Розвиток персоналу як обов'язкова умова успішного функціонування сучасної організації

Непоодинокими є випадки в практиці діяльності сучасних організацій, коли вони мають збитки через відсутність достатньої компетентності працівників. Невідповідність кваліфікації персоналу організації її потребам негативно позначується на результатах її діяльності. Розвиток персоналу є найважливіщою умовою успішного функціонування будь-якої організації.Особливо це актуально в сучасних умовах осподарювання, коли прискорення науково-технічного прогресу в значній мірі прискорює процес старіння професійних знань і навичок.

Конкретними причинами, що призвели до розуміння особливої, вирішальної ролі людського чинника, можна вважати зростання технічної озброєності працівників, спеціалізацію і кооперацію праці, реальне усуспільнення виробництва і приватизацію держвласності, ринкову структуризацію.

Розглянемо більш детально ці фактори.

1. Науково-технічна озброєність працівників, що досить швидко прискорюється, пускає в хід все більшу і більшу масу дорогих засобів виробництва. Вартість засобів виробництва переноситься на продукт, що створюється. Ціна відповідальної поведінки працівника, що залежить від рівня його кваліфікації й інтелекту, емоційної зрілості і психічного стану, зростає при цьому в багато разів.

2. Суспільство потрапляє в зростаючу залежність від особистих якостей підприємців, менеджерів і інженерно-технічних працівників, від їхньої чесності, порядності, відданості суспільним інтересам.

3. Реальне усуспільнення, приватизація і спеціалізація виробництва збільшують кількість системно-економічних зв'язків. Усі ці зв'язки автоматизувати і оптимізувати, навіть із застосуванням швидкодіючих ЕОМ, неможливо. Тому якість роботи, почуття відповідальності, ініціативний характер діяльності, стан ринку і ринкових структур створюють надзвичайно важливий вплив на ефективність економіки.

Є й друга сторона цього питання, яка до останнього часу в нашому суспільстві враховувалася цілком недостатньо і яка стосується безпосередньо об'єкту управління - працюючої людини, виконавця. Соціально розвинена людина має великий трудовий потенціал, ніж людина пасивна, але в той же час він є більш складним об’єктом управління. Інтереси працівників багатосторонні, і тому управління людським фактором, його активізація повинні відрізнятися різноманітністю методів, гнучкістю, цілеспрямуванням. Авторитарна адміністративно-бюрократична система управління цього робити не вміла. Вона руйнувала людський чинник тим, що використовувала для здійснення своїх цілей примушення і репресивні методи, які не відповідали соціальній ситуації, призводили до неефективного використання соціальних ресурсів і їхнього трудового потенціалу.

Колись робота з кадрами полягала винятково в заходах щодо набору і відбору робочої сили. Ідея полягала в тому, що якщо вам вдалося знайти потрібних людей, то вони зможуть виконати потрібну роботу. Сучасні організації, у яких добре поставлена справа управління, вважають, що набір потрібних людей є лише початком. У той час коли більша частина ресурсів організації представлена матеріальними об'єктами, вартість яких згодом знижується за допомогою амортизації, цінність людських ресурсів із роками може і повинна зростати. Таким чином, як для блага самої організації, так і для особистого блага всього персоналу керівництво організації повинно постійно працювати над підвищенням його потенціалу.

Розвиток персоналу (РП) - комплекс дій, що включає в себе особистісний, соціальний та професійний розвиток людей, які працюють в організації за рахунок їх навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації, а також планування та управління кар'єрою персоналу організації. Тобто це процес підготовки співробітника до виконання нових виробничих функцій, заняття нових посад, вирішення нових завдань.

Мета розвитку персоналу - забезпечення організації добре підготовленими працівниками відповідно до її цілей і стратегії розвитку.

Об'єктивні потреби інноваційного розвитку призвели до виникненнянової концепції розвитку персоналу організації. У її основі - становлення і розвиток творчої особистості. Витрати на підготовку кадрів розглядаються не як витрати на робочу силу, а як довгострокові інвестиції, необхідні для процвітання компанії. Навчальний процес не обмежується передачею учням необхідної суми знань і навичок по визначеній професії, а спрямовується на розвиток у них здатності і бажання, освоювати нові галузі знань, опановувати нові професії. Іншими словами, у процесі навчання значно посилюється творчий елемент і особа що навчається виступає не як пасивний об'єкт одержання інформації, а як активний суб'єкт розвитку своїх здібностей.

Важливою складовою нової концепції є завдання щодо самореалізації особистості.

Можна виділити три основні аспекти розвитку персоналу сучасної організації:

1) управлінський або професійний (фаховий) - придбання працівниками знань і навичок, необхідних для успішного функціонування виробництва і процвітання організації;

2) особистісний - самоствердження і самореалізація працівників у результаті кар'єрного просування;

3) соціальний - соціалізація особистості і розширення її внеску в розвиток організації і суспільства.

Тому загальна систем розвитку персоналу в організації може бути представлена на рисунку 14.

Рис.14. Складові елементи розвитку персоналу організації

Подібна система дозволяє реалізувати принцип безупинного розвитку персоналу організації, зобов'язує керівників усіх підрозділів нести особисту відповідальність за навчання і кар'єру його підлеглих.

Поиск по сайту: