Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сучасні дослідження якості та безпечності сировини з риби і морепродуктів

Розділ 6. УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБКИ РИБ І МОРЕПРОДУКТІВ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ, БЕЗПЕЧНОСТІ І ЗБЕРЕЖЕНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Сучасні дослідження якості та безпечності сировини з риби і морепродуктів

Цілеспрямовано проводяться дослідження з актуальних проблем виробництва продукції з водних біологічних ресурсів. Набуло масового застосування пролонгування термінів зберігання охолодженої та мороженої рибопродукції; використання електрохімічних і електрофізичних методів в інноваційних технологіях переробки риби, морепродуктів і водоростей,

Важливими напрямами досліджень можна вважати ідентифікацію виду риб, пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів, тестування герметичності консервної тари; забезпечення безпечності та підвищення якості соленої, копченої, в’яленої продукції, консервів; удосконалення безвідходної переробки ссавців; проектування технологічного устаткування для підприємств аквакультури, автоматизацію ідентифікації виду риби і визначення її розмірів у конвеєрних устаткуваннях [1].

Проведений аналіз формування якості продуктів із гідробіонтів за різних способів обробки. Основними факторами, що впливають на зміни властивостей сировини із гідробіонтів і на якість харчової продукції загалом, можна вважати:

– під час холодильної обробки – вид і температура охолоджуючого середовища; тривалість охолодження;

– у процесі соління – спосіб посолу, концентрація кухонної солі, температура, тривалість;

– під час сушки і в’ялення – температура, тривалість;

– при коптінні – концентрація коптильних компонентів, температура, тривалість.

Для того, щоб управляти змінами, які відбуваються внаслідок обробки сировини, важливо вивчати їх фізико-хімічні властивості та виявити природу факторів, що визначають їх реакційну здатність [2].

Набувають актуальності проблеми професіоналізму і відповідальності спеціалістів за безпечність розроблених технологій і харчової продукції з водних біоресурсів. У літературі наводяться приклади розроблених некваліфікованими співробітниками НДІ і вузів, небезпечних для здоров’я і життя людей продуктів харчування з гідробіонтів: рибних консервів для харчування дітей раннього віку, копченої риби і лососевої ікри з коптильною рідиною і з небезпечними консервантами «Варекс» [3].

Для оцінки якості риби пріоритетне використання органолептичних показників, але вони, здебільшого, характеризуються описовою термінологією і допускають можливість широкого тлумачення формулювань, які не дозволяють об’єктивно оцінити якість. Тому одним із напрямів вважають розробку надійних методів визначення і організацію контролю цих речовин з використанням мультисенсорних систем для розв’язання завдань, пов’язаних зі встановлення якісного і кількісного складу летких речовин, що формують запах несвіжої риби [4]

 

Зарубіжні вчені пропонують хімічні параметри (вміст триметиламіну, летких сполук, аденозинтрифосфату тощо) і такі характеристики, як рН, текстура, водоутримувальна здатність, колір та ін., що визначають свіжість рибного філе в процесі зберігання на льоду [5].

На основі проведених досліджень мікроорганізмів морських промислових об’єктів встановлена кількісна оцінка їх протеолітичної активності. Найбільшою протеолітичною активністю і швидкістю росту характеризуються бактерії роду Pseudomonas, які за пониженої додатної температури зберігання зумовлюють гідролітичні зміни в сировині з риби і безхребетних і знижують її якість [6].

Вивчали органолептичні властивості, показники безпечності, хімічний склад м’яса щитоносного ската, який часто зустрічається у багатовидових промислах в далекосхідних морях. Встановлено, що щитоносний скат є безпечною сировиною за вмістом мікроорганізмів, радіонуклідів і токсичних елементів.

Органолептично м'ясо щитоносного ската характеризується як смачне, не має стороннього присмаку, не вимагає відмочування, може служити перспективною сировиною для виробництва харчової продукції.

Під час зберігання в м’ясі щитоносного скату вміст сечовини зменшується. Попередньо рекомендований термін зберігання становить не менше 6 міс. за температури мінус 18 ºС.

Розробка технологій харчової продукції із щитоносного скату дозволить використати його як новий вид сировини [7].

Вивчені показники якості і безпечності мороженої лемонеми (тушка напівпотрошена) осіннього і весняного вилову в динаміці зберігання за температури мінус 18 і мінус 30 ºС. Встановлено, що лемонема характеризується високими показниками біологічної цінності (87,9-90,3%). Обґрунтований термін придатності мороженої лемонеми: 8 міс. за температури мінус 18 ºС і 12 міс. за температури мінус 30 ºС [8].

Стверджують, що м'ясо кальмарів містить велику кількість таких мікроелементів як йод, залізо тощо.

Порівняно з рибою, м'ясо кальмарів більш багате фосфором і магнієм. Водорозчинні вітаміни представлені у такому складі ( в мг на 100 г): В1 – 45; В2 – 46: С – 2-3; біотин – 0,7-5; пантотенова кислота – 0,23-0,68; інозит – 5-18; ніацин – 0,7-4,3. Кількість вітаміну В12 у м’ясі кальмарів коливається від 85 до 240 мкг/кг сухої речовини. Протеолітична активність ферментів кальмару набагато вища, ніж у риб і залежно від виду досягає 0,4-1,3 мкмоль/(г.год). Активність ліполітичних ферментів у мантії, незалежно від виду, дуже низька і складає 0,2-0,4 ум.од. Тканини тіла кальмара (мантій, щупальці з головою) вважають повноцінним білковим продуктом харчування.

Добра засвоюваність білків м’яса кальмара зумовлена високим ступенем їх розчинності й наявністю великої кількості екстрактивних речовин, які надають своєрідний смак і запах їжі [9].

Встановлено, що транспортування і зберігання в охолодженому стані протягом 4 діб дозволяє зберегти високу якість привідного м’яза морського гребінця з оцінкою за хімічним складом, вмістом АТФ, летких основ, рН, мікробіологічними та іншим показниками. Важливо враховувати динаміку змін складу і властивостей продукту під час зберігання [10].

Короткочасна мікрохвильова стерилізація вважається прийнятною технологією для отримання стійких під час зберігання високоякісних трепангів. Вибір модельного харчового продукту, що відповідає трепангу за діелектричними властивостями, – це один із найважливіших етапів у розробці мікрохвильового процесу.

Результати тестів показали, що зневоднені трепанги мали набагато нижчий коефіцієнт відносних діелектричних втрат (9,73-5,62), ніж м'язові харчові продукти, такі як філе лосося і шматки яловичини.

Діелектричні властивості трепангів і зразків модельних харчових продуктів з різним складом визначали в температурному діапазоні 20-120 ºС.

На основі відповідних діелектричних властивостей і розрахованих значень та глибини проникнень мікрохвильової енергії для трепангів і модельних харчових продуктів був вибраний склад, що містить 5% сироваткового білка, 1% камеді гелан, 0,5% d-рибози і 90,5% води в якості модельного харчового продукту, що відповідає трепангам [11].

Представлені результати досліджень впливу різних способів обробки на фізико-хімічні показники варено-морожених крабів. Показана ефективність використання ультразвуку в технології варено-морожених крабів з метою збільшення виходу готової продукції зі збереженням її високої якості та безпечності [12].

Розглянутий хімічний склад комерційних зразків Laminaria japonica. Запропонована схема попередньої обробки сухої ламінаріі, яка дозволяє зберегти в продукті більшу кількість йоду. Для покращенняліпшення якості дієтичних продуктів на основі ламінарії рекомендовано нормувати масову частку йоду в сировині. Запропоновано конкретизувати вимоги СанПіН 2.3.2.1078-01 за вмістом токсичних елементів, зокрема миш’яку в морських водоростях [13].

Безпечність рибних і морепродуктів значною мірою залежить від вмісту важких металів, пестицидів, біогенних амінів, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, продуктів мікробіологічного забруднення тощо.

За результатами визначення вмісту різних металів у лусці, печінці та м’язовій тканині трьох видів глибоководних риб Triglia lucerna, Lophius budegassa і Solea lascaris встановлено, що луска і печінка риб містять більше металів, ніж м’язи. Вміст натрію і миш’яку в м’язовій тканині був вищим, ніж у решта проб, тоді як найбільша кількість цинку і нікелю містилась у лусці, а найменша – в м’язовій тканині. Solea lascaris була більше забруднена мікроелементами, ніж інші види риб [14].

Представлені дані про вміст різних сполук миш'яку в морепродуктах, а також у річковій рибі Бельгії. Арсенобетаїн був домінуючою формою сполук миш'яку у всіх досліджених пробах. Диметиларсинова, монометиларсонова кислота, As3+ і As5+ були виявлені в деяких організмах, але в менших концентраціях. Серед морських організмів тільки в креветках і мідіях виявлений неорганічний миш'як у помітній кількості (0,005 - 0,022 мк/кг) [15].

Для аналізу ризику і користі споживання риби визначали вміст докозагексаєнової та ейкозапентаєнової кислот, а також загальний вміст ртуті в цілих фрагментах всіх їстівних частин м'язової тканини південного синього тунця і в кожному з їх ринкових відрубів. Встановлено, що швидке накопичення ліпідів у процесі вирощування риби приводило до загального скорочення концентрації ртуті у тканинах тунця і до підвищення концентрації основних поживних жирних кислот.

Отримані результати свідчать про можливість вирощування різних видів риб для покращення якості їх м'язової тканини з одночасним зниженням рівня забруднювачів [16].

Вивчені хімічні та санітарно-гігієнічні показники водорості, добутої в Японському морі. Встановлено, що за вмістом кадмію і свинцю в анфельції з протоки Старка, а за вмістом миш'яку – із бухти Перевізної спостерігається перевищення гранично допустимого рівня токсичних металів, рекомендованого СанПиН 2.3.2.1078-01.

Для зменшення токсичного і бактеріального забруднення водоростевої сировини і продукції на її основі рекомендують такі способи обробки: замочування у воді, нагрівання, варка, розміщення сировини у лужні розчини для попередньої обробки, висушування, а також розробка ефективних систем зберігання [17].

Оцінювали біодоступність в експерименті in-vitro мікроелементів (Al, Cd, Co, Cr, Fe, Mn, Ni, V і Zn) у різних морепродуктах і водоростях, що використовуються в їжу. Визначення металів у діалізатах і в продуктах після обробки кислотою з дією мікрохвиль проводили методом мас-спектрометрії з індукційно-зв'язаною плазмою. Низький (2,6-10,8 %) і середній рівень біологічної доступності за результатами оцінки методом діалізу (21,5-41,3%) встановлений для проб різних морепродуктів. Високе значення виявлене для їстівних водоростей (30,0-74,7%).

Запропоновані лінійна і квадратична моделі для оцінки біологічної доступності металів, за допомогою яких встановлені високі позитивні кореляції цього показника із вмістом вуглеводів і харчових волокон у продукті. Відмічена висока від'ємна кореляція вмісту білка і біологічної доступності деяких металів, тоді як її кореляція із вмістом жиру була середньою [18].

Вивчено вплив початкової густини популяції зеленої хлорококової мікроводорості Scenedesmusquadricauda Turb. Breb. на токсичність важкого металу хрому і антибіотика стрептоміцину [19].

Методом рідинної хроматографії тандемної мас-спектрометрії РХ-МС/МС визначали вміст трьох ізомерів гексабромциклододекана у різних видах морепродуктів із відповідних районів Японії. Встановлена різниця у вмісті дослідних речовин, залежно від виду організмів. Розраховані рівні добового їх споживання з морепродуктами, які складали 1,3-3,7 нг (кг маси тіла) -1 ۰доба-1, і можлива небезпека їх попадання в організм людини [20].

Концентрації біогенних амінів у рибній пасті (Riahaakuru) (n=28), виробленій у різних частинах Мальдів, визначали методом високоефективної рідинної хроматографії. Було виявлено понад 10 біогенних амінів: агматин – 161 мг/кг; кадаверин – 387 мг/кг; гістамін – 5,487 мг/кг; путресцин – 290 мг/кг; фенілетиламін – 23 мг/кг; серотонін – 91 мг/кг; спермін – 329 мг/кг; спермідин – 70 мг/кг: триптамін – <5 мг/кг; тирамін – 50 мг/кг.

Дев’ять біогенних амінів виявили у 3-х зразках; 8 – у 10 зразках, 7 – у 6 зразках, 6 – у 3-х зразках, 4 – в 5 зразках і 1 – в 1 зразку.

Гістамін був виявлений у кількостях, що становлять певний ризик для здоров’я людини. З двох довільно взятих зразків пасти було вибрано 14 ізолятів, які перевірили на продукування гістаміну. Дванадцять ізолятів з цієї групи продукували гістамін, причому найактивнішими були види Bacillus massiliensis Nai5 (6,65 мг/кг) і Bacillus polifermenticus (5,58 мг/кг) [21].

Встановлено, що відхилення від технологічних інструкцій на операціях розморожування і посолу ставриди може призвести до накопичення гістаміну в продуктах і готовій продукції до рівня, не допустимого для споживання у піцу [22].

 

 

Проаналізований рівень гістаміну в натуральних і томатних рибних консервах, виготовлених різними підприємствами. Прослідкована динаміка змін гістаміну стосовно напівфабрикатів ставриди залежно від температурних умов розморожування і посолу. Показана необхідність безумовного дотримання температурних параметрів під час проведення наведених операцій [23].

На основі результатів дослідження продукту тривалого зберігання, приготовленого з тунця встановлено, що вміст гістаміну в продукті знижується на 31-73% під час зберігання протягом 10 місяців за температури мінус 80,4 і 30 °С. Ризик отруєння за умов споживання дослідного продукту знижується в процесі його зберігання [24].

Проаналізована безпечність натуральних і томатних рибних консервів за вмістом у них гістаміну. Показано можливість накопичення гістаміну в рибному напівфабрикаті за умов порушення температурних параметрів виготовлення [25].

На основі узагальненого огляду даних за вмістом гістаміну залежно від виду риб, частин тіла, стадії посмертного стану, способу обробки показана можливість посолу скумбрії японської в цілому вигляді з дотриманням вимог щодо її обробки. Запропоновано розширити перелік об'єктів для контролю за показником безпечності – вмістом гістаміну [26].

Досліджено вплив суміші різних штамів заквасок на вміст п’яти різних біогенних амінів. Аміни визначали високоефективною рідинною хроматографією зі зворотними фазами з УФ детектором. Встановлено, що закваски швидко зменшують рН від 6,4 до 5,2, блокують ріст патогенних мікроорганізмів і пригнічують накопичення амінів.

Таким чином, використання суміші з різних штамів може бути застосоване для біоконсервації рибного фаршу [27].

Вивчені відповідні реакції стілоніхій щодо бенз(о)пірену, який міститься в деяких видах рибних консервів із копченої риби. Реакція на виживання стілоніхій залежно від вмісту бенз(о)пірену в рибних консервах, отримані методом добового біотестування, свідчать про те, що навіть у разі концентрування ацетонового екстракту і подальшого зменшення його розведення з метою підвищення токсичної дії на клітини достовірних залежностей у їх поведінці не має. Це пояснюється як біологічними особливостями розмноження стілоніхій, так і біоакумуляції бенз(о)пірена, що проявляється в специфіці його дії на живі організми.

Автори роблять висновок про те, що нераціонально використовувати Stilonychia mytilus для об’єктивного тест-контролю на безпечність рибних консервів за вмістом бенз(о)пірену [28].

Вивчена роль протеолітичних активних мікроорганізмів різних родів у процесах псування морських об’єктів. Встановлено, що активність м’язових протеаз у контрольних пробах із гідро біонтів, залежно від виду відрізнялася і під час зберігання практично не змінювалася. В експериментально інфікованих пробах гідробіонтів через 24 год. збільшилася як чисельність бактерій, так і їх активність. Протеолітична активність інфікованих псевдомонадами проб вдвічі і більше перевищувала таку в пробах, оброблених протеями.

Отже, основними збудниками гнилісного псування морської риби і нерибних об’єктів є бактерії роду Pseudomonas, які серед домінуючих видів мікроорганізмів характеризуються найбільшою протеолітичною активністю і швидкістю росту за понижених температур [29].

Встановлено, що одночасна обробка мідій і кальмарів хлором у концентрації вище 100 мг/кг у поєднанні з опроміненням дозою 1 кГрей дозволяють знизити кількість мікроорганізмів до рівня, нижче гранично визначеного. У разі комбінованої обробки відзначений синергізм дії хлору і опромінення [30].

Визначено стійкість до окислення червоного м'яса риби махи-махи, завантаженого у білкові гідролізати з тилапії. Розчинений у лузі білковий ізолят із тилапії гідролізували до досягнення ступеня гідролізу 13%. Цільний білковий гідролізат і ультрафільтраційну фракцію використали як розчини для занурення. Червоне м'ясо махи-махи обробляли шляхом занурення в ці розчини на 2 або 4 хв. і зберігали за температури 4 °С. Через певні інтервали часу визначали гідропероксиди ліпідів (PV), TBARS і величину а*. Результати визначень показали, що така обробка червоного м'яса махи-махи значно знижувала утворення PV і TBARS протягом 90 годин зберігання. Не було встановлено значних розходжень між обробкою у розчині цільного білкового гідролізату і в ультрафільтраційній фракції та для різних інтервалів обробки. Інтенсивність червоного кольору оброблених зразків знижувалась з часом, але не відрізнялась помітно від контрольного значення.

Зроблений висновок про те, що обробка філе махи-махи шляхом занурення на 2 хв. у цільний білковий гідролізат із тилапії можна використовувати як потенційну антиоксидантну обробку для покращення стійкості філе до окислення [31].

Проведений огляд літератури з меланозу креветок. Розглянуті механізм утворення меланінів і методи інгібірування меланінутворення. Високомолекулярні забарвлені сполуки синтезуються в ході ферментативних реакцій, які проходять в організмі ракоподібних після їх вилову. Пігменти безпечні для здоров'я людини, але псують товарний вигляд продукції.

Для інгібірування сполук меланіну використовують фізичні та хімічні методи, з яких найбільш ефективними є спосіб прижиттєвої (безпосередньо після вилову) обробки креветок сульфітами або гексилрезорцинолом [32].

У зразках 159 риб та інших морепродуктів, відібраних у торгових точках Франції між січнем і квітнем 2005 р., методом мас-спектрометрії з індуктивно зв'язаною плазмою визначали вміст 20 незамінних або токсичних хімічних елементів.

Концентрації в рибі кобальта, міді, заліза, літія, марганцю, селену, цинку і свинцю виявились нижче опублікованих раніше. Для інших морепродуктів порівняння ускладнене завдяки нестачі даних. Вміст срібла, одначе вищий [33].

 

Література

1. Материалы 8 Международной научно-практической конференции «Производство рыбной продукции: проблемы, новые технологии, качество»,Светлогорск, 6-9 сент., 2011. Капитанова А.В. (ред.). – Калининград : АтлантНИРО. – 2011. – 248 с.

2. Круглова А.Е., Порошин Н.А., Лаптева Е.П. Анализ формирования качества продуктов из гидробионтов при различных способах обработки // Инновационные технологии переработки продовольственного сырья : Материалы Международной научно-технической конференции. –Владивосто, 2011. – С. 363-364.

3. Воробьев В.В. Проблемы профессионализма и ответственности за безопасность разработанной технологии и пищевой продукции из гидробионтов. // Рыбное хозяйство. – 2011. – № 6. – С. 94-98.

4. Ефременко Ю.И., Мезенова О.Я. Оценка возможности и перспективы применения мультисенсорной системы для определения степени свежести рыбы. // Известия КГТУ. – 2011.- № 23. – С. 175-182.

5. Ocano-Higuera V.M., Maeda-Martinez A.N., Margguez-Rios E. [et al] // Food Chem. – 2011. – 125, № 1. – Р. 49-54.

6. Лаженцева Л.Ю. Влияние протеолитически активных бактерий на качество сырья из морских объектов // Техника и технология пищевых производств. – 2012. – № 1. – С. 52-55.

7. Калиниченко Т.П., Тимчишина Г.Н., Ярочкин А.П. Технохимическая характеристика щитоносного ската и возможность его использования как нового вида сырья // Хранение и переработка сельхозсырья. –2010. – № 10. – С. 64-66.

8. Влияние условий и сроков хранения на качество мороженой продукции из лемонемы. / Т.А.Давлетшина, Е.А.Солодова, Л.В.Шульгина [и др.] // Техника и технология пищевых производств. – 2012. – № 1. – С. 35-39.

9. Жуков А.В. Кальмары как объект промысла и сырья для производства пищевой продукции. // Научно-технические исследования в рыбохозяйственной отрасли Камчатского края : Материалы Ежегодной науч.-техн.конф. – Петропавловск-Камчатский : Камчат ГТУ, 2009.- С. 23-27.

10. Jiminez-Ruiz E. I., Ocano-Higuera V. M., Maeda-Martinez A.N. // Interciencia. – 2012, 37 – № 6. – Р. 464-469.

11. Cong Haihua, Liu Fang, Tang Zhongwe [et al] // J.Food Eng. – 2012. – 109, № 3. – Р. 635-639.

12. Яричевская Н.Н., Харенко Е.Н., Бедина Л.Ф. Изменение физико-химических показателей варено-мороженых крабов при различных способах обработки. // Хранение и переработка сельхозсырья. – 2012. – № 6. – С. 42-44.

13. Гершунская В. В., Петруханова А. В. Сравнительное исследование химического состава и показателей безопасности коммерческих образцов Laminaria japonica, используемых при производстве диетических продуктов. // Актуальные проблемы освоения биологических ресурсов Мирового океана : Материалы Международной науч.-техн. конференции. – Владивосток : Дальрыбвтуз, 2010. – С. 29-32.

14. Yilmas Ayse Behar [et al] // Food Chem. – 2010. – 123, № 2. – Р. 410-415.

15. Ruttens A., Blanpain A.C., De Temmerman L. [et al] // J. Geochem. Explor. – 2012. – 121. – Р. 55-61.

16. Balshav S., Edvards J. W., Daughtry B.J. [et al] // Food Chem. – 2012. – 131, № 3. – Р. 977-984.

17. Кадникова И.А., Щербакова Н.С. Качество и безопасность продукции из промысловой красной водоросли Ahnfeltiatobuchiensis // Качество продукции, технологий и образования : Материалы 7 Всероссийской научно-практической конференции с международным участием, – Магнитогорск, 2012. – С. 89-92.

18. Moreda-Pineiro Jorge, Moreda-Pineiro Antonio, Romaris-Hortas Vanessa [et al] // Food Chem. – 2012. – 134, № 1. – Р. 339-345.

19. Ипатова В.И., Проходская В.Ю., Коломенская Е.Е. Влияние начальной плотности популяции на проявление токсичности веществ в испытаниях с использованием микроводорослей // Токсикол. вестн. –2011. – № 2. – С. 51-55.

20. Naragama R., Murata S., Ashizuku Y. [et al] // Chemosphere. – 2010. – 81, № 4. – Р. 445-452.

21. Naila Aishath, Flint Stele, Fletcher Gruham [et al] // Food Chem. – 2012. – 128, № 2. – Р. 479-484.

22. Бречко Е.В., Серпунина Л.Т. Накопление гистамина в полуфабрикате ставриды на различных стадиях обработки // Технология продуктов питания. Проблемы и перспективы развития : Сборник науч. трудов.... – Калининград, 2011. – С. 112-116.

 

 

23. Серпунина Л.П., Бречко Е.В. Уровень гистамина в рыбных консервах в зависимости от технологических факторов. // Известия КГТУ. – 2011. – № 23. – С. 191-198.

24. Naila Aishath, Flint Steve, Fletcher Graham [et al] // Food Chem. – 2012. – 135, № 3. – Р. 1226-1229.

25. Серпунина Л.Т. Оценка безопасности рыбных консервов по уровню гистамина // Изв. КГТУ. – 2013. – № 29. – С. 115-122.

26. Швидкая З.П. Гистамин, как показатель безопасности рыбных продуктов / Рыбное хозяйство. – 2013. – №3. – С. 116-118.

27. Zhong- Yi L., Zhong-Hai L.,Miao-Ling Z. [et al] // Int. J. Food Sci. and Technol. – 2010. – 45, № 5. – Р. 930-936.

28. Мезенова О.Я., Потапов П.П., Рулева Т.Н. Реакции инфузории Stilonychia mytilus на содержание бенз(а)пирена как фактор безопасности рыбных стерилизованных консервов. //Вестник Международной академии холода. – 2011. – № 2. – С. 29-33.

29. Лаженцева Л.Ю. Возбудители порчи рыбы из морепродуктов и их протеолитическая активность. // Современное состояние и перспективы развития пищевой промышленности и общественного питания : Сборник материалов 3 Всероссийской научно-практической конференции с международным участием. – Т. 3. – Качество. Экономика. Образование. – Челябинск, 2010. – С. 110-112.

30. Kim Hyunjoo, Ha Ji-Hyoung, Lee Ju-Woon [et al] // Radiat Phys. аnd Chem. – 2012. – 81, № 8. – Р. 1091-1094.

31. Dekkers Evelien, Raghavan Sivakumar, Kristinsson Hordur G., Marshall Maurice R. // Food Chem. – 2011. – 124, № 2. – Р. 640-645.

32. Чукалова Н.Н., Щендерюк В.В., Бычковская А.А. К вопросу о меланозе креветок // Изв. КГТУ. – 2012. – № 27. – C. 87-91.

33. GuerinThierry, Chekri Rachida, Vastel Christelle[etal] // Food Chem. – 2011. – 127, № 3. – Р. 934-942.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.