Архітектори, історія побудовита добудови Палаццо Пітті

Вступ

Палаццо Піттіабо Галерея Пітті — палац та галерея мистецтв, розташований в місті Флоренція.Більшу частину приміщень палацу займає картинна, так звана Палатинська галерея, в основу якої покладена колекція герцогів Медічі. Тут також розташовані кілька музеїв: Музей срібла, Музей костюма, Музей карет, Галерея сучасного мистецтва. Галереї Пітті та парки «Сади Боболі» – неперевершений історико-художній ансамбль.

Невеликий (у порівнянні з теперішніми розмірами) палац належав суперникам Медичі — родині Пітті, звідки і його назва. У політичному протистоянні родина Пітті програла Медічі. Пітті примусили емігрувати, а Медічі на правах переможців перехопили палац. Цікаво, що назва палацу зберігала ім'я родини-вигнанців впродовж всього часу.

Галерея Пітті, так само як і галерея Уффіці, тісно пов’язана з династією Медічі. Особливий розмах колекція набуває при Лоренцо В. (1449-1492), коли до неї потрапляють античні вази, монети, дрібна скульптура, антична скульптура, камеї. Ряд міських повстань (1494, 1512, 1527 роки) розорили ці колекції. Але з 1530, повернувшись у Флоренцію, герцоги Медічі знову повернулися до її відновлення. Колекція творів мистецтва розширялася за рахунок закупок, заповітів, шлюбів правителей Флоренції (твори мистецтва як придане).

На відміну від музею Уффіці, який в 1737 році став власністю держави, галерея Пітті залишалася власною колекцією флорентійських монархів і була недоступною для публіки. Але картини часто переносилися із Уффіці в Пітті, і навпаки.

В 1828 році герцог Леопольд ІІ (1797-1869) відкрив галерею для відвідувачів, але лише в 1911 році колекція перейшла в державну власність. Зараз Палатинська галерея займає біля 20 залів верхнього поверху палацу Пітті.

Архітектори, історія побудовита добудови Палаццо Пітті

Флоренція. Палаццо Медичі

Хто був першим архітектором палацу достовірно невідомо.Вважають, що палац Пітті був побудований по проекту Філіппо Брунелескі (1377-1446) за замовленням Луки Пітті. Але за стилем будівля більше характерна для творів архітектора Мікелоццо.В 16-17 століттях палац неодноразово перебудовували. З 1558 по 1577 архітектор Бартоломео Амматі (1511-1592) перебудував палац, перетворивши його в світську резиденцію. Одночасно за проектом Бернардо Буонталенті (1536-1608) був закладений один з перших в Європі архітектурних парків – Сади Боболі.

Палаццо Пітті це не перший з приватних палаців Флоренції. Першим по часу виникнення у 1444 р.був якраз палац родини Медічі. Лука Пітті, що започаткував будівництво в 15 столітті, в усьому бажав перевищити ненависних Медічі. Тому вікна свого палацу зробив у розмір дверей палацу Медичі, а це вісім метрів. Первинний палац мав 7 осей, був облицьований рустом і мав непривітний, фортечний характер. Його розташували на схилі, а внутрішній двір був повернутий у садок. Але за володаря Пітті внутрішній двір не встигли добудувати.

Нікколо Макіавеллі вказував, що Пітті не зупинявся ні перед чим, аби здобути гроші на будівництво і приймав подарунки, хабарі, навіть злочинців на роботу, аби прискорити будівництво. Та навіть у нього не вистачило грошей і часу на завершення палацу.

у 1549 р. величне Палаццо Пітті для себе придбала вельможна іспанка, дочка віце-короля Неаполя Елеонора Толедська, дружина герцога Козімо І Медічі.

Елеонора Толедська, що придбала палац Пітті.Худ. Аньоло Бронзіно.

Будівлю розширили в обидва боки, але цілком скопіювали фасад первісного палацу Пітті. Лише архітектор 16 століття Бартоломео Амманаті, якому доручили побудову і оздоблення внутрішнього двору, зробив це в стилістиці маньєризму, а не ранішнього Відродження, як було за Пітті.

Збереглася гравюра 1664 року з зображенням добудов палацу. По другому поверху тепер було 23 вісі, зберегли три поверхи, а парапет 2-го поверху прикрасили дванадцятьма скульптурами, нині відсутніми. Це був найбільший на той час з палаців Флоренції.

Палаццо Пітті на гравюрі 1664 року.

В 17 столітті палац Пітті стає житловою резиденцією герцогів Медічі, що призвело до чергових перебудов. Туди перевозять частину колекції, яка знаходилась раніше в Палаццо Веккіо. За наказом Фердинанда ІІ Медічі (1610-1670) були виконані останні перебудови палацу Пітті: зали другого поверху перетворили в барокову анфіладу, прикрашену розписом (плафони Пьєтро да Кортона, 1640-1647). В середині 17 століття в парадних залах анфілади (залах Венери, Аполлона, Марса, Юпітера, Сатурна) розташували герцогську колекцію. Ця подія рахувалась початком галереї Пітті.

Після згасання роду Медічі палацом володіла династія герцогів Лотарінгії, в 19 столітті — родина королів Італії. Палац зажив великого престижу і в інших країнах побудували його копії. Так зване крило Нібелунгів резиденції в місті Мюнхен майже повністю скопійоване з фасаду палаццо Пітті.

Не залишились без уваги і два велетенські корпуси садового фасаду, зведені Бартоломео Амманаті. Це від них відштовнувся французький архітектор Соломон де Брос, коли робив в Парижі проект резиденції для королеви Франції Марії Медічі, який назвали Люксембурзький палац. Де Брос багато чого зробив по своєму, але взірцем був Палаццо Пітті.

Арх.Бартоломео Амманаті, внутрішній двір палаццо Пітті і Сади Боболі.

Площа перед палацом Пітті, сучасний вигляд.

Поиск по сайту: