ЗАХІДНІ ВОРОТА ( БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО) І МУР

Щоб ознайомитися з брамою Заборовського, треба вийти під південною в’їзною баштою на Володимирську вулицю і, повернувши праворуч, обігнути наріжний житловий будинок, пройти по Стрілецькому провулку вздовж західної межі заповідника.

З боку Стрілецького провулка зберігся первісний монастирський мур, збудований у 1745-1746 рр. Такий мур оточував весь монастир у 18 ст., а в 19 ст. у міру забудови території житловими будинками - стару огорожу в багатьох місцях було зруйновано і споруджено нові цегляні стіни з боку Володимирської вулиці та площі Богдана Хмельницького. До наших днів збереглися тільки окремі ділянки муру 18 ст. по Стрілецькому провулку, Стрілецькій вулиці й частково-біля дзвіниці на площі Богдана Хмельницького.

Кам’яну огорожу 18 ст. викладено з цегли на вапняному роз-чині. Її висота - близько чотирьох метрів. Стіна розчленована пілястрами й увінчана карнизом складного профілю. По низу проходить двохуступчастий цоколь.

У глибині Стрілецького провулка, відступивши від лінії огорожі стоїть Брама Заборовського - один з найкращих творів українського барочного мистецтва.

Браму збудовано в 1746 р. як західний парадний в’їзд на територію митрополичого двору. Свою назву вона дістала від імені замовника-київського митрополита Михаїла Заборовського. Для здійснення своїх широких будівничих задумів він залучав Й.Шеделя, який створив у Києві кілька визначних споруд. Брама Заборовського - одне з кращих творінь архітектора.

Сучасна пам’ятка є лише частиною брами 18 ст., яка являє собою кам’яну споруду прямокутної форми. У середній частині брами був арковий проїзд завширшки близько 4 м, з боків його - кордегардії (сторожові приміщенні). Із західного і східного боків над проїздом височіли пишні барочні фронтони.

У 18 ст. до Брами Заборовського з боку Золотих воріт вела вулиця, в перспективі якої за парадною брамою височів ансамбль Софійського монастиря. У 19 ст. у зв’язку з переплануванням території Києва Брама Заборовського опинилась у глухому провулку, а рівень землі перед нею підвищився майже на метр. Тому в 1822-1823 рр. браму було замуровано, кордегардії розібрано, а на місці митрополичого двора посаджено сад. Від первісної споруди брами зберігся лише її західний портал з фронтоном.

Обабіч замурованого нині аркового проїзду розташовані масивні пілони і дві пари колон з коринфськими капітелями. Над ними височить чудової форми барочний фронтон. Розташування колон і пілонів у різних площинах надає архітектурі брами особливої краси і гармонійно поєднує її з трапецієвидною площею перед воротами. Розчленованість площин пілонів, розміщення колон у нішах створює багатий світлотіньовий ефект. Прекрасний мальовничий силует брами доповнює соковитий ліпний декор , який вкриває всі площини фронтону та арки. Характер ліпної роботи свідчить про те, що в ній брали участь народні майстри. У центрі фронтону-великий медальйон із зображенням схрещених факелів і корони над ними. Над проїздом поміщено фамільний герб Заборовського - палаюче серце в обрамленні пальмових гілок.

агальне композиційне вирішення брами, стильова єдність архітектурних форм і всіх елементів декору свідчать про тонкий художній смак і високу майстерність творців цієї споруди. В скарбниці вітчизняної архітектури Брама Заборовського є однією з найцінніших перлин.

В И С Н О В К И

У пам’ятках архітектури і мистецтва , які знаходяться на території Софійського заповідника, втілені художні смаки українського народу, натхнення і талант скульпторів, архітекторів, художників, праця і майстерність багатьох поколінь будівельників. Кожна така пам’ятка-це незабутня сторінка історії, наша гордість і невід’ємна частина нашої культури.

Софійський собор - всесвітньо відома пам'ятка архітектури і монументального живопису ХI століття. Дивне відчуття охоплює кожного, хто переступає поріг славетної Софії Київської.

Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України - "митрополією руською". Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті "посадження" на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. Софія — свідок й безпосередній учасник життя Києва протягом багатьох сторіч. Вона пережила навалу орд степових кочовиків у грізному 1240 році, періоди занепаду й відродження міста у XIV—XVI століттях, бачила національно-визвольну боротьбу українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького проти польсько-литовських феодалів у XVII столітті.

Київський Софійський собор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда XI ст. не могла зрівнятися з Кївським собором. Софійський собор став своєрідною школою, у якій зростали вітчизняні архітектори, майстри-будівничі, художники. Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невичерпне джерело знань про далеке минуле нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей. Культурною спадщиною можуть бути також парки і сади. Ландшафтний парк — це зелений масив з природними або штучними насадженнями, сформований за певними законами паркового мистецтва і призначений в основному для масового відпочинку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ачкасова В.Н., Тоцька І.Ф. Софійський заповідник у Києві (фотопутівник).-К.: Мистецтво, 1987. - 224 с.

2. Київ: Енциклопедичний довідник-К.: УРЕ, 1985.-735 с.

3. Субтельний О. Історія України.-К.: Либідь, 1992.-с. 43-46

4. История Киева: 3 т.-Киев: Наукова думка 1982.-т.1, с. 169-171.

5. Грушевський М. Історія України.-К.: Либідь, 1991.-с. 48-52.

6. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.-Львів, 1992.-с.16-19.

Поиск по сайту: