церква через різдвяний піст. Вона хоче, щоб всі, хто вірує у Христа, краще пізнали Бога, дотримувалися Його заповідей, наслідували життя святих і молилися до них. Протягом сорока днів Церква не перестає закликати своїх дітей, щоб вони викинули зі своєї душі все гріховне і зробили її місцем народження Божої Дитинки.

Можливо, ти, брате і сестро, коли слухаєш ці слова, станеш виправдовуватися і скажеш: “Я не почуваю себе винним перед Богом, зберігаю стародавні традиції: кожного Святого вечора готую дванадцять страв, з молитвою розпочинаю вечерю, колядую і не забуваю про церкву”. Дай Господи, щоб твоя праведність засяяла перед Богом. Але погодься зі мною, що все це лиш зовнішня сторона твого життя. Через піст Церква хоче застерегти вірних від прихованих гріхів, які дуже часто ховаються у людській душі і загороджують дорогу до святості. Може, ти чув історію з життя Давида, як цей ізраїльський цар щиро молився до Бога, приносив Йому жертви всепалення і написав святі псалми. Він зібрав матеріали для будівництва храму, але не збудував його, бо Господь не дав на це благословення. А знаєш чому? Цар не міг побороти тілесних задоволень. Він таємно вбив чоловіка, а його дружину забрав до свого гарему. За це Господь покарав царя. Люди збунтувалися проти нього: “Він, накрив голову свою, плакав і босоніж втікав через гору оливну, на якій часто молився” (2 Сам. 16, 6-8). “Проклинали царя, кидали на нього камінням і говорили: геть, геть мерзотнику, тепер впало на тебе нещастя, бо ти чоловік крові!” (2 Сам. 16, 6-8).

Таке буває і в нашому житті. Один важкий гріх віддаляє нас від Христа і загороджує дорогу до вічного життя. Тому не легковажмо нашим спасінням, а ще сьогодні у нашій молитві запитаймо Христа: “Вчителю, чого мені не вистачає, щоб пізнати Тебе, Надприродну мудрість, і злучитись з Тобою навіки?” Якщо совість не докоряє нам за прожите життя і ми переконані, що всім серцем любимо нашого Спасителя та відчуваємо Його присутність у нашій душі. Якщо ми сповідалися, Напередодні різдвяного посту і через покаяння очистились від гріхів. Якщо ніколи не пропускали молитву, знаходили час для читання Святого Письма, виховали дітей у Божому страху і сьогодні вони поруч з нами стоять у храмі, з пошаною ставимось до наших батьків, ніколи не злостились на них, не cлyxaли поганих розповідей, ніколи не гнівались на ближніх і не заздрили їм. Якщо так було, то ми — молодці, бо дотримувались посту і знаходимось на дорозі до вічного життя.

Якщо, дорогий брате і сестро, Христос не відповість на твоє запитання і ти відчуєш у своїй душі порожнечу, то це означає, що на твою поведінку не вплинули проповіді священиків і зразкове життя побожних людей. Тебе не зворушили страждання мучеників і сльози Христа. Це означає, що в твоїй душі не відбулось духовної переміни, ти залишився тим, ким був вчора, і тим самим ти відібрав у своєї душі вічне життя. Закінчуючи свої роздуми про різдвяний піст - Пилипівку — хочу сказати наступне слово. Якщо ти, брате і сестро, хочеш прийти до Христа, принести йому в дари свою віру і разом з пастушками привітатися з Ним, то не чекай доки Він залишить ясла і піде до Єгипту, а вже з цієї хвилини вирушай у подорож, та не забувай, що найкоротший шлях до Бога лежить через покаяння та жаль за гріхи. Тому не ховайся у тінь своєї гріховності, а вже сьогодні зроби іспит совісті. Якщо відчуєш, що надмірне захоплення земним життям, гордість чи пристрасті обтяжують тебе в дорозі до Вифлеєму, то зайди до сповідальниці і очисти свою душу від цих гріхів. Після цього стань в куточку, щоб тебе не бачили інші, заплач, як мала дитина, і скажи: “Ісусе! Прийди до мене, бо я приготував для Твого помешкання свою душу і прошу Тебе, щоб з цієї хвилини ми жили разом, працювали, молилися, постили, тішилися і вже ніколи не сварилися”.

Погодься зі мною, що Христос не обмине тебе увагою, а прийме твоє запрошення, поселиться в твоїй душі.

Він буде перебувати у твоїй душі доти, доки ти знову не почнеш бичувати Його своїми гріхами і не проженеш на Голгофу помирати між розбійниками у важких муках. Амінь.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.