Траурного мітингу, присвяченого Дню перемоги в Великій Вітчизняній війні

Cценарій

Дата та час проведення: Місце проведення:

09.05.2013 Парк Слави

11:00

Колона ветеранів гостей, керівників району рухається до Парку Слави, учасники колони розташовуються навпроти вічного вогню.

Звучать фронтові, військові пісні. У визначений час у фонозапису звучать слова Левітана, після яких до мікрофонів виходять ведучі.

1В: Сьогодні свято із сльозами на очах - Це світле свято Перемоги! І пам‘ять треба нам пронести в майбуття Про фронтові важкі дороги.

2В: Старіють легендарні генерали Напружено тече у жилах кров… Сто раз вони в окопах помирали, Сто раз їх лютий ворог не зборов.

1В: Мечем розплати зблискує орало, Тривожний світ чатує мирні дні, Старіють легендарні генерали, Віддавши мужньо молодість війні.

2В: Вони ідуть, вони – в строю, на марші - В очах вогонь атак не догорів, І в сяйві зорь Вітчизна, мати наша, Вітає їх під шелест прапорів.

1В: Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945років.

2В: Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.

1В: Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

2В: Шановні присутні! Мітинг, присвячений 68-річниці з Дня Перемоги, оголошується відкритим.

(звучить ГІМН УКРАЇНИ.)

1В: Велика Вітчизняна війна… Вона принесла багато горя та страждань нашій землі.

2В: Час невблаганний…Місяці за місяцями, роки за роками зпливають у небуття. Лише на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.

1В: Скільки горя, мук, крові, людських життів за цими цифрами. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони...

2В: Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, у рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

1В: Але вони все витримали і перемогли. Перемогли тому , що відстоювали право на життя.

2В: До слова запрошується голова Цюрупинської районної державної адміністрації Андрушкевич Вадим Миколайович.

(виступ)

1В: Слово надається голові Цюрупинської районної ради Снігур Ларисі Олександрівні.

(виступ)

2В: До мікрофону запрошується Цюрупинський міський голова Плотніков Василь Фадійович.

(виступ)

1В: До слова запрошується учасниця бойових дій періоду Великої вітчизняної війни, підполковник запасу Жданова Анастасія Василівна та офіцер запаса Єгинті Олександр Альбертович.

(виступ)

2В: Скоро сімдесят років, як скінчилася велика війна. Тоді стояла квітуча весна. На вулицях обіймалися незнайомі люди, біля радіоприймачів шикувалися черги: послухати радісні новини. Тієї весни наш народ почав з ентузіазмом відбудовувати країну з руїн.

1В: Ми знаємо, що війни насправді ведуться за чиїсь політичні інтереси або через економічні зазіхання. Але Вітчизняна війна є Великою, тому що великим був народний подвиг.

2В: І люди воювали насправді не за політичні цінності, а за свій дім і за свою родину. Тож цілком закономірно, що перемогли ті, хто воював за мирне небо над головами.

1В: Це була найбільша війна за всю історію людства. Страшно навіть уявити, що в цій трагедії брали участь діти тринадцяти-чотирнадцяти років.

2В: На окупованій території гітлерівці руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян, вивозили загальнонаціональні цінності.

1В: Вони знущалися над мирним населенням та військовополоненими, масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдат і офіцерів, партизан, підпільників. Тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини.

2В: А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем.

1В: І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово “війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

2В: Війна... Скільки всього вмістило у собі на перший погляд звичайне слово.

1В: Війна... Ці п'ять літер просякнуті потом і кров'ю солдат, страхом і скорботою, жахом і безвихіддю.

2В: Війна... Жахливе слово. У ньому - біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Це обірвані на самому початку мрії про світле майбутнє, сподівання на довге й щасливе життя. Це - останній потиск руки, останній поцілунок, останній погляд найближчої, найдорожчої людини...

Пластична композиція. Звучить трагічна музика на площу біля стели виходять дівчата із зірками в руках. Хореографічна замальовка, після якої вони завмирають стаючи наче «обеліск». Звучить дикторський текст.

Диктор:Нашу пам’ять освітлює Вічний вогонь, Де граніти і зелені повінь До священного чистого світла його В день весни ми приходим на сповідь. Уклонитися тим, хто поліг у бою, Хто прикрив рідну землю собою. Свято мужності радість велику свою Розмішало живою сльозою.

На площу виходить жінка, вона промовляючи свій текст проходить повз імпровізований «обеліск».зупиняється та завмирає. До неї підходить дівчина із зіркою та стає попереду закриваючи її.

Жінка: Це на світанку сталося колись: Стривожений, із муками і жалем Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, Неначе розпанаханий кинджалом. Війна назустріч молодому дню Із гуркотом, із брязкотом котилась, Лавиною металу і вогню На нашу землю й долю навалилось. Тремтять гармати. Б’є на сполох дзвін. Залізні круки вилітають з хмари. Горить Вкраїна з чотирьох сторін І на чужинців просить з неба кари.

На площу виходить дівчина, вона промовляючи свій текст проходить повз імпровізований «обеліск».зупиняється та завмирає. До неї підходить дівчина із зіркою та стає попереду закриваючи її.

На площу виходить молодий солдат, він промовляючи свій текст проходить повз імпровізований «обеліск». Зупиняється та завмирає. До нього підходить дівчина із зіркою та стає попереду закриваючи його.

Солдат1: У мене днів не вистачить для того, щоб розказати людям про війну. Про все: про артилерію як «бога», про все оте, що й зараз не збагну. Але навколо – хлопці-побратими, Які самі в тім пеклі побули. Але ж із фото юними очима Зорить мій друг з воєнної імли.

На площу виходить солдат, він промовляючи свій текст проходить повз імпровізований «обеліск». Зупиняється та завмирає. До нього підходить дівчина із зіркою та стає попереду закриваючи його

Солдат2: Воно в мені – забуте й незабуте, Воно в мені – що бачив і чим жив, Що іноді хотілося б вернути, Що іноді здається дивом з див. Не просто пригадалося минуле, Крізь нього бачу знов далекі дні - Солдатський спомин крізь гарматне дуло У душу й серце дивиться мені!

На площу виходить мати, вона промовляючи свій текст проходить повз імпровізований «обеліск».Зупиняється та завмирає. До неї підходить дівчина із зіркою та стає попереду закриваючи її.

Мати: Поглядом окину землю мою сиву, Кров’ю рясно злиту, всіяну кістьми. Горбики-могили, обеліски-стели… Десь у тих могилах сплять мої сини. Пальчики-мізинчики – їх не полічити, Не загамувати ріки сліз за ними… Чорнобриві й русі - їм би тільки жити! Та смертельна хватка в клятої війни.

Поиск по сайту: