Розрахунок мінімального, оптимального розмірів партії деталей та кількості партій

На умовній ділянці №1 обробляються три види деталей (А, Б і В) на трьох операціях. Деталі запускаються у виробництво партіями. Вхідні дані для розрахунку містяться у додатку Б.

У курсовій роботі необхідно визначити мінімально-допустимий та оптимальний розмір партії для кожного виду деталей, що мінімізував витрати з врахуванням конкретних виробничих умов.

Партія деталей - група деталей одного найменування, які обробляються на одному робочому місці без переналадки устаткування та одночасно запускаються у виробництво.

Для визначення мінімально допустимого розміру партії деталей використовують два основні методи:

1) за співвідношенням норми тривалості підготовчо-завершального часу та тривалості виконання операцій;

2) за співвідношенням тривалості зміни і норми тривалості виконання операцій.

Перший метод використовують у випадку, якщо на ділянці обробляються трудомісткі деталі і застосовується устаткування, що вимагає значного часу на переналагодження обладнання (прийняти 2-20%). Другий метод використовується якщо устаткування не вимагає значного часу на наладку (прийняти менше ніж 2%), а при визначенні мінімально допустимого розміру партії деталей виходять з безперервності обробки деталей на кожній операції, щонайменше, протягом зміни. У курсовій роботі необхідно використовувати тільки перший метод розрахунку.

Приймемо, j - найменування деталей, що обробляються на даному устаткуванні за розрахунковий період j=[ 1, 2, 3, ..., n]; i - найменування операції з оброблення деталі і=[ 1, 2, 3, ..., m].

Розрахунок (мінімального) розміру партії деталей j-го найменування за співвідношенням норми тривалості підготовчо-завершального часу (в т.ч. на переналагодження) та тривалості виконання операцій (округляти математично).

Зі збільшенням розміру партії зменшується час на підготовчо-завершальні роботи (переналагодження) у розрахунку на одиницю оброблення, а отже збільшується продуктивність праці, знижується собівартість, але збільшується тривалість виробничого циклу, розмір виробничих заділів та період обернення обігових коштів. Тому при розрахунку виходять з того, що час на переналагодження обладнання (підготовчо-завершальний час) не повинен перевищувати допустиму величину втрат часу (a_j) на обробку всієї партії на певній операції, тобто:

(1.1)

По-перше, визначають співвідношення підготовчо-завершальний час на i-й операції на партію деталей j-го найменування виробу (tпз_іj) та норми штучного часу тривалості обробки на i-й операції j-го найменування виробу (t_іj) за кожною операцією.

Розрахунки ведуться по тій операції (і), для якої це співвідношення є найбільшим (умовно назвемо її ведучою операцією), саме ця операція буде вузьким місцем у виробництві (наприклад, для літерного цеху — операція формування, для ковальського — кування, для штампувального — штамповки).

	(1.2)

де a — припустимі втрати часу на переналагодження устаткування по відношенню до штучного часу в залежності від складності обладнання, %;

tпз в_j — підготовчо-завершальний час (т.т. час на переналагодження) за ведучою операцією на партію деталей j-го найменування виробу, хвилин;

t_{в j} — норма штучного часу тривалість обробки на ведучій операції j-го найменування виробу, хвилин;

Підготовчо-завершальний час визначається за нормативними картами трудомісткості, що розробляються в процесі технічного нормування.

Розрахований мінімальний розмір партії деталей коригують виходячи з конкретних виробничих умов, наприклад, наявності складських площ для зберігання заділів, розмір заділів, потреби в даних деталях для споживача; завантаження обладнання, тривалість виробничого циклу, кратності місячної програми випуску деталей річній тощо.

Крім того, розмір партії повинний бути кратним місячній програмі випуску деталей, відповідати стійкості інструменту та дорівнювати як мінімум змінному виробітку.

Граничні розміри партії деталей j-го найменування коригуються виходячи з мінімального розміру. Припустимо, що максимальний розмір партії деталей j-го най­менування дорівнює місячній програмі випуску (Nj).

Отже, нормальний (оптимальний) розмір партії обмежений нерівністю:

Коригування починається з установлення легкого для планування ритму (Rр_j) періоду чергування (або запуску/випуску) партій виробів, які залежать від кількості робочих днів у місяці.

Періодичність запуску (випуску) деталей (Rр j) у виробництві є тривалістю часу (в днях або змінах) між моментами запуску та випуску партій в обробку та розраховується за формулою:

	(1.4)

де D_p – кількість робочих днів в плановому періоді;

Nj доб - добова програма випуску деталей, штук на добу.

Якщо з розрахунку виходить дробове число, то з ряду ритмів, які легкі для планування, беруть найближче більше ціле число за схемою: при 20 робочих днях ритмами будуть 20, 10, 5, 4, 2 та 1 день; якщо 21 день — 21, 7, 3 та 1; при 22 робочих днях у місяці ритми дорівнюють — 22, 11, 2 та 1 день. Іноді періодичність виражається у відповідних долях місяця (1/30, 1/6, 1/3 (декада), 1 (місяць), 3 (квартал), 12 (рік)) або в днях: 360, 90, 30, 10, 5, 1.

Умовою вибору розміру партії й періоду чергування є забезпечення пропорційності та відповідного рівня продуктивності праці на кожному робочому місці.

Оптимальний розмір партій деталей ( ) кожного j-го найменування здійснюється за формулою (округляти математично):

	(1.5)

Кількість партій (Х_j) по кожному j-му найменуванню деталей визначається за формулою:

	(1.6)

1.2 Розрахунок відхилення розміру місячної програми випуску від запланованого

При ефективній організації виробництва обсяги партій є рівними. Отже, обсяг запланової місячної програми випуску продукції може відхиляться від обсягу фактичного випуску через те, що вона не є кратною кількості запланованих партій випуску. Таким чином, необхідно розрахувати відхилення розміру випуску від запланованого, що буде враховано при плануванні виробництва у наступному періоді.

Відхилення розміру випуску від запланованого(∆Nj):

	(1.7)

Допустиме відхилення фактичної величини від норми 5 - 10%. Перевищення відхилення допустимої норми свідчитиме про неефективну організацію виробництва та незадовільне планування, отже необхідно переглянути програму виробництва.

Таким чином, розраховується виробнича програма (N_{зап j}) запуску деталей j-го найменування, що можуть бути фактично оброблені за розрахунковий період з врахуванням кількості партій, у штуках:

	(1.8)

де γ – технологічно неминучі втрати деталей (брак, випробування) (приймається 1 - 3%), %.

Поиск по сайту: