Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Повідомлення про шкідливий організм

Цілі визначення статусу шкідливого організму.

Статус шкідливого організма : Обмежено поширений на території України.

2.2. Повідомлення про шкідливі організми

Повідомлення про шкідливий організм

Рак картоплі — дуже шкідливе захворювання. Недобір урожаю від хвороби може досягати 40-60% і більше. Уражені бульби швидко і цілком згнивають. Особливо інтенсивно хвороба розвивається на присадибних ділянках, де нагромадженню патогена сприяє незмінне вирощування картоплі.

В основному у 2013 році зменшення площ зараження раком картоплі пройшло у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Хмельницькій, Чернівецькій областях на 365,02 га. На 1.01.2015 року рак картоплі зареєстровано в таких областях: Вінницька, Волинська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська на загальній площі 8 307,164 га. Зменшення площ зараження стало можливим за рахунок впровадження ракостійких сортів картоплі, відведення земельних угідь під забудови та вирощування зернових на полях, де раніше були виявлені вогнища хвороби.

Уражуються бульби, столони, рідше стебла і листки. Корені не уражуються.

Найбільш типовою ознакою хвороби є утворення наростів на органах рослин. На бульбах у ранній фазі розвитку зараження поширюється по всій поверхні. Пізніше ракові нарости з'являються переважно навколо вічок. До утворення типових наростів захворювання проявляється у вигляді слабкої пухлини і знебарвлення уражених місць, що добре помітно на бульбах із забарвленою шкіркою і трохи слабше із світлою. При ураженні еталонів, бульби, як правило, не утворюються, але столони продовжують рости/і на них утворюється ланцюжок з 4-5 наростів. На стеблах останні з'являються переважно поблизу кореневої шийки, а на листках — у пазухах, рідше — на пластинках. Інколи внаслідок однобічного зараження осі паростка спостерігається викривлення стебла.

Нарости являють собою розрослу тканину, в клітинах якої міститься збудник хвороби і великі запаси крохмалю.

Спочатку нарости світлі, згодом буріють, інколи стають чорними. Поверхня їх горбкувата і зовні нагадує суцвіття цвітної капусти. Величина наростів може бути різною — від невеликих горошинок до розмірів, більших за бульбу.

На наростах пробкова тканина не утворюється, тому під впливом ґрунтової вологи і діяльності різних сапрофітних мікроорганізмів вони швидко руйнуються.

М.А.Дорожкін описав ще три форми прояву раку картоплі: листоподібну, паршеподібну і гофровану. Вони виникають під впливом несприятливих кліматичних умов.

Листоподібні нарости утворюються внаслідок розростання вічкових лусочок у вигляді м'ясистих спотворених листочків з ледь помітним жилкуванням. За сильного розвитку такі нарости нагадують розкриті соснові шишки.

Паршеподібна форма ураження проявляється на бульбах у вигляді виразок або кірочок з гіпертрофічної тканини. Хворі бульби набирають своєрідної зморшкуватості з напливами і заглибинами.

Збудником захворювання є хітридіоміцетний гриб Synchytrium endobioticum Pers. порядку Chytridiomycetes. Біологія збудника досить складна. Як правило, восени у тканині наростів виявляють «спочиваючі» спори — зимові зооспорангії з тришаровою оболонкою. Вони округлі, золотисто-жовті або жовто-коричневі, 50-80 мкм у діаметрі. Після зимівлі у них утворюються зооспори з одним джгутиком, за допомогою якого вони активно рухаються. Зооспори проникають у листкові тканини рослин (вічка, листостеблові бруньки), втрачають джгутик й утворюють вегетативні тіла — просоруси. Просорус, зберігаючи свою одно-ядерність, розростається, а потім у клітині рослини-живителя утворює пухироподібний виросток — сорус. Із просорусу в сорус переходять протоплазма і ядра, які зразу багаторазово поділяються. Сорус вкривається новою оболонкою і його вміст розділяється на 4-9 багатоядерних ділянок — зооспорангіїв, у яких утворюється від 200 до 300 одноджгутикових зооспор. При наявності краплинної вологи зооспори виходять із зооспорангіїв і можуть заражати рослини. Один цикл розвитку гриба триває 10-12 днів. За вегетаційний період гриб може дати кілька поколінь. Паралельно із літнім розвитком гриба у тканинах рослин закладаються зимові спори, утворені від попереднього злиття двох зооспор, які виникають з літніх амебоїдів. Вважають, що в копуляції беруть участь зооспори, які вийшли з різних зооспорангіїв. Злиті зооспори не втрачають своїх джгутиків і рухомості до проникнення у тканину рослин, де амебоїдні тіла дводЖгутикових зооспор залягають глибше одноджгутикових і більше впливають на рослину-живителя. Вони розростаються і вкриваються двошаровою оболонкою, поверх якої наростає третій шар, що складається з елементів оболонки клітин рослин.

Зимові спори (цисти) проростають тільки після періоду спокою тривалістю не менше 70 днів. Деякі спочиваючі спори можуть проростати через 10-13 років і більше, що особливо утруднює захист картоплі від раку. Зимові спори мають високу стійкість до факторів навколишнього середовища. Значна їх частина може протягом кількох років зберігатися у повітряно-сухому стані. Зимові спори протягом двох діб витримують температуру 83°С і протягом години 100°С

Розвиток спочиваючих спор залежить від умов вологи, температури І наявності кисню. Окремі можуть проростати при вологості грунту від 30 до 95%. Оптимальною вологоємністю є 60-80%. Температура проростання може бути в межах від 5 до 24Т (оптимальна 15-18 С). Особливо реагує гриб на наявність кисню. При невеликому його доступі зимові спори проростати не, можуть, але не втрачають своєї життєздатності, перебуваючи у стані анабіозу. Цим можна пояснити тривале їх збереження на глибині 60-70 см, де не вистачає кисню і понижена вологість грунту.

До кислотності грунту паразит невибагливий. Його розвиток спостерігають при рН 3,9 — 8,5.

Проникнення у рослину гриба S.endobioticum викликає розростання і посилений поділ клітин, чим пояснюється утворення наростів, величина яких залежить від ступеня сприйнятливості рослин до хвороби. У сприйнятливих сортів вони більші, у стійких менші.

Фізіологічна імунність картоплі до раку пов'язана з некротичними змінами у клітинах рослини-живителя. Від швидкості утворення некротичних клітин навколо паразита у місцях його проникнення залежить і стійкість різних сортів до хвороби. У несприйнятливих сортів такі некротичні зміни настають на 3-5-й день після проникнення паразита, що призводить до його загибелі У нестійких некротичні зміни у клітинах рослини-живителя, хоч і відбуваються, але припиняються із закінченням розвитку паразита. Останнім часом багато дослідників відмічають наявність кількох рас S.endobioticum, що різняться за своєю агресивністю. У гірських районах України виявлено три нові агресивні раси, які уражують навіть сорт Мир, що є стійкими в умовах Німеччини.

У створенні стійких до раку сортів картоплі велике значення має міжвидова гібридизація. Для цього придатні такі види: Solanum acaule, S.simpliefolium, S.microdontum, S.vemeis sp. balsii, S.pinnatisectum, S.tuberosum f. pichuna та ін.

При селекції на стійкість до раку серед культурних сортів також є великий вибір вихідного матеріалу: Агра, Зикінген, Камараз, Крохмалиста, Лриєкульська рання, Пепо, Катюша, Немішаєвська, Фрам і Спиртовик, що дають близько 88% ракостійких сіянців.

Основним джерелом інфекції раку картелі є уражені бульби і заражений грунт. Поширюється збудник хвороби переважно бульбами, коренеплодами і цибульками, які виросли на заражених ділянках. До овочів можуть прилипати грудочки землі, в якій є спочиваючі спори. Можливе також поширення патогена з гноєм, оскільки спочиваючі спори, пройшовши через травну систему тварин, залишаються життєздатними.

Сільськогосподарський інвентар, тара, у якій зберігали або транспортували бульби із заражених ділянок, також можуть бути джерелом поширення збудника хвороби. Зафіксовано занесення раку картоплі на нові ділянки з паводковою водою. Крім картоплі, S.endobioticum може уражувати численні види Solanum, Hyoscyamus, Lycium, Nicotiana, Physalis і Datura.

Підвищену стійкість до раку мають сорти Віхола, Пригожа, Ізора, Пролісок, Українська рожева та ін.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.