Призначення й види первинних засобів пожежогасіння.

Практична робота № 8 –2 години

Тема: Забезпечення виробничих об’єктів первинними засобами пожежогасіння

Мета роботи

1.1 Ознайомитися з способами пожежогасіння та вогнегасними речовинами.

1.2 Ознайомитися з призначенням та видами первинних засобів пожежогасіння.

1.3 Вивчити конструкцію та характеристики вогнегасників.

1.4 Оволодіти методикою вибору типу та визначення необхідної кількості

вогнегасників для конкретного об’єкту.

1.5 Виконати індивідуальне завдання.

Обладнання, матеріали, наочність

Для виконання роботи використовувати: вогнегасники, довідникові матеріали, плакати, схеми.

Порядок виконання роботи

3.1 Викладач знайомить студентів з програмою практичної роботи, порядком вибору типу вогнегасників та необхідної їх кількості, варіантами індивідуальних завдань.

3.2 Після самостійного вивчення теоретичного матеріалу в методичних вказівках, студенти приступають до розрахунків за індивідуальним завданням.

3.3 Розрахунки повинні бути виконані в зошиті для лабораторних та практичних робіт чітко, розбірливо з поясненнями.

Теоретична частина

Способи пожежогасіння

В комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів згідно зі СНіП 2.04.09-84.

Горіння припиняється:

· при охолодженні горючої речовини до температури нижчої температури спалаху;

• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;
• при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.
• Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів: води (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді);
• інертних газів (вуглекислота та ін.);
• хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);
• порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);
• пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку, залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорань, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вогнегасні речовини

Успіх швидкої локалізації та ліквідації пожежі на її початку залежить від наявних вогнегасних засобів, вміння користуватися ними всіма працівниками, а також від засобів пожежного зв'язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасних засобів. У табл. 1 наведено способи гасіння пожеж.

Способи гасіння пожеж

Таблиця 1

Фізичні способи

Хімічний спосіб

Вода -найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Вода порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин.

Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів, як і пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.

Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом - тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери тощо.

Водяна паразастосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ і невеликих загорань на відкритих установках. Пара зволожує горючі матеріали і знижує концентрацію кисню. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 % від загального об'єму.

Відомо, що з 1 літри води утворюється 1725 літрів водяної пари, яку доцільно застосовувати для гасіння пожеж на великих підприємствах, що мають потужне паросилове господарство.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф тощо). У воду додають поверхнево -активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП тощо. Солі, що випадають з водного розчину, при попаданні на об'єкт горіння розплавляються і утворюють тверду негорючу кірку. При розпаді солей утворюються негорючі гази, які ізолюють доступ повітря до об'єкту горіння.

Хімічну піну отримують в результаті хімічної реакції кислотного і лужного розчинів з піноутворювачем. При цьому утворюється газ (діоксид вуглецю). Речовини, які потрібні для отримання вуглецю, застосовують водяний розчин або сухий пінопорошок.

Піноутворювач складається: 84 % нафтового контакту, 4...5 % кістового клею, 11 % етилового спирту і каустичної соди.

Основні властивості хімічної піни - це утворення плівки, яка знижує температуру горіння, утворення парів і газів, які можуть витиснути повітря із зони горіння.

Повітряно - механічна піна - суміш повітря (~ 90 %), води (7 %) і піноутворювача ОП-1 - (3 %). Характеристикою піни є її кратність - це відношення об'єму отриманої піни до загального об'єму речовини. Піни звичайної кратності (до 20) утворюються повітряно - пінними стовпами, за принципом: вода подається під тиском 0,3.. .0,6 МПа, попередньо змішана з піноутворювачем, поступає в спеціальний пристрій, який забезпечує відсмоктування повітря. На практиці для гасіння пожеж застосовують повітряно - механічну піну високої кратності (до 200), отриманої в піногенераторах. Ця піна більш об'ємна і має більшу стійкість.

Інертні і негорючі гази. Восновному це діоксид вуглецю і азот, вони розріджують концентрацію кисню і гальмують інтенсивність горіння. Інертні гази, в основному, застосовують для гасіння пожеж в невеликих приміщеннях. Вогнегасна концентрація інертних газів при гасінні в закритих приміщеннях складає 31... 36 % до об'єму приміщення.

Діоксид вуглецю застосовують для швидкого гасіння невеликих джерел вогню, а також для гасіння електродвигунів та іншого електротехнічного устаткування. Оскільки діоксид вуглецю зберігають в балонах під тиском, то при викиді його утворюється сніг твердого діоксида вуглецю.

Вогнегасні порошки - це дрібно помелені (на муку) мінеральні солі з різними компонентами, які запобігають злежуванню і збиванню в гранули, їх можна застосовувати для гасіння пожеж твердих речовин, різних класів горючих рідин, газів, металів та обладнання, які знаходяться під електричним струмом.

Вогнегасні порошки бувають загального та спеціального призначення. Основними компонентами приладу ПСБ - 3 є бікарбонат натрію; ПФ - діамонний фосфат; СЦ - 2 - силікагель, насичений хладоном (114В2) тощо. Порошок СЦ-2 застосовують для гасіння горючих та пірофорних рідин, кремнійорганічних і алюмінійорганічних сполук, гідратів металів.

Працювати з вогнегасними порошками треба в спецодязі з захисними засобами (респіратори, окуляри).

Призначення й види первинних засобів пожежогасіння.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їхнього розвитку силами персоналу об'єкта до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

- вогнегасники;

- пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежні покривала);

- пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Вогнегасники та пожежний інвентар повинні мати червоне пофарбування, а бочки з водою та ящики з піском ще й відповідні написи білою фарбою. Пожежний інструмент фарбується у червоний колір.

Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях та спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки, місткістю не менше 0,2 м³ на 250 - 300 м² захищуваної площі. Такі бочки повинні бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 8 л.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 м³ та бути укомплектовані совковою лопатою.

Протипожежні покривала, виготовлені з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або брезенту, повинні мати розмір не менш як 1x1 м². Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватись без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал збільшуються до 2x1 м та 2x2 м².

На виробництвах досить часто як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які відзначаються високою ефективністю дії. Залежно від речовин, що входять до заряду вогнегасників, останні поділяються на такі типи:

1. Пінні:

1.1. Хімічно – повітряно – пінні: ОХПП - 10;

1.2. Повітряно – пінні: ВПП - 5Д, ВПП - 9, ВПП - 10, ВХПП - 10, ВПП - 100,

ВППУ - 250;

2. Газові:

2.1. Вуглекислотні: ВВ - 2, ВВ - 5, ВВ - 8, ВВ - 25, ВВ - 80, ВВ - 400;

2.2. Аерозольні (хладонові): ВАХ, ВВБ - ЗА, ВХ - 3, ВХ - 7;

3. Порошкові: ВП1, ВП - 1В, ВП - 2, ВПУ - 2, ВП - 2В, ВП - 5, ВП - 9,

ВП -10А, ВП - 100;

4. Комбіновані (піна – порошок): ВК - 100.

За кількістю вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні(об'єм корпусу 1 - 10 л) та пересувні. Вогнегасники, призначені для доставки до місця пожежі вручну, повинні важити не більше 20 кг. Пересувні вогнегасники встановлюються на спеціальних пристроях, що обладнані колесами.

Основні характеристики переносних та пересувних вогнегасників, які найчастіше встановлюються на промислових підприємствах, наведені в табл. 2

Таблиця 2

Технічні характеристики переносних і пересувних вогнегасників

Найбільш поширені хімічно - повітряно - пінні вогнегасникиВХПП - 10.

Заслуговує уваги ручний вогнегасник ВХПП - 10 (рис. 1) про­дуктивністю 430 ... 500 л, довжиною струменя до 4,5 м.

Ручні хімічно – повітряно – пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна - нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання, речі та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Рис.1. Вогнегасник хімічний пінний ВХПП - 10:

1 - корпус; 2 - балон з киснем; 3 - бокова ручка; 4 - горловина; 5 - ручка; 6 - шток; 7 - кришка;

8 - клапан; 9 - запобіжник; 10 - нижня ручка

Повітряно – пінні вогнегасникибувають ручні(ВВП - 5, ВВП - 10) та стаціонарні (ВВП - 100 та ВВП - 250). По конструкції вони подібні до хімічних пінних вогнегасників.

Повітряно - пінні вогнегасники застосовують для гасіння різних твердих речовин та матеріалів, за винятком лужних металів та електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також речей, котрі горять без доступу повітря.

Сумішшю в корпусі вогнегасника ВВП - 10 є 6 % водний розчин та піноутворювач ВП - 1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим діоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальному балоні, всередині (або зовні) вогнегасника. Стиснений розчин по сифонній трубці прямує в розпилювач і дифузор, де проходить утворення повітряно - механічної піни кратністю 60, кількістю 540 літрів та часом дії 45 сек. На рис.2 показано повітряно - пінний вогнегасник.

Пінні вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР, ГР та твердих горючих матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів та їх карбідів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою, оскільки до складу піни входить вода. Беручи до уваги той факт, що хімічна піна може володіти певною агресивністю, то її не бажано використовувати для гасіння цінного устаткування та матеріалів.

Рис.2. Вогнегасник повітряно - пінний ВВП

1 - корпус; 2 - дифузор; 3 - трубка; 4 - кришка; 5 - ручка; 6 - важіль; 7 - шток;

8 - балон; 9 - сифонна трубка

Вогнегасники вуглекислотніпризначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис.3). Промисловість випускає вуглекислотні вогнегасники в ручному (ВУ - 2, ВУ - 5, ВУ - 8) та транспортному варіантах.

Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до -70 ОС. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії - ЗО.. .60 сек.

Вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла для запобігання саморозрядження. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Рис. 3. Вогне­гасник вуглекис­лотний ВУ – 2

Рис. 4 Вогнегасник порошковий ВП - 1 «Момент

1 - корпус поліетиленовий; 2 - балончик с газом; 3 - распилювач; 4- головка бойка; 5 - пружина; 6 - кронштейн для кріплення вогнегасника на стіні.

Газові вогнегасники застосовують для гасіння рідких та твердих горючих матеріалів (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря), установок під напругою, а також у випадках, коли застосування води чи піни не дає дієвого ефекту, або воно є небажаним (у музеях, картинних галереях, архівах тощо). Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон і т. п.), в яких СО₂ добре розчиняється, а також тліючих речовин, оскільки відсутнє змочування.

Порошкові вогнегасникиодержують широке застосування, їх випускають наступних типів: ВП - 1 «Момент», ВП - 2А, ВП - 10, ВПС - 10, ВП - 100,

ВП - 250, СП - 120.

Ручні порошкові вогнегасники ВП - 10 використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (натрій, калій), деревини, пластмас тощо. Для створення тиску в корпусі і викиду порошку служить стиснений газ (азот, диоксид, повітря), який знаходиться у невеликому спеціальному балоні під тиском 15 МПа. Вогнегасник ВПС - 10 відрізняється тільки за складом порошку та засобом для його викиду (рис. 5)

Рис.5. Вогнегасник порошковий

1 - корпус; 2 - балон; 3 - шланг; 4 - патрубок

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР та ГР, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів тощо), лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, електроустановок під напругою. Діапазон використання порошкового вогнегасника обумовлюється видом порошку, що знаходиться в ньому.

Крім перелічених вогнегасників, випускають вогнегасники аерозольні хладонові (ВАХ - 0,5), вогнегасники хладонові (ВХ - 3, ВХ - 7), вогнегасники вуглекислотні - брометилові (ВУБ - 3, ВУБ - 7), вогнегасники автоматичні (УАП -5, УАП - 8, УАП - 16) тощо. У приміщеннях промислових підприємств засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами «Правил пожежної безпеки в Україні».

У коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні пункти з набором первинних засобів пожежогасіння.

.

Поиск по сайту: