Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Замок Руського Королівства (Високий замок)



Бродівський замок.

Замок у Бродах є визначною пам'яткою оборонної архітектури України, збудований коштом власника Бродів, великого коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конєцпольського на західній околиці міста Броди у 1630-1635 роках...

Замок у Бродах розмістився на невисокому пагорбі в оточенні заболочених луків. Будівництво замку пов'язано з формуванням цілісної міської системи укріплень після того, як Броди в 1629 р. стали власністю коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Ставши власником Бродів, Конецпольський розпочав будівництво укріплень. Для керівництва фортифікаційними роботами він запросив відомих на той час у світі інженерів Андреа дель Акву і Гійома де Боплана. Протягом п'яти років (1630-1635) було зведено регулярне бастіонне укріплення з резиденцією. За планувальною конфігурацією замок являє собою правильний п'ятикутник зі сторонами двору близько 100 м. Замок у Бродах сформовано казематованими валами з кам'яними ескарпами та п'ятьма наріжними бастіонами з шестигранними в плані казематами.

В'їзна брама розміщувалася з боку міста у південно-східній куртині, до якої вели гребля через долину та звідний міст, перекинутий над глибоким ровом, що оточував укріплення. Для додаткового зміцнення входу на замкове подвір'я перед в'їзною брамою було зведено равелін.

Пластика мурувань стін, аркади, пілястри і рустовані пор-тали входів визначали характер фасадів будівель, що формували двір. Каземати використовувалися одночасно для розміщення військових, зберігання зброї та інших господарських потреб. На території двору було зведено будинок для коменданта.

З 1704 р. замок перейшов у власність Потоцьких. У першій половині XVIII ст. Станіслав Потоцький на місці дерев'яного будинку вздовж північної куртини зводить палац у барокових формах, а з боку міста в'їзну браму перебудовує на башту з годинником. У 1809 р. в'їзну башту, равелін і куртину з двома бастіонами було розібрано.

Нині від замку залишилися чотири куртини з казематами, каземати трьох наріжних бастіонів і палац середини XVIII ст.

У післявоєнний період в замку розміщувалася військова частина і він зазнав значних руйнувань і перебудов. З середини 1990-х років приміщення палацу передано в користування школі, там також знаходиться районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею. В 2007 р. за ініціативи музею та районних органів влади розпочата робота з відновлення пам'ятки.

Стан на початок 21 століття.

До сьогоднішнього дня залишилось три з половиною куртини з казематами і два бастіони. На замковому дитинці зберігся двоповерховий палац XVIII ст. побудований Станіславом Потоцьким.В плані — видовжений прямокутник на 2 поверхи з двома ризалітами. Цегляний, стіни на повну висоту оздоблені пілястрами композитного ордеру. Центр головного фасаду довершує балкон. Внутрішнє розплануванння — анфілада.Інтер'єри не збережено.

У післявоєнний період в замку розміщувалася військова частина, офіційно — це був завод з ремонту автонавантажувачів. В цей час твердиня зазнала значних руйнувань і перебудов. З середини 1990-х років військова частина покинула фортецю.

Приміщення палацу передано в користування школі, там також знаходиться районний архів та виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею. Замкові каземати залишаються в руїні і не використовуються, що приводить до значних руйнувань. В 2007 р. за ініціативи музею та районних органів влади розпочата робота з відновлення пам'ятки: проведена регіональна конференція «Бродівський замок — пам'ятка європейського значення в системі фортифікацій на території Галичини й Волині», проводяться роботи з прибирання замкових казематів та створення експозиції.

 

Жовківський замок.

За́мок у Жо́вкві чи Жо́вківський за́мок — пам'ятка архітектури епохи Ренесансу у місті Жовква Львівської області. Знаходиться на площі Вічевій, 2. Внесений до Державного реєстру національного культурного надбання України під №1928 (385/0).

Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594—1606 роках як оборонну споруду у стилі ренесансу. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту. Сучасного вигляду замок набув внаслідок багатьох перебудов та недбалого ставлення протягом XIX-XX століть. Нині замок реконструюють, проте для огляду відкрите внутрішнє подвір'я та музей.

План замку: Замок побудований з цегли і каменю. Чотирикутний в плані із вежами на кутах, оточений ровом із водою не тільки зовні, а й зі сторони міста, замок був добре захищений від ворожих нападів. Проте, сучасний вигляд не відповідає давньому — «бракує» колон, арок, вишуканих скульптур, рову, що доходив в ширині до 17 метрів, та й сам замок просів в землю на 6-7 метрів.

По осі північно-східного корпусу розташовується в'їздна брама з надбрамною вежею. Брама оздоблена різьбленим білокам'яним порталом в стилі маньєризму. Північна, східна і південна наріжні вежі замку — неправильної п'ятикутної форми, триярусні, вкриті шатровими дахами. Західна вежа — в зруйнованому стані. Віконні прорізи корпусів та південно-східної вежі мають обрамлення з різьбленого білого каменю. На замкових галереях та надбрамній вежі збереглись бійниці, прорізи яких в більшості закладені.

Південно-західний замковий корпус (палац) — репрезентативний. Він — двоярусний з підвалами. У плануванні цього корпусу використано двохрядну систему анфілад. Тут розміщувались приватні покої власника, скарбниця, кабінети та парадні зали для офіційних прийомів. До них, на другий поверх, вели парадні сходи. Також до покоїв власника примикала каплиця, зведена 1640 року.

На внутрішньому південно-західному корпусі замку були статуї перших чотирьох власників Жовкви: Жолкевських, Даниловичів, Собєських, Радзивіллів. Також було споруджено двоярусну відкриту галерею з аркадами, у першому ярусі використано колони тосканського ордеру, у другому — іонічного.

У подвір'ї зберігся будинок, у якому жили власники міста. Фронтальне крило служило арсеналом, конюшнею і житлом для солдат і прислуги. При конюшні знаходився каретний двір, а при арсеналі — кузня. Східне крило було житлом для численних гостей замку. В західному знаходилися замкові кухні, пекарні, комори. Перед цим крилом був дубовий водогін, з якого в корито витікала джерельна вода.Одразу коло замку протікає річка Свиня.

Історія.

Замок закладений засновником Жовкви, польським військовим і головнокомандувачем Станіславом Жолкевським у 1594 році на високому плоскому підвищенні берега річки Свиня. Будувався до 1606 року архітектором Павлом Щасливим. Також відомо, що на запрошення Жолкевського тут працювали такі відомі архітектори, як Амвросій Прихильний, Павло Римлянин, Петро Бебер.

Про початки замку та Жовкви Станіслав Жолкевський писав у листі до дружини:«Наступають щоразу страхітливіші небезпеки. Це і спонукало мене, насамперед, збудувати свій замок і закласти містечко…».

На думку історика Садока Баронча, яку підтримує офіційна польська історіографія, татарське нашестя 1594 року врешті-решт і спонукало Жолкевського до активних дій:«…для безпеки своїх підданих гетьман постановив певне місце уфортифікувати, щоб усі могли схоронитись у часи тривог. … Станіслав Жолкевський розпочав будувати над озером оборонний замок, а навпроти замку — костел у волоському стилі».

Для замку Станіслав Жолкевський вибрав найбільш захищену територію, підхід до якої з південного сходу, південного заходу і північного заходу закритий озером з болотистими берегами. Вразливий північно-східний бік замку захистили новоствореним середмістям. На випадок можливої загрози з боку середмістя цей бік також укріпили широкою заводненою фосою (ровом) і земляними фортифікаціями. На них (біля замкової брами) знаходились мортири (короткі гармати), хоча вони і створювали загрозу для міста, оскільки ринкова площа і прилегла до неї забудова повністю прострілювалися із замкових укріплень. Розміщення артилерії жерлами у бік міста не тільки захищало від ворога, який увірвався в місто, а й забезпечувало контроль над мешканцями у разі заворушень.[2]

За переказами, навколо замку знаходився сад дружини Жолкевського неймовірної краси, але до нашого часу він не зберігся. У 1606 році за замком Жолкевський створив звіринець, де розводили зубрів, оленів, сарн та інших тварин. Але проіснував він тільки до кінця XVII століття. Цей звіринець дав назву одній із міських брам — «Звіринецька».

В 1610 році Жолкевський поїхав з замку на Москву, а згодом, повернувшись наступного року як переможець, написав твір «Початок і прогрес Московської війни».[3] Після смерті у 1620 році Станіслава Жолкевського замок, як і уся Жовква, переходить його дружині Регіні. Наступною власницею замку, у 1624 році, стає старша донька Регіни та Станіслава — Софія. Далі замок та місто перейшли доньці Софії — Теофілі, матері Яна ІІІ Собеського.

У 1648 році замок і міські укріплення Жовкви пережили пасивну короткочасну облогу об'єднаного козацько-татарського війська під керівництвом Богдана Хмельницького. Проте штурму не було — взявши великий викуп, військо рушило на Замостя, не завдавши Жовкві шкоди. Проте, 26 вересня 1655 року козацькі загони після короткочасного штурму таки зайняли і пограбували місто.

Королівська резиденція Яна ІІІ Собеського

У кінці XVII століття замок стає резиденцією Яна ІІІ Собеського, що зумовило оновлення оздоблення та збагачення будівлі (у 1678 році почалася ґрунтовна реставрація споруди — архітектори Петро Бебер і Августин Лоцці). Шатрові дахи башт, які були покриті дахівкою, замінили на банеподібні, покриті позолоченою мідною бляхою. У замку збільшили габарити більшості вікон, на які встановили нові білокам'яні різьблені обрамлення. У південно-західному корпусі змінили форму щипців, а над боковими корпусами добудували по ярусу.

Трофеї, привезені з походів, поповнили мистецьку колекцію, бібліотеку, зібрання зброї. Саме у замку Ян ІІІ Собеський отримував привітання з нагоди перемоги над турками під Віднем.

На південному заході від замку й далі квітнув парк, котрий для королеви Марії-Казимири доглядали італійські та французькі садівники. Парк, замкнутий з трьох сторін високими шпалерами, було закладено на двох терасах. На верхній облаштували чотири клумби, у кожній з яких виклали квітами герб Яніна. Між ними, по центру, було споруджено восьмигранний мармуровий фонтан. Між терасами існувала поперечна алея, яка замикалась двома альтанками. На нижній терасі, відділеній від верхньої кам'яною балюстрадою, було закладено два великих квіткових партери. Поза парком (по його осі), над ставом, у напрямку до звіринця, було влаштовано поміст на дерев'яних палях, на якому (посередині ставу) було споруджено два павільйони лазень з фонтаном між ними.

XVIII—XIX століття

Вид палацового корпусу замку. Малюнок кінця XVIII століття.

Під час Північної війни, у грудні 1706— квітні 1707 року у Жовківському замку розмістив свою резиденцію Петро І. Вважається, що саме тут розроблявся історичний Жовківський план перемоги над шведами. Також замок відвідував український гетьман Іван Мазепа.

Останньою представницею роду Собєських, котрі володіли замком, була Марія Кароліна де Буільйон, яка перед смертю продала усе місто майбутньому Великому литовському гетьману Михайлу Казимиру Радзивіллу. У 1741—1742 роках, за дорученням нового власника твердині, італійський архітектор Антоніо Кастеллі розширив палац: продовжив двоярусну галерею з обох сторін, перебудував центральний вхід та облаштував величні зовнішні сходи з восьмиколонним портиком іонічного ордеру, завершеним багато декорованим фронтоном. Портик та сходи архітектор прикрасив скульптурами литовських і коронних гетьманів.

В 1847 році у замку зафіксовано зміну фронтона над портиком на похилий дах, а дахове покриття з мідної бляхи замінено на ґонт. У 1887 році твердиню продають на аукціоні. Власником замку став Артур Ґлодовський, котрий розбирає на будматеріали споруди замку — не вціліли ні парадні сходи зі статуями власників, ні каплиця, ні західна вежа.

Новітні часи

Колишня квартира «7-а». Ще на початку ХХІ століття у замку мешкали люди.

Протягом XIX—XX століть у замку розміщувалися уряди міста і повіту, гімназія. У 1915 році твердиня була спалена російськими військами. Відбудова розпочалася у 1928, тривала до 1931, продовжувалася в 1935, але повністю не завершилася.

За радянських часів частину приміщень перетворили на житлові й там мешкали жовківчани та офіцери Радянської армії. Фактично, використання замку в житлових цілях тривало аж до початку XXI століття.

Сучасність.

Реставрація замкового палацу та внутрішнього подвір'я (2009)

На початку XXI століття замок перебуває у важкому стані й потребує ґрунтовної реставрації — частково відновлений лише головний вхід («фронтальне крило замку»). На території та у приміщеннях замку зараз діє музей «Жовківський замок», адвокатська контора, осередки кількох політичних партій, нещодавно створений Туристичний інформаційний центр та, ще від радянських часів, громадський туалет.

У музеї «Жовківський замок», котрий підпорядковується Львівській галереї мистецтв, декілька залів віддано під стаціонарну експозицію, котра розповідає про історію міста та замку. Основна частина експозиції — є давні малюнки, гравюри та фотографії, проте експонуються й зброя, предмети побуту, скульптури. Ще два зали музею експонують змінні виставки. У працівників музею також зберігаються ключі від Жовківської синагоги, тому відразу в замку можна домовитися про екскурсію в синагогу.

У 2008 році розпочався проект із пониження подвір'я замку до історичного рівня. Того ж року також розпочалася часткова реконструкція. Проте, вона відбувалася із численними порушеннями та недбальством, через що палацова частина замку зиму 2008—2009 років пережила без даху. Це спричинило утворення численних плям та потьоків на стінах і стелі, а також гниття окремих елементів інтер'єру. Музей, що містився у палацовій частині, був змушений переїхати у східне крило.

Зараз громадськість та народні депутати вимагають від будівельників своєчасного і якісного завершення робіт, а від прокуратури — притягнення винних до відповідальності.

Майбутнє.

З кінця 1990-х років і до сьогодні ведуться розмови про майбутнє застосування приміщень та навколишньої території замку. Ще одну, поки невизначену частину палацових приміщень мають віддати під історико-художній музей, що також буде відділом Львівської галереї мистецтв. Планують також облаштувати у замку готель, ресторан, концертні зали для камерних концертів. Проте, зважаючи на поточний перебіг реставраційних робіт, точні дати реалізації згаданих проектів невідомі.

Замок Руського Королівства (Високий замок)

Історичний екскурс

Історія заснування міста Львова і побудова Високого Замку безпосередньо завдячує праправнукам старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава. Після об’єднання в 1199р. Великим князем Романом Мстиславовичем Галицьких і Волинських земель, територія сучасного міста опиняється в центрі об’єднаних територій. Враховуючи стратегічно винятково вигідне положення і придатний для оборони рельєф місцевості на горі, що є „дивом природи” і „єдина в Сарматії” та з крутизною „що тяжко дихати на такій крутизні”, будуються кам’яні оборонні вежі , з’єднані дерев’яними стінами і обнесені валом і частоколом. Археологічні розкопки на Замковій горі, проведені в 1975 році, виявили фрагменти південно-західної мурованої вежі діаметром Φ 8,5м і товщиною стін 1,55 – 1,6м. Вежа містить матеріали, що датуються зламом 12-13 ст. і відносяться до часів Великого князя Романа Мстиславовича. Велика вежа в північно-східному наріжнику замку відповідає традиції великих багатоярусних житлових веж-донжонів і може відноситись до середини 13 ст., часів короля Данила. З побудовою фортеці фактично започатковується місто. В укріпленнях Львова татари почали вбачати серйозну загрозу, за вимогою хана „окаянного і проклятого” Бурундая в 1259 році були „розметані укріплення” Львова. Син короля Данила, князь Лев, вирішує перенести свою столицю з Галича до Львова. Для убезпечення столиці князь відновлює зруйновані укріплення і згідно передових здобутків оборонного мистецтва, будує в 1270 році замок з палацом і кам’яними стінами, використовуючи попередні вежі. І вже в 1287 р. орди „прокаженого” хана Телебуги не наважились йти на приступ кам’яної фортеці. Навіть налаштований супроти Руси Б. Зиморович (хроніст Львова 17 ст.) мусив визнати правителів Королівства передовими воєнноначальниками і винахідниками нових методів війни і оборони.

Скарби Руських Королів не давали спати сусідам загарбникам і така нагода трапилась. В 1340 році був отруєний „князь Руського королівства” Юрій ІІ, чим скористався польський король Казимир ІІІ напав на Львів і через зраду захопив замок. Пограбувавши королівську скарбницю і забравши коронаційні клейноди, підпалив дерев’яні конструкції замку. Руська Боярська рада, яка правила Галичиною на чолі з боярином Детьком (1340-1349 рр. ), у 1342 році відновила дерев’яні конструкції і основна структура замку до розвитку вогнепальної зброї не змінювалась. З 1349 р. замок переходить під польське владарювання. Високий Замок з появою вогнепальної зброї в 15-17 ст. зазнає модернізації: вхід на західне подвір’я прикривається невеликою стіною з баштою, будуються дві додаткові вежі. Всі вежі пристосовуються для розміщення гармат. Це основні реконструкції Руського Замку, які проводились за часів Польщі. Руський Замок, який височів над „польським” містом, простояв 600 років до 1869 року. Замок був знищений, не дивлячись на протести української інтелігенції, при побудові „копця” на честь 300-річчя Унії Люблінської (залишився фрагмент стіни і східна вежа, яка зарита в „копці”) .

Нові господарі, які стали панувати у місті, написали свої версії історії Львова де Руським правителям відводилась другорядна роль і від них не залишилось жодної спадщини. Кажуть, щоб знищити націю, треба знищити у пам’яті її нащадків їхнє історичне минуле, їх походження, славу і героїку. Відновлення Високого Замку у Львові покликано до повернення історичної правди: про Руське Королівство (яке до першої половини 14 ст. продовжувало давньоруську традицію і підтверджує єдність українських земель), а також до повернення слави і гідності Руських Королів, що: „були під шоломами злеліяні, з кінця списа вгодовані”. Високий Замок це цілий пласт (крім перерахованого вище) нашої історії: тут утримувалась княгиня Гальшка Острозька – фундаторка першої в Східній Європі Острозької академії. В замку сиділи німецькі лицарі, розбиті в битві під Грюнвальдом, в битві активну участь брали руські воїни Львівського полку. В замку зберігались їх полкові знамена, де лев спинається на скелю, тут за волю України полягли козаки Максима Кривоноса.

Короткий опис замку

Високий замок є зразком замків оборонного типу. Замок розташований на стрімкій горі висотою 380 м над рівнем моря, перепад висоти над місцевістю доходить місцями до 150 м. Будова замку в плані нагадує по формі лютню.

Мури замку спорудженні з природного каменю і цегли, товщина стін 1,6 м, співвідношення кам’яної і цегляної кладки 2:1. Замок мав сім оборонних веж – найбільша північно-східна вежа „Шляхетська” мала 5 поверхів, південно-східна „Босяцька” 4 поверхи. Вхід до замку прикривався в’їзним захабом з брамою, перед якою був оборонний рів з підйомним мостом. Щоб проникнути з захабу на територію замку треба було захопити ще чотирикутну оборонну вежу, бо через вежу був вхід на західне подвір’я. Сама територія замку розділена княжим палацом на велике західне і мале східне подвір’я. Східне подвір’я це додаткова фортеця у фортеці: перед княжим палацом знаходився оборонний рів з підйомним мостом, який прикривав вхідну браму. Княжий палац був пристосований до оборони, мав три поверхи вверх і ярус півниць. В палаці знаходились капличка, скарбниця, зброярня і мешкальні приміщення. Замок мав також запасний вихід.

В наймогутнішій фортеці Руського Королівства зберігались інсигнії влади Руських Королів - коронаційні клейноди, зокрема: дві корони, що були оздоблені дорогоцінним камінням і перлами, два золоті хрести з вкрапленнями кусків дерева з Чесного Хреста Господнього, королівська мантія і трон всі в золоті і каміннях і велике королівське шатро. В королівській скарбниці зберігалось також золото, срібло, перли, великий арсенал зброї, а „дружина і варта день і ніч без сну несли охорону”. В замковій каплиці „Трьох Святих” - частина правої руки Івана Хрестителя, яку Іван наложив на голову Христа при хрещенні в ріці Йордан. Фортеця виступала оберегом і була серцем Львова - звідси починалося місто, яке згодом дістало назву: „Найблагословенніша і Богом хранима мати городів, обитель Руських королів”.

Наукове дослідження ілюстрацій і описів замку показали ряд особливостей, яких не могли логічно витлумачити попередні дослідники. Головна причина полягає в тому, що для них немає аналогів у оборонному будівництві середньовічної Польщі. Руське Королівство в своєму державотворенні більш ніж на півстоліття випереджало Польщу, яка була роздрібнена на князівства. Польща стала королівством у 1320 році, коли в Руському Королівстві правили правнуки першого Руського короля. Поглиблене вивчення історичних відомостей, археологічних досліджень, ілюстративних і письменних документів і звернення до прийомів оборонної архітектури Передньої Азії, епохи Хрестових походів, дозволила переконливо реконструювати ці особливості. Це послужило підставою і дало можливість підтвердити дату будівництва Високого замку (дата згадана у хроніках 17 ст. „Потрійний Львів” бургомістра міста Львова Б. Зиморовича) у 1270 році, коли князь Лев переніс столицю Королівства у Львів (докладний виклад у „Вісник” інституту „Укразахідпроектреставрація” число №15)

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.