Концепції сталого регіонального розвитку

Проблема сталого розвитку нині вивчається не лише окремими вченими, але і різними міжнародними організаціями, в тому числі ООН. Конференція ООН 1992 р., яка пройшла в Ріо-де-Жанейро, прийняла документ під назвою “Порядок денний на ХХІ ст.” У 28 розділі цього документу говориться, що кожна місцева адміністрація має встановлювати діалог з громадянами, місцевими організаціями та приватними підприємствами і приймати місцеву програму „Порядок денний на ХХІ століття”. Через проведення консультацій та пошук консенсусу місцеві адміністрації мають залучати громадян і громадські організації, комерційні та промислові підприємства як джерела інформації, необхідні для розробки оптимальної політики сталого розвитку. Дійсна децентралізація влади полягає в передачі частини владних повноважень місцевій владі, а не регіональним елітам, як це сталось і в багатьох пострадянських країнах. Концепція сталого розвитку передбачає створення такого економічного і соціального середовища, яке б забезпечило доступ до можливостей і ресурсів цивілізації, розширення стабільної участі кожного громадянина в розвитку суспільства як для нинішніх, так і для майбутніх поколінь. Починаючи з 1992 року (від РІО-92), питання стійкого розвитку в Україні певною мірою є предметом осмислення, наукового дослідження і обговорення окремих науковців, практиків, представників громадськості. На сприяння стійкому розвитку в Україні орієнтована «Програма розвитку ООН» (ПРООН в Україні). В 1997 року була створена Національна комісія сталого розвитку України при Кабінеті міністрів України під головуванням першого віце-прем’єра.

На сучасному етапі розвитку України та її регіонів система розробки концепцій, прогнозування, планування і розробка програм соціально-економічного розвитку повинні стати структурно-визначальною складовою загальної системи державного регулювання, дієвим інструментом реалізації економічної політики держави. Концепції сталого розвитку регіонів України розробляються у відповідності із вимогами Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, Концепції сталого розвитку України та іншими базовими документами. В той же час Концепція сталого розвитку регіонів відрізняється від структури загальнодержавних програмних документів, оскільки враховує специфіку регіонального планування, особливості соціально-економічного розвитку регіону та конкретику сучасних його проблем. Їх основне завдання - визначити пріоритетні напрями створення реальних умов для поліпшення добробуту населення, вирішення його соціальних проблем на основі підвищення ефективності функціонування регіональної економіки через структурну реорганізацію, більш ефективного використання кліматичних, мінерально-сировинних та геоекономічних чинників. Учасниками розробки Концепцій сталого розвитку регіонів виступають науковці області, обласна рада та обласна державна адміністрація. Статус Концепції визначається як документ довгострокового прогнозування еколого-економічного та соціального розвитку адміністративної території. В концепціях сталого розвитку регіонів визначаються мета та основні завдання концепції. Ідея сталого розвитку полягає у рівності всіх поколінь і людей у кожному поколінні, в оптимальному використанні потенційних можливостей суспільства при збалансованості суспільного розвитку і потенціалу природи.

Сталий розвиток регіону – це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток його території та господарського комплексу, що веде до гармонізації використання продуктивних сил, задоволення потреб населення і можливостей природи регіону. Метою Концепції сталого розвитку регіону слід вважати: забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, збереження навколишнього середовища, раціональне використання та відтворення природно-сировинного потенціалу, задоволення потреб населення регіону на основі розбудови високоефективних економіки та системи управління господарським комплексом, стимулювання структурних ринкових перетворень, задіяння наявних геоекономічних, природних, мінерально-сировинних і трудових ресурсів. Забезпечення сталого розвитку регіону має ґрунтуватися на комплексі притаманних цьому регіону сприятливих географічних, історичних, геоекономічних, демографічних, соціально-економічних, рекреаційних та екологічних особливостей та стимулювати вирішення проблем, що зумовлені факторами лімітуючого характеру – малоземелля, низький рівень індустріального розвитку, праценадлишковість, складні умови проживання в гірській місцевості, високий ризик сільськогосподарської діяльності.

Основними завданнями сталого розвитку регіонів України слід вважати:- економічне зростання – створення умов, мотивів і гарантій високопродуктивної праці населення для досягнення сучасної якості життя на основі подальшої розбудови в регіоні соціально-орієнтованої ринкової економіки; раціональне і ефективне використання природних ресурсів – створення системи гарантій науково-обгрунтованого використання природних ресурсів на основі розумного балансу потреб та можливостей регіону; охорону навколишнього середовища – створення в області умов для реалізації екологічного імперативу при розвитку всіх виробництв, пріоритетного розвитку туристично-рекреаційного та лікувально-оздоровчого комплексу. Головним результатом сталого економічного розвитку регіону, побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки має стати повноцінна і здорова людина, поліпшення її життя, реалізація заходів по забезпеченню соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти і науки, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту, створення сприятливих умов для гармонізації міжнаціональних і міжконфесійних відносин в усіх сферах життєдіяльності. Пріоритетні напрями соціального розвитку: запровадження науково-обгрунтованих єдиних регіональних соціальних стандартів на основі загальнодержавних; за рахунок економічних важелів підвищення реальних доходів населення, наближення рівня заробітної плати до реальної вартості робочої сили на ринку праці, забезпечення гарантованої зайнятості населення; вжиття заходів щодо ліквідації бідності, скорочення прошарку малозабезпечених громадян.

Головними пріоритетами в сфері охорони здоров’я громадян мають стати: доступна і якісна первинна медико-санітарна та спеціалізована допомога всім верствам населення; ефективне використання фінансового, матеріально-технічного та кадрового потенціалу галузі; забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя; удосконалення моделі багатоканального фінансування охорони здоров’я шляхом створення відповідних економічних умов діяльності фондів, лікарняних кас та системи бюджетно-страхової медицини; реалізація заходів щодо виховання у населення бережливого ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих, здорового способу життя; сприяння розвитку фізкультури і спорту. В галузі освіти і науки слід забезпечити: гарантії доступності в одержанні освіти, збереження інтелектуального потенціалу регіону; формування нової системи життєвих цінностей, екологізацію освітньо-виховного процесу з урахуванням гармонізації взаємовідносин людини і природи; поліпшення соціально-побутових умов навчання, зміцнення матеріально-технічної бази закладів освіти, оснащення їх сучасними технічними засобами навчального процесу; доведення показників системи освіти області до загальнодержавного рівня та забезпечення підготовки робітників і фахівців у відповідності з потребами галузей народного господарства області. Головними завданнями у сфері культури і мистецтва мають стати збереження духовно-інтелектуального потенціалу, культурної спадщини і самобутності регіону, підтримка обдарованої молоді, зміцнення матеріальної бази закладів культури та оснащення їх сучасними технічними засобами. Сталий розвиток передбачає максимальне використання можливостей об’єднань громадян, профспілок, ділових та наукових кіл, врахування інтересів всіх вікових груп населення.

Концепція сталого розвитку повинна враховуватися при розробці та реалізації програм соціально-економічного розвитку області на близьку і тривалу перспективу та має стати стрижневою основою діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. В Концепціях сталого розвитку регіонів дається їх характеристика, яка включає оцінку потенціалу народногосподарського комплексу: рівень розвитку продуктивних сил та індустріального розвитку; існуючі грунтово-кліматичні умови; праценадлишковість та трудова міграція; рівень грошових доходів населення; фінансовий стан; ступінь зношеності основних фондів та обладнання, курентоспроможність продукції, і т.д. Розглядаються умови формування ефективного регіонального механізму господарської діяльності, направленого на стимулювання залучення інвестицій в економіку, ефективне задіяння власного прородньо-ресурсного потенціалу, створення конкурентного середовища через сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, створення структури виробництва, яка б стала більш наближеною до ресурсних можливостей регіону.В Концепціях сталого розвитку регіонів аналізується виробнича інфраструктура, ринкова інфраструктура та фондовий ринок. Велика увага приділяється природних ресурсам регіонів, які забезпечують сировинну базу для функціонування багатьох галузей промисловості. В Концепціях сталого розвитку вивчається потенціал людських ресурсів: чисельність населення; кількість працездатних осіб; офіційний рівень безробіття; вартість робочої сили; середня заробітна плата; рівень освіти. В Концепціях сталого розвитку регіону визначається стан екологічній ситуації. В усіх регіонах України існують серйозні проблеми з розміщенням та утилізацією відходів, забрудненням навколишнього середовища. На основі оцінки рівня розвитку регіону розробляються стратегічні пріоритети сталого регіонального розвитку. Політика сталого розвитку базується на врахуванні комплексу об’єктивних та суб’єктивних факторів сприятливого та лімітуючого характеру. До їх числа слід віднести такі фактори: географічний; історичний; економічний; транспортний; природний; рекреаційний; екологічний. Таким чином, сталий розвиток можливий за умови врахування наявних ресурсів, як природних так і людських та залучення до управління громадян.

Поиск по сайту: