Кількість населення та їх національний склад

КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ, ПРАВА ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЗВІТ

З КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРАКТИКИ

ПУТІВНИК ТУРИСТА

ПО ІТАЛІЇ

Київ-2014

Ї

1.Символіка країни. 2

1.1Герб. 2

1.2Прапор. 3

1.3Гімн. 4

2.Загальні відомості 6

2.1 Географічне положення. 6

2.1.1 Площа країни. 7

2.1.2Карта країни. 8

2.2Природа країни. 9

2.3Кліматичні умови. 10

2.4Кількість населення та їх національний склад. 12

2.5Валюта. 12

3.Столиця та найбільші міста. 13

5.Найпривабливіші готелі та їх опис. 14

5.1. Exedra Boscola(Рим). 14

5.2 Abano Grand Hotel (Венето). 14

5.3 Carnival Palace. 15

6.Hайбільш видатні та популярні місця. 16

6.1 Палац Дожів — пам'ятка італійської готичної архітектури (XIV-XV століть).. 16

6.2 Міст Ріальто. 16

6.3 Помпеї 17

7.Подорож до країни. 17

7.1Транспорт. 17

7.3Автомобіль. 18

7.4Літак. 19

7.5Інші 19

8.Вікторина по країні 20

9.Список використаних джерел. 21

1.Символіка країни

Герб

Рішення про введення нової емблеми Італійської республіки було ухвалене урядом Алкид де Гаспері в жовтні 1946 року. Дизайн був вибраний шляхом публічного конкурсу, умовою якого було заборонено використовувати політичні символи. Переможцем став Паолло Пашетто, професор Римського інституту високого мистецтва. Нова емблема була прийнята парламентом у лютому 1948 року і затверджена президентом Енріко де Никола в травні того ж року.

Емблема містить білу п'ятикутну зірку з червоними краями, накладену на зубчате колесо з п'ятьма спицями, що стоїть між оливковою гілкою зліва і дубовою справа. Зелені гілки зв'язані разом червоною стрічкою з написом «Італійська Республіка» (REPVBBLICA ITALIANA) заголовними білими буквами.

Основний елемент — п'ятикутна зірка — стародавній символ Італії, що відома як Stellone dItalia, означає захист нації. Використовувалася на гербі королівства Італії з 1890 року. Зубчате колесо означає першу статтю конституції, де сказано «Італія — демократична республіка, заснована працею». Оливкова гілка означає мир, внутрішній і зовнішній. Як написано в ст.11 конституції «Італія відкидає війну, як інструмент агресії». Дубова гілка означає силу і гідність італійських людей. Разом оливкова і дубова гілка характеризують пейзаж Італії.

Прапор

Італійський прапор, розроблений при Наполеона, наближений до дизайну революційного прапора Франції. За основу взяті геральдичні кольори Мілана (хрест Амвросія Медіоланського), білий і червоний, а також зелений - колір форми місцевої поліції. Затверджено як прапор Ціспаданской республіки 9 грудня 1797. Згодом ці ж кольору використовувалися у прапорі наполеонівського королівства Італія. Після падіння Наполеона використання триколора було припинено до епохи Рісорджіменто. Саме під цим прапором з подачі Гарібальді відбулося об'єднання Італії. В об'єднаному Італійському королівстві на триколор був накладений традиційний герб правлячої Савойської династії. 6 липня 2005 парламент Італії прийняв закон, відповідно до якого в Італії за наругу над національним прапором братимуть штраф від 1000 до 1500 євро.

Держа́вний пра́пор Іта́лії — один з офіційних символів Італії. Офіційно затверджений 16 червня 1946 року. Прапор є прямокутним полотнищем з трьома рівномірними вертикальними смугами зеленого, білого та червоного кольору. Сьогоднішні не існує однозначної відповіді на запитання про значення кольорів італійського прапора. Найвірогіднішою вважається версія, за якою кольори прапора відповідають кольорам уніформи міланської поліції.

Гімн

Загальні відомості

Географічне положення

Італія — це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає:

• весь Апеннінський півострів;
• великі острови Сицилія, Сардинія;
• 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба;
• Понціанські острови;
• острови Іск'я, Капрі, Прочіда;
• острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу;
• острів Устіка;
• Еґадські острови;
• архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії;
• острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі;
• острови Треміті в затоці Ґарґано.

Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.

Морські кордони проходять узбережжями морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.

Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Територіальні води — 12 морських миль.

Континентальний шельф — 200 морських миль.

Площа країни

Площа території — 301 308 км².

• Площа суші — 294 020 км² з яких:
• 38,7 % — гори;
• 39,7 % — пагорби;
• 21,6 % — рівнини;
• Площа рік та озер — 7 210 км².

Карта країни

Природа країни

Природа Італії у своєму роді унікальна. Завдяки тим умовам, які створили рельєф і клімат Італії, у різних частинах країни флора й фауна разюче відрізняються. Природу розглядати прийняте з півночі на південь, тому що в цьому напрямку Італія плавно спускається з гір до низин.

На самій півночі територія країни піднялася високо в Альпи. Саме тут перебуває найвища точка на всій Західній Європі, гора Монблан, висота якої досягає 4,807 км. Але такі високі гори зовсім не безжиттєві. Природа Італії в гірському районі одержала можливість населяти численні долини, які незліченною безліччю розташувалися на схилах Альпійських гір.

У самих вершин природа Італії являє собою найкрасивіші гірські луги. Зелені моря на тлі гірських вершин виглядають неймовірно красиво й створюють відомі по усьому світі альпійські пейзажі. Спускаючись нижче, луги поступово покриваються хвойними й смішними лісами, які в підніжжі гір переходять у листяні ліси.

Альпи переходять у Паданську низовину. Із самих вершин численні дрібні й середні ріки й струмки спускаються до низини, по дорозі втрачаючи частину вод у природно сформувавшихся загатах. Тому природа Італії в цьому районі надзвичайно багата озерами. Їхня чисельність виміряється тисячами, тому путівки в Італію на озера є повноцінним і самостійним видом відпочинку в Італії.

Якщо в гірських районах природа Італії сформувалася в результаті природних процесів, то на Паданській низовині створенням флори займалася людина. Низовина, що простягнулася на сотні кілометрів, пронизана павутиною ріки По й більш менших річок, ця місцевість виявилася ідеальною для садівництва. Тому більше половини Паданської низини заповнюють рукотворні твори садового мистецтва: сади, виноградники, поля.

Величезна Паданська низина переходить у Ломбардску й Венеціанську низовину на північно-заході й півдні відповідно. А ще далі на південь починається масив Апеннін. Гори тут не такі високі, як Альпи, практично вдвічі нижче, а природа відноситься до субтропічного клімату. Флора цих гір почасти представляє флору Альп у мініатюрі. Тут також є невеликі луги, хвойні й листяні ліси. Однак рік і озер отут набагато менше.

А далі починається улюблене туристами узбережжя Італії. Воно, як і все в цій країні, різноманітно. У центральній частині в основному неглибокі протяжні бухти із прекрасними пляжами, деякі з яких захищені з моря ланцюгом островів. До речі, острова Сицилія й Сардинія багато в чому повторюють природу країни в цілому.

Кліматичні умови

Географічно Італія лежить у помірному і субтропічному кліматичних поясах. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова, клімат відмінний на півночі, що належить до європейського континенту, та півднем, що оточений Середземним морем. Альпи ─ частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. Сардинія підкорена атлантичним, а Сицилія ─ африканським вітрам. Взагалі, чотири метеорологічні ситуації домінують над італійським кліматом: середземноморський зимовий циклон з відповідним літнім антициклоном; альпійський літній циклон, що є результатом зимового антициклону; атлантичний осінній циклон; та східний сибірський антициклон. Зустріч двох останніх повітряних мас спричинює восени тяжкі, часом катастрофічні дощі.

За кліматичними особливостями Апеннінський півострів і острів Сардинія — типово середземноморські райони, тоді як Альпи і басейн По — центральноєвропейські. За винятком гірських місцевостей, де температура з висотою знижується, решта Італії насолоджується тривалим теплим літом. Зими на узбережжі м'які, з достатньою кількістю погожих сонячних днів. Однак лише південь Апеннінського півострова і Сицилію можна по праву вважати краєм апельсинів і маслин. У внутрішніх районах півострова на північ від Неаполя зимові заморозки заважають дозріванню цитрусових, а у верхньому поясі Апеннін сніг лежить до травня. У басейні По зими набагато суворіші, з частими туманами у зв'язку з тим, що тут застоюється холодне повітря, яке стікає з Альп. В Альпах з жовтня по травень бувають сильні снігопади, що змінюються тривалими періодами з ясною сонячною погодою, переважають низькі температури. Контрасти середніх температур найхолоднішого і найтеплішого місяців зменшуються з півночі на південь.

Річні опади між північними і середземноморськими районами Італії розподілені нерівномірно. Для півночі країни характерна достатня кількість опадів і їх рівномірний розподіл протягом року з максимумом зазвичай восени. У середземноморській Італії виражена літня посуха, тривалість якої зростає на південь, сягаючи максимуму в Сицилії та Апулії.

У географічному розміщенні опадів чітко простежується тенденція до їх збільшення з висотою. Наприклад, в Альпах та Апеннінах (за винятком низів долин) випадає 1000—1500 мм опадів за рік, що набагато більше від середніх показників для країни. Зазвичай опади над територією Італії утворюються за рахунок змішування повітряних мас з різними температурами і різним вмістом водяної пари під час проходження циклонів. Рідкі опади часто випадають у вигляді коротких руйнівних злив.

У Середземноморській Італії умови є несприятливими для розвитку сільського господарства не стільки через невеликі річні суми опадів, скільки через невизначеність термінів випадання опадів і їх зливовий характер. Крім того, найбільше опадів припадає на зиму, коли вегетація багатьох культурних рослин переривається. А розвиваються вони в період високих температур, коли зростає і потреба у волозі. Деревні культури можуть перехоплювати підземну вологу своїм довгим корінням, але польові культури потерпають від літньої посухи.

За винятком Альп, де зосереджені великі масиви хвойних порід — ялиці, сосни і модрини, в Італії збереглися лише невеликі залишки лісів, які в минулому вкривали майже всю територію країни. Листяні ліси з дуба, в'яза, тополі і верби в басейні По давно вирубані для розширення площ орних земель. Така ж доля спіткала засухостійкі вічнозелені дубові ліси на середземноморських прибережних рівнинах. Місцями ці ліси збереглися у вигляді чагарників, відомих під назвою маквіс, або макк'я, але на вапнякових ґрунтах вони поступилися місцем середземноморським верещатникам — гаріга. У деяких більш високих і зволожених місцевостях Апеннін вціліли древостої з дуба, каштана, бука і сосни.

Кількість населення та їх національний склад

Чисельність населення

• 1990 — 57657 тис.
• 1998 — 57600 тис.
• 2001 — 56590 тис.
• 2009 — 60088 тис.

Незважаючи на різноманіття історичних доль населення складових частин Італії, воно етнічно однорідне. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. Найбільша — австрійсько-німецька група (близько 300 тис. чоловік) у Південному Тіролі (область Трентіно-Альто-Адідже)

Валюта

€ Євро (EUR)

Поиск по сайту: