Валютно-курсова політика в Україні

Курсы валют НБУ на 28.10.2012

На этой странице представлены официальные курсы валют, установленные Национальным Банком Украины состоянием на 28.10.2012.

У січні ситуація на валютному ринку залишалася стабільною.
Впродовж місяця НБУ здійснював операції як з продажу, так і з купівлі іноземної валюти. Сальдо валютних інтервенційбуло сформовано від’ємним у сумі 894 млн. дол. США (у 2011 р. – від’ємне 3,7 млрд. дол. США).
У розрізі валют інтервенції НБУ мали такий вигляд:

Як і в попередньому місяці, в січні регулятор з резервів долар США лише продавав, чим традиційно і забезпечував стабілізацію курсу гривні.

Сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу в грудні 2011 року було від’ємним та становило 1166 млн. дол. США (у грудні 2010 року – на рівні 891 млн. дол. США).
Cальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій у грудні 2011 року було сформовано додатним на рівні 1075 млн. дол. США (у грудні 2010 року додатне – 210 млн. дол. США).

Міжнародні резерви за січень скоротилися на 1,35% до 31,4 млрд. дол. США (в еквіваленті).
Крім інтервенцій на їхню динаміку впливала курсова переоцінка в умовах девальвації долара США до євро на світових валютних ринках, а також здійснення планових зовнішніх виплат.

Графік. Міжнародні резерви та динаміка інтервенцій НБУ у 2009-2012рр.

На безготівковому ринку відбулося незначне зниження ринкових котирувань відносно долара США: середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку девальвував на 0,01% з 8,0284 грн./дол. США на кінець грудня до 8,0295 грн./дол. США на кінець січня.

Графік. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США
у 2009-2012 рр. в рамках можливого діапазону відхилень від міжбанківського курсу +/-2%

Середньозважений курс на міжбанку девальвував на 0,17% – з 8,019 грн./дол. США в середньому за грудень до 8,0323 грн./дол. США в середньому за січень (протягом місяця ринковий курс коливався в межах 8,02 – 8,05 грн./дол. США).

Як результат, офіційний курс гривні залишився на рівні грудня 2011 року – 7,99 грн./дол. США (на кінець січня).

Графік. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США, середньозваженого курсу на міжбанку та готівкового курсу гривні до долара США
у 2010-2012 рр.

Середньомісячний офіційний курс гривні до долара США також залишився на рівні 7,99 грн./дол. США.

Обсяг пропозиції іноземної валюти на готівковому ринку скоротився на 26% до 1 млрд. дол. США (1,4 млрд. дол. США в грудні 2011 р.) на тлі скорочення на 25% до 1,6 млрд. дол. США (2 млрд. дол. США у грудні 2011 р.) попиту на готівкову валюту. Як наслідок, за підсумком місяця від’ємне сальдо продажу/купівлі готівкової валюти населеннямстановило тільки 0,6 млрд. дол. США.
Готівкова гривня за операціями з продажу доларів США ревальвувала на 0,1 % – з 8,066 грн./дол. США на кінець грудня до 8,058 грн./дол. США на кінець січня.

Графік. Операції та курс гривні до долара США на готівковому валютному ринку.

Отже, на готівковому валютному ринку відновлюється довіра до національної валюти, що в свою чергу віддзеркалюється у сталому скороченні від’ємного сальдо продажу/купівлі готівкової валюти, починаючи з вересня 2011 р.
Однак відновлення притоку депозитів фізосіб у інвалюті (зростання на 2,1% до 153 млрд. грн., яке спостерігалося в січні) при скороченні депозитів реального сектора (на 3,8% – до 56 млрд. грн.) може свідчити про те, що від’ємне сальдо продажу/купівлі готівкової валюти в січні п.р. було сформовано за рахунок лише попиту з боку населення, а скорочення попиту на готівкову валюту з боку юросіб пояснюється сезонним зниженням ділової активності.

Офіційний курс гривні до євро в січні девальвував на 1,7% – з 10,2981 грн./євро на кінець грудня до 10,4745 грн./євро на кінець січня, що було викликано девальвацією долара США відносно євро на міжнародних валютних ринках (долар США девальвував на 4,26% – з 1,29 дол. США/євро на кінець грудня до 1,35 дол. США/євро на кінець січня).

Графік. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США та до євро та динаміка курсу долара до євро на міжнародних валютних ринках у 2008 –2012 рр.

Прогноз незмінний: близько 8 грн./дол. США та можлива волатильність. Очікується регулювання курсу шляхом використання наявних інструментів – це проведення валютних інтервенцій та адміністративне регулювання (нормативні акти), скорочення валютних резервів, що у свою чергу буде підвищувати девальваційні ризики.

Валютно-курсова політика в Україні

Головними інструментами реалізації валютно-курсової політики в Україні є: ступінь конвертованості валют; режим курсоутворення; девальвація та ревальвація валюти; валютні інтервенції.
Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.
Так, грошова одиниця України – гривня є частково конвертованою валютою. Різниця між ступенем конвертованості валюти залежить від обмежень уряду на певні види валютних операцій на валютному ринку.
Слід зазначити, що обов’язковою передумовою конвертованості національної грошової одиниці є наявність ринкового господарства у країні з передумовами як політичного, так і економічного характеру, що, у свою чергу, дозволить вітчизняній економіці інтегруватися у світову спільноту та оперативно реагувати на зміни міжнародної ринкової кон’юнктури [1].
Девальвація і ревальвація валюти - це ще один інструмент валютно-курсової політики НБУ, який спрямований на зміну обмінного курсу національної валюти в бік його зниження чи підвищення.
Девальвація національної грошової одиниці сприяє діяльності експортерів і розрахунків за внутрішніми боргами, і негативно впливає на динаміку імпорту, тоді як ревальвація - негативно на динаміку експорту; є більш вигідною імпортерам і здійсненню розрахунків за зовнішніми боргами.
Таким чином валютно-курсова політика здійснює вплив на конкурентоспроможність економіки України як на внутрішньому, так і на світовому ринку.
Голова Всеукраїнського фонду підтримки реформ та екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник вважає, що загрози девальвації в Україні посилюються. Головною причиною девальваційних очікувань він називає відсутність відповідальної економічної політики, тоді як голова Національного банку України Сергій Арбузов повідомляє про ефективність монетарних інструментів регулювання валютного курсу та мінімізацію ризиків. За його словами на сьогодні валютний курс демонструє волатильність і передумов для девальвації немає.
Крім того, девальвація негативно впливає на процес обслуговування зовнішнього боргу, оскільки для погашення заборгованості необхідно купувати іноземну валюту, для чого, в свою чергу, витрачатиметься більше національної. З огляду на розмір валового зовнішнього боргу України (за даними НБУ, на початок другого півріччя він дорівнював 123,4 млрд. дол.США) та підвищення сукупного зовнішнього боргу України в першій половині 2011 року більш ніж на 5%, сподіваємось на оптимістичний прогноз голови НБУ.
На зовнішньоекономічну діяльність країни, структуру виробництва та споживання суттєво впливають вибір режиму курсоутворення та контроль за валютним ринком, що є пріоритетними завданнями держави при здійсненні валютної політики.
Офіційний курс гривні до іноземних валют станом на 15.11.2011 становить 798.2300 за 100 дол. США та 1090.3024 за 100 євро. У майбутньому Національним банком України враховуватиметься необхідність збереження прогнозованої динаміки та загальної стійкості національної валюти. Для цього використовуватиметься цілий комплекс заходів, включаючи валютні інтервенції Національного банку України [3].
Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються рівні коливань курсу національної грошової одиниці [4].

Як бачимо, від’ємне сальдо валютних інтервенцій за жовтень 2011р. становить близько 1,5 млрд. дол. США. Цей показник знизився у порівнянні з 1,9 млрд.дол.США у вересні. Загалом, негативне сальдо валютних інтервенцій пояснюється тим, що на фоні напруження на міжнародних фінансових ринках та очікувань нової фінансово-економічної кризи у другому півріччі 2011 року спостерігалось підвищення внутрішнього попиту на іноземну валюту, який виявився більшим за валютну пропозицію. За таких умов, попит на іноземну валюту намагаються нівелювати курсовими коливаннями гривні та валютними інтервенціями Національного банку України.

Крім того, за сучасного режиму монетарної політики сальдо валютних інтервенцій є основною складовою і чинником змін в обсягах золотовалютних резервів країни. Необхідність проведення інтервенцій Національним банком України на міжбанківському валютному ринку зумовлена тиском на курс національної валюти, спричинений невідповідністю між попитом і пропозицією на внутрішньому валютному ринку. Одним із чинників зростання попиту на національну валюту є значні надходження в Україну іноземного капіталу, які здійснюють тиск на гривню у напрямі її ревальвації. В умовах значного перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом операції Національного банку України, головним чином, спрямовуються на упередження надмірного зміцнення курсу гривні шляхом купівлі іноземної валюти до золотовалютних резервів .
Так, золотовалютні резерви України за жовтень знизилися на 3,189 млрд. дол.США і на сьогоднішній день складають $35 млрд., повідомляє Bloomberg, що свідчить про обмеженість такого інструмента валютно-курсової політики як валютні інтервенції.
Валютно-курсова політика НБУ є складовою економічної стратегії держави, що покликана стабілізувати вітчизняну економіку та бути визначальним фактором впливу на її розвиток. Значна доларизація грошового обігу, висока питома вага експорту у ВВП, залежність від світових фінансових ринків та глобальних настроїв підвищують значення валютно-курсової політики в сучасних умовах господарювання.

Валютні відносини

Валютні відносини займають визначальне місце серед фінансових відносин, що існують у будь-якій державі. Тим більше зростає значення валютних відносин у державах з економікою, що розвивається. Адже вплив іноземної валюти може різко негативно вплинути на економічні процеси в державі із слабкою валютою. Саме для мінімізації негативного впливу іноземних валют (читати економік) на економічну безпеку держави застосовується режим валютного регулювання.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави в особі центрального банку, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями. За допомогою валютного регулювання визначається порядок організації валютних відносин і контролюється здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлюється порядок ввезення, вивозу та переказу валюти за кордон і тим самим підтримується рівновага платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та виданням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з валютними цінностями.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень або режим валютного регулювання та контролю. Такий режим менш суворий, ніж режим державної валютної монополії, та більш суворий, ніж режим вільної конвертованості валют, що майже не передбачає валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами.

У цілому валютні обмеження — це система нормативних правил, що регламентують права резидентів та нерезидентів щодо проведення операцій з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством. Основні завдання цих заходів:

— регулювати платіжний баланс;

— підтримувати валютний курс;

— концентрувати валютні цінності в руках держави для розв'язання поточних та стратегічних завдань.

Валютні обмеження найчастіше застосовуються при здійсненні контролю за рухом капіталу, в тому числі за повнотою та вчасністю повернення в країну валютної виручки, за регламентацією вивезення валюти громадянами, які їдуть у туристичні подорожі, за регламентацією порядку вивезення нерезидентами прибутків, отриманих від іноземних інвестицій тощо. Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, тому що сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави та великих підприємств за рахунок малих і середніх підприємств, оскільки ускладнюють останнім доступ до іноземної валюти.

Основні принципи валютних обмежень, що визначають їхню сутність, є:

— централізація валютних операцій у Національному та уповноважених банках;

— ліцензування валютних операцій і, насамперед, вимога попереднього дозволу органів валютного контролю на придбання імпортерами або боржниками іноземної валюти;

— повне або часткове блокування валютних рахунків;

— обмеження конвертованості валют, а саме — введення різних категорій валютних рахунків.

Залежно від сфери застосування валютних обмежень відрізняються і їхні форми. Так, за поточними операціями найчастіше використовуються такі форми валютних обмежень:

— блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їхніх можливостей користування цими коштами;

— обов'язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково Національному чи уповноваженим банкам, що мають валютну ліцензію Національного банку;

— обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявності дозволу органу валютного контролю або за умови внесення попереднього депозиту в банк у національній валюті);

— обмеження на форвардні закупки імпортерами іноземної валюти;

— заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту;

— заборона оплати імпорту деяких товарів за національну валюту;

— заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

— регулювання строків платежів за експортом та імпортом в умовах нестабільності валютних курсів;

— численність валютних курсів — диференційовані валютні курси за різними видами операцій, товарними групами та регіонами.

Валютна політика — це сукупність заходів, що здійснюються в сфері міжнародних економічних відносин згідно з поточними і стратегічними цілями економічної політики країни. Вона спрямована на вирішення головних завдань: забезпечення стабільності економічного зростання, утримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу. Форми і методи проведення валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовнішньої політики держави.

До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ревальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції.

Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки тощо).

Девальвація — зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється в законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає в збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенню її курсу по відношенню до валют інших країн, що здійснюється державою в офіційному порядку.

Валютна інтервенція — втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищення або зниження курсу валюти своєї країни або іноземної валюти. В тих випадках, коли країна зацікавлена в підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета — зниження курсу національної валюти — здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

Зокрема, Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави. Золотовалютні резерви України як централізовані фонди коштів держави включають:

— Державний валютний фонд України;

— Державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи та коштовного каміння;

— Державний валютний фонд уряду (кошти валютного фонду КМУ);

— Золотовалютні резерви Національного банку України, основою яких є офіційний валютний резерв центробанку.

Чинне законодавство включає до структури золотовалютного резерву НБУ:

— монетарне золото;

— спеціальні права запозичення;

— резервну позицію в МВФ;

— іноземну валюту у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

— цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

— будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

У квітні 1992 р. на прохання України Міжнародний валютний фонд прийняв рішення про членство України у відповідних фінансових організаціях. З червня 1992 р. Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». З вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ. Міжнародний валютний фонд у своїй діяльності керується міжнародною угодою країн-членів, що має назву «Статті угоди про МВФ». З цього часу Україна підтримує активні ділові відносини з МВФ та зобов'язана виконувати взяті на себе із підписанням «Статей угоди про МВФ» зобов'язання. Основні зобов'язання, що стосуються валютного регулювання в середині країни, містяться в статті 8 Угоди та стосуються регламентації валютних обмежень що їх можуть вводити країни-члени на власних територіях. Основний зміст статті зводиться до неможливості введення будь-яких істотних валютних обмежень державою-членом на власній території без погодження такої дії з МВФ. Таким чином, після приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями в національній грошовій одиниці. Тому, органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні й регулювання платіжного балансу.

Поиск по сайту: