Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Способи дистанційного зондування Землі



ДЗЗ ЗА ДОПОМОГОЮ АЕРОФОТОЗЙОМОК

Значним досягненням на шляху вдосконалення методики і підвищення якості геологічних досліджень стало застосування в геології аерофотометодів, заснованих на використанні матеріалів аерофотозйомки для одержання різноманітної геологічної інформації. Останнє забезпечується головним чином в результаті якісного і кількісного геологічного дешифрування планових аерофотознімків. Застосування аерофотоматеріалів при геологічній зйомці, пошуках корисних копалин і різного типу інженерно-геологічних вишукуваннях призвело до покращення якості складання геологічних карт в бік суттєвого збільшення їх детальності, точності і достовірності.

Дані аерофотозйомки в гірничі справі і геології застосовують для складання планів кар’єрів, підготовки комплексної програми рекультивації, при геологічному картуванні, дослідженнях зони прибережного шельфу, інженерно-геологічних дослідженнях тощо.

Способи дистанційного зондування Землі

Аерокосмічні методи дозволять розв’язувати різноманітні задачі (інвентаризація територіальних систем, оцінка їх стану і можливостей використання, дослідження динаміки (моніторинг), прогнозування тощо). Аерокосмічні знімки є незамінними при районуванні території.

Аерокосмічне зондування ґрунтується на двох групах знімків: аерознімків, що отримуються з літаків, гелікоптерів, безпілотних літальних апаратів, дельтапланів тощо (рис. 6.1 а) та космознімків з супутників (космічних апаратів, КА) (рис. 6.1 б).

 

Рис. 6.1. Способи отримання даних: а) – за допомогою аерознімання; б) – за допомогою супутників

 

Уявлення про відмінності космічних і аерознімань зародилося тоді, коли з'явилися перші доступні знімки з космосу. Аерофотознімки і космічні знімки представляли собою два занадто різних продукти і використовувалися, за рідким винятком, для розв'язку абсолютно різних задач. Аерофотознімання, яке планомірно здійснювалось на науково-методичній базі аерогеодезичними підприємствами (АГП) а також іншими організаціями, підвідомчими ГУГК, Міністерству геології, Міністерству нафтової промисловості, а після становлення незалежної української держави – підприємствами Укргеодезкартографії, було інструментом створення й оновлення топографічних карт, дослідження й інвентаризації земельного і лісового фонду тощо. Фотоплани, які створювались на основі трансформованих аерофотознімків з високою точністю, використовувалися для топогеодезичних, вишукувальних, проектних робіт, які вимагали детального дослідження місцевості і точного визначення відстаней і площ.

Космічні знімки були дрібномасштабними, захоплювали одним кадром цілі регіони (що неможливо було виконати за допомогою аерознімання), найчастіше були багатозональними (що на той момент було незвичним, хоча й принципово можливим, для аерознімання).

Хоча принципових відмінностей між ними немає, космічні знімки більше відповідають розмірності геооб’єктів й поширеним масштабам досліджень. Проте, якщо вести мову про просторове розрізнення, як ключовий фактор, що визначає масштаб створюваних карт і планів, то перевага безумовно буде за аерофотозніками. Сучасні камери і фотограмметричні сканери дозволяють одержувати зображення з розрізненням до 5 см (при зйомці з висоти 1000 м). А розрізненність в 15-20 см є абсолютно звичною для сучасних аерознімальних систем (Vexcel UltrCam, Leica ADS, DiMAC, 3-DAS-1) [13, 14]. Цифрові моделі рельєфу (ЦМР), що отримуються при фотограмметричній обробці даних аерозйомки, також є більш точними.

При зйомці застосовуються навіть малі літаки. Використання сервоплатформ дає можливість компенсувати викривлення, що виникають при коливаннях камери. В принципі, геометрична точність кінцевих продуктів сучасної аерозйомки мало залежить від умов зйомки, а в більшому ступені визначається камеральною обробкою. При цьому визначаються елементи зовнішнього орієнтування знімка, а за допомогою аналітичної фототриангуляції, при наявності 20-40 опорних точок на блок знімків, можна досягти точності визначення координат в 10 см і навіть краще (все залежить від висоти зйомки і, відповідно, масштабу знімків) [13]. Тому навіть якщо аерозйомка буде виконана з великої висоти і буде позначатися вплив атмосферних ефектів, ”шумів” камери та інших несприятливих чинників, аерознімки апріорі будуть більш точнішими і інформативнішими.

Але з іншого боку, космічні знімки мають низку переваг. По-перше, космічні знімки є унікальними, дозволяють охоплювати цілі регіони і виявляти такі узагальнені (генералізовані) особливості, які при спробі їх відтворення за дрібними фрагментами просто вислизають від вивчення. По-друге, космічні знімки дешевше. Ціна архівних знімків з космічного апарата (КА) QuickBird при поставах на великі території може становити до 14 USD/км2, IKONOS – до 12 USD/км2. По-третє, організація технологічного процесу з космознімками значно простіша. Робота з аерознімками в стереорежимі вимагає як наявності цифрових фотограмметричних станцій, так і кваліфікованих фахівців, а вартість готових фотопланів, в рази перевищує вартість космічних знімків, оскільки ціна фотоплану складається з вартості зйомки і вартості фотограмметричних робіт. Ортотрансформацію ж космічного знімка цілком можна провести самостійно – необхідні лише надійна цифрова модель рельєфу (ЦМР) і програмне забезпечення (ERDAS, PCI, ENVI, Digitals, PHOTOMOD тощо).

Іноді можна почути нарікання відносно якості зображення на космічних знімках, яку не вдається покращити а ні атмосферною корекцією, а ні одним з відомих способів фільтрації. Проте й аерозйомка може бути неякісною (дистанційне зондування з висоти 3000 м і більше, порушення технології як в ході зйомки, так і в процесі виконання фотограмметричних робіт, використання застарілого обладнання, недотримання технології при фототриангуляції, похибки визначення координат опорних точок тощо – все це погіршує якість кінцевого продукту – фотоплана, що використовується при топографічних і земельно-кадастрових роботах).

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.