Вал арбітраж – вал операція між банками щодо купівлі – продажу валют для отримання прибутку за рахунок різниці курсів на різних вал ринках або за рахунок коливань курсів в часових рамках.
ВИДИ ВАЛЮТНОГО АРБІТРАЖУ
Просторовий вал арбітраж– одержання прибутку за рахунок різниці в курсах на різних вал ринках.
Часовий ВА- одержання прибутку за рахунок різниці курсів протягом певного часу.
Простий ВА– банк.операція за валютами 2х країн, що полягає у використанні різниці в курсах валют на різних вал ринках.
Складний ВА- банк.операція за валютами 2х та більше країн, що полягає у використанні різниці в курсах валют цих країн на їх вал ринках.
Неторгові операції.
Неторг оп – операції з обслугов фіз. ос, що не займаються підприємницькою діяльністю, а також послуги, що надаються юр особам і не стосуються безпосередньо їх комерц діяльності.
25.Види неторг оп:
1. купівля та продаж ін. вал через обмінні пункти
2. оплата платіж документів в нац. на ін. вал
3. інкасо готівкових іноземних валют та платіж документів у нац. вал
4. оплата переказів, що надходять фіз. особам з-за кордону
5. переказ коштів фіз. ос. за кордон
6. операції з поточними рахунками та вкладами фіз. ос. в ін. вал.
7. операції з банк. пластиковими картками
8. операції з дорожніми чеками.
Види доходу банку за неторг операції: комісійна винагорода (за всі НО) та % (за операції з кред та дебетними картками).
Дорожній чек – грошове зобов’язання виплатити зазначену в чеку суму власнику, чий зразок підпису проставлений на ньому в момент його продажу. Не обмежені за строком дії.
Емітенти дорож чеків – банки, інші кредитні та фін інститути, туристичні організації.
Оплата ДР зд-ся тільки за умови ідентифікації 2х підписів, один з яких ставиться під час купівлі ДЧ, а другий – в момент розрахунку ним.
Банківська пластикова картка – інструмент безготівкових розрахунків, а також засіб отримання кредиту.
Трастові операції.
Трасові операції банків – операції банків щодо управління майном і виконання інших послуг в інтересах та за дорученням клієнтів
Види трастових послуг для фізичних осіб:
Ø розпорядження майном після смерті власника
Ø управління майном на основі довіри за заповітом, спеціальною угодою, розпорядженням суду, тощо.
Ø виконання агентських функцій для приватних осіб (зберігання цінностей, зберігання майна з активними функціями, управління майном). Відмінність агентських функцій від трасту полягає в тому, що у випадку трасту довіреній особі надається юридичне право на розпорядження власністю, а за агентських відносин – ні).
Різновиди трастів, якими розпоряджаються банки:
1) заповітний траст;
2) прижиттєвий траст (особа передає гроші або цінності в управління банку, отримуючи дохід упродовж життя, після її смерті дохід виплачується рідним);
3) страховий траст (особа призначає банк довіреною особою за страховим полісом і доручає йому виплачувати дохід рідним після своєї смерті);
4) корпоративний траст (засновується у формі майна як застави у банку для забезпечення випуску облігацій);
5) траст на користь найнятих службовців (може мати форму пенсійного фонду)
6) інституційний траст (наприклад, дирекція коледжу засновує траст і передає банку в довірче управління свої цінності для інвестування в доходні активи та управління в інтересах коледжу);
7) комунальний траст (група людей, які живуть у певній місцевості, може заснувати траст на користь місцевої громади)
За виконання всіх видів трастових послуг банк одержує від клієнта комісійну винагороду .
Страхові операції
Страхові операції – послуги банків та спеціалізованих установ щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються зі страхових платежів (страхових внесків, премій)
Види страхування:
- особисте,
- майнове,
- страхування відповідальності,
- перестрахування.
КОНСАЛТИНГ
Консалтинг – діяльність банків із надання інтелектуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям з різноманітних питань фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, дослідження та прогнозування валютних ринків, розробки бізнес-проектів, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризових ситуацій тощо.
- консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності та валютних операцій;
- консультаційні послуги юридичної служби;
- консультації по складанню офіційних паперів;
- визначення кредитоспроможності клієнтів;
- аудиторські послуги;
- проведення економічного навчання клієнтів.
Факторинг у зовнішньоекономічній діяльності
Факторинг – комісійно – посередницька діяльність, пов’язана з поступкою банку клієнтом – постачальником неоплачених платіжних вимог за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто інкасування Дт заборгованості клієнта.
Джерело коштів для факторингу – власні кошти банку, залучені та позичкові.
Для укладання договору про фактор. обслуговування необхідно надати таку інфо:
1. Чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом.
2. Які темпи зростання виробництва та чи стабільні їх перспективи.
3. Наслідки кваліфікованого управління персоналом фірми.
4. Чи налагоджений внутр. контроль.
5. Наскільки твердо визначені умови торгівлі з контрагентами.
Види факторингу :
1) за видами здійснюваних операцій – конверсійний (універсальна система фін обслуговування клієнтів, що включає БО, розрахунки з постачальниками і покупцями, страхове кредитування, представництво і т.д. За клієнтом зберігається тільки виробнича функція.), конфіденційний (обмежується виконанням тільки деяких операцій: поступка права на одержання грошей, оплата боргів і т.п.).
2) за ступенем інформованості дебітора – закритий (дебітору не повідомляють про наявність факторингового договору), відкритий (дебітор сповіщений, що в угоді бере участь факторинговий відділ).
Вартість факторингових послуг складається з комісії (встановлюється у % від суми рахунка – фактури на рівні 1,5-2,5%) та %, стягнутих при достроковій оплаті поданих документів (% ставка за кредит, як правило, на 1-2% вища ставок грошового ринку).