Режим зволоження грунтів в посушливий період

Режим зволоження ґрунтів являє собою сукупність числа, строків і норм зволоження ґрунтів під різними сільськогосподарськими культурами розробляється на основі воднобалансових розрахунків.

Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 4.5).

Заповнення таблиці 4.5 проводиться в такому порядку. В графу 2 записуються тільки ті культури, які по водному балансу (табл. 4.4) потребують додаткового зволоження. В таблицю не включаються також ті культури, сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма яких складає менше 100 м³/га, рахуючи, що цей недостаток вологи буде покрито за рахунок попереднього шлюзування.

Визначають площу під культурою (графа 3):

, (4.5)

де: Аntc – площа нетто системи (табл. 2.1);

nK – кількість полів під даною культурою в сівозміні;

nП – кількість полів в сівозміні у типовому господарстві (див. завдання).

Спосіб зволоження (гр. 5) приймається в залежності від конструкції системи (по кротових дренах або матеріальних дренах; інфільтрацією із каналів).

Сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма (гр. 4) виписується із табл. 4.5. Спосіб зволоження (гр. 5) приймається студентом самостійно. В даному прикладі прийняте підгрунтове зволоження по кротових дренах.

Кількість зволожень n (гр. 6) визначається в залежності від величини сумарної за вегетаційний період зволожувальної норми і рекомендованих норм зволоження за формулою:

, (4.6)

де: Jnnt – сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма, м3/га;

mР – рекомендована норма зволоження, м3/га (додаток 1).

В графу 7 по кожному зволоженню виписуються норми mnt, які прийняті з врахуванням рекомендованих і отриманої розрахунком сумарної за вегетаційний період зволожувальної норми Jnnt.

Таблиця 4.6

Розрахунковий режим зволоження ґрунтів для року 75% забезпеченості опадами

Строки зволоження (гр. 8 і 9) призначаються на основі воднобалансових розрахунків (табл. 4.4) в ті періоди, коли спостерігається дефіцит вологи в ґрунті, і з таким розрахунком, щоб цей дефіцит був своєчасно покритий за рахунок зволоження. При цьому також враховуються фази розвитку рослин. Строки зволоження визначаються в місячному розрізі, починаючи з того місяця, в якому спостерігається дефіцит вологи в ґрунті, і в залежності від наявності в цьому періоді запасу продуктивної вологи (Wnact), атмосферних опадів (Ре) і водоспоживання культури (EТcrop). Кількість днів від початку розрахункового періоду (місяця), або від попереднього зволоження в цьому періоді, до початку зволоження розраховуємо за формулою:

, (4.7)

де: tn – тривалість розрахункового періоду в добах, складає 30 або 31 добу в залежності від місяця, в якому ведуться розрахунки;

tзв – тривалість зволоження в добах.

Якщо в розрахунковому періоді (місяці) потрібно три зволоження, то дати другого і третього зволожень будуть визначатися таким чином:

, (4.8)

, (4.9)

де: m1,m2 – величина відповідно визначених норм першого і других зволожень.

Тривалість зволоження (tзв, гр. 10) залежить від способу і норми зволоження, водопроникності ґрунту і цілого ряду інших умов. На торфах середньої водопроникності при зволоженні по кротових дренах, як це прийнято в даній роботі, тривалість зволоження складає 3...5 діб, а при зволоженні шляхом інфільтрації води з каналу – 8...15 діб, по матеріальних дренах – 5...10 діб.

Строк другого зволоження з початку вегетаційного періоду (першого в липні).

Норму зволоження брутто (m_br гр. 11) приймають на 15...20% більшу за m_nt (гр. 7), для врахування втрат при транспортуванні від джерела зволоження до поля, і заокруглюють до найближчої півсотні.

m_br = (1.15...1.20) ∙ m_nt, м³/га.

Модуль зволоження q_br (л/с на 1 га) (гр. 12), визначається за формулою:

, (4.10)

Витрата води Q_br (м³/с) (гр. 13), яку необхідно подати для зволоження площі під даною культурою (А_кг) визначається за формулою:

, (4.11)

Об’єм води на зволоження площі під культурою V_w (тис. м³) (гр. 14) визначається за формулою:

, (4.12)

За даними режиму зволоження (табл. 4.5) і відомостями про витрати в річці 75% забезпеченості (див. завдання) будується суміщений графік витрат води на зволоження і гідрографу стоку річки. При побудові графіка проводиться укомплектування строків проведення зволожень (рис. 4.1) і, у відповідності з цим, вносяться корективи строків зволоження в табл. 4.5 (гр. 8, 9).

Якщо на графіку витрати води на зволоження в деякі періоди перевищують ординату гідрографа стоку, то необхідно, по-можливості, зменшити ординату витрати на зволоження шляхом збільшення тривалості зволоження, або змістити терміни зволоження. Якщо після цього і джерело зволоження не забезпечує необхідні витрати, то необхідно вирішити питання про додаткові джерела, чи про будівництво водосховища для регулювання стоку річки.

Об’єм води V_В (тис. м3), який необхідно зарегулювати у водосховищі для цілей зволоження визначається за формулою:

, (4.13)

де: Qзв1 – витрати води на зволоження в періоди нестачі води в джерелі зрошення, м3/с;

Qр1 – витрата води річки за той же період, м3/с, зменшена на величину санітарної битової витрати річки, яка становить не менше 75% від мінімальної середньомісячної витрати річки року 95% забезпеченості.

t1…n – тривалість окремих періодів, коли витрати на зволоження перевищують витрати в річці.

Q_сан. = 0.75 ∙ Q_min ;м³/с

Розділ 5. Планування регулювання водного режиму грунтів на ОЗС в заплаві р.Ствига

5.1. Господарського плану зволоження ґрунтів

Внутрішньогосподарський план зволожень осушуваних земель є складовою частиною загального виробничого плану господарства. Він включає в себе план проведення зволожень сільськогосподарських культур і план подачі води у внутрішньогосподарську осушувально-зволожувальну мережу. В даній роботі план зволожень складається для одного із господарств-землекористувачів осушувальної системи.

План проведення зволожень складається по формі таблиці 5.1. Графи 1-4 цієї таблиці заповнюються за даними, які наведені на плані осушуваної ділянки господарства, графи 5-9 – по даних таблиці режиму зволоження (табл. 4.5, гр. 5,6,7,10).

Витрати води на зволоження брутто (гр. 10):

, (5.1)

де: А_КГ – площа під культурою в даному господарстві, га (гр. 3);

Qef – втрати води в каналах на фільтрацію, заповнення „мертвого” об’єму, випаровування і скиди; можуть бути прийнятими рівними 10% від витрат.

Об’єм води для зволоження ґрунтів під даною культурою (гр. 11):

, (5.2)

Календарні строки проведення зволожень показують горизонтальною лінією у відповідній декаді згідно укомплектованого графіка проведення зволожень (рис. 4.5). Над лінією записують дати початку і закінчення зволоження.

Підсумкові строчки внизу таблиці: потреба в воді для зволоження в тис.м³ і площа зволоження всіх культур в га по декадах визначаються шляхом підсумовування об’єму води на зволоження і площі зволоження кожної культури в відповідній декаді.

Ці ж величини наростаючим підсумком визначаються шляхом послідовного додавання декадних величин.

Строки подачі води виписуються послідовно від самої ранньої до самої пізньої дати зволоження в календарному порядку. Витрати води (гр. 5) виписуються з плану проведення зволожень (гр. 9), а за кожний строк подачі (гр. 6) визначаються за відповідною формулою:

, (5.3)

План подачі води у внутрішньогосподарську осушувально-зволожувальну мережу складається по формі табл. 5.2.

Таблиця 5.2

­

План подачі води в ПСП ім. Д. Галицького

Показники господарського плану зволоження ґрунтів.

Загальні положення розрахунку

1.Площа зволоження нетто (А_зв.г), га – підсумок в гр. 3 (табл. 4.6)

А_зв.г = 810 га

2.Площа зволоження в гектарополивах (А_га-пол.), га – значення останньої декади періоду зволожень в рядку „Площа зволоження всіх культур наростаючим підсумком”

А_га-пол. = 945га

3.Потреба господарства у воді за весь період зволоження в тис. м3 – підсумок гр. 11 табл. 5.1 (Vw)

V_w = 330,75 тис. м³

4.Середньодекадна потреба господарства у воді на зволоження, тис. м³

тис. м3 (5.4)

де: n_дек. – кількість декад, в які проводяться зволоження впродовж вегетаційного періоду.

5.Середньозважена зрошувальна норма, м³/га

м3/га (5.5)

6.Середня кількість зволожень

(5.6)

5.2. Системний план подачі води на зволоження ОЗС

Складаємо таблицю 5.3 на основі внутрішньогосподарських планів проведення зволожень (табл. 5.1) і плану осушувальної системи (рис. 2.1).

Площа нетто виписується із табл. 2.1 Коефіцієнт співвідношення площ К_і визначається як відношення площі нетто, яка обслуговується окремими каналами до площі нетто типового господарства (A_ntr) для якого складений господарський план зволоження.

, (5.7)

Втрати води при транспортуванні її від джерела зволоження по магістральному, ловильних і зволожувальних каналах приймаєм рівними: по ГД – 5%, по ловчих і зволожувальних каналах – 10% від витрат.

Втрати води по провідних каналах і колекторах-зволожувачах враховуються при складанні внутрішньогосподарських планів зволоження.

Так, середньо декадні витрати будуть рівні:

для I декади липня – 0,141 м³/с;

для II декади липня – 0,127 м³/с;

для IІІ декади липня – 0,115 м³/с;

За допомогою середньо декадних витрат визначаємо витрати води в головах збирачів-зволожувачів і в інших декадах періоду зволоження (табл. 5.3).

Після цього ведемо підрахунки знизу таблиці вгору з врахуванням втрат води, визначаються витрати в головах ловчих каналів, потім витрати ГД по шлюзах-регуляторах і величина водозабору із джерел зволоження – р.Ствига і водосховища.

Витрати річки для року 75% забезпеченості, а також величина транзитних витрат, які враховують потреби нижче розташованих господарств і санітарні витрати річки, подані у вихідних даних до завдання по місяцях вегетаційного періоду.

Таблиця 5.3

Системний план

проведення зволожень для року 75% забезпеченості по опадах

Основні показники системного плану забору і розподілу води

1.Площа системи нетто, га

2.Площа зволоження =14556 га (див. табл. 5.1, сума графи 3).

га

3. Площа зволоження в гектарополивах , га

га

де: - середня кількість зволожень, приймається з показників господарського плану зволоження.

4. Загальна кількість води, яка забирається з джерел зволоження за вегетаційний період , тис. м3

,

де: - середньодекадні витрати води на зволоження, м3/с (табл. 7.1).

Або можна визначити на основі середньодекадної витрати, яка забирається із джерел зволоження за декаду з середньою потребою у воді ( ).

тис. м³

4. Норма (ліміт) водозабору L, м³/га

м³/га.

Розділ 6. Технічна експлуатація осушувально-зволожувальної системи в заплаві р.Ствига

Склад робіт і заходів з технічної експлуатації систем

Основними заходами з технічної експлуатації меліоративних систем є нагляд, догляд і ремонт, від своєчасності проведення яких залежить ефективність використання меліоративних земель.

Нагляд за меліоративними системами включає: контроль дотримання правил використання окремих елементів системи; встановлення причин, що викликають руйнування або порушення режиму роботи окремих елементів; спостереження за водним режимом шляхом проведення замірів рівнів води в спостережувальних свердловинах і на гідрометричних постах; контроль за дотриманням правил агротехніки на меліоративних землях; контроль дотримання протипожежних заходів на торфових ґрунтах; виявлення місць можливого виникнення аварій; охорону відкритих каналів і закритої мережі.

Догляд за меліоративними системами здійснюється систематично. Він включає наступні роботи: попередження руйнувань і пошкоджень споруд; видалення із водоприймачів і каналів обвалів ґрунту, наносів, сміття, чагарників тощо; скошування рослинності на відкосах і смугах відводу каналів, дамбах і кюветах не менше 2 разів за вегетаційний період; очистку від наносів оглядових колодязів, дренажних гирл, трубчастих регуляторів тощо; виправлення знаків берегової обстановки, дрібних пошкоджень на каналах і спорудах; підготовку споруд до пропуску повені; консервації системи на зиму.

Ремонти меліоративних систем поділяються на поточні, капітальні та аварійні.

Об’єм робіт, вид і характер ремонту визначається за результатами обстеження. Потреба в техніці і робочій силі для виконання робіт з технічної експлуатації меліоративних систем визначається складом і об’ємом робіт, які, в свою чергу, залежать від типу меліоративної системи і характеру природних умов.

Для виконання курсових проектів з експлуатації ВГО можна виділити наступні типи меліоративних систем:

закриті осушувально-зрошувальні системи з підгрунтовим зволоженням (з додатковою подачею води із джерела) на торфових ґрунтах (I);

закриті осушувально-зволожувальні системи з підгрунтовим зволоженням (з додатковою подачею води із джерела) на мінеральних ґрунтах (II).

Всі роботи з технічної експлуатації розподіляються по окремих періодах року:

роботи в зимовий період (грудень – лютий);

підготовка системи до пропуску повені і її пропуск (березень – перша половина квітня);

роботи на системі у вегетаційний період (друга половина квітня – вересень);

підготовка системи до зими (жовтень – листопад).

Норми затрат ручної праці по технічному догляду і поточному ремонту меліоративних систем на 1000 га площі в люд.-днях наведені в таблиці 8.1.

Таблиця 6.1

Поиск по сайту: