Технологія прийняття управлінських рішень

Технології прийняття та реалізації управлінських рішень – це дуже непрості операції, що мають свою специфіку і складність. Адже прийняття рішення – не тільки процес, а й один із видів розумової діяльності та прояву людини. Його характеризують такі ознаки:

можливість вибору з множини альтернативних варіантів, - якщо немає альтернативи, то немає вибору;

наявність мети, - безцільний вибір не розглядається як рішення;

необхідність достатньої волі особи, яка приймає рішення, тому що ця особа формує рішення у боротьбі мотивів та сумнівів.

Прийняття рішення – це вибір найкращого варіанту, а процес, який включає розробку альтернативних варіантів – це процес прийняття рішень.

Перш ніж перейти до поняття технології прийняття рішень, треба вияснити суть самого терміну “технологія”, що це таке?

“Технологія” як термін бере початок від грецького слова „техно”- (мистецтво, майстерність, уміння) і “логія” , - це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми матеріалу, які застосовуються в процесі виробництва продукції.

Тоді, технологія прийняття рішення – це раціональна та послідовна сукупність методів, операцій та процедур (інформаційних, логіко – мислених, розрахункових, організаційних, тощо), які використовуються керівниками, фахівцями й технічними виконавцями з використанням конкретного засобу впливу на об’єкт управління.

У поняття технологія прийняття рішень входять такі елементи:

що робити (кількість та якість об’єкта)?;

з якими витратами (ресурси)?;

як робити (за якою технологією)?;

кому робити (виконавці)?;

коли робити (терміни)?;

для кого робити (споживачі)?;

де робити (місце)?;

що це дає (економічний, соціальний екологічний, технічний, бойовий ефекти).

Якщо Ви відповіли на всі ці запитання кількістю й узгодили (пов’язали) всі елементи в просторі, в часу, з ресурсами та виконавцями, це означає, що технологію прийняття рішення розроблено.

Основою технології робіт, що повторюються, служить операція. Вона являє собою однорідну, логічну, неподільну частину процесу управління.

Поняття операція і процедура є ключовими у вивченні технології управління. Поряд із цим поняття операція має широкий смисл і охоплює будь-які доцільні дії людини – виробничі, технологічні, управлінські тощо.

Операція – це будь-яка дія, захід (або система заходів), об’єднані єдиним задумом та спрямовані на досягнення відповідної мети.

Процедура – це порядок підготовки, розгляду, обговорення, виконання ряду послідовних чи паралельних операцій у процесі управління.

Таким чином, управлінський процес, основою якого є рішення, складається з визначеної в процесі поділу праці кількості послідовних або паралельних операцій та процедур, котрі загалом складають технологію управління.

Основою технології процесів управління є процедура прийняття рішення.

Невизначеність у процесі прийняття рішень може створювати ряд ситуацій, при яких не виключається ототожнення понять: рішучість і прийняття рішення.

Багатьох керівників оцінюють і нагороджують за те, наскільки швидко і впевнено вони приймають рішення. Невизначеність у цьому випадку розглядається як ознака слабості. Від керівників очікується миттєвість і рішучість суджень і високо оцінюється їхня готовність здійснювати рішення, незважаючи на труднощі.

Теоретично це правильно, але на практиці це не завжди варіант дій.

В управлінні рішучість розглядається як здатність прийняти рішення і втілити його в життя.

А прийняття рішення – це здатність здійснити аналіз найважливішої інформації та зробити оптимальний вибір. Важливо поєднувати обидві ці здатності.

Таким чином, в узагальненому вигляді процес розроблення та прийняття рішень здійснюється в такій послідовності (схема прийняття рішення):

1.Діагностика проблеми – формулювання й обґрунтування проблеми.

2.Визначення мети та завдань. Правильність їх визначення залежить від формулювання проблеми.

Визначення мети, якою досягається вирішення поставленої проблеми, дає змогу конкретизувати набір завдань, розв’язання яких забезпечує досягнення визначеної мети.

3.Формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішень.

До деяких загальних обмежень належать: недостатня кількість підлеглих, що мають необхідну кваліфікацію та досвід; грошові (матеріальні) обмеження і т.і. Тобто обмеження того, що неможливо змінити в умовах прийняття рішення. Це те, в межах чого необхідно прийняти рішення.

Рішення, як правило, поділяють на рішення, які можна формалізувати, тобто, критерій ефективності якого може бути виражений кількісно, і неформалізовані, тобто такі, які підлягають логічному аналізу. Обґрунтування формалізованих рішень здійснюється з використанням економіко-математичних методів та обчислювальної техніки.

Просте рішення – це рішення, яке приймається за одним критерієм, складне рішення – за кількома критеріями.

Реалізація рішень, як правило, пов’язана з використанням матеріальних, енергетичних, фінансових та інших ресурсів. Відповідно до цього вибираються й критерії оцінки рішень.

4. Формулювання та вибір можливих варіантів рішення.

При відборі варіантів використовують переважно евристичні методи, засновані на логіці.

5. Вибір найкращого варіанта рішення.

Найбільш доцільніший для конкретних умов варіант вибирається шляхом порівняння різних варіантів рішення.

Поиск по сайту: