Отримання відгуку, рецензії та допуск роботи до захисту.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ

ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної та методичної роботи

__________М.М. Касьяненко

“____”______________ 2012 р.

Методичні рекомендації

До написання ДИПЛОМНИХ робіт

для підготовки магістрів

за напрямом 0304 «Право»

спеціальності 8.03040201 – «Правоохоронна діяльність»

програма «УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ ПОДАТКОВОЇ МІЛІЦІЇ»

денної (заочної) форми навчання

статус дисципліни - вибіркова

ІРПІНЬ-2012

Методична розробка складена відповідно до навчального плану підготовки магістрів за напрямом підготовки 0304 «Право», спеціальності 8.03040201 «Правохоронна діяльність», програма «Управління підрозділами податкової міліції», затвердженого у 2008 році.

Автори _____________Тильчик О.В. к.ю.н., доцент, заступник начальника кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

_____________Біла В.Р., к.ю.н., викладач кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Рецензент _______________Мацелик М.О., к.ю.н., доцент, декан юридичного факультету

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

протокол № 11 від 28 лютого 2012 року

Начальник кафедри управління, адміністративного

права і процесу та адміністративної діяльності

к.ю.н., професор ___________М.В.Коваль

Розглянуто і схвалено на засіданні Вченої ради факультету

протокол №____від «____»______________року

Голова Вченої ради факультету

генерал-майор податкової міліції ____________ О.М. Розум

Завідувач навчально-методичним відділом ______________О.О. Бойко

Зміст

1. Загальні положення. ……………………………………………………..…....4

2. Етапи виконання дипломної роботи…….………………………………..6

2.1. Вибір теми дипломної роботи……….……………………………….….6

2.2. Добір літератури з обраної теми……………………………………….…....8

2.3. Складання плану дипломної роботи……………………..………………......9

2.4. Мета та завдання дослідження…………… .……………………………...12

2.5. Об'єкт та предмет дослідження…………………………………………....12

2.6. Використані методи дослідження………………………………………...13

2.7. Наукова новизна одержаних результатів………………………………...16

2.8. Висновки……………………………………………………………………....16

3. Структура, обсяги та зміст дипломної роботи………...…………………...18

4. Вимоги до оформлення дипломної роботи………………………………....22

5. Отримання відгуку, рецензії та допуск роботи до захисту………………...33

6. Захист дипломної роботи………….……………………………………….33

7. Додатки…………………………………………………………………...….36

1. Загальні положення

Дипломна робота є логічним завершенням навчання у вищому навчальному закладі «Національний університет ДПС України» і демонструє рівень оволодіння студентом (курсантом) нормативною програмою відповідного 4-го кваліфікаційного рівня за обраною спеціальністю. Вона є самостійним науковим дослідженням, яке повинно містити узагальнення теорії і практики.

У зв’язку з цим, виконуючи дослідження, великої уваги слід приділити теоретичним аспектам обраної проблеми, аналізу стану того чи іншого явища, факту в Україні та за кордоном, провести глибокий аналіз чинного законодавства зі всебічним застосуванням методології та відповідних методик дослідження. Автор роботи має сформулюваи самостійні висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, практики застосування правових приписів та підготовки фахівців у галузі права, які будуть конкурентоспроможними на ринку праці та в сфері наукової діяльності.

До основних завдань, які розв'язуються під час написання дипломної роботи відносяться такі:

• науковий пошук та визначення теоретичних основ явища, що розглядується в роботі;

• робота зі спеціальною літературою, довідковими, періодичними виданнями тощо;

• узагальнення статистичної інформації та теоретичного матеріалу;

• оволодіння методами наукового аналізу практичної інформації;

• формулювання висновків на основі наукової аргументації;

• обґрунтування рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Бажаним для студентів (курсантів) є використання емпіричної бази (практичних матеріалів), що містяться у статистичних збірниках, довідкових виданнях, аналітичних звітах міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, узагальнень судової практики, діяльності Державної податкової служби України тощо. Ці дані можна знайти у періодичних виданнях, офіційних сайтах міністерств та відомств, зокрема, на сайті: http://www.sta.gov.ua.

Тематика дипломних робіт та терміни їх виконання встановлюються на початку навчання у магістратурі. Студент (курсант) самостійно обирає тему роботи, яка затверджується завідувачем (начальником) випускаючої кафедри. На цьому ж етапі, відповідно до обраного напрямку дослідження, призначається науковий керівник з числа фахівців Університету чи наукових установ. Вся тематика робіт, зазначена в цих методичних рекомендаціях, є орієнтовною. Остаточна тема дипломної роботи уточнюється з урахуванням її актуалізації в процесі консультацій з науковим керівником та погоджується з завідувачем (начальником) випускаючої кафедри та формулюється в заяві студента (курсанта) (див. Додаток Д), наказі про затвердження тем та керівників дипломних робіт.

Студент (курсант) несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до дипломної роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена відповідно до вимог, які зазначені нижче.

2. Етапи виконання дипломної роботи

2.1. Вибір теми дипломної роботи

Процес виконання дипломної роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

• вибір теми дипломної роботи;

• формування інформаційної та статистичної (емпіричної) бази написання роботи за визначеною тематикою;

• складання плану роботи;

• формування тексту дипломної роботи;

• оформлення відповідно до правил, зазначених нижче;

• попередній захист дипломної роботи;

• доопрацювання (в разі потреби) дипломної роботи;

• формування та оформлення кінцевого варіанту роботи;

• захист дипломної роботи.

Виконання кожного з перелічених вище етапів фіксується у «Завданні для виконання дипломної роботи», до якого науковим керівником роботи вносяться відповідні відмітки («Виконано», «Не виконано», терміни виконання, загальні рекомендації) (див.Додаток З).

Підписаний науковим керівником графік виконання роботи і варіант дипломної роботи є підставою для прийняття роботи до попереднього захисту.

Студент (курсант) починає роботу з вибору теми (проблеми), яка здається йому цікавою та корисною. Орієнтовний список рекомендованих тем студент (курсант) може отримати на відповідній випускаючій кафедрі Університету. При цьому до уваги студента (курсанта) пропонується лише список тем без плану роботи.

Студент (курсант) може самостійно обрати іншу (будь-яку) тему з курсу, яка не входить до переліку, але при цьому йому необхідно обґрунтувати свій вибір (участь у науковому гуртку, практична зацікавленість вказаною проблемою) та обов'язково повідомити про це наукового керівника.

Студенту (курсанту) може бути доручено підприємством, установою, організацією, де він працює або планує проходити переддипломне стажування, виконати дипломну роботу за темою, що на думку керівника даного органу є актуальною і результати такого дослідження можуть бути корисними для удосконалення діяльності цього підприємства, установи, організації. Така тема обов’язково має бути погоджена з керівником дипломної роботи. В даному випадку студент (курсант) повинен передати на випускаючу кафедру ксерокопію замовлення-зобов’язання на розробку та впровадження науково-дослідної теми у формі дипломної роботи (див. Додаток Ж).

Обрану тему студент (курсант) повинен зареєструвати на випускаючій кафедрі.

Бажано, щоб студент (курсант) мав уявлення про подальшу перспективу розробки обраної теми (необхідні теоретичні знання для практичної діяльності, подальша наукова розробка теми).

Назва дипломної роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дипломного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

З огляду на це, назва теми роботи не повинна містити загальних положень типу «Управління підрозділами податкової міліції» тощо, а прямим чином вказувати на проблему, яка розв'язується в її межах. Наприклад, «Організація взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими правоохоронними органами», або «Поняття і зміст управління в підрозділах податкової міліції» тощо. Слід також уникати в назві ускладнених оборотів псевдонаукового вигляду, таких як «Дослідження проблем...», «Деякі актуальні проблеми...», тощо.

Обрана назва теми затверджується завідувачем (начальником) відповідної кафедри та науковим керівником (у заяві див. Додаток Ж). Подальші її зміни або корегування можливі лише з дозволу наукового керівника та начальника (завідувача) кафедри (за достатньою обґрунтованістю необхідності таких змін студентом (курсантом).

2.2. Добір літератури з обраної теми

Після обрання теми дипломної роботи необхідно здійснити добір літератури. На наш погляд, від якісного добору літератури залежить чи буде ця робота над дипломною або це буде переписування текстів книжок, в яких автори декількоа сторінками розкривають ту чи іншу тему.

Пропонуємо наступну схему дій:

1. Зернутися до бібліотеки інституту і переглянути системний каталог літературних джерел та періодичних видань, тобто визначити:

- коло вчених та їхні думки за темою роботи;

- загальне відображення теми в навчальній літературі.

2. Після вивчення літературних джерел взяти юридичні журнали загальної спрямованості: «Право України», «Вісник податкової служби України», «Підприємництво, господарство та право» тощо і переглянути останній номер року, для того щоб визначитися з добором статей (загальних проблем) з теми дипломної роботи.

3. Крім того, за каталогом періодичних видань перевірити наявність спеціальних видань (джерел) з обраної теми, у тому числі практичного спрямування.

4. Здійснити добір літератури з обраної теми за інститутськими та університетськими Вісниками та Часописами. Наприклад, Вісник академії правових наук України, Правничий часопис Донецького національного університету та ін.

5. Можливе також використання матеріалів мережі «Internet», але при цьому бажано наводити не тільки адресу сайту, але й номер (інші точні дані) документа, на який робиться посилання. Якщо ж мова йде про сайт в цілому, то, зрозуміло, можна обмежитися тільки його загальною адресою.

6. Пропонуємо робити добірку статистичних даних, прикладів управлінської практики та інших матеріалів практичної діяльності для використання в роботі над дослідженням при коментуванні теоретичних питань.

7. Пропонуємо з визначеної та обраної літератури зробити ксерокопії або нотатки для подальшого використання (при цьому необхідно одразу ж робити повний опис обраної літератури).

При написанні роботи обов'язково слід користуватися статистичними даними, узагальненою судовою практикою, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду з проблем дослідження.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану дипломної роботи.

Увага! Список літератури дипломної роботи повинен становити не менше 90 джерел.

2.3. Складання плану дипломної роботи

Після визначення списку джерел дипломної роботи переходимо до складання орієнтовного плану роботи. Наголошуємо на тому, що план складається студентом (курсантом) самостійно на підставі тієї літератури, що ним підібрана та опрацьована, уточнюється, узгоджується з науковим керівником і тільки після цього підписується студентом та керівником. Пропонуємо складати план, використовуючи список дібраних літературних джерел.

При цьому необхідно пам'ятати, що план будь-якої наукової роботи має бути складним та здебільшого містить такі елементи (зауважимо, що можуть бути подані також інші інтерпретації складання плану роботи):

· ВСТУП

· РОЗДІЛ 1 – історія питання, торетичні основи його вивчення, дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається, характеристика теоретичних засад об'єкту дослідження

· 1.1.

· 1.2.

· Висновки до розділу першого

· РОЗДІЛ 2 – основний – здебільшого відповідає назві наукової роботи (але не повторює її), розкриває її зміст, подається аналіз проблеми, розкривається її практична значимість, а також сучасний стан проблеми в Україні

· 2.1.

· 2.2.

· 2.3.

· Висновки до розділу другого

· РОЗДІЛ 3 — проектна частина роботи. Аналізується нормативний матеріал (закони, положення, конвенції, регламенти), керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, судова практика та статистика, літературні джерела. Крім того, приводиться думка студента (курсанта) по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обґрунтована. Це значить, що студент (курсант), посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з посиланням на джерело інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати «життєвість», пріоритет своєї позиції в дискусії.

· 3.1.

· 3.2.

· Висновки до розділу третього

· Висновки

· Додатки

· Список використаних джерел

· Анотації (українською та російською мовами).

Вивчаючи список дібраних джерел необхідно виділити ключові слова та віднести кожне джерело до відповідного пункту плану. Аналізуючи план, сформульований за таким принципом, студент вирішує питання: чи розкривається тема дипломної роботи через використання дібраної літератури та джерел? Можливо, доведеться поновити пошуки, розширити їх, використати інші можливості (це може бути інша бібліотека, сайти з правознавства, допомога наукового керівника тощо).

СКЛАДЕНИЙ СТУДЕНТОМ (КУРСАНТОМ) САМОСТІЙНО ПЛАН Є ОРІЄНТОВНИМ ТА ПОТРЕБУЄ ЗАТВЕРДЖЕННЯ КЕРІВНИКОМ.

Затверджений керівником план дипломної роботи подається на відповідну випускаючу кафедру. І є підставою для допуску до здачі першої екзаменаційної сесії.

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАТВЕРДЖЕНОГО КЕРІВНИКОМ ПЛАНУ МОЖЛИВЕ ЛИШЕ ЗА ЙОГО ЗГОДОЮ.

Остаточний варіант плану дипломної роботи повинен бути поданий на випускаючу кафедру.

Тим самим досягається мета навчального процесу, яка стосується роботи над дипломною - це самостійна робота студента з літературою. Крім того, - це вироблення навичок роботи з системним каталогом літературних джерел та періодичних видань; вміння визначати коло вчених та їхні думки за темою роботи; відображення теми в навчальній літературі; узагальнення першоджерел; відокремлення головного від непотрібного.

2.4. Мета та завдання дослідження

Формулювання мети роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети, повинно бути чітким. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Мета будь-якої дипломної роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки та законодавчої регламентації проблеми. Крім того, з урахуванням теми дипломної роботи можливе таке доповнення: визначення недоліків та прогалин у чинному законодавстві та внесення пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення законодавчої бази.

Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються завдання, які за змістом повинні повторювати план дослідження.

Для визначення завдань роботи, тобто конкретизації дослідження, необхідно до пунктів плану додавати відповідні вислови: «Розглянути... ». «Визначити... », «З'ясувати... ».

2.5. Об'єкт та предмет дослідження

Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Об'єкт дослідження, як правило, визначають як суспільні відносини, що виникають у певній сфері та врегульовані нормативними актами. Зокрема, за темою «Адміністративний договір в діяльності органів виконавчої влади» об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час укладання та виконання адміністративного договору органами виконавчої влади.

Як відомо, суспільні відносини - це різноманітні зв'язки, що виникли між соціальними групами, класами, націями у процесі економічного, соціального, політичного, культурного життя та діяльності. Окремі люди вступають у суспільні відносини як члени (представники) тих чи інших соціальних угруповань та груп. Таким чином, головною специфічною особливістю суспільних відносин є їх зв'язок із соціальною діяльністю.

При науковому підході до проблеми необхідно виходити з того, що правовідносини взагалі, повинні бути результатом діяльності.

Предмет дослідження пропонуємо визначати як положення теорії та практики, норми права України, зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини визначеного виду.

Необхідно пам'ятати, що предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне та часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на предмет спрямована основна увага студента (курсанта), оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка формулюєть­ся на титульному аркуші як її назва.

Відповідно до предмета дослідження формулюють завдання та визначають структуру роботи (визначають план роботи).

2.6. Використані методи дослідження

Під час дослідження для досягнення поставленої в роботі мети можуть бути використані різні методи пізнання. Перераховувати їх треба не окремо від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме, яка проблема, питання досліджувалися тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

У роботі використовуються загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історико-правовий та інші загальнонаукові і спеціальні методи.

Метод не слід плутати з методикою (сукупністю способів доцільного вивчення явища). Його необхідно розглядати як початкову базисну категорію методології.

Методологія (вчення про методи) - система певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних способів дослідження предмета науки.

Логічні прийоми - дедуктивний та індуктивний висновок, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення.

Конкретні способи дослідження - інструменти пізнання, які вживаються для встановлення знання про предмет, що вивчається.

Основні загальні методи пізнання:

1. Логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Згідно цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як певне неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається по конкретних частинах. Абстрактне розуміється як однобічність знання, а конкретне - як його повнота, змістовність. Таким чином, відбувається рух від менш змістовного знання до змістовнішого.

2. Метод (принцип) єдності логічного та історичного. Суть історичного методу полягає у тому, що процес розвитку управлінських явищ відтворюється у всій багатогранності. При логічному дослідженні процесу управління важливо залишити осторонь всі випадковості, окремі факти, особливості, неістотне, тобто теоретично відтворити об'єкт в закономірних зв'язках.

3. Системно-структурний метод припускає, що всі управлінські явища розглядаються як елементи систем. Управління, його структурні елементи - є відкритими системами, які складаються з систем нижчого порядку і належать до ширших систем. Найчастіше системно-структурний метод дозволяє зрозуміти взаємодію всередині управління як комплексний процес зі всіма його проявами, простежити зв'язки між причиною та наслідком в управлінських явищах.

Основні часткові (конкретні) методи:

1. Формально-догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права поза зв'язком з економікою, політикою, мораллю й іншими соціальними явищами. Його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами.

2. Соціологічний метод полягає в дослідженні управління не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів за допомогою аналізу статистичних даних, різних документів, опитування населення тощо.

УВАГА! Застосування саме цього методу свідчить про самостійність дослідження та об’єктивність отриманих висновків. Пропонуємо активно використовувати результати анкетування та опитування, самостійно проведеного автором (анкета, таблиця, сформована за результатами анкетування оформлюється як додаток).

3. Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення.

1. Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку управлінського явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку.

2. Порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ та процесів і виявлення між ними схожості та відмінностей.

Спеціальні методи - методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних технічних наук: математичний; кібернетичний; психологічний тощо.

З метою всебічного пізнання проблем управління державними органами доцільне використання названих методів у сукупності.

2.7. Наукова новизна одержаних результатів

У роботі необхідно показати відмінність результатів, одержаних автором дослідження від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальшого розвитку).

Кожне наукове положення чітко формулюється, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш розповсюдженою помилкою студентів (курсантів) при викладі загальної характеристики роботи.

Вважаємо, що при визначенні новизни дослідження необхідно звернути увагу на практичне значення роботи, можливості впровадження теоретичних положень в діяльність підрозділів ДПС України та інших органів виконавчої влади. Пункти новизни загалом відображають висновки за темою, але при цьому є більш конкретними та більш детальними. Пропонуємо використовувати при їх формулюванні такі вислови:

1) «вважаємо за доцільне»; 2) «пропонується»; 3) «пропонується внести зміни до Закону України»; 4) «оптимальним для вирішення питання є»; 5) «потребує доповнення п.5 ст.6 Закону»; 6) «дістало подальшого розвитку дослідження»; 7) «удосконалено»; 8) «визначено»; 9) «доводиться»; 10) «дістало подальшого розвитку питання» та ін.

2.8. Висновки

Пропонуємо такий порядок викладення автором матеріалу у висновках:

1. Коротка оцінка сучасного стану питання, актуальність одержаних результатів.

2. Викладення найбільш важливих наукових та практичних результатів, одержаних в магістерській роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (завдання).

3. Формулювання напрямів використання здобутих результатів у науці, навчальному процесі, на практиці.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

Слід зазначити, що висновки є логічним завершенням дослідження та входять до наукової «формули»:

«Задання дослідження» – «наукова та практична новизна отриманих результатів» – «висновки».

3. Структура, обсяги та зміст дипломної роботи

Дипломна робота повинна бути логічно побудованим, цілісним і завершеним самостійним дослідженням. В роботі необхідно стисло, аргументовано викласти зміст і результати дослідження, уникаючи загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Структура дипломної роботи:

· титульний аркуш, на звороті якого друкується реєстраційний лист (додаток К);

· завдання для виконання дипломної роботи (додаток З);

· реферат (додаток Л)

· замовлення-зобов’язання на розробку та впровадження науково-дослідної теми у формі дипломної роботи (за необхідності додаток Ж);

· зміст;

· вступ;

· основну частину (розділи, підрозділи та висновки до них);

· висновки;

· додатки;

· список використаних джерел;

· анотацію українською мовою;

· анотацію російською мовою.

Наприкінці роботи окремо у конверт формату А4, що наклеюється на останню сторінку обкладинки, вкладається:

- відгук наукового керівника (додаток Н);

- зовнішня рецензія, підписана рецензентом (к.ю.н., д.ю.н.), завірена гербовою печаткою установи, у якій працює рецензент;

- диск CD-RW з електронним варіантом роботи, назва файлу відповідає прізвищу автора. Наприклад: Иванов - Ivanov

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи і не нумерується (Додаток К).

У разі впровадження результатів дипломного дослідження у діяльність бази стажування до роботи додається замовлення-зобов’язання на розробку та впровадження науково-дослідної теми у формі дипломної роботи (Додаток Ж).

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін. Зміст – 5 сторінка роботи, з якої розпочинається вставка номерів сторінок.

У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подається загальна характеристика роботи в такій послідовності:

Актуальність теми. Критичний аналіз та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи практики застосування відповідного законодавства. Висвітлення актуальності та ступеня розробки проблеми не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми.

Мета і задачі дослідження. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження.

Предмет дослідження.

Методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів.

Структура дослідження.

Рекомендований обсяг вступу — 3-4 сторінки.

Основна частина дипломної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки (приклад оформлення див у Додатку П). Основному тексту кожного розділу повинна передувати передмова з коротким описом обраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень (до 1 стор.). В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу відокремити загальні висновки від другорядних подробиць. Після викладення основоного тексту розділу через 3-4 інтервали жирним шрифтом ставиться назва «Висновки до розділу _». Висновки до розділу не потрібно оформляти як окрему структурну частину дипломної роботи. Вони включаються до загального рекомендованого обсягу розділу і мають бути викладені на 1-2 сторінках.

Рекомендований обсяг основної частини дипломної роботи — 90 сторінок.

В розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою та вибір проблем, що розглядаються у дослідженні;

• аналіз проведення теоретичного дослідження та використання емпіричних матеріалів;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень, внесення пропозицій щодо усунення проблем.

Всі розділи дипломної роботи повинні бути взаємопов’язані між собою.

У першому розділі студент узагальнює теоретичні положення проблеми, яка досліджується. В межах цього розділу визначається сутність правових понять, які її характеризують, фактори, що забезпечують зміни в тенденціях розвитку, а також методи можливої гармонізації об'єкту дослідження. Для повноти обґрунтованості вибору напрямків подальшого поглиблення дослідження доцільно використовувати зарубіжний досвід розв'язання обраної проблеми.

Результатом роботи над першим розділом має бути всебічно охарактеризований об'єкт дослідження і проблеми, що визначають умови його функціонування.

У другому розділі дається оцінка стану досліджуваної проблеми в Україні. Визначаються основні тенденції розвитку характеристик, що розкривають зміст проблеми, ступінь досконалості нормативно-правових засобів її регламентації, ступінь впливу існуючої практики на ті чи інші відносини, що регулюються чи охороняються певною галуззю права.

Результатом роботи над другим розділом має бути виявлення основних недоліків діючої практики регулювання відповідних відносин і обґрунтування гіпотези стосовно засобів можливого їх подолання або упередження.

У третьому розділі мають міститися заходи щодо поліпшення умов функціонування об'єкту дослідження, які забезпечують розв'язання поставленої в роботі мети. В цьому розділі бажано сформулювати і загальні (концептуальні) положення розвитку права, що забезпечує розв'язання проблеми, і конкретні заходи щодо її реалізації. Бажано також дати оцінку ефективності запропонованих пропозицій або показати спрямованість їх дії після впровадження, тобто очікувані наслідки.

Результатом роботи над третім розділом має бути розробка механізму розв'язання визначеної в дипломній роботі мети дослідження.

У загальному висновку до роботи зазначається, яке теоретичне і прикладне значення буде мати розв'язання досліджуваної проблеми і як це позначиться на стабільності розвитку держави, окремих галузей права.

Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

— формули і розрахунки;

— таблиці допоміжних цифрових даних;

— порівняльні таблиці;

— схематичні зображення;

— ілюстрації допоміжного характеру;

— графіки;

— статистичні дані.

Порядок оформлення додатків зазначено нижче.

4. Вимоги до оформлення дипломної роботи

Загальні вимоги до оформлення дипломної роботи

Дипломна робота повинна бути стилісти мчно граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в послідовності, зазначеній в попередньому підрозділі.

Зразок титульного аркуша наведено в додатках.

Зміст оформлюється у вигляді переліку назв складових частин роботи, для кожної з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту.

Дипломна робота має бути роздрукованою на принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст роботи необхідно розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А-4 (210x297 мм), залишаючи поля зліва - не менше 30 мм, справа - не менше 10 мм, зверху та знизу — не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього, зазвичай, використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5.

Шрифт друку повинен бути чітким, рядок — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст дипломної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту, жирним шрифтом. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Заголовки підрозділів на окрему сторінку не переносять як і висновки до розділів.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, починаючи зі змісту. Передуючі змісту сторінки рахують, але номер сторінки на них не проставляють.

Такі структурні частини роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера ставлять крапку і на тому ж рядку друкують заголовок розділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.». Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А-4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації (наприклад, Джерело: Міністерство статистики України).

Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) — у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику — всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювальні елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні — посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Дані таблиці мають бути наведені відповідно до єдиної методології, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислення значень.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Формули

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх пронумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і зведене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Оформлення посилань

При написанні роботи магістр повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

В посиланні на першоджерела необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке зроблно посилання в роботі. Сторінки нормативно-правових актів вказувати не обов’зково, достатньо по тексту вказувати конкретні статті та пункти.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]..або [7, с.23].»

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Цитування

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Увага! Для того щоб не перевантажувати текст цитатами російською мовою (таких прямих цитувань обсягом до 2-3 речень можна робити не більше 2-х у розділі), радимо застосовувати непряме цитування.

Список використаної літератури

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків (додатків, якщо вони є).

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку (нижче наведений приклад).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у додатку В. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования й правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования й правила».

Додатки

Додатки розміщуються після основного тексту роботи перед списком використаної літератури.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) — перша формула додатка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Анотації

Анотації українською та російською мовами є останніми аркушами дипломної роботи. Анотація українською мовою повинна бути розгорнутою, обсягом до 2 сторінок машинописного тексту (до п'яти тисяч друкованих знаків), містити інформацією про зміст і результати дипломної роботи, а російською — обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) — ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки роботи. Вони складаються за формою, яка має такий зміст:

— прізвище та ініціали студента (курсанта);

— назва роботи;

— спеціальність (шифр і назва);

— заклад освіти, де відбувається захист;

— місто, рік;

— основні ідеї, результати та висновки по роботі.

Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Необхідно використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Бажано використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів. Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст роботи. Загальна кількість ключових слів повинна бути не меншою трьох і не більше десяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю укомплектована дипломна робота повинна бути переплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.

Отримання відгуку, рецензії та допуск роботи до захисту.

Виконана дипломна робота у встановлений термін представляється науковому керівнику, який подає на неї відгук і рекомендує до захисту. Вимоги до оформлення відгуку наукового керівника наводяться нижче.

Крім відгуку наукового керівника магістр зобов’язаний отримати зовнішню рецензію (рецензію кандидата юридичних наук, доктора юридичних наук, кандидата з державного управління, доктора з державного управління, що не є співробітниками Національного університету ДПСУ). Підпис рецензента затверджується гербовою печаткою установи, де він працює.

У відгуку та рецензії, насамперед, відмічаються позитивні сторони і недоліки дослідження, оцінюється самостійність формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величина масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, визначається попередня оцінка, з якою науковий керівник та рецензент виносять роботу на розгляд Державної екзаменаційної комісії.

6. Захист дипломної роботи

Захист дипломної роботи відбувається у 2 етапи. Перший етап – передзахист дипломної роботи (одночасно із захистом матеріалів практики). На передзахист дипломна робота подається у розшитому вигляді, підписана науковим керівником. До роботи додаються:

1. Зовнішня рецензія;

2. Відгук наукового керівника;

3. Завдання для виконання дипломної роботи;

4. Замовлення-зобов’язання на розробку та впровадження науково-дослідної теми у формі дипломної роботи;

5. Реферат;

6. Анотації українською та російською мовою;

Поиск по сайту: