Встановлення фашистської диктатури

ВСТАНОВЛЕННЯ ФАШИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ В ІТАЛІЇ

Мета:охарактеризувати наслідки Першої світової війни для країни; з’ясувати причини встановлення фашизму; розкрити сутність «корпоративної системи» й особливості фашизації Італії;

формувати вміння характеризувати історичну особистість, розкривати внутрішні мотиви дій особистості та її вплив на прикладі Б.Муссоліні;

виховувати гуманізм, поміркованість.

Тип заняття: засвоєння нових знань і вмінь

Література

1. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 10 клас. – с. 148-168.

2. Бердичівський Всесвітня історія 10 кл. – с. 127-135,

Структура заняття

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь.

3. Вивчення нового матеріалу;

1.1 Наслідки першої світової війни

1.2 Встановлення фашистської диктатури

1.3 Корпоративна система

1.4 Фашизація країни

4. Підсумки уроку

5. Домашнє завдання

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

ü Як змінилися територіальні володіння Італії після укладання договорів та угод, що склали версальсько-Вашингтонську систему?

ü Чому Італію називають переможеною серед переможниць?

ü У складі якого військово-політичного блоку воювала Італія у Першій світовій війні?

Вивчення нового матеріалу

Наслідки першої світової війни

ü 100 тис. загиблих, 1,5 млн. поранених

ü Статус держави-переможиці позитивно вплинув на політичне й економічне становище

ü Іноземні кредити стимулювали розвиток промисловості

ü Сільське господарство південних районів залишалося відсталим. На 2,5 млн. селян припадало лише 6 млн. га землі.

ü «переможена серед переможців»

Встановлення фашистської диктатури

Батьківщиною фашизму стала Італія. Беніто Муссоліні створив організацію «Союз боротьби», членів якої назвали фашистами.

Беніто Муссоліні (1883-18945). Італійський фашистський диктатор 1922-1945 рр. Народився в селі Предаппіо (область Романья) в сім’ї коваля і вчительки місцевої школи. По закінченні школи певний час працював помічником учителя. З часом примкнув до заснованої в 1900 р. Соціалістичної партії. У 1912 р. став головним редактором провідної газети Соціалістичної партії “Avanti!” (“Вперед!”), збільшивши її тираж з 20 до 100 тис. На початку війни виступав за її негайне припинення, але згодом став чи не найголовнішим прихильником участі в ній Італії. За це у листопаді 1914 р . його було виключено з партії. У відповідь Б. Муссоліні заснував власну газету. У 1915-1917 рр . служив у війську. Був контуженний під час учбових занять зі збройою. У бойових діях участі не брав. У 1919 р . в Мілані об’єднав навколо себе розрізнені групи націоналістів і соціалістів і заснував “Фашіо ді комбаттіменто” – “Союз боротьби”.

У листопаді 1921 року відбувся з’їзд фашистів, на якому офіційно було проголошено створення партії, публікація фашистами програми, заснованої на ідеї «величі нації».

Восени 1922 року розпочалися погроми демократичних організацій і підготовка о здійснення державного перевороту, перед явлення уряду ультиматуму уряду з вимогою 6 міністерських портфелів для фашистів.

28 жовтня 1922 року фашисти здійснили «похід на Рим», наслідком чого було те, що король Віктор-Еммануїл запропонував Беніто Муссоліні посаду голови уряду, а парламент висловив йому довіру.

Б. Муссоліні головним ворогом “ простих ” італійців вважав заможні західні демократії та сусідні країни, які нібито стали на перешкоді Середземного моря у “ внутрішнє італійське море ”. З іншого боку, фашисти обіцяли негайно знизити податки, підвищити платню й ліквідувати безробіття. Увірувавши у свою зірку, Б. Муссоліні активно готувався до походу своїх прихильників на Рим, щоб взяти владу силою. На одному з мітингів він фактично пред’явив королю і уряду ультиматум: “Або нас добровільно допустять до управління, або ми захопимо владу, здійснивши похід на Рим ”. Проте він відверто блефував – “ сквадри ” були малочисельними й погано озброєними, і достатньо було кількох підрозділів поліції, щоб розігнати їх.

Та весь розрахунок фашистів якраз і полягав у тому, що король Віктор Еммануїл не зважиться на застосування проти них сили. Реальна альтернатива фашистам, 80-річний авторитетний політик, неодноразовий прем’єр-міністр Італії Дж. Джолітті перебував за межами столиці й вплинути на перебіг подій не міг. Серед генералів симпатії розподілилися між монархією та фашистами, тому Б. Муссоліні привселюдно заявляв про корисність монархії. Монарх, який також не поспішав до Рима, спочатку хотів оголосити надзвичайний стан, але в останню мить, боячись, що фашисти проголосять королем герцога д’Аоста, передумав. Привід було знайдено – не допустити пролиття крові, за яким країну охопить полум’я громадянської війни.

У ніч з 27 на 28 жовтня 1922 р. сквадристи захопили ряд важливих державних об’єктів у Мілані (там, на той випадок, якби в результаті поразки довелося втікати до Швецарії, перебував Б. Муссоліні) та інших містах країни.

29 жовтня король призначив 39-річного Б. Муссоліні 27-м прем’єром Італії. “ Революція у спальному вагоні ”* перемогла. Проте новий голова уряду не хотів, щоб у його співвітчизників склалося враження, що владу йому подарував король. Йому був потрібен міф про “ похід на Рим ” щонайменше 300 тис. “ фашистських мучеників ”, а тому вже наступного дня до столиці звідусіль стали прибувати сквадристи.

Віктор Еммануїл чотири години простояв на балконі, спостерігаючи їхній парад. Влаштувавши у Вічному місті погром, якого те не переживало з часів нашестя варварів, під звуки партійного гімну вони маршовими колонами пройшли вулицями і вночі 31 жовтня 50-а спеціальними потягами залишили його. Парламент більшістю голосів передав владу фашистам.

Прийшовши до влади, фашисти певний час змушені були залишити в країні демократичні інститути. До 1928 р. уряд був коаліційним: ряд міністерських портфелів (юстиції, фінансів та ін.) Б. Муссоліні віддав іншим партіям, чимало представників яких обіймали посади заступників міністрів, керівників державних відомств. Але діставши владу в рамкахформальної законності (склад уряду було затверджено 306-а голосами членів палати депутатів. Проти голосували 102-переважно соціалісти й комуністи), Б. Муссоліні відразу дав зрозуміти, що не збирається ні з ким її ділити. Перефразувавши відомий вислів Людовика ХІV, він чітко сформулював суть нового політичного режиму “ уряд – це я ”.

До Б. Муссоліні новітня історія не знала таких масштабів культу особи правителя, який виник в Італії: повсюдно було вивішено його портрети, усі , навіть дріб’язкові, розпорядження чиновників віддавалися з посиланням на волю прим’єра, масове спорудження прижиттєвих пам’ятників, присвоєння титулів “ першого ”, “ найкращого ” тощо. У цей час він став кумиром радикалів усього світу. Б. Муссоліні, поступово обмежуючи повноваження короля, присвоїв собі титул “ дуче ” (вождь) і правив Італією майже одноосібно.

Використавши як привід чотири невдалі спроби замаху на своє життя, він домігся заборони усіх політичних партій, крім власної. Депутатів - нефашистів було вигнано з парламенту. Сміливців, які наважувалися протестувати проти тоталітарної системи, заарештовували, відправляли на віддалені острови або, як це сталося з популярним парламентарем Джакому Маттеоті, просто знищували. Створений Муссоліні Особливий фашистський трибунал запровадив у країні смертну кару.

Усупереч конституції найважливіші державні рішення фашисти приймали на масових мітингах, після чого парламенту та королю не залишалося ні чого іншого, як схвалювати їх. Підміняючи коституційні органи влади, режим створював свої власні. Зокрема, було скликано Велику фашистську раду, яка, по суті, стала вищим органом політичної влади в країні.

Сутність італійського фашизму

ü Культ особи вождя – «дуче»;

ü Голова уряду Беніто Му3ссоліні був звільнений від відповідальності перед урядом і наділений надзвичайними повноваженнями;

ü Всеосяжний контроль держави за життям суспільства і кожної окремої людини;

ü Єдина ідеологія, однопартійна система, заборона діяльності опозиції;

ü Встановлення контролю над масовою свідомістю населення;

ü Усе населення залучене до фашистських і нацистських організацій;

ü терор і насильство стали головними методами здійснення внутрішньої політики; створено Добровільну міліцію національної безпеки, відновлено смертну кару;

ü Укладено Антикомінтернівський пакт між Італією і Німеччиною для боротьби з комунізмом.

Корпоративна система

Автор – Габріель д’Анунціо. Сутність – соціальний мир настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі та синдикати, об’єднані в корпорації.

Основні заходи

ü Прийнято Хартію праці, за якою профспілки були підпорядковані державним органам під контролем фашистів і включені до галузевих корпорацій;

ü В основних галузях промисловості створено 22 національні корпорації, до керівництва яких входили партійні чиновники, представники фашистських профспілок та підприємці;

ü Корпорації заборонили страйки відмінили 40-годинний робочий тиждень, контролювали укладання колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, фінансово підтримували профспілки.

ü Проведене широке роздержавлення, вдала грошова реформа

ü Наслідком стало зменшення безробіття, зростання промислового виробництва

Фашизація країни

ü Укладання Лютеранського пакту з Папою Римським, за яким він визнавав існування Італійського королівства й отримував за це статус окремої держави;

ü У школах збережено викладання Закону божого, церква повернула свій вплив на школу та сім’ю;

ü Фашистська міліція присягала королю, але виконувала накази дуче;

ü Таємна поліція ОВРА займалася тотальним шпигунством, організацією провокацій і терором;

ü Запроваджений новий виборчий закон, який монополізував владу за фашистською партією4

ü Справі фашизації сприяли культура, спорт, система виховання молоді;

ü Зовнішньополітична агресія (Ефіопія)

В основу економічної політики фашистів було покладено ідею створення “ корпоративної держави ” на засадах “ класового миру ”. Власне її автором був не Б. Муссоліні, а один з ідеологів фашизму поет Габріель д’Анунціо. Саме він створив перші корпорації в загарбаному в 1919 р. в місті Ф’юме.

На початку дуче досить розпливчато заявляв, що корпорації мусять взяти на себе функції парламенту з економічних питань. У цілому, суть задуму полягала в тому, що соціальний мир нібито настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об’єднані в корпорації. Згодом він утворив спеціальне міністерство корпорацій для регулювання економічного життя країни. Для усунення конфліктів між робітниками і підприємцями 1927 р. було прийнято Хартію праці, за якою професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій.

Офіційно же курс на створення “ корпоративної держави ” було проголошено в 1934 р. В економіці почали діяти фашистські синдикати й корпорації, об’єднані в конфедерації. До їхнього керівництва входили партійні чиновники, представники фашистських профспілок і підприємці. Загалом в основних галузях економіки було створено 22 національні корпорації, а на середину 30-х рр. Пратктично усі італійці стали їхніми членами. Як заявляв Б. Муссоліні, “ фашистська держава може бути лише корпоративною, або вона не буде фашистською ”.

Корпорації схвалили заборону страйків і 40-годинний робочий тиждень, контролювали укладення колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, надавали фінонсову підтримку профспілкам. На середину 30-х рр. фашистські профспілки об’єднували 4 млн. чол. і завдяки численним пільгам та успіхам в організації дозвілля робітників набули великої популярності. До того ж фашистам вдалося зробити те, на що не спромоглися попередні уряди – скоротити безробіття (з 240 до 100 тис.).

У галузі економіки та соціальних відносин фашисти вжили заходів для залучення капіталовкладень у промисловість, провели широке роздержавлення, провели вдалу грошову реформу (цьому сприяли значні кредити із США, зокрема позика від банківського дому Моргана у 100 млн дол.). У 1929 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний на 40%, виробництво сталі зросло на 84%, електроенергії – на 100%.

Проте корпорації не виконали покладених на них завдань. Так само провалилися проголошені Б. Муссоліні численні “ битви ”: “ битви за урожай ”, “ битва за народжуваність ” і навіть “ битви ” проти... горобців

Питання і завдання

1. Чому фашистам вдалося прийти до влади в Італії?

2. Назвіть особливості фашизму в Італії?

3. Що таке «похід на Рим»?

4. Дайте визначення поняттю «Фашизм». поясніть походження слова та назвіть ознаки ідеології

5. Поясніть значення терміну «корпоративна система»

Поиск по сайту: