Я.А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.
У своїх творах він обґрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності. На його думку, їх дотримання зробить навчання легким, ґрунтовним і коротким.
Учений увів поняття навчального року з поділом його на чверті та канікули, запровадив перевідні іспити в кінці року, різні види контролю й перевірки успішності учнів, розмірковував про організацію навчального дня в школі. Велика його заслуга в тому, що він запровадив класно-урочну систему навчання; вимагав починати навчання в школах щороку в один день і час; старанно розподіляти навчальний матеріал за роками навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. Класно-урочна система навчання утвердилася в школах усього світу.
Я.-А. Коменський створив нові підручники замість застарілих середньовічних. Найвідоміші з них -- «Відкриті двері мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках». Вважав, що підручники мають бути окремими для кожного класу, доступними для розуміння учнями, написані гарною мовою, відповідати вікові дітей; у них не повинно бути нічого зайвого.
Видатний педагог багато уваги приділяв моральному вихованню та шкільній дисципліні, був переконаний, що освіта людини повинна сприяти підвищенню її моральності, формуванню мудрості, помірності, мужності й справедливості -- головних моральних якостей гуманної людини. До основних засобів морального виховання відносив приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів, вправи, привчання, дисципліну. Особливу увагу звертав на шкільну дисципліну, яку розглядав і як незмінний порядок шкільного життя, обов'язковий для всіх, і як умову правильної організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів («школа без дисципліни є млин без води»). Головним засобом дисциплінування вважав авторитет учителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість, відмову допомогти товаришеві в навчанні).
Я.-А. Коменський наголошував на тому, що успіхи школи в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя.
Класно-урочна система є найважливішим винаходом у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього світу і середньовіччя.
Сформовані до 6 ст. до н. е.. в Древній Греції спартанська і афінська системи виховання передбачали єдиний вік вступу до школи (7 років), організацію навчання на декількох рівнях за встановленими навчальним планам, створення стійких груп учнів, з якими окремі види занять проводилися одночасно (Спарта). Що виникли в ранньому середньовіччі монастирські і соборні школи мали твердий розклад, точно певну тривалість занять. В епоху Відродження (14-16 ст.) У ряді шкіл застосовувалося об'єднання учнів у класах по знаннях. Розроблена Ф. Меланхтона система організації німецьких шкіл (1528) передбачала поділ на класи школи, містила навчальні плани та програми навчання в кожному з них; ідеї Меланхтона були реалізовані на практиці Страсбурзькій класичної латинської гімназією І. Штурма (заснована 1538).Цим був покладений початок плану організації навчання «один клас - один рік», який лежить в основі класно-урочної системи навчання. У відкритих в 2-й половині 16 ст. єзуїтських школи та колегіуми учні поділялися на класи за знаннями й застосовувалися елементи одночасного навчання всіх учнів класу. У 16 ст. у братських школах Південно-Західної Русі (Львівської, Луцької та ін) учні поділялися на класи і заняття з кожним класом проводилися за спеціальним розкладом.
Деякі риси класно-урочної системи мали місце в середні віки в монастирських школах (класи, парти, кафедра вчителя, Дзвінки перед початком і наприкінці занять). В епоху Відродження з явився поділ дітей на класи за знаннями, стали вводитися навчальні плани, урізноманітнювалися методи і прийоми навчання. Класно-урочна система була прийнята також в {єзуїтських школах і колегіумах. У 20-30-х роках XVI століття класно-урочна система застосовувалась у загальнодоступних школах Чехії, Польщі, Угорщини, Литви, Саксонії та в інших країнах.
Творцем класно-урочної системи справедливо вважають Яна Амоса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі. У «Великій дидактиці» і в «Законах упорядженої школи» (1633-1638) він узагальнив величезний досвід, оформив контури класно-урочної системи, яка вже понад 350 років панує як форма організації навчально-виховного процесу в школах усього світу.
Одна з найбільших заслуг Коменського - розробка найважливіших питань классно-урочної системи навчання іобґрунтування уроку як форми організації навчання в школі.
Виникнення елементів классно-урочної системи в ХVI-XVII ст. пояснюється тим, що індивідуальне і побудоване на зазубрюванні навчання не відповідало духу епохи. Потреба в ефективнішій освіті, в якій був кровно зацікавленийновий класс- буржуазія, вимагала нової форми навчання . спираючись на досвід навчання, побудованого за урочною системою( школи чеських братів,братської школи України і Білорусі XVI- XVII ст. ), а також на власну практику, Коменський дав теоретичне обґрунтування классно-урочної системи навчання. Він піддав різкій критиці пануючий в його час шкільний режим взагалі та індивідуально-групову форму організації занять особливо.
Необхідними умовами правильної організації навчальної роботи Коменський вважав: 1) клас з незміннимскладом учнів і приблизно однаковим рівнем розвитку; 2) твердо визначений час занять; 3) послідовне чергування занять і перерв; 4) одночасну роботу вчителя з усім класом.
Коменський визначив тривалість уроку однією годиною.Кожна година, на його думку, повинна бути частиною того часу, що виділений для вивчення предмета. Кожна година повинна мати своє конкретне завдання. « Клас є не що інше, як об'єднання однаково встигаючих учнів для того, щоб легше можна було вести разом до однієї і тієї ж мети всіх, хто зайнятий одним і тим же і ставиться до навчання з однаковою старанністю»
Коменський вважає, що час, виділений для уроку, повинен бути розумно використаний.[15.c.153-154]
Цікаві і важливі погляди Коменського відносно структурної побудови уроку. Він розрізняє три частини уроку: початок - відновлення в пам'яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження - показ, сприймання, роз'яснення; закінчення - вправа, оволодіння, використання.
Для того, щоб урок проходив успішно, вчитель, на думку Коменського,повинен дотримуватися таких вимог:
1. Завжди прагнути повідомляти що-небудь, що приносило б задоволення і користь; таким чином учні будуть приступати до справ из бажанням і з уже пробудженою увагою.
2. Шляхом постановки питань підвести до сприймання нового матеріалу.