Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Становлення іпотеки. Коротка історична довідка.



ВСТУП

Сучасний стан цивільно-правових норм, що стосується іпотеки, свідчить про початок розвитку цього інституту в цивільному праві України. Тенденції розвитку економіки країни дозволяють сподіватися, що в найближчі кілька років нас чекає своєрідний вибух іпотечних правовідносин і, отже, інтенсивний розвиток іпотеки як інституту цивільного права. Іпотечний ринок поволі займає одне з найважливіших місць серед фінансових механізмів економічного стимулювання і стабільного розвитку економіки країни.

Застосування іпотеки має значний соціально-економічний ефект. За допомогою іпотечних фінансових інструментів значно збільшуються активи різних суб'єктів ринку - від окремого громадянина до держави в цілому. За рахунок іпотеки здійснюється інвестування реального сектора економіки та збільшення його капіталу і внаслідок чого забезпечується стабільне зростання доходів у різних галузях економіки.

Для більшості українських підприємств інвестиції можуть бути залучені переважно на внутрішному ринку під заставу нерухомості. Вирішенню пласту актуальних соціально-економічних проблем суспільства сприятиме розвиток довгострокового житлового іпотечного кредитування. Суттєвого покращення ситуації на селі можна очікувати завдяки впровадженню механізмів іпотеки землі. Іпотечне кредитування дозволить вирішити питання отримання кредитних ресурсів для підприємств агропромислового комплексу на оновлення їх матеріально-технічної бази і надасть нового імпульсу в розвитку цієї важливої сфери. Таким чином, з розвитком іпотечного кредитування пов’язується можливість суттєвих якісних зрушень в економіці.

У більшості країн світу становлення інституту іпотечного кредитування відбувалося протягом століть. В Україні після тривалої перерви має місце процес відродження іпотечного кредитування, оскільки воно існувало до 1917 р. (в Галичині та на Волині – до 1939, Північній Буковині и Південні Бессарабії – до 1940 і на Закарпатті – до 1945 р.). І хоча кредитування під заставу нерухомості, що по суті є іпотечним кредитуванням, широко практикувалося в банківській діяльності, воно застосовувалося без достатнього правового забезпечення.

У незалежній Україні до недавнього часу іпотечні відносини регулювалися лише Законом України «Про заставу», зокрема розділом ІІ «Іпотека». Це сприяло започаткуванню іпотеки, проте не забезпечувало достатньо правових умов для її прискореного розвитку. Якісним проривом у цьому плані стало прийняття Верховною Радою України Земельного, Цивільного та Господарського кодексів, а також Законів України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та ін..

 

Становлення іпотеки. Коротка історична довідка.

Термін «іпотека» (від грецьк. hypotheka – підставка) був відомий ще в стародавній Греції на початку VI ст.. до н. е. Прийнято вважати, що своїм походженням він завдячує архонту (одна з найвищих посадових осіб ряду античних міст з демократичним устроєм) Солону та був пов’язаний із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором певними земельними ділянками. До того часу в Афінах заставним забезпеченням виступала особистість боржника, якому у випадку невиконання вимог загрожувало рабство. На межі такої земельної ділянки, яка належала боржнику, кредитор встановлював спеціальний стовп з надписом про те, що це майно виступає забезпеченням його претензії у визначеній сумі, на цьому стовпі також відмічалися усі борги власника землі. Такий стовп отримав назву «іпотеки», а саме слово у переносному значенні стало застосовуватися для визначення застави.

Новий розвиток інститут іпотеки отримав у Римський імперії. Іпотека встановлювалась на все майно боржника, а не лише на земельну ділянку. В І ст.. до н. е. створювалися перші іпотечні установи, які видавали кредити під заставу майна приватним особам, а в ІІ ст.. до н. е. було запроваджене особливе законодавство для установ, які виконували функції іпотечних банків та діяли поряд х іншими кредитними установами – прообразами ощадних кас та асоціацій.

Іпотека протягом досить проміжку часу еволюціонувала від фідуції (від лат. fiducia - угода заснована на довірі) до більш прогресивної форми – пігнуса (від лат. pignus – неформальна застава) і далі до застави.

При фідуції об’єкт застави переходив у власність кредитора, причому останній мав право або повернути нерухомість боржнику після виконання договору, або продати її, відмовившись від грошової вимоги.

Договір пігнуса передбачав передачу нерухомості вже не у власність, а в тимчасове володіння нею як гарантії виконання кредитного забов’язання. Позичальник мав право вимагати, щоб кредитор не користувався заставлено. Нерухомістю, а лише зберігав її. Крім того,кредитор вже не мав права залишати заставу у себе, а змогу продати її мав лише у випадку невиконання боржником своїх забов’язань. Різниця між залишком боргу та ціною продажу поверталася позичальнику.

Наступним етапом було становлення класичного інституту іпотеки, зумовлене зміною соціально-економічних умов того часу: послабленням рабовласницького господарювання та масовою передачею землі орендарям. Майно залишалося у власності боржника, а кредитор мав право на компенсацію залишку від продажу з торгів заставленого майна. Спочатку нова форма застави поширювалася лише на знаряддя праці, які орендарі з об’єктивних причин не мали змоги передати власникам земель (латифундистам). Пізніше в іпотеку стала передаватися й нерухомість.

Роль держави в дотриманні прав учасників іпотечних угод взагалі була значною, оскільки досить складні за структурою угоди вимагали контролю й регулювання, налагодженої реєстраційної системи. Проте, у зв’язку з ослабленням функцій держави в умовах загального занепаду епохи Стародавнього світу, інститут припинив існування на декілька століть з тм, що знову відродитись у середньовічному європейському законодавстві.

Іпотека в сучасному визначенні – це спосіб забезпечення виконання забов’язань, за якими нерухоме майно, що є предметом застави, залишаеться у заставодавця або в третьої особи.

Економісти під іпотекою розуміють заставу нерухомості з метою отримання кредиту в банку чи небанківській фінансовій установі.

 

 

Предметом іпотеки можуть бути ділянки землі та майно, що на ній розташоване, - будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси,інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. Залежно від предмета іпотеки виділяють іпотеку житла (житлову іпотеку), іпотеку земельних ділянок (іпотеку землі) та іпотеку комерційної нерухомості (комерційну іпотеку).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.