Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Загальна характеристика теорій підприємств

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА

1. Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Господарське товариство може діяти у складі одного учасника. 3. Господарські товариства є юридичними особами.

Види господарських товариств 4. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.

1. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

2. Акціонерним товариствомє господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

4. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

 

Загальна характеристика теорій підприємств

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщу­ється до основної ланки всієї економіки - підприємства. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція та надаються необхід­ні послуги. В економічній науці є кілька основних теорій (концепцій) під­приємств, в яких розкриваються питання їх виникнення, діяльності та ліквідації. Кожна з теорій акцентує увагу на тих чи інших особливостях підприємства.

У неокласичній теорії підприємство розглядається як цілісний об'єкт, що залучає певні ресурси у виробництво та перетворює ці ресурси у про­дукцію. Ця модель підприємства ґрунтується на основній (виробничій) функції, яка виражає залежність результатів виробництва від витрачених факторів. Поведінка підприємства визначається обсягом і структурою ре­сурсів, що залучаються, та продукцією, що виробляється. Неокласичне розуміння підприємства є загальновизнаним у світовій економічній науці.

Головне завдання підприємства - визначити необхідні обсяги та спів­відношення витрат, які дали б змогу установлювати таку ринкову ціну на продукцію, яка максимізувала б прибуток, який є формою вираження ре­зультативності та ефективності діяльності підприємства.

В інституціональній концепції підприємство розглядається як орга­нізація, що створена людьми для більш ефективного використання обме­жених ресурсів. Функціонування підприємства пов'язується з тими пере­вагами, які воно забезпечує у процесі виготовлення продукції в порівнянні з виготовленням тієї самої продукції без утворення підприємс­тва. Поведінка підприємства характеризується особливостями укладання та виконання контрактів із працівниками та зовнішніми організаціями.

Неокласична та інституціональна теорії залишаються й досі достат­ньо самостійними напрямами.

 

В еволюційній теорії підприємство розглядається як один із суб'єктів у середовищі подібних господарюючих суб'єктів. Поведінка підприємства визначається, по-перше, взаємовідносинами між членами ділового сере­довища, а по-друге - деякими внутрішніми його характеристиками, нап­риклад правилами прийняття рішень з урахуванням впливу внутрішніх та зовнішніх факторів. У процесі функціонування підприємства та його взаємодії з партнерами формуються відповідні традиції та розробляють­ся процедури прийняття рішень, певні правила реагування на зміни внут­рішнього та зовнішнього середовища. Згідно з еволюційною концепцією ці правила визначають специфіку суб'єкта та характеризують відмінність одного підприємства від іншого в конкурентній боротьбі.

Поведінка підприємства характеризується безпосередньою та еволю­ційною його реакцією на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Еволюційна модель підприємства на відміну від неокласичної визнає, що у підприємства немає єдиного критерію оптимальності прийняття рішень. Цей критерій для кожного підприємства має строго індивідуальний ха­рактер, який враховує наявний досвід діяльності підприємства. Тут мова йде не про постійний, як у неокласичній теорії, а про динамічний крите­рій, що періодично змінюється .

Характерним для еволюційної концепції є те, що з одного боку під­приємство є членом ділової спільноти (популяції) й повною мірою відчу­ває на собі усі наслідки еволюції цього співтовариства, а з іншого - керу­ється йому притаманними власними традиціями у визначенні напрямів діяльності, обсягів і структури ресурсів, що залучаються.

Концепція підприємницької моделі підприємства ґрунтується на уяв­ленні про нього як сферу реалізації підприємницької ініціативи та влас­них або доступних до залучення зовнішніх ресурсів для досягнення еко­номічних і соціальних результатів. Звичайно, не всі підприємства є підприємницькими, і в цьому розумінні підприємницька теорія має вуж­чий об'єкт дослідження, ніж інші теорії підприємства.

В основі підприємництва та в центрі діяльності відповідного підпри­ємства перебуває фігура підприємця. Згідно з підприємницькою концепці­єю є три типи підприємців, дії яких впливають на діяльність підприємства: макропідприємці - керують зовнішніми зв'язками підприємства; мезопідприємці - здійснюють управління внутрішньою діяльніс­тю підприємства;

мікропідприємці - діють на рівні мікроланки підприємства, вклю­чаючи організацію робочих місць.

Для успішного функціонування підприємство потребує активної участі в його діяльності підприємців усіх трьох типів.

Концепція агентської моделі підприємства відображає характер вза­ємовідносин між власниками та менеджерами підприємства. Згідно з ці­єю концепцією власники, які не займають керівні посади на підприємстві, як правило, неволодіють тим обсягом інформації, яку мають менеджери. У таких умовах вони мусять бути впевненими в тому, що при виконанні своїх обов'язків менеджери діятимуть в інтересах підприємства. На прак­тиці узгодженість інтересів власника та менеджера досягається за допо­могою механізму морального та матеріального стимулювання.

Згідно з "теорією виживання" підприємство в перехідний період нев змозі оперативно пристосовуватися до постійних змін зовнішнього сере­довища. В цьому періоді зв'язки між основними ланками економічної системи не забезпечують стабільності її існування в цілому. Як наслідок, узгоджена із зовнішнім середовищем еволюція неможлива, а правила прийняття рішень на підприємстві, які ще не встигли сформуватися, руйнуються під тиском непрогнозованих ситуацій. У таких умовах керів­ництвом підприємства приймаються рішення на основі лише короткос­трокової власної вигоди з метою зміцнення свого становища на ринку.

Відповідно до інтеграційної концепції підприємство розглядається як своєрідний системний інтегратор - цілісний економічний суб'єкт, який поєднує в часі та просторі різні соціально-економічні процеси. Сполуч­ною ланкою між цими процесами та іміджем підприємства є його потен­ціал, тобто сукупність ресурсів і можливостей, що визначають очікувані варіанти розвитку підприємства за змінного зовнішнього середовища. Го­ловним об'єктом прийняття рішень є розподіл ресурсів та зусиль підпри­ємства між нарощуванням потенціалу та його використанням, між вироб­ництвом та відтворенням, між сучасністю та майбутнім.

В інтеграційній концепції певною мірою відображені ті аспекти діяль­ності підприємства, які становлять основи розглянутих вище концепцій.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.