Валютна позиція банків.

Унаслідок здійснення валютних операцій в банках постійно змінюється співвідношення балансових і позабалансових вимог та зобов’язань із кожної іноземної валюти. Це співвідношення називають валютною позицією.

Активи та позабалансові вимоги – це активи, які обліковуються на певний день у балансі, тобто є у розпорядженні банку на цей час, та активи, які банк одержить у майбутньому (купівля певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон та майбутні надходження у валюті у вигляді доходу).

Балансові та позабалансові зобов’язання – це зобов’язання банку на певний день у балансі перед клієнтами та контрагентами, а також зобов’язання банку у майбутньому (продаж певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон, майбутні витрати в певній валюті).

Валютну позицію вважають закритою, якщо активи та позабалансові вимоги в іноземній валюті збігаються з сумою балансових та позабалансових зобов’язань. Коли сума вимог і зобов’язань не збігається, позиція вважається відкритою.

Валютна позиція відкрита довга – сума активів та позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов’язань у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати втрат у разі підвищення курсу національної валюти відносно іноземної.

Валютна позиція відкрита коротка – сума балансових та позабалансових зобов’язань перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових втрат у разі підвищення курсу іноземної валюти відносно національної.

Сума довгої відкритої валютної позиції вказується зі знаком плюс, короткої – зі знаком мінус.

До операцій, що впливають на відкриту позицію банку, належать:

1) купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах “своп”, “форвард”, “опціон” та ін.), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

2) купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

3) одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

4) надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк несе зобов’язання перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

5) погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

6) інші операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій валюті, що приводять до зміни активів за незмінності пасивів, і навпаки).

Загальна величина відкритої валютної позиції банку дорівнює сумі абсолютних величин довгої та короткої відкритих валютних позицій банку з кожної іноземної валюти. Кожна відкрита валютна позиція щодня переоцінюється та може показати як збитки, так і прибуток, але це – валютний ризик, тобто при зміні курсу валюти можна зазнати значних втрат.

В Україні переоцінювання відкритих валютних позицій проводиться за курсом Національного банку до іноземних валют. Для запобігання валютному ризику для комерційних банків України НБУ встановлює ліміти відкритої валютної позиції.

Так, згідно з Інструкцією “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” Національний банк України тривалий час застосовував норматив загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), що розраховується як співвідношення загальної відкритої валютної позиції за всіма іноземними валютами та банківськими металами до регулятивного капіталу:

З серпня 2005 року нормативне значення цього показника не повинно перевищувати 30%. При цьому загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше, ніж 20%, а загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) – не більше, ніж 10%.

З 1 жовтня 2005 року Національним банком встановлено такі ліміти відкритої валютної позиції банку в безготівковій та готівковій формах:

· ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) – не більше 30%;

· ліміт довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті (Л14-1) – не більше 15%;

· ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) – не більше 10%;

· ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у неконвертованій валюті (Л15-1; Л15-2) та в усіх банківських металах (Л16-1; Л16-2) – не більше 5% на розсуд банку;

· ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку за операціями “форвард” (Л17-1; Л17-2) – не більше 10%.

У лютому 2009 року Національний банк України приймає рішення щодо скорочення переліку лімітів відкритої валютної позиції банку, які із зазначеного моменту набувають такого вигляду:

· ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) – не більше 30%;

· ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) – не більше 20%;

· ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) – не більше 10%.

Поиск по сайту: