Кафе, столик, за яким сидить Маруся і читає. Навпроти порожній стілець.

Коротка комедія

Девід Айвз

( переклад Ольги Дмитрук)

Дійові особи

Орест

Маруся

Кафе, столик, за яким сидить Маруся і читає. Навпроти порожній стілець.

Орест. Перепрошую. Тут зайнято? (звичайне)

Маруся. Перепрошую…

Орест. Тут зайнято?

Маруся. Так, зайнято.

Орест. А, вибачте.

Маруся. Звичайно.

( Тихо дзвенить дзвінок)

Орест. Перепрошую. Тут зайнято?

Маруся. Ні, але я чекаю на декого.

Орест. А ви не будете проти, якщо я посиджу тут, поки він, вона чи… воно прийде?

Маруся. ( дивиться на годинник). Вони, здається, запізнюються…

Орест. Ніколи не знаєш, кого можеш відштовхнути.

Маруся. Вибачте. Хоча спроба непогана.

Орест. Звичайно.

( Дзвінок)

Орест.Тут зайнято?(стариган)

Маруся.Ні, не зайнято.

Орест.Ви не проти, якщо я тут сяду?

Маруся.Проти.

Орест.О…

( Дзвінок)

Орест.Просто всі місця, здається, вже зайняті.

Маруся.Угу.

Орест.Чудове місце для читання.

Маруся. Я хотіла почитати в тиші, якщо ви не проти.(злюсь)

Орест.А що за книжка?

Маруся.« Століття Якова »

Орест.А, Шевченко.

( Дзвінок)

Орест. А що за книжка?

Маруся. « Століття Якова ».

Орест. А. Лис?

Маруся. Читали?

Орест. Ні. Власне… я читав про неї. Кажуть, надзвичайна річ.

Маруся. Вона таки надзвичайна.

Орест. Я чув про це. ( невелика пауза). Офіціанте?

( Дзвінок)

Орест.Що за книжка?

Маруся.« Століття Якова».

Орест.О, Лис.

Маруся.Читали?

Орест.Та я прихильник « Динамо».

( Дзвінок)

Маруся. Читали?

Орест. Так, у коледжі.

Маруся. А який коледж?

Орест. Я вчився… Я вчився!

( Дзвінок)

Маруся. А який коледж?

Орест.(повільно, мляво).Педагогічний.

Маруся. Вам подобається Лис?

Орест. Я обожнюю Лиса. Якось я всю зиму тільки його й читав.

Маруся. А я тільки розпочала.

Орест. ( захоплено).Я був такий схвильований після десяти сторінок, що пішов і купив усе, що він написав. Одне з найпотужніших читацьких вражень усього мого життя. Я маю на увазі все те надзвичайне психологічне розуміння. Його глибоке опанування таємниці часу і людського буття. Запахи землі.. А ви що думаєте? ( штовхає Аню, яка задрімала).

Аня.Я думаю, нудота страшенна.

( Дзвінок)

Орест.Що за книжка?

Маруся.(сміюся) « Століття Якова».

Орест.О, Лис.

Маруся.Вам подобається Лис?

Орест.Я обожнюю Лиса.

Маруся.Він надзвичайний.

Орест .Якось я всю зиму тільки його й читав.

Маруся.Я був така схвильована після десяти сторінок, що пішла і купила усе, що він написав.

Орест.Все те надзвичайне психологічне розуміння.

Маруся.І його проза така ж чудова.

Орест.А те, як він опанував таємниці часу…

Маруся.…і людського буття. Не віриться, що довелося так довго чекати, щоб прочитати його.

Орест.Тут не вгадаєш. Раніше він міг би вам не сподобатися.

Маруся.Правда.

Орест.Може, ви були не готові до нього. Для таких речей потрібен слушний момент, інакше вони не мають сенсу.

Маруся.Так і сталося зі мною.

Орест.Головне – вгадати момент. ( невелика пауза). До речі, мене звати Орест.

МарусяА мене Маруся.

Орест .Привіт.

Маруся.Привіт.

( Невелика пауза)

Орест.Так, мені здалося, що читання Лиса – потужне враження.

Маруся.Так.

( Невелика пауза)

Орест.« Століття Якова».

( Невелика пауза)

Маруся.Так.( Повертається до книжки).

Орест.Офіціанте!..

( Дзвінок)

Орест.Ви часто сюди заходите?

Маруся.Та через день, здається.

Орест.Я частенько заглядаю сюди, однак не пригадую, щоб коли-небудь вас тут бачив.

Маруся.Мабуть, різні графіки роботи.

Орест.Утрачені зв’язки.

Маруся.Так, різні часові зони.

Орест .Дивно, буває, живеш із кимось по сусідству в цьому місті і не здогадуєшся.

Маруся.Знаю.

Орест.Міське життя.

Маруся.Воно божевільне.

Орест.Можливо, ми щодня минали одне одного на вулиці. Якраз біля цього місця, можливо.

Маруся.Так.

Орест (оглядається навкруги).Так, здається і офіціанти тут у різних часових зонах. Щось я жодного не бачу. …Офіціанте! ( оглядається). А що ви… (бачить, що вона повернулася до книжки).

Маруся.Прошу?

Орест.Та ні, нічого.

( Дзвінок)

Орест.(мачо) Ви ж нікого не чекали, коли я зайшов, чи не так?

Маруся. (соромиться). Ні, просто читала.

Орест. Невеселе заняття як для вечора в п’ятницю, чи не так? Читати, та ще й на самоті?

Маруся. Ви так вважаєте?

Орест. Упевнений. Тобто… що така симпатична дівчина, як ви, робить в кафе сама в п’ятницю ввечері?

Маруся. Я оце вперше за дуже довгий час сама в п’ятницю ввечері.

Орест. А.

Маруся. Бачите, я недавно розійшлася з хлопцем.

Орест. О.

Маруся. З яким досить довго зустрічалася.

Орест. Шкода. Слухайте, якщо читати на самоті таке невеселе заняття для вечора в п’ятницю, то, може, ви б хотіли піти деінде?

Маруся. Ні…

Орест. Зайнятися чимось іншим?

Маруся. Ні, дякую.

Орест. Я однаково в кіно збирався.

Маруся. Не думаю.

Орест. Гарний шанс дати Лису трохи передихнути. Усі ці довгі речення, мабуть, його втомили.

Маруся. В будь-якому разі дякую.

Орест. Ну добре.

Маруся. Ціную ваше запрошення.

Орест. Звичайно.

( Дзвінок)

Орест.Ви ж нікого не чекали, коли я зайшов, чи не так?

Маруся.Ні, просто читала.

Орест.Невеселе заняття як для вечора в п’ятницю, чи не так? Читати, та ще на самоті?

Маруся.Здається, я намагалася це заняття розглядати як щось екзистенційно романтичне. Знаєте, капучіно, класика, дощовий вечір…

Орест.Це спрацьовує лише в Парижі. Ми могли зловити останній літак на Париж. Доїхати до Конкорд. Знайти кафе...

Маруся.Мені сьогодні ввечері трохи не вистачить на квиток.

Орест .От халепа, мені теж.

Маруся.Правду кажучи, я збираюся в кіно, як тільки дочитаю цю главу. Хочете, підемо разом? Ви ж однаково не можете знайти офіціанта.

Орест.Дуже гарна пропозиція, але… я не можу.

Маруся.Ммм. Дівчина?

Орест.Щось таке.

Маруся.А хто ця щось-таке-дівчина?

Орест.Моя мама.

( Дзвінок)

Орест.Власне, у мене щойно завершилися стосунки.

Маруся. О.

Орест. Досить тривалі стосунки.

Маруся. Прикро це чути.

Орест. Це я вперше за довгий час проводжу вечір на самоті. Однак я, мені трохи зле біля моря, чесно кажучи.

Маруся. А розкажіть щось про себе?

Орест. Гмм. Я люблю бокс!

( Дзвінок)

Орест.А розкажіть щось про себе?

Маруся.Я вважаю себе за громадянина Всесвіту. (ручка)

( Дзвінок)

Орест. Я не належу ні до якої партії.

Маруся. Яке полегшення! Я теж.

Орест. Я голосую за свої переконання.

Маруся. Ярлики не мають значення.

Орест. Точно. Ярлики не мають значення. Ось я, наприклад. Тобто яка різниця, чи я був двієчником, трієчником, відмінником; чи я з Цукрового, Базарчика або Центру??

Маруся. Звичайно.

Орест. Я вірю, що людина – це те, що він є.

( Дзвінок)

Маруся. Особистість – це те, що вона є.

( Дзвінок)

Орест.НІ! Особистість – це те, що вони є.

Маруся. Нууу…Я теж так думаю.

Орест.І що з того, що якось я зробив собі ліпосакцію всього тіла? Я діяв відповідно до своїх переконань.

Маруся. Переконання – це важливо.

Орест. Не можна ж просто так причепити на когось табличку.

Маруся. Згодна. А от б’юся об заклад, що ви за гороскопом Близнюки.

( Дзвінок)

Маруся.Слухайте, я збираюся в кіно, як тільки дочитаю цю главу. Може, підемо разом?

Орест.Звучить цікаво. Що йде?

Маруся.« Льодовиковий період – 4»

Орест.О.

Маруся.Вам не подобається «Льодовиковий період»?

Орест .Звичайно, він мені подобається.

Маруся.Але ви не божеволієте через нього.

Орест.Ті ранні частини трохи діють мені на нерви.

Маруся.А…

( Дзвінок)

Орест. і Маруся. ( разом). Ви знаєте, я збирався ( -лася )… я подумав (-ла)…

Орест.Вибачте.

Маруся. Нічого, продовжуйте.

Орест. Я просто хотів сказати, що збираюся в кіно і…

Маруся. І я теж.

Орест. «Льодовиковий період»?

Маруся. Тут недалеко.

Орест.А попередні частини вам подобаються?

Маруся. Я вважаю, що всіх, кому не до душі, слід виселити з нашої планети.

Орест. А скільки разів ви дивилися першу частину?

Маруся. Вісім.

Орест. Дванадцять. І вам однаково цікаво?

Маруся. А вам подобається білий шоколад?

Орест. Сьогодні о другій ночі я виходив його купувати. А у вас в дитинстві був велосипед?

Маруся. Так. А вам подобається морська капуста?

Орест. Як на мене, вона жахлива.

Маруся. Вона таки жахлива!

Орест. А ви все ще вірите в шлюб, не зважаючи на те, як до нього зараз ставляться?

Маруся. Так.

Орест. А діти?

Маруся. Трійко.

Орест. Дві дівчинки і хлопчик?

Маруся. Оленка, Оксанка та Ігор.

Орест. І ви будете мене кохати?

Маруся. Так.

Орест. І цінуватимете мене вічно?

Маруся. Так.

Орест. І ви все ще хочете до кіно?

Маруся. Звичайно.

Орест і Маруся( разом).Офіціанте! Завіса.

Поиск по сайту: