Методологічні аспекти історії біології ХІХ століття

1. Теорія Т.Куна.

У 1970 році вийшла книга Т.Куна „Структура научных революций”.

Раніше їснувала думка, що наука – це область (галузь) людського знання, в якій накопичуються нові і відмирають погляди, що устаріли (кумулятивний розвиток). В цій роботі („Структура наукових революцій”) цей погляд на нове діалектичне уявлення про науку, а саме: в розвитку науки є періоди, коли формується прнципово нова теорія, яка приймається науковим суспільством в якості основи для своєї діяльності (парадигма – принципово нова теорія).

Т.Кун в розвитку науки виділяє такі етапи:

1. Періоди спокійливого розвитку науки на основі парадігми (нормальна наука).

2. Виявлення окремих невідповідностей, які спостерігаються в експериментах, явищах (аномалій). Відбувається перехід від однієї парадигми до іншої.

3. Число аномалій значно зростає. Попередня парадигма визнається застарілою, а нової ще нема. Це криза в науці.

4. Визнання нової парадигми, нової теорії, яка змінює світогляд вчених. Зміна парадигм - це наукова революція.

Таку же точку зору висловлювала видатний російський історік науки С.Р.Микулінський в роботі „История биологии с древнейших времен до начала ХХ века” (1972).

Ці погляди С.Р.Микулінський висловив у Вступі до цієї роботи, проте у самій роботі розвиток окремих наук викладав все незалежно.

2. Процеси аналізу та синтезу в історії біології Нового часу (по роботі Веніаміна Міроновіча Епштейна „Философия ситематики” Харьков,1999).

В науковій діяльності біолога-систематика як системи, що розвивається мо виділити такі етапи:

- опис

- класифікація

- реконструкція філогенезу.

Робота в галузі опису потребує від вченого багато років досліджень. Описи накопичуються, порівнюються. Спочатку іде опис зовнішніх

А потім детально описуються частини, а потім знову перехід до цілого.

Класифікація – це виявлення рис подібності та різниці між вивчаємими об’єктами. Це порівняння, аналіз та синтез існуючих знань. Удосконалення класифікацій є стимулом для розробки нових визначників.

Реконструкція філогенезу. Коли класифікація вченому достатньо розробленою починається робота в галузі реконструкції філогенезу. Нові реконструкції філогенезу вимагають від вченого знову переглянути описи та класифікації.

Таким чином діяльність вченого розглядається як складна иерархічна система, що розвивається: опис, аналіз, синтез реконструкція філогенезу. В цій системі є прямі і зворотні зв’язки.

Між діяльністю вченого-біолога (систематика) і розвитком його науки простежується глибокий зв’язок..

Першому етапу роботи біолога відповідає розвиток біології у ХVI столітті. В цей період вчені присвячували свою діяльність опису видів рослин та тварин. В цей період працювала ціла плеяда видатних вчених. З їх праць починається біологія Нового часу. Тому ХVI століття розглядається як самостійний період – епоха опису.

На початку ХVIІ століття число видів рослин, тварин досягає значної величини. Назрівала необхідність їх упорядити, класифікувати. Другому етапу роботи систематика-біолога відповідає ХVIІ – ХVIІІ століття. Цей період біологи-вчені занімались головним чином розробкою класифікацій. Роботи по опису видів рідко уповільнюються. Проте біологи уточнюють опис багатьох видів, виявляють види, що були описані вченими раніше і мали різні назви. А це в свою чергу сприяло удосконаленню класифікацій. Перша надійна класифікація, що була створена К.Лінеєм, стимулювала різьке збільшення описів видів рослин та тварин у другій половині ХVIІІ століття. Таким чином ХVIІ – ХVIІІ століття – епоха класифікацій.

На початку ХІХ століття одночасно з описом великої кількості видів і подальшим удосконаленням класифікації – формується перша еволюційна теорія – теорія Ж.Б.Ламарка. А у 1859 році виходе в світ книга Ч.Дарвіна „Происхождение видов”. Ця книга є перемогою еволюційних поглядів.

Теорія Ч.Дарвіна мала велике значення для вчених в галузі опису видів, поскільки кожний вид почали розглядати як ітог довготривалого еволюційного розвитку. Почали розвиватись роботи в галузі ембріонального розвитку різних тварин.

Теорія Ч.Дарвіна мала велике значення для вчених-систематиків, оскільки класифікації почали в тись як відбуття процесів еволюції.

Таким чином ХІХ століття – епоха еволюційних теорій і реконструкції філогенезу.

В ХХ столітті продовжується робота у всіх трьох галузях, проте особлива увага приділяється цілісності організму (Северцев, 1939). У другій половині нашого століття (1968 рік) відкривається нова епоха у розвитку традиційної біології – епоха системних досліджень.

Теорія Т.Куна підвергалась критиці з боку філософів те методологів за те, що вони розглядали внутрішню логіку розвитку науки у відриві від соціально-економічних умов її розвитку. Усвоїй роботі Т.Кун указував на те, що він розумів значення цих факторів, проте його метою було дослідження самої науки.

Розглянемо періодизацію історії Нового часу, що побудована у відповіді з теорією розвитку науки по Т.Куну (таблиця).

В історії біології можна виділити три наукові революції:

1. відбулась в галузі опису;

2. в галузі класифікації;

3. в галузі еволюційних уявлень про живу природу.

Епоха опису (кінець ХV – початок ХVІІ столітть).

Епоха може бути поділена на два періоди. Перший з 70-х років ХV століття до 30 років ХVІ століття. Це період коли починають друкуватись книги по природознавству. Другий період – з 30 років ХVІ століття до початку ХVІІ століття.

На протязі першого періоду відбувалось вивчення текстів стародівніх авторів. Це була п чна. Переклади та коментарії до текстів складали зміст нормальної науки.

Пізніше з’ясувалось, що багато рослин Середньої Європи неможливо ідендифікувати по опису стародавніх книг. Це стан кризи.

Починається опис живої природи. Це другий період. В цей період виходять такі праці: „Живые изображения трав” (1530-1536) 3 т. О.Брунфельса (це нова парадігма) на протязі ХVІ століття це був зразок. „Истории животных” К.Геснера (1551), трактат Г.Ронделе, присвячений морським рибам (1554), книга П.Белона про птахів (1555) та інше.

У кінці цієї епохи з’являються перші спроби класифікацій. Перша спроба класифікакації рослин 1583 р. А.Чезальпіно – книга „ О растениях”. Цей труд не був прийнятий суспільством. Це як аномалія.

Епоха класифікацій (початок ХVІІ-кінець ХVІІІ ст.). Перший період (ХVІІ ст. до другої половини ХVІІІ ст.). Головна задача науки цього періоду – ідентифікація видів.

До кінця цього періоду з’явився цілий ряд класифікацій рослин, тварин, що були побудовані на різних підставах. Не одна з цих класифікацій не була прийнята науковим суспільством. Криза.

На початку 50-х років ХVІІІ ст були опубліковані найважливіші труди К.Ліннея. Вони були прийняті науковим суспільством у якості парадігми (класифікаціонної парадігми). Це „Фиілософия ботаники” (1751); „Виды растений” (1753); „Система природы”.

Роботи в галузі класифікацій мали вплив на галузь опису.

Стиль мислення цього періоду: незмінність природи, жорсткий детермінізм.

Класифікаційна парадігма – друга революція в біології Нового часу.

Епоха еволюційної теорії (ХІХ ст.)

Перший період – з початку століття до виходу в світ „Происхождение видов” Ч.Дарвіна, другий – з 1859 року до кінця століття.

Перший період. Це діяльність Ж.Кюв’є, Жеоффруа, Сент-Илера та Ж.Б.Ламарка. Велике значення має робота Ламарка „Философия животных” (1809 р.). В цей період відбулося зіткнення трьох точок зору на стан природи: креаціонізму Ж.Кюв’є, трансформізму – Сент-Ілера, еволюційна – Ламарка. Ні одна з них не була прийнята науковим суспільством. Стан науки більш усього відповідав позиції Ж. Кюв’є. Це стан кризи. Стиль мислення цього періоду – метафізичний.

Другий період – визначення теорії Ч.Дарвіна. Теорія Дарвіна – нова парадігма, наукова революція. Стиль мислення – верогідний.

Епоха розвитку системних уявлень про еволюцію (Ххстоліття)

І період – від початку століття до появи кібернетичних праць І.І.Шмальгаузена (1968)

ІІ період – з кінця 50-х років до наших днів. Це період проникнення ідей і методів кібернетики в описувальну біологію.

Кінець першого періоду за Епштейном це період кризи класичного дарвінізму (спроби вчених розробити недарвіновські теорії еволюції, нетрадиційні методи побудови класифікації та інше).

Вихід з цього стану – формування системної парадігми.

Ідеї циклічності у галузі біології

Наука – це система, що розвивається. Думка про циклічність подій, що відбуваються у науці, висловлювалась і в трудах В.І.Вернадського. Він згадував про три вибухи творчості за три тисячі років розвитку європейської культури:

- VI століття та століття до нашої ери, що прилягають до нього

- Х VIІ століття: ХІІІ – ХІV - підготовчій

ХV – ХVІ – великий вибух (епоха відродження)

Х VIІ - Х VIІІ – період ірадіації культури

- ХХ століття

У кожному циклі виділяють три періоди: підготовчий, період „Великого синтезу”, період ірадіації культури

ХІХ століття – підготовчій період

ХХ століття – епоха Великого синтезу

Література

1. Єпштейн В.М. Философия систематики. Книга первая. Методология, история, системный подход.- Харьков, Ранок, 1999. – 368с.

2. Вернадский В.И. Живое вещество. – М: Наука, 1978. – 359с.

3. Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки. – М.: Наука, 1981. – 360с.

4. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. М.: Прогресс, 1977. – 271с.

5. Кун Т. Структура научных революций. – М.: Прогресс, 1977. – 301с.

6. Микулінський С.Р. История биологии с древнейших времен до начала ХХ века. – М.: Наука, 1972. – с. 4-5.

Поиск по сайту: