Правове регулювання грошового обігу в Україні

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного розвитку, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Грошовою одиницею України, як це і встановлено ст. 99 Конституції України є гривня, що дорівнює 100 копійкам. Випуск та обіг на території України інших грошових знаків і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

Регулювання грошового обігу є одним із найбільш важливих напрямів діяльності держави у сфері фінансів. Саме тому високим є рівень нормативно-правових актів, що закріплюють основні засади правові засади її обігу. Передусім йдеться про Конституцію України, у ст. 92 якої зазначено, що засади створення та функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України. У ст. 99 закріплено, що забезпечення її стабільності є основною функцією НБУ.

Не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку інакше, як в межах, визначених Законом.

Грошова система - це державно-правова форма організації грошового обігу, встановлена за допомогою правових норм. Зміст грошової системи необхідно розглядати як внутрішню організаційно-правову форму грошового обігу .

Грошова система включає такі елементи:

1. Функціональні елементи:

а) грошова одиниця України (нац. валюта);

б) масштаб цін;

в) види грошових знаків, що мають статус єдиного законого платіжного засобу на території України.

2. Організаційні елементи:

а) організація готівкового обігу;

б) організація безготівкового обігу;

в) система державних органів, що здійснюють управління грошовим обігом.

Зупинимося на характеристиці саме другого блоку елементів грошової системи.

1. Розрахунки готівкою починаються з випуску грошей в обіг, тобто їх емісії, що є виключною компетенцією Національного банка України. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот і монет.

Емісійну систему розглядають як законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків, вона є складовою грошової системи.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог щодо технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Готівковий обіг - це обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою юридичних і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Для уникнення зловживань у сфері обігу готівки НБУ встановлені відповідні вимоги та нормативи щодо її обігу . Для регулювання готівкового грошового обігу та підтримання касової дисципліни чинне законодавство передбачає, що готівкова виручка, яка надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки.

Документи, які подаються до банку для відкриття рахунків:

1) заява встановленого зразка, підписана керівником і головним бухгалтером (якщо в організації є така посада);

2) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію;

3) нотаріально засвідчена копія зареєстрованого статуту;

4) картка зі зразками підписів осіб, яким відповідно до установчих документів заявника надане право першого (другого) підписів грошових документів.

Здавання готівкової виручки у денні та вечірні каси установ банків здійснюється підприємствами (підпрємцями) самостійно або через:

- інкасаторів НБУ або установ комерційних банків;

- Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- підприємства поштового зв'язку для переказу на поточні рахунки в установах банків.

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлює установа банку або самостійно визначає підприємство.

Усі підприємства, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків, можуть тримати у своїй касі на кінець дня готівку в межах, установлених для них обслуговуючими установами банків лімітів каси. Ліміт визначається, виходячи з потреб самого підприємства, і закріплюється при укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування з банківською установою. Клієнт має подати до установи банку заявку-розрахунок у двох примірниках для встановлення загального ліміту каси, строків та порядку здавання готівкової виручки. Така заявка-розрахунок є невід'ємною частиною договору на проведення розрахунково-касового обслуговування. Протягом року встановлений ліміт залишку касової готівки може переглядатия підприємством.

2. Безготівкові розрахунки ґрунтуються на закріпленні правового режиму використання певного роду символів, форм цифрових записів, які обертаються у грошовій масі, в умовах якої реальні грошові знаки як засоби платежу, відсутні.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під безготівковими розрахунками закріплюється перерахування відповідної суми із рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями юридичних і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.

Безготівкові розрахунки здійснюють через банки (їхні філії) та інші кредитні установи, у яких відкрито відповідні кореспондентські рахунки. Правовими формами, у яких можуть здійснюватися безготівкові розрахунки, виступають: акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Слід мати на увазі, що банки беруть на виконання тільки розрахункові документи:

- своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів;

- клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства;

- платіжні вимоги стягувача на примусове списання коштів, на яких є підписи відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів з банком на розрахунково-касове обслуговування.

До платіжних інструментів, що використовують при безготівкових розрахунках, чинне законодавство відносить:

1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.