Загальна організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Вступ

В сучасних умовах господарювання керівництво підприємств, а також їх ділові партнери прагнуть отримати повну, зрозумілу інформацію про стан і ефективність використання виробничих запасів на підприємствах. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» таку інформацію має містити фінансова звітність. Насправді, поточний бухгалтерський облік та фінансова звітність не завжди надають реальні дані про виробничі запаси, через що втрачають свою корисність для внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Основними причинами такої ситуації є формування підприємствами необґрунтованої політики, у тому числі і стосовно виробничих запасів. Крім того, суттєво знижує реальність даних про виробничі запаси вплив податкового законодавства на вибір способів бухгалтерського обліку.

У зв’язку з цим особливу актуальність набуває дослідження теоретичних та методологічних положень аналізу обліку, аудиту та контролю виробничих запасів підприємства, розробка на основі вивченого досвіду рекомендацій по їх удосконаленню.

Об’єктом даної переддипломної практики є організація обліку виробничих запасів на підприємстві.

Суб’єктом дослідження обрано приватне підприємство ТОВ ВКФ «СЕН».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних питань, пов’язаних з обліком операцій з виробничими запасами.

Теоретичною та методологічною основою при проходженні переддипломної практики є фінансова звітність та статистичні показники діяльності сільськогосподарського фермерського господарства ТОВ ВКФ «СЕН».

Загальна організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Приватне підприємство ТОВ ВКФ «СЕН» створене на основі Законів України «Про особисте селянське господарство», «Про підприємництво», «Про власність», та інших законодавчих актів України. Створене шляхом реєстрації Чутівською районною радою 11 вересня 1998р. розпорядженням № 39.

Підприємство ТОВ ВКФ «СЕН» знаходиться у селі Вільниця Чутівського району Полтавської області.

Засновником господарства є громадянка України, Шевченко Олена Петрівна.

Згідно зі статутом господарство має право укладати угоди купівлі-продажу, підрядну, про сумісну діяльність, страхування майна, перевезень, зберігання, доручення та комісії тощо, виступати в суді, господарському суді та третейському суді згідно з чинним законодавством та статутом.

Майно господарства формується за рахунок внесків засновника, доходів, отриманих господарської діяльності, інших надходжень, що не суперечать законодавству України.

Господарство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, фірмовий знак, символ та знак для товарів та послуг з використанням найменування та символіки засновника, інші реквізити необхідні для його діяльності.

Господарство створене з метою одержання прибутку і задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів Засновника і членів трудового колективу.

Для досягнення своєї мети господарство здійснює такі види діяльності:

- виробництво, переробка, зберігання, заготівля, закупівля та реалізація сільськогосподарської продукції;

- комерційно-посередницька;

- торговельно-закупівельна;

- науково-впроваджувальна та консультативна діяльність з питань нових технологій або їх елементів щодо виробництва, переробки, зберігання сільськогосподарської продукції;

- надання послуг громадянам та юридичним особам.

Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законодавчими актами України, господарство може займатися тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Джерелами формування майна господарства є:

- грошові та майнові внески власника;

- прибутки, одержані від всіх видів господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств та громадян;

- інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Майно господарства належить його власнику на правах приватної власності.

Прибуток господарства утворюється з виручки від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

З прибутку господарства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків залишається у повному розпорядженні власника господарства і використовується на:

- виробничий і соціальний розвиток господарства;

- споживання трудовим колективом у вигляді виплат у грошовій і натуральній формах;

- створення фінансового резерву ( страхового фонду);

- виплату доходів власнику господарства.

Майно господарства може бути вилучене тільки за рішення суду чи арбітражного суду, відповідно до його компетенції.

Діяльність господарства базується на ініціативній самостійності власника, на його ризик і під його майнову відповідальність.

Господарство може платно та безоплатно придбати, відчужувати, обмінювати, брати і здавати в оренду та суборенду, передавати безоплатно в тимчасове користування або в борг належні йому на праві власності будинки, споруди, обладнання, інвентар, земельні ділянки, матеріали і інші матеріальні цінності у фізичних та юридичних осіб а також списувати їх з балансу.

Безоплатна передача і надання господарством матеріальних цінностей громадянам здійснюється з дозволу власника.

Організаційною моделлю у ТОВ ВКФ «СЕН»є лінійна форма організації.

Власник господарства ТОВ ВКФ «СЕН» здійснює управління господарством безпосередньо або через призначеного ним керівника (директора).

На даний момент у приватному підприємстві ТОВ ВКФ «СЕН» власник виконує також функції директора, тобто здійснює оперативне управління господарством. Йому підпорядковуються бухгалтер, комірник та робітники господарства.

На рис. 1.1 схематично показана організаційна структура приватне підприємства ТОВ ВКФ «СЕН».

Рис. 1.1 Організаційна структура ТОВ ВКФ «СЕН»

Власник господарства:

- визначає загальні напрями економічного і соціального розвитку господарства;

- вирішує питання, пов’язані з формуванням майна господарства, визначає порядок формування, використання і розміри фондів, що формується з прибутку;

- вирішує питання про випуск цінних паперів господарства, а також про придбання цінних паперів інших підприємств;

- вирішує питання створення та ліквідації філій і інших відокремлених підрозділів господарства, вступу господарства в різні види об’єднань і виходу з них;

- визначає умови оплати праці посадових осіб господарства;

- не менше одного разу на рік заслуховує керівника про результати господарсько-фінансової діяльності господарства;

- приймає рішення про ліквідацію і реорганізацію господарства у випадках передбачених діючим законодавством.

Оперативне управління господарством здійснює директор.

Директор:

- здійснює управління майном господарства в межах прав, наданих йому власником;

- забезпечує виконання планів господарства, визначених власником;

- вирішує всі питання поточної діяльності господарства;

- без доручення діє від імені господарства;

- представляє інтереси господарства в інших підприємствах та організаціях;

- укладає договори і контракти;

- здійснює прийом та звільнення працівників за погодженням з власником;

- застосовує дисциплінарне стягнення та притягує працівників до матеріальної відповідальності;

- переводить працівників на іншу роботу у випадку виробничої необхідності;

- вирішує питання оплати праці працівників господарства;

- в межах своєї компетенції видає накази та дає розпорядження;

- виконує інші функції в межах прав, виданих йому власником.

На ТОВ ВКФ «СЕН» функції фінансового відділу виконує бухгалтер, крім того складає фінансову звітність, розраховує суми платежів до бюджету, розрахунки з банками, працівниками, постачальниками.

Згідно з посадовою інструкцією (додаток Е), бухгалтер господарства ТОВ ВКФ «СЕН» виконує наступні основні функції:

- забезпечує правильну постановку бухгалтерського обліку та фінансової діяльності, достовірність та оперативність обліку, звітності, контроль за збереженням власності, раціональне використання фінансових, грошових, матеріальних коштів, здійснювання режиму економії та господарського розрахунку

- організовує облік на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

- приймає участь у визначенні потреб господарства в матеріальних коштах на майбутній період, плануванні нормативів оборотних коштів, підготовці розрахунків з реалізації продукції, розробці фінансового плану господарства, виконанні інших розрахунків до виробничо-фінансового плану;

- приймає від матеріально відповідальних осіб первинні документи з обліку надходження та вибуття основних засобів та виробничих запасів згідно з планом-графіком документообігу, перевіряти правильність їх оформлення;

- складає періодичну статистичну звітність та своєчасно направляти відповідним органам;

- забезпечує контроль відпуску товарно-матеріальних цінностей у відповідності зі встановленими лімітами, виконання плану реалізації продукції господарством, повноти та своєчасності розрахунків з покупцями та постачальниками;

- складає план проведення інвентаризацій всіх засобів та розрахунків, забезпечує їх проведення та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку;

- забезпечує своєчасне оформлення матеріалів з недостач, розтрат, розкрадання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, інших зловживань, контролює передачу в необхідних випадках цих матеріалів судово-слідчим органам;

- перевіряє збереження товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, умови їх зберігання;

- на основі достовірних даних бухгалтерського обліку складає річний звіт у відповідності зі встановленими строками;

- по мірі виробничої необхідності виконує інші доручення;

Компетенція та повноваження трудового колективу визначаються власником господарства у відповідності до діючого законодавства України.

Господарство веде оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність.

Посадові особи господарства за перекручення державної звітності несуть встановлену законодавством відповідальність.

Діяльність ТОВ ВКФ «СЕН» припиняється у разі:

- рішення членів господарства про припинення його діяльності;

- припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України;

- визнання його банкрутом;

- якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства;

- інших підстав, передбачених законодавством.

Ліквідація господарства здійснюється ліквідаційною комісією, що призначається власником, а у випадках банкрутства господарства – арбітражним судом. Ліквідація господарства у випадках банкрутства проводиться у відповідності до Закону України “Про банкрутство”.

Власник або арбітражний суд, прийнявши рішення про ліквідацію господарства, встановлює порядок та строки проведення ліквідації, а також строки для виявлення претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Претензії кредиторів до господарства, що ліквідується, задовольняються з майна господарства. При цьому додержується черговість задоволення претензій кредиторів, встановлена діючим законодавством України.

Претензії, не задоволені через нестачу майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією, а також за умови, коли кредитори протягом місячного строку з дня отримання повідомлення про повне чи часткове не визнання претензій не подають позов в арбітражний суд про задоволення вимог.

У випадку банкрутства господарства вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подолання, не розглядаються і відповідні борги вважаються погашеними.

При ліквідації господарства, вклади членів трудового колективу в майно господарства, видаються їм в грошовій формі або цінними паперами після забезпечення вимог кредиторів.

Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за рішенням власника.

У випадку реорганізації господарства його права і обов’язки переходять до його правонаступників.

Господарство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

2. Техніко-економічні показники ТОВ ВКФ «СЕН»

та їх динаміка

Одним із завдань ТОВ ВКФ «СЕН» є забезпечення ефективності економічно-господарської діяльності, для цього виникає необхідність проведення аналізу діяльності підприємства і його стану.

Для аналізу техніко-економічних показників підприємства ТОВ ВКФ «СЕН» використовуємо наступні документи:

- Баланс ТОВ ВКФ «СЕН» за 2003-2005 рр. (форма № 1-М).

- Звіт про фінансові результати ТОВ ВКФ «СЕН» за 2006-2008 рр. (форма № 2-М).

- Довідка про обсяги виробленої продукції за 2006-2008 рр.

Техніко-економічні показники діяльності ТОВ ВКФ «СЕН» за досліджуваний період наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Техніко-економічні показники діяльності сільського приватного ТОВ ВКФ «СЕН» за 2006-2008 роки

Продовження таблиці 1.1

В результати проведеного аналізу техніко-економічних показників приватного ТОВ ВКФ «СЕН» спостерігається збільшення середньої вартості власного капіталу у 2008 році порівняно з 2007 роком на 2 тис. грн за рахунок збільшення прибутку господарства. У 2007 році в порівнянні з 2006 роком середня вартість власного капіталу не змінилась.

Первісна вартість основних засобів у 2007 р. збільшилась порівняно з 2006 р. на 2 тис. грн, тоді як у 2008 р. первісна вартість основних засобів залишилась незмінною. Залишкова вартість основних засобів у 2007 р. збільшилась порівняно з 2006 р. на 0,7 тис. грн, а у 2008 р. залишкова вартість основних засобів зменшилась на 1,3 тис. грн за рахунок зносу основних засобів. При цьому спостерігається постійне зростання вартості основних засобів. Це свідчить про постійне зростання ролі основних засобів у діяльності господарства.

Середньооблікова чисельність персоналу господарства за досліджувані роки залишається незмінною та дорівнює восьми особам. Враховуючи зріст основних економічних показників, можна зробити висновок про високий рівень професійної придатності працівників господарства та стабільність роботи підприємства.

Оборотні активи господарства також мають тенденцію до збільшення. В 2007 р. це відбулося головним чином за рахунок збільшення грошових коштів на 2 тис. грн та збільшення дебіторської заборгованості на 2 тис. грн, а також збільшення виробничих запасів на 0,1 тис. грн. У 2008 році збільшення оборотних активів господарства зумовлене збільшенням грошових коштів на 1 тис. грн та суми готової продукції на 1,5 тис. грн.

Що стосується обсягів виробництва продукції (товарів, робіт, послуг), то вона має тенденцію до зростання в основному за рахунок продукції рослинництва. Проте, якщо дослідити динаміку зміни обсягів виробництва товарів, робіт та послуг в порівняльних цінах з врахуванням індексів інфляції за 2006-2007 роки, ми побачимо, що зміна цього показника є незначною. Це може бути зумовлено невисокими показниками оновлення основних засобів. Динаміка зміни обсягів виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) наведена на рис. 2.1

Рис. 2.1 Динаміка зміни обсягів виробництва продукції

ТОВ ВКФ «СЕН». Діяльність ТОВ ВКФ «СЕН» впродовж періоду, що аналізується, слід оцінювати як позитивну, так як підприємство працює прибутково. У 2008 році, порівняно з 2007 роком сума прибутку, порівняно з 2006 роком збільшилася на 2 тис. грн або 118,7 %. У 2007 р. порівняно з 2006 роком прибуток також збільшився на 1,6 тис. грн або 17,6 %.

Динаміка зростання чистого прибутку підприємства ТОВ ВКФ «СЕН» наочно зображена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Зміна чистого прибутку підприємства ТОВ ВКФ «СЕН».

Особливу увагу треба приділити падінню ефективності використання основних засобів підприємства ТОВ ВКФ «СЕН». Цей показник характеризується фондовіддачею. У 2007 році фондовіддача зменшилась на 1,335 а у 2008 р. на 0,566. Це свідчить про моральне та фізичне старіння основних засобів господарства та необхідність їх оновлення. У 2008 році динаміка зниження фондовіддачі значно покращилась порівняно з 2008 р., що свідчить про поступове оновлення основних засобів у господарстві.

Одним з основних показників ефективності роботи підприємства є його рентабельність. У ТОВ ВКФ «СЕН» спостерігається поступове збільшення чистої рентабельності продажу за досліджувані роки, особливо за 2008 рік. Це відбувається за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції та зменшення операційних витрат. Збільшення показників чистої рентабельності продажу за досліджуваний період графічно показано на рис. 1.4.

Рис. 2.3 Показники чистої рентабельності продажу

ТОВ ВКФ «СЕН»

Отже, в цілому, за результатами аналізу техніко-економічних показників підприємства «Промторг» та їх динаміки, можна сказати, що досліджуване нами підприємство працює ефективно, оскільки воно є прибутковим та спостерігається зростання основних його економічних показників за досліджувані роки.

3. Організація обліку у ТОВ ВКФ «СЕН»

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Організація бухгалтерського обліку у ТОВ ВКФ «СЕН» зводиться до таких основних завдань:

· своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

· обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації;

· складання на основі отриманого масиву обробленої інформації зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам.

Суб’єктами в організації бухгалтерського обліку виступають директор та бухгалтер, об’єктом – обліковий процес, організаційне, інформаційне технічне забезпечення обліку, тобто система бухгалтерського обліку.

План організації бухгалтерського обліку ТОВ ВКФ «СЕН» представлений на рис. 3.1.

Рис. 3.1 План організації бухгалтерського обліку ТОВ ВКФ «СЕН»

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на досліджуваному підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Формування облікової політики підприємства здійснюється бухгалтером та затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики – забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику.

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. За кожним пунктом в наказі наводиться його нормативне обґрунтування (зазначається, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів повинен бути затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати:

Þ робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;

Þ форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

Þ порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

Þ методи оцінки активів та зобов’язань;

Þ правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

Þ порядок контролю за господарськими операціями;

Þ інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

Техніка бухгалтерського обліку передбачає вибір форми ведення обліку, організації бухгалтерської служби та формування її взаємозв’язків з іншими службами, робочий план рахунків, технологію обробки даних тощо.

Положення облікової політики фіксується в наказі керівника підприємства.

У ТОВ ВКФ «СЕН» не розроблений наказ про облікову політику. Нами пропонується проект Наказу про облікову політику ТОВ ВКФ «СЕН», в якому пропонуються наступні основні принципи облікової політики господарства на 2008 рік:

٭ класифікацію активів та зобов’язань здійснювати виходячи з терміну один рік;

٭ товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно вимогам П(С)БО 9 «Запаси». Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей;

٭ готову продукцію відображати в бухгалтерському обліку і балансі за фактичною виробничою собівартістю;

٭ оцінку вибуття сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, інших виробничих запасів та готової продукції здійснювати за методом FIFO;

٭ заробітну платню начисляти: за тарифними ставками (окладами) та у відрядній формі;

٭ амортизацію об’єктів основних засобів начисляти наступним чином:

- будівлі та споруди – прямолінійним методом виходячи із терміну корисного використання 20 років;

- інші об’єкти основних засобів – прямолінійним методом виходячи із терміну корисного використання 5 років;

٭ для забезпечення складання звіту про фінансові результати за формою, передбаченою П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», облік витрат підприємства вести за допомогою рахунків класу 8 «Витрати за елементами»;

٭ бухгалтерський облік на підприємстві вести силами бухгалтера, який підпорядковується безпосередньо директору;

٭ обов’язки бухгалтера визначаються посадовою інструкцією, розробленою згідно з вимогами п.7 ст.8 Закону № 996 (додаток Е).

٭ бухгалтерський облік вести на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій та Інструкції № 291 за спрощеною формою обліку;

٭ затвердити робочий план рахунків підприємства з використанням рахунків першого, другого та третього порядку;

٭ бухгалтеру забезпечити складання і надання фінансової та інших видів звітності підприємства відповідним користувачам у об’ємі та в строки, встановлені діючим законодавством;

Технічний бік облікового процесу полягає у виборі форми ведення бухгалтерського обліку.

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Облікові регістри є носіями даних певної форми, побудовані відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал та зобов’язання економічного суб’єкта.

Підприємство самостійно обирає форму ведення бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, необхідно дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство дотримується її протягом визначеного часу (але не менше року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до фінансової звітності.

ТОВ ВКФ «СЕН» використовує спрощену форму ведення бухгалтерського обліку, яка ведеться за формою обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Для організації обліку за спрощеною формою на ТОВ ВКФ «СЕН» на основі типового Плану рахунків бухгалтерського обліку складено робочий план рахунків, який дозволяє вести облік засобів та джерел їх утворення в регістрах на основі головних рахунків та забезпечує контроль за наявністю і збереження майна, виконанням зобов’язань та достовірністю даних бухгалтерського обліку.

ТОВ ВКФ «СЕН» використовує книги обліку господарських операцій, в яких відображає залишки на бухгалтерських рахунках та реєструє усі операції, здійснені на підприємстві, у хронологічній послідовності.

Для цього потрібні чотири книги: книга грошових операцій, книга продаж, книга придбання, книга нарахування заробітної плати. Серед них книга грошових операцій є єдиною, де знаходять відображення всі платежі і доходи господарства. Крім того, на підприємстві ведеться касова книга і книга обліку запасів (рис. 3.2).

Умовні позначення:

запис звірка

Рис. 3.2 Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку ТОВ ВКФ «СЕН»

Своєчасне оформлення первинних документів, передача їх у встановленому порядку і строки для відображення в бухгалтерського обліку повинно здійснюватися відповідно до затвердженому на даному підприємстві графіку документообігу.

Оскільки у ТОВ ВКФ «СЕН» графік документообігу не затверджено, нами розроблено проект графіку документообігу для досліджуваного підприємства, витяг з якого наведено у формі таблиці.

Контроль за дотриманням документообігу у ТОВ ВКФ «СЕН» здійснює бухгалтер.

4. Документальне забезпечення руху виробничих запасів

Від правильно організованого первинного обліку господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності. Існують типові первинні документи з обліку руху запасів. Проте, головний бухгалтер на свій розсуд повинен визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на його підприємстві, враховуючи розміри та специфіку підприємства (матеріальне виробництво, будівництво, транспорт тощо).

Первинними документами, що підтверджують вартість придбаних матеріалів підзвітними особами є товарний рахунок і акт (довідка), які складає підзвітна особа за участі інших посадових осіб підприємства.

Цінності, що надходять на підприємство, приймаються за кількістю та якістю.

ТОВ ВКФ «СЕН» у своїй практичній діяльності застосовує наступні форми первинних документів:

· Довіреність ф. М-2 (М-2а);

· Прибутковий ордер ф. М-3 (М-4);

· Акт про приймання матеріалів ф. М-7;

· Лімітно-забірна картка ф. М-8;

· Картка складського обліку ф. М-12;

· Журнал обліку виданих довіреностей ф. М-26.

Приймання виробничих запасів у місцевих постачальників здійснює працівник господарства (експедитор), якому видається довіреність.

Придбані (отримані), виготовлені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.

Зберігання отриманих виробничих запасів на досліджуваному підприємстві здійснюють на складі.

На складі матеріальні цінності розміщують по секціях, а в середині них – по групах, типо- та сорторозмірах в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полках, комірках, піддонах, що забезпечує швидке їх приймання, відпуск та контроль за відповідністю фактичної наявності встановленим нормам (ліміту).

Складський облік організують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організують за партіями надходження запасів.

Облік матеріалів на складі здійснюється комірником, який є матеріально відповідальною особою. Його приймають на роботу за згодою з бухгалтером підприємства. З комірником укладено типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бухгалтер підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на сировину, матеріали тощо. Всі документи сортуються і перевіряються. Прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, приймальними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляються з іншими примірниками, одержаними від споживачів, накладні на переміщення матеріалів, здані складами-відправниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів.

Основним документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (ф. М-8), накладні-вимоги.

Відпуск матеріалів на сторону здійснюється на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск матеріалів стороннім підприємствам оформлюють накладними на відпуск матеріалів на сторону.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів оформлюють також накладною-вимогою (ф. № М-11).

Для обліку надходження та використання виробничих запасів використовується активний рахунок 20 «Виробничі запаси», призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів, сировини і матеріалів.

У ТОВ ВКФ «СЕН» облік розрахунків із постачальниками ведеться у журналі та у відомості аналітичного обліку.

Фінансову звітність господарство складає у відповідності до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Звітність ТОВ ВКФ «СЕН» (річна і квартальна) складається з двох форм: Баланс (ф. № 1-М) і Звіт про фінансові результати (ф. № 2-М). Обидві форми значно скорочені порівняно з формами фінансової звітності, які здають підприємства, що не підпадають під визначення суб’єктів малого підприємництва. Скорочення здійснено шляхом об’єднання декількох статей в одну, при цьому коди рядків збережені.

5.Значення і завдання обліку дебіторської заборгованості по нетоварних операціях.

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємствах постійно виникає потреба в проведені розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, воно, як правило не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту находження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО10 «Дебіторська заборгованість» від 8.10.1999№237

Відповідно до якого поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за можливістю погашення класифікується за трьома напрямками (табл.2)

Таблиця 2

Класифікація поточної дебіторської заборгованості

Згідно П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» затверджено Міністерством фінансів України від 1.10.1999 №237

-Дебітори-юридичні та фізичні особи, як внаслідок минулих подій заборгували під-ву певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

- дебіторська заборгованість –сума боргованості дебіторів підприємству на певну дату.

- сумнівний борг-поточна дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи , послуги , щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

- дебіторська заборгованість визначається активом , якщо існує ймовірність отримання підприємство майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

- Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

- Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за по передні звітні періоди.

Коефіцієнт сумнівності , як правило , зростає із збільшенням строків непогашене дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків по точної дебіторської заборгованості.

Облік дебіторської заборгованості по не товарним операціям відображається на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», який має такі субрахунки :

371-«Розрахунки за виданими авансами»

372-«Розрахунки з підзвітними особами»

373-«Розрахунки за непохованими доходами»

374-«Розрахунки за претензіями»

375-«Розрахунки за відшкодуванням завданих битків»

376-«Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»

377-«Розрахунки з іншими дебіторами»

За дебетом 37-відображається виникнення дебіторської заборгованості , за кредитом її погашення.

5.Документальне оформлення та облік розрахунків з підзвітними особами

5.1 Витрати на відрядження

Підприємство з метою вирішення виробничих потреб, може видавати працівниками під звіт грошові засоби.

Особи, що одержали готівку під звіт (враховуючи видану готівку на відрядження у межах України), зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства звіт про витрачені суми. Готівка, що видана під звіт, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом (додаток Д) не пізніше наступного робочого дня після видачі її під звіт (за відрядженням – не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини – не пізніше 80 робочих днів з дня видачі її під звіт). Якщо працівнику підприємства з каси одночасно видано готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих або господарських питань, то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих питань та авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.

Нормативним документом, який регулює питання порядку відрядження працівників підприємств усіх форм власності є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордоном» затверджена наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року.

Інструкцією визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку, включається до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої зберігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження: укладеного договору (контракту) та інших документів, які регулюють або засвідчують бажання встановити цивільні правові відносини.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видані на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи) норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Добові витрати в межах України відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Днем вибуття з відрядження вважається день відправлення транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження – день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24 – ї години включно, днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше – наступна доба.

Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Якщо працівник відбував у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи та середній заробіток за час відрядження.

Керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та мети використання коштів, наданих на відрядження. Вказані обмеження встановлюються наказам (розпорядженням) керівника підприємства.

5.2 Порядок відрядження в межах України

Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням із зазначенням:

- пункту призначення;

- назви підприємства куди відряджається працівник;

- строку і мети відрядження.

Строк відрядження працівників не може перевищувати 30 календарних днів.

Рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади приймається відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2002 р. №337 «Про службові відрядження в межах України керівників органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України».

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в Посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Якщо працівника відрядженно до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою якою користуються у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи (додаток Е).

Підприємство що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження у «Журналі реєстрації посвідчень про відрядження» (додаток Є).

За кожен день (включаючи день вибуття та прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні, то час перебування в дорозі йому виплачуються добові в межах граничних норм, зокрема:

- якщо до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відрядження у межах України – 25 гривень;

- якщо до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на:

- одноразове харчування – 20 гривень 00 коп.;

- дворазове харчування – 15 гривень 00 коп.;

- триразове харчування – 10 гривень 00 коп.

Для працівників підприємства, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, добові відшкодовуються у відсотках від норм добових витрат (80% від 25 грн. при одноразовому харчуванні, 55% - при дворазовому, 35% - при триразовому).

При відрядженні працівника строком на один день, або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за кожну добу.

Підприємство за наявності підтверджувальних документів відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення у розмірі фактичних витрат з урахуванням послуг.

Працівникові, відрядженому в межах України, відшкодовується плата за бронювання місця в готелях у розмірі не більш, як 50% його вартості за одну добу, згідно з поданими підтверджувальними документами в оригіналі.

Витрати на наймання приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджується відповідними документами, відшкодовується в порядку й розмірах визначених вище.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядження.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування відповідно до маршруту, погодженого керівником.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на оплату ПДВ за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлового приміщення. (2, ст.334)

У разі тимчасової непрацездатності відрядженого працівника йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання жилого приміщення і списуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого працівника, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені в установленому порядку.

За період тимчасової непрацездатності відрядженого працівника на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні непрацездатності не включаються до строку відрядження.

Відрядженому працівникові перед виїздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов’язаний подати авансовий звіт про витрачену у зв’язку з відрядженням суму.(додаток Д).

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Витрати у зв’язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Витрати у зв’язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин при наявності документа, що підтверджує витрати:

- відрядженому працівникові за наявності підтверджуваних документів відшкодовуються витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання , чистка і т.д ), але не більш як 10% норм добових витрат за всі дні проживання;

- відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводяться в розмірах, погоджених з керівником.

Наприклад, для вирішення виробничих завдань у відрядження до м.Харкова відправлено працівника ТОВ ВКФ «СЕН» Щербину Ю.М.

Термін відрядження з 11.09.2008р. по 20.09.2008р. включно.

Працівнику 10.09.2008р. видано аванс у сумі 2700 грн.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або звіт, працівник подав до бухгалтерії 21.09.2008р( термін не порушено) ( додаток Д).

До звіту додано такі документи:

1. Посвідчення про відрядження (дод. Е)

2. Рахунок готелю за проживання в сумі 2160 грн. ( в т.ч. ПДВ-360грн)

До рахунка готелю включено вартість одноразового харчування (8 днів).

3. Залізничні квитки на проїзд до Харкова і назад -124 грн., у т.ч. ПДВ-19.60 грн.

4. Чек за телефоні переговори – 48.80 грн., в т.ч. ПДВ 8.13 грн.

5. Квитанція за користування постільними речами – 16 грн.

Підлягають відкошдуванню добові в розмірі:

20.0 х 8 +25 х 2=210.0(грн.)

Усього витрат 2160+124+48.8+16+210=2558.8.

Аванс затверджено керівником у повній сумі.

Надміру витрачені кошти(141.2) повернено працівником до каси 27.09.2008 р (порушено триденний термін).

Сума штрафу становитиме

141.20 х 15%=21.18(грн.)

На підставі цих даних заповнимо:

- прибутковий касовий ордер(Дод. Ж)

- Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт(Дод. Д)

- Видатковий касовий ордер(Дод. З)

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунок 372 в розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт.

Дебетові сальдо показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового звіту.

1. Видача із каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітною особи оформляється записом

Дт 372 Кт 30

2. 2.Придбання через підзвітних осіб матеріальних ціностей

Дт 201 Кт 372

3. Суми, використані на відряджені списуються на ті рахунки , з якими було пов’язано відрядження :

Д 92 К 372

4. Видача під звіт експедитору чекових книжок

Д 372 К 331

5. Перераховано гроші підзвітній особі в іншу місцевість

Дт372 Кт 31

6. Утримання підзвітних сум із з/п

Дт66 Кт 372

7. Суми, виплачені понад установлені норми граничних добових й оплата проїзду без подання документів із дозволу керівника

Дт 949 Кт 372

8. Придбання через звітних осіб необоротних і нематеріальних активів, які не вимагають монтажу

Дт 10 Кт 372

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами ведеться у відомості 3.2, з якої загальна сума переноситься, як кредитовий оборот рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» в журналі 3 (додаток Ч).

Записи у відомості 3.2 відображається на підставі звітів касира (дебет субрахунка 372) та авансових звітів (кредит 372). Сальдо на кінець місяця виводиться за алгоритмом:

Сальдо поч. Дт + Об. Дт – Об. Кт = Сальдо кін. Дт

У випадку якщо сальдо буде кредитовим:

Сальдо Кт + Об. Кт – Об. Дт

Сальдо за субрахунком 372 може бути, як дебетовим, так і кредитовим, тому в балансі його треба відображати окремо в активі (дебетове) і пасиві (кредитові).

5.3 Порядок відрядження за кордон

Відрядження за кордон здійснюються відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Підприємство направляючи працівника у відрядження за кордон, забезпечує його коштами в національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування з дотриманням вимог НБУ щодо вивезення іноземної валюти за кордон.

Згідно зі змінами з 1 січня 2006 року розмір добових витрат збільшився і становить:

- Не включаючи вартості харчування – 280 грн.

- З одноразовим харчуванням – 224 грн.

- З дворазовим харчуванням 154 грн.

- З триразовим харчуванням – 98 грн.

Як відомо ділові контакти основа будь-якої діяльності. Щоб їх налагодити доводиться їхати у відрядження країною і за її межі. Звичайно при цьому не уникнути грошових витрат, що лягають на плечі підприємства.

Для того щоб використовувати корпоративну банківську платіжну картку (КБПК) для видачі авансу на відрядження, підприємству необхідно звернутися до банку, укласти договір і відкрити картрахунок у гривнях або в інвалюті (для закордонних відряджень євро, канадські, австралійські та долари США, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські йєни і ін.

У поїздці відряджений зможе знімати готівку або розраховуватися за допомогою КБПК, у т.ч. у валюті відмінній від валюти картрахунка. У подібному випадку уповноважений банк перераховує суму за операцією у валюту картрахунка за визначеним курсом.

Інформація про те, як його встановлюють, має бути зафіксована у договорі між клієнтом та уповноваженим банком-клієнтом. Перед тим як укладати договір, потрібно обов’язково переконатися, що банк – емітент КБПК вправі обслуговувати картку за кордоном, щоб працівнику уникнути неприємних несподіванок.

Такий спосіб видачі авансу вигідний усім. Керівнику не доведеться везти із собою значну суму готівки.

6. Документальне оформлення та облік розрахунків за претензіями

В процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних умов (невідповідність цін, арифметичні помилки в розрахункових документах, нестача понад норми природного убутку, інші порушення умов договору про асортимент, упаковку і т.д., виявлені при отриманні цінностей, що надійшли, невідповідність якості таких цінностей стандартам, технічним умовам і т.д.).

Але перш ніж звернутися до суду слід вжити заходів доарбітражного врегулювання суперечок (таблиця 6)

Підприємство, якщо його права порушені, звертається до порушника з письмовою претензією, яка підписується керівником і надсилається адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Претензія – вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи.

Якщо претензія відхилена або залишена без відповіді у встановлені терміни, то до арбітражного суду подається позовна заява.

Строком позовної давності є певний період в часі, який вимірюється роками, місяцями, тижнями, днями, годинами.

Терміном є певний період в часі, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яке неминуче повинно наступити.

Позивна давність – ці строк, в межах якого особа може звернутися в суд з вимогою про захист свого громадянського права або інтересу. Позовна давність в новому цивільному законодавстві поділяється на загальну і спеціальну. Загальна позовна давність, як і раніше, встановлюється тривалістю в три роки.

Цивільним кодексом встановлений перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Позовна заява повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від закінчення строку позовної давності. Якщо відповідач до винесення рішення судом заявить про закінчення строку позовної давності, то суд може відмовити позивачу в позові і на цій основі. Якщо суд при наявності такої заяви визначає причини пропуску позовної давності поважними, відмови позивачу не буде.

Претензія повинна містити:

- Повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та юридичної особи, до якої вона пред’являється, дату пред’явлення і номер претензії;

- Обставини, на підставі яких пред’явлена претензія, докази, що їх підтверджують, посилання та відповідні нормативні акти;

- Вимоги заявника;

· Суму претензій та її розрахунок (якщо претензія підлягає грошовій оцінці), в яку включаються сума основного боргу (з Інд. Інфляції)

· Пеня за прострочку

· Розраховані 3% річних (якщо в договорі не передбачена пеня і якщо вимога грошова)

· Сума штрафу

· Сума завданих збитків

· Платіжні реквізити заявника

· Перелік документів, що додаються до претензій та інші докази (додаток К).

При задоволенні претензій у відповіді зазначають визнану суму, номер і дату платіжного доручення на перерахування визначеної суми або інших спосіб задоволення претензій. Якщо в задоволенні претензій відмовлено або не був дотриманий строк відповіді на претензію, заявник має право подати позов до арбітражного суду.

Облік розрахунків за претензіями, які пред’явлені постачальником, підрядником, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм і визнаними штрафами, пенею, неустойками і ведеться на рахунку 374 «Розрахунки за претензіями».

Підставою для запису операцій на рахунку 374 «Рахунки за претензіями» є акти приймання вантажу, рішення судових органів (арбітражу), письмова згода постачальників на пред’явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Аналітичних облік ведеться в розрізі постачальників транспортних організацій та інших юридичних осіб і пред’явлених до них претензій.

За Дт рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» обліковують суми пред’явлених підприємством претензій:

- При виявленні перевіркою в рахунках постачальників невідповідностей цін і тарифів, передбачених договорами, арифметичних помилках у кореспонденції з рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

Якщо завищення цін або арифметичні помилки виявились після здійснення записів на рахунках обліку ТМЦ або витрат за цінами, вказаними постачальником, то в такому випадку 374 «Розрахунки за претензіями» за дебетом кореспондує з кредитом рахунків обліку відповідних ТМ

Поиск по сайту: