Самоосвіта як засіб спрямування вчителя на інноваційну діяльність
30.01.2011, 18:56
Орленко Лариса Станіславівна,
заступник директора з навчально – виховної роботи
Миколаївської ЗОШ № 56
Учитель - основна дійова особа у реформуванні освіти. Перед ним поставлено важливе завдання: здійснювати розвиток гармонійної компетентної особистості. Змінюються орієнтири освіти - змінюється й сам учитель, змінюється мета і завдання його освітньої діяльності.
Сучасний педагог має бути готовим до змін, що відбуваються в системі освіти, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Немає сумніву, що проблему ефективності, результативності педагогічного процесу можна розв'язати лише за умови забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного педагога, його здатності до інноваційної діяльності.
Від нього, його знань і вмінь залежить якість змін, які чекають школу. Тому сьогодні вчитель не може залишитися осторонь тих змін у педагогічній науці, які вдосконалюють навчально-виховний процес. Вагому роль у стимулюванні вчителя до інновацій має його самоосвітня діяльність, яка в МЗОШ № 56 організована за цільовими напрямами, що дає можливість педагогу
- визначити чіткі особистісні цінності та світоглядні установки;
-усвідомити особливості педагогічної праці;
- підвищити свою інформаційну культуру;
- розвивати здатність управляти собою;
- удосконалювати навички вирішення педагогічних проблем;
- розвивати свій творчий потенціал;
Важливу роль в організації, плануванні, контролі самоосвітньої діяльності вчителів школи відіграє адміністрація. Але її дії мають бути виваженими, цілеспрямованими, демократичними. Відомо, що головними мотивами самоосвіти вчителя є: бажання поліпшити слабкі сторони у викладанні предмета; глибше і ширше вивчати теорію та практику сучасних методів навчання; намагатися осмислити, втілити в роботу, запропонувати колегам механізм дії; не зупинятися на досягнутому.
Тому роботу починаємо зі всебічного самоаналізу діяльності вчителя за підсумками попереднього навчального року (додаток № 1), та аналізу методичної активності, що включає:
- оцінка кількості та якості відкритих уроків, результативності діагностичних зрізів знань учнів;
- моніторинг відгуків учнів і колег про професіоналізм, участь у роботі творчих лабораторій, методичних об'єднань, педради;
- урахування об'єктивності самоаналізу й само оцінювання діяльності вчителя
На основі цих спостережень формулюємо завдання на новий навчальний рік, визначаємо та рекомендуємо в індивідуальному порядку напрями роботи для окремих учителів (додаток № 2).
Для забезпечення ефективної взаємодії педагогів в процесі самоосвіти та методичної роботи на основі діагностики адміністрацією створені відповідні умови:
Ø Сплановано розв'язання поточних проблем навчально-виховного процесу;
Ø Розроблені програми впровадження сучасних технологій;
Ø Організовано відвідування курсів підвищення кваліфікації.
Ø Сформовані творчі лабораторії з вивчення інноваційних технологій;
Ø Проводяться теоретичні й практичні семінари для обміну досвідом;
Ø Планується індивідуальна самоосвітня діяльність;
Ø Заохочуються молоді спеціалісти переймати досвід колег, які працюють над вивченням та впровадженням інновацій;
Намагаємося оптимально використовувати особистісні якості кожного вчителя, щоб допомогти розкрити його творчий потенціал (у виховній роботі, в позаурочний час, у взаємному спілкуванні та взаємодопомозі, в організації відпочинку тощо).
В план самоосвітньої діяльність учителя ми включили:
• науково-дослідницьку роботу над проблемою;
• вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;
• участь у колективних та групових формах методичної роботи;
• вивчення досвіду колег;
• теоретичну роботу та практичну апробацію своїх матеріалів.
Щоб допомогти вчителям, методична служба школи в 2010/2011 навчальному році запропонувала:
І. Психолого-педагогічні семінари
♦ Особистість вчителя як фактор інноваційних змін в освіті
♦ Психологічні особливості оцінювання знань школярів
♦ Духовність та моральність особистості
♦ Психологічні основи гуманізація освіти
ІІ. Педагогічні читання
- Контроль і оцінювання у концепції розвивального навчання В.О.Сухомлинського - Методика продуктивного навчання
ІІІ. Семінари- практикуми
♦ Застосування вчителем різноманітних засобів, прийомів диференціації
♦ Вдосконалюємо ділове мовлення
♦ Використання потенціалу соціуму для успішної соціалізації дітей
♦ Самоосвіта класного керівника запорука успіху виховного процесу.
♦ Використання інтерактивних методів в роботі з морально-етичного виховання
♦ Попередження насильства в дитячому колективі
♦ Захист проекту «Здоров’я. Інтелект. Духовність»
ІV. Методичні декадники
♦ Ефективний педагог”
♦ Використання інформаційно – комунікативних технологій в навчально – виховному процесі
♦ Навчальна дослідницька діяльність на уроці
♦ Інноваційний підхід до організації навчально – виховного процесу
V. Видавнича діяльність
♦ Оформлення матеріалів збірки позаурочних заходів з предметів «Духовність та інтелект»
♦ Порадник вчителю «Методи та прийоми оцінювання»
♦ Презентація збірки «Активізація пізнавальної діяльності учнів»
Плідно діють творчі лабораторії вчителів, які працюють безпосередньо над впровадженням інноваційних технологій, а саме: інформаційно – комунікативна, проектна, технологія формування критичного мислення.
Неперервність процесу самовдосконалення педагогів забезпечує стабільне зростання фахового рівня педагогічного колективу (додаток №3), його конкурентоспроможність, високу результативність праці, постійне оновлення методичного арсеналу.
Велику роль в збагаченні теоретичного та практичного потенціалу педагогів нашої школи посідає методичний кабінет, створений спільними зусиллями колективу. Методкабінет є осередком, де сконцентровано передову педагогічну думку, створено умови для самоосвіти та самовдосконалення вчителів, інформаційним центром, засобом накопичення і поширення перспективного педагогічного досвіду, місцем проведення методичних нарад, виставок, вернісажу педагогічних ідей, презентації вчительських проектів та комп’ютерних технологій. Різноманітні форми взаємодії педагогів сприяють розвитку колективу, піднесенню професійної майстерності кожного вчителя.
Вивчаючи багаторічний педагогічний досвід В.О. Сухомлинського, ми переконались, що не може існувати однакового, загального плану самоосвіти, який був би придатний для педагогів. Кожен учитель у процесі планування самоосвітньої діяльності має враховувати свої можливості та потреби щодо оволодіння та вдосконалення власних педагогічних знань, умінь та навичок. Видатний педагог прийшов до висновку, що цей процес має винятково індивідуальний характер, адже враховує особливості розумової діяльності вчителя, а саме: темп працездатності, рівень засвоєння інформації, вміння нагромаджувати нові поняття, робити висновки, застосовувати набуті знання на практиці та інше.
Плануючи самоосвіту, адміністрація орієнтується на педагогічну діяльність як на процес постійного особистісного зростання та професійного самовдосконалення. Тому план самоосвіти вчителів школи включає такі основні компоненти: визначення індивідуально теми для самоосвітньої діяльності; постановку мети її вивчення; відокремлення основних запитань, на які потрібне дати відповіді в процесі самоосвітньої діяльності; складання списку літератури (соціально-політичної, педагогічної психологічної, методичної та ін.) для опрацювання; оформлення отриманих результатів, підготовка доповідей, рефератів, статей, методичних розробок тощо.
Перед початком планування роботи із самоосвіти надаємо консультації кожному вчителю. При цьому враховуються індивідуальні можливості кожного з них, стаж роботи в школі, рівень педагогічної майстерності, напрями роботи, їхні інтереси та ін. Підготовлені плани самоосвітньої діяльності вчителів (додаток №4) обговорюємо на засіданні методичного об'єднання.
Створення умов для самоосвіти вчителів передусім полягає у можливості вивільнення часу для самоосвітньої діяльності. Тому особлива увага звертається на таке важливе питання, як вільний час вчителів. З цією метою кожен вчитель має методичний день.
Використовуючи настанови В.О.Сухомлинського, ми розробили пам’ятку для вчителя, яка включає поради:
1. Перше і найголовніше — ...це вміння створювати резерв часу для занять самоосвітою
2. Читайте кожного дня та ґрунтовно студіюйте кілька сторінок наукової літератури, тією чи іншою мірою пов'язаної з навчальними дисциплінами. Усе, що ти читаєш, — це інтелектуальний фонд твого навчання. Умійте змушувати себе читати щодня. Умійте окреслювати коло читання, виключаючи з нього те, що може порушувати режим праці. Не відкладайте цієї роботи на завтра. Те, що упустив сьогодні, ніколи не компенсуєш завтра.
3. Умійте визначити систему розумової праці, від якої багато залежить, тобто розуміння співвідношення головного і другорядного. Головне треба уміти розподілити в часі так, щоб другорядне не відсовувало його на другий план.
4. Умійте створювати собі внутрішні стимули.
5. Не витрачайте часу на дрібниці, на пусте базікання, пусте проводження часу. Умійте і розмову з колегами зробити джерелом свого духовного збагачення.
6. Для кожної роботи шукайте найбільш раціональні способи розумової праці. Уникайте трафарету і шаблону, не шкодуйте часу на те, щоб глибоко осмислити сутність явищ, закономірностей, з якими маєш справу.
7. «Завтра» — найбільш небезпечний ворог працьовитості. Ніколи не відкладайте на завтра роботу, яку можна виконати сьогодні. Більше того, зробіть звичкою, щоб частина завтрашньої роботи була виконана сьогодні. Це внутрішній стимул, що задає тон на весь завтрашній день.
8. Ніколи не припиняй розумової праці. Кожен день повинен збагачувати інтелектуальними цінностями - у цьому одно з джерел часу, необхідного для розумової праці.
Заключний етап організації самоосвітньої діяльності вчителів передбачає підведення підсумків, узагальнення спостережень, оформлення результатів самоосвітньої роботи та визначення подальших перспектив. На кожному засіданні методичного об’єднання вчителі презентують свої здобутки, а презентація результатів роботи творчих лабораторій відбувається на підсумковому засіданні педагогічної ради.
Таким чином система самоосвітньої роботи вчителя в школі № 56 здійснюється у три етапи (установчий, практичний, підсумковий) та включає: визначення індивідуальної теми самоосвіти, її мети, поточне та перспективне планування роботи; добір відповідної літератури, раціональних форм і методів засвоєння та збереження інформації; узагальнення набутих знань, спостережень; поступове освоєння методів дослідницької та експериментальної діяльності; оформлення результатів та визначення перспектив роботи.
Тож можна зробити висновок, що самоосвіта вчителів посідає особливе місце в системі формування професійної компетентності педагогів. Завдання методичної служби школи полягає в подальшому стимулюванні мотивації самоосвіти педагогів і постійному оновленні знань, розкриття педагогічного потенціалу педагогів, зростання їхньої професійної компетентності. Свідченням результативності цієї роботи є участь вчителів у міських фахових конкурсах. ДОДАТКИ
Література:
1. В. Панасенко Самоосвіта в системі формування професійної компетентності педагогів // Завуч – 2009 № 10 с. 21
2. З.Гуц Самоосвіта – самоціль чи необхідність // Завуч – 2005 № 28 с. 7
3. Н.Гергуль Зростання професійної майстерності вчителя // Школа - 2008 № 1 (25) с. 20
4. С.Геркуль Організація самоосвіти діяльності вчителів Павлиської середньої школи // 2005 - № 6 (905) с. 44
5. Л.Птахова Моніторингова діяльність та рефлексія // Завчу – 2004 № 9 (195) с. 5
6. С.Геркуль Проблема самоосвіти вчителя в історії педагогічної думки // Рідна школа – 2003 № 7 (882) с. 56
7. І.І.Білоус На допомогу молодому вчителю // Все для вчителя – 2008 № 10 с. 36
